Чи хороший я вихователь?

Проблеми, які виникають між підростаючим поколінням і бабусями-дідусями, хвилюють багатьох. Старше покоління нерідко твердо переконане у своїй правоті лише на тій підставі, що воно старше й досвідченіше. Проте навряд чи бабуся або дідусь, котрі припустилися низки педагогічних промахів у вихованні власних дітей, із віком повністю відмовляться від своїх життєвих принципів. Тим часом нерідко буває так, що основні турботи з виховання підростаючого покоління з тих чи інших причин лягають саме на плечі бабусь і дідусів.

Російський психолог Л.Панкова розробила для старшого покоління, зайнятого вихованням онуків, тест «А чи хороший я вихователь?». Запитання нескладні, а запропоновані ситуації зустрічаються в кожній родині. Головне, щоб бабуся чи дідусь погодилися відповісти на них правдиво. Адже вже одне це засвідчує готовність щось змінити, а отже є шанс налагодити конструктивний діалог. Не менш, а, можливо, і більш корисним цей тест буде для батьків.

1. Дитина побилася з однокласником, і вас терміново викликають до школи. Ваші дії:

а) спершу покараєте дитину;

б) з’ясуєте, чому сталася бійка, і після цього визначите міру покарання;

в) передусім поговорите з класним керівником.

2. Допомагаючи вам у прибиранні, дитина випадково розбила вазу. Ваші дії:

а) потиличник;

б) роздратована фраза: «Іди звідси, обійдуся без твоєї допомоги!»;

в) постараєтеся заспокоїти дитину, адже, скоріш за все, вона зробила це ненавмисно.

3. Ви покарали дитину, а потім зрозуміли, що вчинили несправедливо. Ваші дії:

а) промовчите, щоб не зашкодити своєму авторитету;

б) вибачитеся перед дитиною;

в) не просто вибачитеся, а й спробуєте пояснити, чому ви саме так вчинили.

4. Дитина вимагає уваги, дістає вас запитаннями, проханнями, а ви втомилися. Ваші дії:

а) перериваєте її фразою: «Дай хоч трохи відпочити»;

б) відповідаєте не думаючи, несерйозно, аби відповісти;

в) пояснюєте, що дуже втомилися, і просите перенести розмову на інший час, який відразу й призначаєте.

5. Дитина просить допомогти їй написати твір. Ваші дії:

а) напишете чернетку, щоб потім дитина переписала її;

б) суворо скажете: «Працюй сам! Тільки так можна чого-небудь навчитися»;

в) допоможете вибрати тему, підібрати літературу, а писати запропонуєте самостійно.

6. Дитина просить купити їй акваріум із рибками (завести кота, собаку):

а) «У жодному разі, це лише забере в тебе час!»;

б) «Що ж, давай, якщо тобі цього так хочеться, я допоможу тобі доглядати за акваріумом»;

в) «Передусім подумай, чи усе ти передбачив і наскільки серйозне твоє прагнення. Рибок ми купимо, але пам’ятай — доглядати за ними доведеться тобі й лише тобі».

Якщо всі шість разів ви вибрали варіант «в», то ви — непоганий педагог і психолог. Критично оцінюєте себе й поведінку онуків, не хизуєтеся своїм віком і життєвим досвідом. Водночас у вас вистачає мудрості робити так, щоб не зламати особистість дитини, щоб вона (чи то їй два роки чи 15) так само прагнула поговорити з вами, шанувала й цінувала вас. Сміливо можете давати поради з виховання своїм дітям, у них є чого повчитися у вас.

Якщо в шести запитаннях ви вибрали варіант «в» бодай три рази, вам потрібно в чомусь переглянути свої переконання й звичні способи реагувати. Вони не завжди йдуть на користь онукам і тим паче не сприяють вашому порозумінню. Не можна сказати, що ви — поганий вихователь. Можливо, вас підводить надмірна емоційність, і ви спочатку імпульсивно дієте, а потім шкодуєте про це. Можливо, ви занадто втомлюєтеся, бо хапаєтеся за всі справи в домі, хочете все встигнути і вважаєте, що діти без вас просто пропадуть або зроблять щось неправильно. Частіше згадуйте: найголовніше, що ви можете дати молодшому поколінню — це ваша мудрість, спокій і любов. А любов мудрої людини ніколи не буває сліпою.

Якщо ви вибрали варіант «в» менш ніж тричі, то варто всерйоз замислитися над вашими педагогічними прийомами й методами виховання. Якщо ви готові переглянути ваші позиції в нелегкій справі виховання онуків, то ось перша порада: частіше згадуйте себе в дитинстві. Це не легко, але потрібно. Пригадайте, як ви поводилися під час конфліктів із батьками або старшим поколінням. Проживіть ті давні ситуації ще раз якомога повніше, пригадайте свої відчуття, слова, почуття. Якою була реакція дорослих? На яку реакцію ви тоді сподівалися? А тепер порівняйте себе маленького з вашими онуками і постарайтеся зрозуміти, що можна змінити або доповнити у ваших стосунках.