Чи стане Буча містом? - Соціум - dt.ua

Чи стане Буча містом?

21 жовтня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №41, 21 жовтня-28 жовтня

Київ утратив би дещицюсвоєрідності, якби навколо столичного мегаполіса не розміщалися такі різні, кожен зі своїм обличчям і спеціалізацією, населені пункти...

Київ утратив би дещицю своєрід­ності, якби навколо столичного мегаполіса не розміщалися такі різні, кожен зі своїм обличчям і спеціалізацією, населені пункти. У цьому намисті столиці Буча посідає одне з почесних місць. Селище виділяється незвичайністю й високим рівнем благоустрою навіть серед пристоличних міст. Воно розташоване в лісовій місцевості, за 30 кілометрів від Києва, між річками Бучанкою та Рокачем. Сама природа призначила цю місцевість для відпочинку та лікування. Буча дедалі впевне­ніше заявляє про себе як санаторно-курортна зона, не забувають тут і про розвиток промисловості, будівництва. У селищі, особливо останнім часом, багато будують. І не тільки житло. Сучасний рівень розвитку Бучі викликає цілком закономірне прагнення його жителів підвищити статус населеного пункту. Селищна рада та її виконком домагаються того, щоб майже 30-тисячна Буча нарешті стала містом. Наскільки реальними є подібні перспективи, наша розмова з головою Бучанської селищної ради Анатолієм Федоруком.
— Відповідно до останнього перепису, сім міст в Україні мають населення до трьох тисяч чоловік, 11 міст — від трьох до п’яти тисяч, 66 міст — від п’яти до 10 тисяч, 158 — від 10 до 20 тисяч. А в селищі Буча проживають майже 30 тисяч жителів, тобто більше, ніж у більшості українських міст. Вас, як голову ради, радує чи засмучує таке становище?
— Радує, що Буча росте, що селище стає дедалі гарнішим й облаштованим; що бучанці, проживаючи в населеному пункті, який інтенсивно розвивається й забудовується, не втрачають зв’язку з природою. Навіть у багатій лісами Київщині не знайти такого населеного пункту, де б майже половину його території займала лісопаркова зона. Але не може не засмучувати те, що красива, приваблива Буча досі залишається селищем. Якщо є три- і п’ятитисячні міста, то чому Буча, де на порядок більше населення, має залишатися селищем?
Зміна статусу, про який ми клопочемося, — не самоціль. Ситуація, коли громада великого населеного пункту, котрий за всіма параметрами давно переріс селищний статус, не може самостійно вирішувати ті чи інші проблеми, м’яко кажучи, викликає подив. Хіба це нормально, коли жителі такого великого селища, як наше, змушені їхати в сусіднє місто Ірпінь, щоб вирішити пекучі питання в різних управліннях і структурах? Ясна річ, якщо Буча стане містом, то всі служби розміщатимуться не десь у сусі­дів, а на місці. До того ж самодостатність дасть черговий поштовх для розвитку. Це, не в останню чергу, вирішення питань соціального захисту населення, адресної допомоги...
— Напевно, зміна статусу спричинить додаткові витрати?
— Додаткових витрат якраз не буде. Наші фахівці виконали відповідні розрахунки й переконалися, що ніякого збільшення штатної чисельності апарату управління в ході реорганізації не знадобиться. Відбудеться лише перерозподіл кадрів. Тобто ряд служб, які зараз представляють Ірпінський регіон і розміщені в Ірпені, будуть переведені безпосередньо в Бучу, ближче до людей. Саме цього ми й домагаємося. Важливо й те, що при зміні статусу Бучі цілком можна обій­тися без територіальних змін, оскільки існуючі межі населеного пункту дають можливість для росту та розвитку.
— Що зараз являє собою Буча? Яким потенціалом вона володіє?
— Економічний потенціал міста значний. Основу його складають промислові підпри­ємства скляної, машинобудівної та деревообробної промисловості, будівельні й транспортні організації. У нас досить розвинена соціальна інфраструктура — це більше сотні підприємств торгівлі, побуту, громадського харчування.
Ми багато будуємо. Програмою розвитку до 2007 року передбачено ввести в експлуатацію 350 тис. метрів житла. Спо­руджується не тільки житло. У Бучі дедалі більшою мірою проглядаються риси сучасного міста. Відповідно до моніторингу Асоціації міст України, вона входить у десятку населених пунктів за обсягами капіталовкладень на душу населення. Назву лише кілька значних об’єктів. Це ста­діон «Ювілейний», супермаркет «Зоряний», новий кінотеатр, будинок культури. Не кожен столичний район може похвалитися такою школою мистецтв, яка недавно відкрилася у нас, — із новими меблями, плазмовими телевізорами, великими залами для занять хореографією, студією звукозапису, просторою художньою студією, душовими кімнатами.
— Чому питання зміни статусу постало саме нині?
— Постало воно давно, а зараз просто загострилося. У зв’язку зі збільшенням кількості жителів і тим, що населений пункт став особливо інтенсивно розвиватися. А взагалі-то проблемі не один рік. Проводили опитування жителів, на місцевих референдумах бучанці висловлювалися за підвищення статусу селища, приймали різного роду рішення. Але все гальмувалося через те, що на противагу думці про самодостатність Бучі існувала й інша точка зору. Були спроби створити за рахунок селищ Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Великий Ірпінь. Як відомо, було ухвалено закон про державно-правовий експеримент з розвитку місцевого самоврядування в Ірпінському регіоні. З одного боку, експеримент благотворно вплинув на розвиток Бучі, як і інших населених пунктів регіону. Але не всі сприйняли як належне передачу Ірпеню ряду функцій місцевого самоврядування сусідніх населених пунк­тів. Закон про місцеве самоврядування дає можливість вирішити це питання з урахуванням законних інтересів населення. Що, загалом, керівництво Бучі, виконуючи волю громади, і робить.
Ще 23 травня 2002 року на третій сесії Бучанської селищної ради було одностайно прийнято рішення про віднесення Бучі до категорії міст, а 26 вересня на своїй сесії депутати Ірпінської міськради підтримали його й ухвалили рішення клопотатися перед Київською облрадою.
— Судячи з того, що рішення про зміну статусу ухвалено близько трьох років тому, виникли перешкоди. Які саме?
— Увесь час мого перебування на посаді селищного голови (а я обіймаю цю посаду вже другий строк) це питання не сходить із порядку денного, і я вважаю його одним із головних у своїй роботі. На рівні селища рішення ухвалювали досить оперативно: орган місцевого самоврядування і населення думку мали єдину. Тяжче вирішувалося питання в Ірпінській міськраді, яка, відповідно до експерименту, стала своєрідним посередником: перш ніж подати запит в обласні інстанції, було потрібно її «благословення». Показово, що депутати Ірпінської міськради зрозуміли, що без пов­ного набору повноважень, чіткого розподілу функцій самоврядування сусіднього великого населеного пункту не може бути самодостатнім. Але борці за створення Великого Ірпеня, міський голова Володимир Скаржинський і чиновницький апарат міста під різними приводами чинили опір.
Така позиція мене дивує. Меру Ірпеня слід було б більше піклуватися про розвиток свого міста, а не гальмувати ріст сусіднього. Навіть у рамках розвитку багатосторонніх зв’язків у Ірпін­ському регіоні не настільки важливо, буде Буча селищем чи містом — співробітничай із усіма однаково, укладай відповідні угоди на паритетних засадах.
Сподіваюся, що обласна рада належним чином сприйме наші аргументи, ухвалить рішення про підвищення статусу Бучі й передасть питання у Верховну Раду. Щоправда, є побоювання, що в зв’язку з розгортанням виборчої кампанії, вирішення питання може бути в черговий раз від­стро­чено або взагалі припинено. Але все ж сподіваюся, що для Верховної Ради волевиявлення 30-тисячної громади виявиться не пустопорожнім звуком. Це потрібно не тільки бучанцям, а й жителям столиці, для яких наш населений пункт — привабливе місце відпочинку і лікування. Позитивне рішення стане додатковим стимулом для розвитку Бучі.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво