Діти на асфальті

У розпалі курортний сезон, вулиці пашать спекою і начебто вимерли. У батьків проблема номер один — куди пристроїти дитину на час канікул. Не секрет, що далеко не кожен може купити дорогу путівку чи орендувати дачу, не в усіх є родичі в селі. От і доводиться маленьким міським «безпритульним» тинятися по двору без діла. Хто м’яч ганяє в пилюці, хто просиджує цілими днями перед телевізором або комп’ютером, хто — тягнеться до сусідніх водойм (звісно, без відома батьків).

Як відомо, колишні піонерські табори (разом із гаслом «Все найкраще — дітям») плавно трансформувалися в так звані стаціонарні літні табори відпочинку, перебування в яких обчислюється сотнями (!) доларів.

Для організації відпочинку дітей, навіть ослаблених, які мають хронічні захворювання, у вітчизняної системи охорони здоров’я немає ніяких важелів. Сьогодні лікарі можуть лише радити, у якій кліматичній зоні краще відпочивати конкретній дитині. Ні путівок, ні інших можливостей медицина не має, у багатьох міських і районних відділах охорони здоров’я іноді не вистачає штатної одиниці заступника з педіатрії.

Різко скорочена кількість державних підприємств і установ породила ще одне негативне явище: сьогодні чимало батьків не охоплені профспілками, які за всіх часів були донорами дешевого літнього відпочинку.

Спустілу «нішу» почали заповнювати всілякі благодійні фонди, але вони займаються лише певними категоріями дітей — сиротами, малозабезпеченими, дітьми з фізичними вадами, часто переслідуючи — ніде правди діти! — свої, далеко не альтруїстичні цілі.

Щоб хоч якось стабілізувати становище з літнім дозвіллям школярів, турботу про дітей переклали на плечі Міністерства освіти й науки, яке, загалом, покликане займатися питаннями навчання, а не оздоровлення...

Відразу ж по закінченні навчального року на базі шкіл відкривають так звані літні оздоровчі майданчики. Працюють у них ті ж самі педагоги, котрі вже десять місяців займалися з дітьми, образно кажучи «тягли лямку». Не дивно, що особливого захвату від цього заміру вчителі не відчувають.

Крім того, на державну програму, у рамках якої діють пришкільні оздоровчі майданчики, ні Київ, ні обласні відомства практично не виділяють коштів, «викручуватися» доводиться самим — за рахунок міських бюджетів і спонсорів.

Начальник Кіровоградського міського управління освіти Лариса Костенко розповідає:

— Сьогодні ми маємо у своєму розпорядженні цифри, які отримали від тат і мам на батьківських зборах. Вони свідчать про те, що тільки половина дітей поїдуть із батьками на море, у село, зможуть відпочити в екологічно чистій зоні. У нашому місті мешкають 30 тисяч дітлахів шкільного віку, 15 тисяч із них буде охоплено різними видами оздоровлення — у пришкільних таборах, із батьками, з допомогою спонсорів. Решта — залишаться без нормального літнього відпочинку. За нашими спостереженнями, тільки 20—30% батьків можуть оздоровити дітей за свій кошт, це дуже мало. На допомогу прийшла міська рада: ми знайшли 165 тисяч гривень для дітей соціально незахищених категорій, а також для харчування дітей у пришкільних таборах. Але це не може повністю вирішити проблему...

У Кіровограді немає стаціонарних таборів у зоні відпочинку. Місцеві власті піклуються передусім про найбільш знедолених малюків: для організації відпочинку дітей-сиріт нинішнього року проводили тендер. Його виграли пансіонат «Славутич» м. Світлогорська і табір «Дружба» Олександрійського району. Ці здравниці обласного значення знаходяться в лісовому масиві, де є озера, там досить чиста екологія. Вартість путівки — 40—50 гривень на день (вагомі цифри пояснюються відмінним харчуванням), це було б недешево навіть для дітей, які мають батьків, не кажучи про сиріт.

Багато хто зі 150 вихованців дитячого будинку «Барвінок» поїдуть за кордон із допомогою благодійного фонду «Діти України», вони вже неодноразово відвідували Італію та Німеччину.

Малозабезпечені діти міста — цією категорією займається Управління у справах сім’ї та молоді — відпочиватимуть у наметовому таборі «Старт» у Форосі й оздоровчому таборі на території області.

Що стосується дітей із звичайних сімей, то їм залишається сподіватися на батьків, які щосили намагаються хоч якось організувати сімейний відпочинок.

Деяким кіровоградцям на допомогу приходять профспілкові організації або соцстрах, який частково оплачує путівки за рахунок соціального страхування.

Я підрахувала, що такий сімейний відпочинок обходиться в 300—400 гривень на одну людину (діти зазвичай їдуть із батьками безплатно). Більшість відпочиваючих регіону відвідують Коблеве або Рибаківку, де можна відпочити всією сім’єю протягом 12 днів за 800 гривень. В інших регіонах теж є «свої» обжиті місця сімейного відпочинку.

Якщо ж і такої можливості немає, батьки охоче залишають дітей «на піклування» літнього пришкільного майданчика, благо, там дитина доглянута і не тиняється без діла. Торік у пришкільних таборах Кіровограда дітей було менше, цьогоріч — бажаючих хоч відбавляй. Мимоволі напрошується запитання: що це — наслідок стрімкого зростання цін? У результаті замість 16 запланованих таборів у місті відкрили 32.

Одна з головних переваг літніх шкільних майданчиків у тому, що тут безплатним є практично все — гуртки, заняття іноземною мовою, конкурси і концерти. Платне лише харчування, воно обходиться батькам у півтори—дві гривні на день. Але й тут для малозабезпечених є пільга — від 50% (часткова вартість) до 100%. Для виявлення таких категорій дітей у школах ведеться статистика.

Організаторам відпочинку дітей доводиться шукати вихід зі становища: наприклад, один із депутатів Кіровоградської міської ради організував безкоштовне катання школярів на атракціонах парку культури ім. 50-річчя Жовтня, старшокласники-краєзнавці проводять екскурсії по місту, а от на походи в кіно та виїзні екскурсії батькам усе ж таки довелося розщедритися.

Сумно, коли частина дітей приходить на літній майданчик о 8-й ранку, щоб поснідати з однолітками, а частина — пізніше, тому що батьки не змогли заплатити за дво- чи триразове харчування.

Учням Кіровоградського колегіуму пощастило більше — це найстарший навчальний заклад міста (до революції — гімназія М.Крижановського) здавна славиться опікою над своїми вихованцями. Начальник літньо-оздоровчого табору «Веселка» при колегіумі Людмила Шиян розповіла, що багатьом дітям допомогли небайдужі люди:

— Ми розуміємо, що дві гривні в день на дитину — дуже мало, тому намагаємося залучити спонсорів, які привозять фрукти й овочі, щоб меню дітей було насичене вітамінами. Міськвно виділило кошти на безкоштовне харчування восьми дітей. Крім того, діти в літню пору безкоштовно вивчають англійську та польську, оскільки наш колегіум — навчальний заклад із поглибленим вивчанням іноземної мови. Кілька корпусів знаходяться в зеленій частині міста, де немає активного руху й вихлопних газів. Не дивно, що у нас так багато бажаючих відпочивати на літньому майданчику — цього року ми оздоровили 200 дітей, частина яких прийшла до нас із інших мікрорайонів...

Дійсно, у цьому таборі багато маленьких «біженців» із тих районів, де шкільні майданчики розташовані в місцях, позбавлених зелені. І це непогано для всіх. Одна з головних переваг такого відпочинку з погляду дітей — можливість спілкування з дітьми з інших класів і шкіл.

Діти, з якими мені вдалося поговорити — Ганнуся Сосновська, Валерія Димитрова і Валерія Медведєва, — захоплено розповідають про поїздки в Миколаївський аквапарк і на страусову ферму, про конкурс двійників і «Міс табір», про День бігуна в парку Космонавтів...

Тінисті двори з квітами на клумбах і старовинними альтанками дають рідкісну можливість цілий день перебувати на шкільній території. Концерти, заняття в гуртках, спортивні змагання — усе проводиться на свіжому повітрі. У дітей бувають цілі дні «занурення» в іноземну мову з допомогою іноземних педагогів зі США та Польщі, а також волонтерів із Корпусу миру. Конференції й інші цікаві заходи проводять в актовому залі за круглим столом, який нагадує зал ООН у мініатюрі — таких у кіровоградських школах небагато.

Окрім поглибленого вивчання мов, діти «заглиблюються» в екологію (це ще один напрям роботи колегіуму), проводять літні науково-дослідні поїздки, намагаються поліпшити екологію міста або хоча б привернути увагу дорослих до її проблем. Адже Кіровоград — далеко не благополучне місце в екологічному плані.

Головний педіатр Кіровограда Ольга Жигаліна поділяє спільну думку, що місто — не найкращий варіант для дитячого відпочинку, але ідею шкільних майданчиків вважає в цілому корисною:

— Діти перебувають під наглядом, менше травм, дотримується режим харчування, у кожному таборі є своя дієтсестра. І хоча суми для повноцінного раціону явно недостатні — овочі та фрукти нині дорогі! — діти вчасно відпочивають, не перегріваються на сонці. Розроблено спеціальні заходи, котрі дозволяють стежити за здоров’ям дітей, — це й обов’язкові панами від сонця, дотримання графіка щеплень, багато іншого. Санстанція стежить, щоб не було спалахів захворюваності, а ми постійно направляємо на майданчики педіатрів, які курирують роботу шкільних медсестер. Але, звісно, хотілося б, щоб кожна дитина відпочила на морі або в лісі...

На жаль, територія багатьох шкіл суцільно заасфальтована, та й не всі вихователі відповідально ставляться до своїх «літніх» обов’язків — утомлені за зиму вчителі теж хочуть відпочити.

Але навіть там, де пришкільний літній майданчик є оптимальним варіантом дешевого літнього відпочинку, він може функціонувати всього місяць — поки педагоги не пішли у відпустку, а літо ж велике!

Куди подітися дитині в бетонному місті? Проблема не вирішена і вимагає втручання дорослих.