Чому плачуть багаті

Поділитися
Думка про те, що багатим не так уже й солодко живеться, може потішити деяких незаможних співвітчизників...

Думка про те, що багатим не так уже й солодко живеться, може потішити деяких незаможних співвітчизників. На наш погляд, є кілька причин цього. Ми й досі не позбулися «совкових» стереотипів, що виявляються в низці вкорінених у свідомості постулатів: багаті — погані; чесною працею багатства не наживеш; усі бізнесмени — злодії. Адже так важко визнати, що хтось кращий, здібніший, енергійніший і справді заслуговує на більше, ніж ти сам.

Загострює ситуацію те, що не один із нас був свідком стрімкого фінансового злету людей інколи не найдостойніших, із погляду загальноприйнятої моралі. І кривдно за тих, хто впертою багаторічною працею, бідуючи і змагаючись із чиновницьким свавіллям, чесно заробив собі право називатися заможною людиною. Їх не видно в тіні більш публічних, скандальніших і тому помітніших багатіїв.

«Чому? Чому в нього є «все», а в мене «нічого»? Чим він кращий за мене?» Ці риторичні запитання виливаються у декого в тугу за не такими вже й далекими часами, коли ідея експропріації експропріаторів утілилася в дуже популярному серед революційних мас гаслі: «Грабуй награбоване!» Хтось, плекаючи свої комплекси, поринає в депресію або в запій; хтось по-мазохістському впивається своєю бідністю, яка зробилася для них звичною солодкою мукою; інші ж просто достойно виживають, щодня борючись зі злигоднями та породженими ними проблемами. Таким не до хворобливих рефлексій — усе придушує інстинкт виживання.

Багаті теж люди, й ніщо людське їм не чуже: вони хворіють, закохуються без взаємності, в них виникають труднощі у стосунках із батьками, дітьми, друзями, сімейні драми і трагедії. Вони так само переживають кризу середнього віку; болісно зустрічають прихід старості, втрачають близьких, страждають від самотності.

На перший погляд, більшість із перелічених проблем можна вирішити з допомогою грошей. Здавалося б, що вже простіше: конфлікти з батьками — купити їм окрему квартиру; хворіє мама — влаштувати в найкращу клініку або найняти доглядальницю; проблеми з навчанням у дитини — запросити репетиторів; з’явилися зморшки — зробити пластичну операцію; кохання без взаємності — спокусити дорогими подарунками і обіцянками розкішного життя. Та це лише на перший погляд. Так, на побутовому рівні заможним людям легше вирішувати свої проблеми. Однак життєві колізії, які ми окреслили, викликають і глибокі внутрішні переживання.

Багато хто з нас перебуває в полоні публічних образів заможних людей. Але ж щасливий, жорсткий щодо ділових партнерів бізнесмен може бути, наприклад, дуже вразливим і невпевненим у стосунках із протилежною статтю. А блискуча зірка естради може бути неспокійною матір’ю і божеволіти від тривоги за свою дитину. Важливо зрозуміти — переживання грошима не загасиш. Якщо за вашою хворою мамою доглядатиме чужа людина, вам буде легше тільки фізично. А переживання можуть бути навіть тяжчими, ніж у того, хто сам сидить ночами біля ліжка матері й робить їй уколи. Адже активне долання скрутної ситуації, особиста участь у її усуненні активізують внутрішні психічні резерви людини і зрештою допомагають подолати стрес. Тоді як у заможних людей психологічні проблеми часто постають ніби в оголеному і тому більш болісному вигляді. Адже в людей бідних розв’язання проблем, що супроводжують лихо, «розпорошує» горе, не дає можливості зосередитися на своїх внутрішніх переживаннях.

Звісно, у багатих людей є, здавалося б, простий вихід — найняти найдорожчого і найкращого психолога. Та не завжди між «найдорожчим» і «найкращим» можна поставити знак рівності. У заможних людей стосовно психологів існує та ж сама небезпека, що і стосовно лікарів: високо оплачуваний фахівець може спокуситися можливістю «прив’язати» до себе клієнта. З іншого боку, небезпечним є саме ставлення до психолога людини, котра платить йому великі гроші. Клієнт інколи не готовий визнати, що може в чомусь не мати рації, що йому потрібно щось змінити у своїй поведінці, у власному житті, від чогось відмовитися; він і чути не хоче, що йому доведеться довго й наполегливо працювати над собою. Заможні люди часто міркують: «Я плачу. Нехай мої проблеми вирішує психолог». Такий варіант цілком допустимий, але тоді психолог стає «милицею» для свого клієнта. Якщо це влаштовує обох (особливо в матеріальному плані), нічого страшного: клієнт регулярно одержуватиме тимчасове полегшення. Та це шлях у нікуди.

Найцікавіше, що статус багатої людини не рятує від душевних проблем, властивих людям бідним. Адже визнання себе багатим — це досить суб’єктивне відчуття. Завжди знайдеться хтось, багатший за тебе, — не в Україні, то за кордоном. І той, кого більшість громадян нашої країни вважають людиною «ну дуже багатою», може переживати через те, що чогось не може собі дозволити, що «сусід» (конкурент) успішніший і багатший, — себто перейматися абсолютно тими ж самими душевними проблемами, що й зовсім бідна людина.

Але, безумовно, існує ряд психологічних проблем, безпосередньо пов’язаних зі статусом багатія. Багато хто пройшов довгий і нелегкий шлях заробляння грошей. Інколи це закінчується тим, що людина, визначаючи свою цінність у цьому світі, по суті ототожнює себе зі своїм капіталом, ставить знак рівності між собою і своїми грошима. Вона, хоч як це парадоксально, може скотитися до дуже низької самооцінки і перестати вірити в те, що її можуть любити просто так, за те, якою вона є, а не за те, що вона має. У такої людини може розвинутися хвороблива підозріливість: їй постійно здаватиметься, що всіх навколо цікавлять лише її гроші, а не вона сама як особистість.

Багатих людей може також мучити постійний страх втратити своє багатство, а з ним і свій статус. Втрата статусу для багатої людини — справжній крах, це втрата не лише матеріальних благ, а й друзів, а точніше — кола спілкування. Адже справжні друзі в багатія бувають (якщо бувають) найчастіше «з іншого життя», тобто з тих часів, коли він був «звичайною людиною». Втрату статусу дуже часто супроводжує розвал сім’ї, особливо якщо дружина (або чоловік) підбиралися «для представницьких потреб».

Сімейні стосунки заможних людей нечасто бувають стабільними. У їхніх сім’ях найчастіше ослаблені емоційні контакти, а діти взагалі можуть рости з синдромом сирітства. Емоційна скутість, постулат «я вам даю гроші — ви повинні мене любити (шанувати, слухатися тощо)» — все це не сприяє створенню міцної сім’ї. «Акула бізнесу» не може, прийшовши додому, відразу перестати клацати своїми щелепами. Практично неможлива ситуація «два в одному»: в бізнесі — один поріг допустимого, а в сім’ї — інший. Жорстокі закони ринкової боротьби нерідко призводять до того, що в заможних людей розмиваються моральні норми, розвиваються певні поведінкові стереотипи, майже не сумісні з сімейним життям. У такому випадку можна говорити про серйозну деформацію особистості. Все це часто породжує психологічні проблеми не лише в самих багатіїв, а й у їхніх дружин та дітей.

У способі життя заможної людини присутній значний елемент несвободи. Імідж людини певного кола диктує, як вона має жити, якою машиною їздити, як і де відпочивати, яких дружину або чоловіка мати, де навчати дітей. Додайте до цього постійну гонитву: потрібно і за ринком встигнути, і відірватися від конкурентів, і безперервно працювати на підвищення іміджу. Відпочинок як такий для цих людей практично неможливий: постійна напруга стає природним станом багатої людини. Їй здається, що кожна хвилина має бути наповнена діяльністю. Засмиканого, з прирослим до вуха мобільним телефоном, бізнесмена важко уявити в умиротвореному стані повного розслаблення, коли можна вилізти з іміджевої шкіри, повністю відключитися від справ, віддатися спогляданню і подумати про те, що життя прекрасне. Багаті люди найчастіше «занадто дорослі»: вони цілком придушили в собі дитину, яка вміє пустувати й просто радіти життю.

Дуже небезпечний для багатої людини і «синдром зупинки», що може настати у випадку, якщо людина свого часу визначила для себе межу збагачення. Тоді в неї виникає нерозв’язне питання: «А що далі?» Значення й сенс її життя впродовж багатьох років полягали в накопиченні дедалі більших коштів. І ось — мети досягнуто, але весь цей час душа спала. І страшно, коли вона прокинеться й жахнеться, побачивши пройдений шлях і втрату тих цінностей, що їх неминуче доводиться приносити в жертву гонитві за грошима.

Чи означає все вищесказане, що заможні люди нещасливі? Аж ніяк. Принаймні не більше й не менше, ніж люди бідні. Дослідження психологів засвідчили, що щастя не залежить ні від здоров’я, ні від рівня добробуту, ні від інших життєвих обставин. Воно створюється виключно вмінням почуватися щасливим. Ані відсутність грошей, ані їх надлишок — іще не причина для душевного дискомфорту. Кожен може навчитися радіти, що зійшло сонце, настала весна або випав перший сніг.

Ми ще раз нагадали про те, що «багаті теж плачуть», чим потішили тих, кому аж ніяк не загрожує збагачення з низкою психологічних проблем, які його супроводжують. Але що ж робити тим заможним людям, які впізнали себе в нашій статті? Людство поки що не вигадало нічого кращого за віру в Бога, турботу про душу, любов до ближнього. Ну і, звісно, психологічну допомогу чесних професіоналів за умови, що людина готова працювати над собою, а не тільки платити гроші.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі