Чи ловиться «жирна» робота в темному Інтернеті

Поділитися
Інколи хочеться помріяти. Особливо приємно помріяти про нові можливості, які змінять на краще сірі будні, забарвлять їх усіма кольорами веселки...

Інколи хочеться помріяти. Особливо приємно помріяти про нові можливості, які змінять на краще сірі будні, забарвлять їх усіма кольорами веселки. Назавжди. Останнім часом з’явився новий, додатковий різновид таких мрій, пов’язаний зі світовою комп’ютерною мережею. «Ось піду в Інтернет, знайду там високооплачувану роботу — таку, щоб працювати вдома, та по три-чотири години на день, і тоді-то я нарешті заживу як людина», — думають мільйони людей по світу, лежачи на дивані чи сидячи у набридлому до оскоми офісі. Що ж найчастіше чекає на шукача легкої та приємної роботи в Інтернеті?

Перше, на що зазвичай наштовхується користувач (особливо якщо ніякої всенародно потрібної кваліфікації у нього немає), це на опуси типу «Вася Пупкін пропонує загальнодоступний і легальний спосіб заробітку через Інтернет. 10 (50, 100) доларів США на годину — без проблем і без будь-якої підготовки». Далі зацікавленим особам повідомляють, що їм доведеться всього-на-всього переглядати рекламні матеріали (відкривати посилання на певні сайти або читати листи, відповідаючи на одне-два контрольних запитання в кінці. За кожен переглянутий лінк чи лист нараховується скромна сума в енну кількість центів. Далі йде звична мантра про те, що все це абсолютно законно та легально і що фірми самі готові доплачувати користувачам Інтернету, щоби ті читали їхню рекламу.

Сама ідея про те, що комерційні сайти свідомо платять гроші людям, котрі проглядають їх, щоби заробити копійки на життя, явно за межею ідіотизму. Бо реклама — це не різновид благодійництва, а спосіб приваблення клієнтів та збільшення продажів. А «клієнти», котрі заробляють 100—150 вічнозелених грошових одиниць на місяць (це якщо вірити рекламі клік-клубів, насправді дуже часто все відбувається банальніше, але неприємніше) і, відповідно, не мають наміру купувати нічого, окрім продуктів у найближчому гастрономі (який свого веб-сайту поки що не відкрив), не потрібні жодній фірмі з тих, які розгортають масову рекламу в Інтернеті. І тільки затуманена відчаєм голова може повірити у реальність такого шансу, а в особливо тяжких випадках — ходити в інтернет-кафе (!), щоби поклікати по рекламі.

Справедливості ради слід зазначити, що виплата копійчаних сум (або, частіше, знижки на купівлю якихось товарів) за читання реклами і справді час від часу трапляється, але діють такі програми переважно у США, і призначені вони для знуджених домогосподарок, котрі не знають, як витратити зароблені благовірними гроші, а не для напівголодних студентів чи пенсіонерів із далекої України, яким, зважаючи на нашу законодавчу базу, американські компанії якби й хотіли щось заплатити, то нічого б у них, швидше за все, не вийшло.

А в реальності клік-клуби займаються тим, що обманюють рекламодавців. Наприклад, рекламне агентство Х укладає угоду з фірмою У про те, що засобами інтернет-реклами привабить 10 тисяч відвідувачів на сайт її електронного магазину (чи на рекламний матеріал про цей сайт). Але замість того, щоб малювати закличні баннери, купувати можливість їх показувати на сайтах чи в баннерообмінних мережах, агентство тихесенько зв’язується з клік-клубом і замовляє визначену кількість кліків на певному сайті. Звичайно, частина баннерів розміщується і «по-білому», але вона зазвичай невелика.

Залучити клікерів виходить набагато дешевше, ніж ловити «дикого» користувача, — вони йдуть, куди скажуть, а не вередують, розглядаючи баннер. Ось тільки, на відміну від того ж таки «дикого» користувача, вони навряд чи колись щось куплять у магазині, на сайт якого заходять «по службі». Тому, вочевидь, є сенс говорити про прямий обман замовника.

Отож, якщо хтось таки вирішив втягнутися у «читально-клікальний» бізнес, слід запам’ятати кілька речей: ви збираєтесь займатися шахрайством — обманювати фірму-рекламодавця; шахрайством цим ви займатиметеся не як Остап Бендер, в індивідуальному порядку, а в складі організованої групи, керівництво якої, окрім «кидання» рекламодавців, не проти вчинити те саме й з вами; якщо таке трапиться, скаржитися буде нікому. А прикрощі з рядовими клікерами трапляються регулярно. Найчастіше «працедавець» встановлює ліміт, мінімальну суму, яку він згоден виплачувати за один раз (щоб не розмінюватися на дрібниці). Починається він від позначки 50—100 доларів, які можна заробити за місяць, а потім цей час росте й росте, віддаляючи «непотрібних» робітників від омріяної зарплати. Хоча інколи все відбувається простіше — фірма просто існує три-чотири місяці, годуючи «працівників» обіцянками, а потім тихо зникає.

Окрім «клікального» бізнесу, як інтернет-заробіток «для всіх» дуже часто пропонують іще розповсюдження якоїсь інформації — чи то унікальної програми, чи то «листа, що може змінити життя» — зміст тут не такий уже й важливий. Штука в тому, що за отримання цієї інформації користувачеві слід сплатити невелику суму, зазвичай один-три долари, хоча буває й істотно більше. Потім він може розіслати її всім, кому забажає, — і теж отримати з кожного скромну суму (хоча трохи меншу, ніж отримав сам, бо передбачено відрахування на користь того, хто надіслав інформацію йому; якщо їх не зробити, то «щастя з листа» не прийде, а «програма» не запрацює). Отакий-от цікавий інтернет-покруч системи мережевого маркетингу та фінансової піраміди. Люди, яким вдається заробити на таких «пірамідах», мабуть, ніде не пропадуть. Проте слід пам’ятати, що більшості розбагатіти все-таки не вдається.

Звичайно, існують інші, специфічні види заробітку. Наприклад, успішна гра в онлайнових багатокористувацьких інтернет-іграх із наступним продажем іншим гравцям здобутих «предметів». Шанс щось заробити у таких розвагах, хай незначний, але існує. Проте ті, хто ними займаються, досить добре володіють «технологією», щоб тверезо оцінювати рівень ризику й не потребувати чужих порад.

Окрім вищеперелічених, існує ще один спосіб заробітку в Інтернеті. Треба створити власний сайт, по можливості заповнити його цікавою й усім потрібною інформацією, забезпечити регулярне оновлення, запустити рекламну кампанію, яка привабить десятки (краще сотні) тисяч відвідувачів, і приготуватися до облоги рекламодавців, що вишикуються у чергу з чималими гаманцями в руках, готові битися до останнього за почесне право розмістити рекламу на вашому сайті. І, до речі, історія знає чимало випадків, коли фортуна Інтернету всміхалася нахабам, які намагалися це зробити. Навіть в Україні на сьогодні живе та процвітає декілька проектів, які підтримуються двома-трьома ентузіастами, а читаються тисячами користувачів на день. Можливо, цей спосіб заробітку навіть реальніший, ніж клік-клуби чи фінансові піраміди (для тих, хто не є їхніми організаторами, звісно): нехай існує один шанс із тисячі, зате який!

То невже, окрім власних проектів, усі види інтернет-роботи — обман простого народу? Вочевидь, це не так. У природі існує маса різноманітних видів діяльності, що не є якимось специфічним інтернет-бізнесом, проте може дистанційно виконуватися з допомогою комп’ютерної мережі. Зрозуміло, якщо ви столяр, водій чи генеральний менеджер, то єдине, чим вам зможе допомогти Інтернет, — це безплатними дошками оголошень про вакансії. Проте якщо ви займаєтесь комп’ютерною графікою, редагуванням текстів, чи, ще краще, написанням програм — ваші шанси різко зростають. І хоча в Україні працедавці все ще вкрай обережно ставляться до телероботи, певний прогрес помітний — пропозиції на ринку праці потихеньку з’являються. Будемо надіятися, що зі скромних теперішніх одного-двох відсотків питома вага їх виросте до чогось істотно більшого. Бо, наприклад, у США близько двадцяти мільйонів людей повністю або частково працюють у дистанційному режимі, в Європі таких поки що тільки чотири мільйони.

Переваг у дистанційної форми роботи перед звичайною чимало, і вони очевидні. Вам не доведеться щодня їздити на роботу (для великого міста — це дві-три години врятованого від штовханини в транспорті чи стояння у заторі часу). Виконувати роботу найчастіше ви зможете у зручний для вас час. Працедавцю не доведеться орендувати великий офіс (що при сучасних цінах на нерухомість, приміром, у Києві становить чималеньку суму). Міській владі не болітиме голова з приводу катастрофічної ситуації на дорогах у години пікового навантаження та екологічних проблем від надміру автомобілів на дорогах і т.д.

Хоча, звісно, і недоліки дистанційної роботи чималі. Окрім того, що багато видів роботи дистанційно виконувати просто не можна, інколи людська лінь і справді вимагає відведення для роботи суворо контрольованого часу й місця, а також обладнання того місця фаховими наглядачами-начальниками. Кажуть, що у деяких людей від відсутності добового циклу «робота—дім» починаються психічні напруження, що можуть перерости в розлади. А вартість нелімітованого доступу до Інтернету в Україні (у поєднанні з платнею за телефон) поки що, на жаль, становить вагому частку від невеликих зарплат деяких «телеробітників».

Окремою темою виступає безпека телероботи для працівника, себто ймовірність того, що за чесно виконане завдання він врешті-решт отримає обумовлену платню. У нашій країні і при звичайних робочих стосунках трапляються різні ситуації, а при роботі дистанційній спокуса для працедавця зростає стократ.

Боронитися від «кидків» при виконанні телероботи непросто — особливо ж якщо замовник живе у іншому місті чи, гірше того, в іншій країні. Проте робити якісь рухи, спрямовані на захист своїх прав, завше можливо. Ідеальний варіант — коли з працедавцем вдається укласти договір. Проте це не завжди можливо — підписання обома сторонами разом із поштовою пересилкою навіть по Україні може зайняти не один тиждень, а робота дуже часто термінова, тому легальний бік справи зазвичай оформляють уже в процесі виконання завдань працедавця. Хорошою методою є розподіл роботи на більш-менш рівні частини, оплата кожної з яких починається перед початком виконання наступної. Зрозуміло, якнайпильнішу увагу слід звертати на репутацію компанії, з якою ви плануєте зав’язати ділові стосунки. З допомогою пошукових машин простежте, чи не пишуть про неї чого поганого в Інтернеті (особливо у форумах), чи не трапляється вона у «чорних списках» працедавців, котрі обманювали підлеглих (є цілі сайти, цьому присвячені).

А загалом — єдиною незаперечною істиною є той факт, що манна небесна в Інтернеті явно не водиться. Проте тому, хто знає свій фах, готовий ризикнути з новою формою зайнятості й уміє чекати, поки підвернеться належний шанс, дистанційна робота може видатися непоганою перспективою.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі