Добровільна доброта - Соціум - dt.ua

Добровільна доброта

22 квітня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №15, 22 квітня-6 травня

Якщо допомоги чекати нізвідки, її потрібно організувати самим — так вирішили ветерани України шість років тому...

Якщо допомоги чекати нізвідки, її потрібно організувати самим — так вирішили ветерани України шість років тому. Добрий почин одинаків згодом переріс у рух, і сьогодні понад 200 тисяч волонтерів опікуються близько півмільйоном інвалідів, хворих і немічних старих. Найбільшого розмаху волонтерський рух набув на Херсонщині, Полтавщині, Дніпропетровщині, у Луганську та в столиці. На базі ветеранських організацій створено волонтерські об’єднання, центри, клуби. Розвивається рух за трьома напрямами: «Пенсіонер — пенсіонеру», «Пенсіонер — дітям, молоді», «Діти, молодь — пенсіонерам».

Як кажуть самі пенсіонери-волонтери, безкорислива допомога — це стан душі й усвідомлення того, що натомість отримуєш подарунок у вигляді спілкування, відчуваєш свою затребуваність і необхідність суспільству.

…Вікном у світ називають пенсіонери Мукачевого Людмилу Бєлинь. Під її опікою вісім немічних старих, у тому числі двоє сліпих і п’ятеро прикутих до ліжка. «Намагаюся в кожного побувати хоча б двічі-тричі на тиждень. Якщо не встигаю зайти, телефоную, довідуюся про самопочуття», — розповідає Людмила Вікентіївна.

Ветеран праці Олександр Шамрай із райцентру Монастирище на Черкащині вийшов на пенсію три роки тому. Вдома не сиділося, вирішив допомагати іншим. Спочатку організував відкриття спеціального кіоску, де нужденним пенсіонерам за зниженими цінами відпускали борошно й висівки, потім залучив спонсорів і переобладнав кіоск на продовольчий лоток. Тим, хто за станом здоров’я не міг туди добратися, Олександр Ничипорович велосипедом завозив продукти прямо додому.

День у день заявок надходило дедалі більше, але Олександр Шамрай нікого увагою не обділяє. Недарма на його лотку вивішено плакат «Не обідніє рука того, хто допомагає бідному і знедоленому». За допомогу й підтримку люди похилого віку щиро вдячні Олександру Ничипоровичу, а його лоток називають «кіоском добродійника».

Останнім часом набирає розмаху волонтерський рух у столиці. У Шевченківському районі понад 400 добровольців допомагають своїм побратимам-ветеранам. У мікрорайоні «Будівельник», наприклад, групу з 22 волонтерів — інвалідів війни та праці, учасників війни, пенсіонерів — очолює ветеран праці Ганна Івкина. «Ми допомагаємо таким, як самі, лише старшим за віком, особливо хворим і самотнім, — розповідає вона. — Труднощі нині відчувають чимало літніх людей, і наш святий обов’язок про них піклуватися». Понад п’ять років на пенсії Лідія Окорокова і майже весь цей час вона постійно опікується трьома літніми жінками — не лише допомагає по господарству, а й відволікає від тяжких думок. Одна з її підопічних, Ганна Харченко, вже розміняла дев’ятий десяток, а 80-річна Надія Гончарова прикута до ліжка. «Усе б нічого, — нарікає Лідія Іванівна, — та дуже пригнічує матеріальна скрута. Інколи просто ніяково брати в підопічних на необхідні покупки останні копійки, яких навіть на хліб і молоко не вистачає».

В одному з мікрорайонів Дарницького району Києва і донині добрим словом згадують офіцера-підводника Веніаміна Гладишевського. Він добровольцем пішов на фронт, повернувся пораненим і рано помер. Але доки був живий, чим міг допомагав літнім та немічним людям. Тепер його справу продовжує дружина, Алла Олександрівна, із сімома волонтерами. Вони вже й самі пенсіонери-інваліди, декому за 80, але, попри негоди й магнітні бурі, часом спираючись на паличку, завжди йдуть до своїх підопічних. Нерідко купують овочі, фрукти, молоко на свої кревні, щоб підтримати нужденних не лише морально, а й матеріально.

Останніми роками кількість учасників клубу волонтерів у мікрорайоні «Нивки», який очолює ентузіастка Галина Чернова, зросла з 17 до 60 чоловік.

Діяльність клубу «Нивки» досить різнобічна. Тут організували і планове навчання волонтерів із залученням досвідчених медичних працівників, надають юридичні консультації. Все це стало можливим завдяки підтримці глави райдержадміністрації Подільського району Григорія Романюка, депутатів райради, директорів підприємств «Квазар-Мікро» — Володимира Пестнякова і «Квазар» — Богдана Дмитерчука.

А як не згадати волонтерів-пенсіонерів, які очолюють такі відомі в Україні клуби, як «Юнга» в Черкасах, «Юний прикордонник» у Харкові, «Юний десантник» у Житомирі (1500 юнаків — вихованців останнього — служать у десантних військах). А у 8-му мікрорайоні Святошинського району Києва в ансамблі «Солдатська слава» виступає подружня пара — Любов і Станіслав Самарські. На фестивалі сімейної творчості «Мелодія для двох сердець» вони посіли друге призове місце. Ансамбль раді бачити в госпіталях, санаторіях, лікарнях. «Ми намагаємося підбадьорити людей похилого віку, скрасити їхні одноманітні будні й самі отримаємо заряд бадьорості, — каже Любов Володимирівна. — Адже, як сказав прославлений геронтолог Володимир Фролькіс, «турбота про стареньких — означає турботу про себе в майбутньому».

«Волонтерський рух у столиці — це безкорислива допомога нужденним. І ми раді допомозі, матеріальній і моральній підтримці з боку столичної адміністрації», — розповідає голова міського центру волонтерів Олександр Арбеков. Після підписання угоди про співпрацю між мерією і міською радою ветеранів кошти для волонтерського руху виділяються за рахунок соціальної програми «Турбота».

З ініціативи волонтерів — колишніх педагогів Запоріжжя, Херсонщини, Черкащини розпочалася акція «Повернемо безпритульних дітей у школи». Керівник цієї секції обласного центру Херсона Тамара Таратута з групою колишніх учителів обійшли сім’ї, в яких діти не відвідують школу, і через спонсорів і просто добрих людей допомогли організувати спеціальний фонд допомоги цим дітям. 365 підлітків повернулися до нормального навчання. А вчителі-пенсіонери із Запоріжжя посадили за парти 470 безпритульних, усіх забезпечили одягом та взуттям.

«Якщо в дитини немає мами й тата, їх замінять бабусі та дідусі», вирішили колишні педагоги-волонтери Черкащини на чолі з І.Матюхіною і взяли під опіку школу-інтернат і притулок для неповнолітніх. Адже «Діти інтернатів — наші діти» — так ця акція й називається. 90-річна жителька Черкас Марія Синеока свій день народження відзначила незвично — подарувала сиротам 90 пар власноручно зв’язаних тапочок...

Волонтерський рух ветеранів в Україні вже має підтримку від держави у вигляді постанови Кабміну від 10 грудня 2003 року, якою визначено положення «Про волонтерський рух у сфері послуг», у Верховній Раді готується законопроект із цього питання. Практичну роботу з його координації очолює волонтерський центр при Раді ветеранів під керівництвом Івана Герасимова.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво