Дар Саєнка

Поділитися
Українська радянська енциклопедія, видана за часів хрущовської відлиги, присвятила художнику Олександру Ферапонтовичу Саєнку окрему статтю...

Українська радянська енциклопедія, видана за часів хрущовської відлиги, присвятила художнику Олександру Ферапонтовичу Саєнку окрему статтю. Дивна логіка імперії, адже цей митець ідеально підходив під репресивний шаблон українського буржуазного націоналіста. Син директора Школи садівництва, городництва та бджільництва в містечку Борзна на Чернігівщині ніяк не міг проходити по анкетній категорії пролетарів чи батраків. Одначе тотальні зачистки української творчої еліти жахливих 30-х років дивом оминули Олександра. Можливо, політкаторжанський щит батька вберіг його, можливо, те, що художник після дитячої хвороби став глухонімим і через те нецікавим вибивачам показів в НКВС...

Ніна Саєнко презентує нову книгу, присвячену творчості батька
Життя Олександра Саєнка — повне злиття з мистецтвом. Найвидатнішим в його творчості є те, що народна, національна основа переосмислюється, розвивається на високому професійному рівні (Саєнко навчався у Київській академії мистецтва часів Кричевського і Бойчука). Незвичною для дипломованого художника є мистецька техніка — інкрустація соломкою, з використанням якої були створені як невеликі інтер’єрні роботи, так і монументальні грандіозні композиції.

Ще одне диво — в Борзні збереглася садиба Саєнків. Олександр Ферапонтович помер в 1985 році, але лише більше ніж за десятиліття вдалося відкрити художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України Олександра Саєнка». Цього музею, можливо, і не було б ніколи, якби не енергія та ентузіазм доньки художника, продовжувачки його справи Ніни Олександрівни. Скільки порогів їй довелося пооббивати, профільтрувати душі тисячі байдужих, щоб знайти небагатьох, але щиро зацікавлених у підтримці та пропагуванні величезного творчого надбання її батька. В Борзні і донині немає краєзнавчого музею і його функції виконує садиба Саєнка. Щорічно з’їжджаються до цієї мистецької оази люди із різних кінців України та з-за її меж. І сонячного літа 2007 року під прохолодою саєнківського саду зібралися старі та нові приятелі митця. Атмосфера музею настільки по-домашньому невимушена, що здавалося, ось-ось на порозі з’явиться сам красивий сивочолий Олександр Ферапонтович та усміхнеться своїй доньці, онуці, правнуку та всім добрим гостям.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі