«Борщ-Фест»: і рекорд, і смакота - Соціум - dt.ua

«Борщ-Фест»: і рекорд, і смакота

8 жовтня, 2010, 15:58 Роздрукувати Випуск №37, 8 жовтня-15 жовтня

«Ми є тим, що ми їмо». В цю думку чомусь вкладають здебільшого біохімічний зміст, тоді як вона містить й інший доволі цікавий аспект: ми творимо їжу — їжа творить нас...

«Ми є тим, що ми їмо». В цю думку чомусь вкладають здебільшого біохімічний зміст, тоді як вона містить й інший доволі цікавий аспект: ми творимо їжу — їжа творить нас. Адже не міг шашлик народитися в Норвегії чи лечо — в Ірландії. Кожен народ протягом століть добирав, компонував і плекав власну кухню, пишаючись нею, як своєю мовою, піснями і танцями. Так кулінарна складова стала невід’ємною частиною народної культури.

— Тато, і мені, і мені!
— Тато, і мені, і мені!
Нині процеси глобалізації не оминули й кулінарну індустрію. Візьміть хоча б численні японські, китайські, мексиканські, в’єтнамські, індійські ресторани і кафе, що повідкривалися останнім часом у Києві. Це погано? Це добре, бо дає змогу, не виїжджаючи з рідного міста, здійснити своєрідну кулінарну навколосвітню подорож, краще зрозуміти смаки й уподобання інших народів, а відтак — і їхню ментальність. Але — «і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

З нас часто кепкують за любов до сала. На здоров’я! Це анітрохи не гірше, ніж бути «бульбашами», «мамалижниками», «макаронниками», «жабоїдами», «ковбасниками» тощо. Насправді ж ми — та й не тільки ми — знаємо, що асортимент української кухні — один з найбагатших у світі. Однак і в ньому є «страва страв» — Його Величність Борщ. І можна тільки вітати, коли шану цьому гетьману нашої кулінарії складають на фестивалях у Борщові, Ірпені, інших містах і містечках країни. Показовими у цьому відношенні стали змагання за встановлення рекордів у приготуванні борщу у великих ємкостях. Межу столітрових казанів уже давно минули, нині найбільшим є 1000-літровий. Чи вірніше — був...

Іменинники «Борщ-Фесту» — організатори фестивалю та бригада кухарів рекордного борщу
Іменинники «Борщ-Фесту» — організатори фестивалю та бригада кухарів рекордного борщу
Минулої суботи у селі Чубинському, що поблизу автотраси Київ—Бориспіль, у рамках Міжнародної аграрної виставки-ярмарку «Золота осінь» борщ із 25 складників готувався у п’ятитонному (!) котлі. Тим самим встановлено не тільки вітчизняний, а й світовий рекорд. Для здійснення цього проекту, ініційованого тижневиком «Дзеркало тижня», свої зусилля об’єднали корпорація «Еталон», Асоціація кулінарів України, Украгропромбіржа та Київський національний торговельно-економічний університет.

Звичайно, ні рекорду, ні свята просто не було б, якби не добра воля й титанічні зусилля корпорації «Еталон», відомої випуском автобусів і сільськогосподарської техніки. Однак далеко не кожному киянинові відомо, що саме завдяки творчим задумам і меценатським пожертвам президента «Еталону» — Володимира Івановича Бутка столицю прикрасили оригінальні пам’ятники акторові Миколі Яковченку, режисерові Леоніду Бикову, літературним героям — Проні Прокопівні та Свириду Петровичу Голохвастову і Михайлові Самуелійовичу Паніковському. І ось тепер — гігантський котел. Його виготовили у Маріуполі за всіма правилами — зовні з чорної, а зсередини — з неіржавіючої сталі. Вражаючих розмірів підставку-таган змайстрували у Чернігові, вишки-майданчики для кухарів — у Борисполі, а триметрові черпаки — у Києві.

Далі діло було «за малим» — наповнити котел 2500 літрами води і 1500 кілограмами почищених, нарізаних, нашинкованих, протушених, приварених, пасерованих продуктів. Отут на нас і чекала перша прикрість: мережа супермаркетів, яка мала забезпечити їх наявність, за кілька днів до «Борщ Фесту» відмовилася від своїх спонсорських зобов’язань. Тому ми глибоко вдячні голові правління Укрсоцбанку Борису Владиславовичу Тимонькіну, який виділив власні кошти на «начинку» котла.

«Шлях від задумки до реалізації — не простий... Але ж це — тільки початок!
«Шлях від задумки до реалізації — не простий... Але ж це — тільки початок!
Та мати котел і продукти — ще не означає зготувати смачний борщ. Скласти правильні пропорції інгредієнтів, розробити технологію приготування справді «гуліверівської» страви — задачка не для початківців, потрібні професіонали найвищого гатунку. За рекомендацією президента Асоціації кулінарів України, професора Михайла Івановича Пересічного до справи взялася бригада кухарів ресторану готелю «Дніпро» — Сергій Назаренко, Валерій Мингерес, Олег Колесник та Руслан Талибов на чолі із шеф-кухарем В’ячеславом Грибовим. Зазначимо, що крім високої кухарської майстерності їм знадобилися й неабиякі фізичні кондиції, адже довелося завантажувати, перемішувати і вивантажувати 250 кг буряку, 250 кг капусти, 80 кг моркви, 350 кг картоплі, 90 кг цибулі, 140 кг квасолі, 20 кг «антонівки». Згідно з прислів’ям про «не один пуд солі» в борщ її всипали 27 кілограмів. А під кінець підсмачили ще 37 кілограмами сала, перетертого з часником. Окрема дяка кулінарам комплексу харчування заводу «Авіант», які підготували для варіння більшу частину продуктів. Як, до речі, й пекарям Київського хлібкомбінату №10, які напекли й нарізали нам 500 кг «українського».

«Уміла готувати, та не вміла подавати», — організаторам «Борщ-Фесту» дуже хотілося уникнути такої характеристики. І в цьому нам допомогли 150 студентів-волонтерів із Київського національного торговельно-економічного інституту. У якості офіціантів вони чудово впоралися з обслуговуванням тисяч гостей, які частувалися борщем за 140 столами.

Ми вдячні за прихисток нашого фестивалю під крилом виставки-ярмарку «Золота осінь» її керівникові — Віктору Дмитровичу Привалову і всім його співробітникам, які ревно долучилися до допомоги «Борщ-Фесту». Окрема дяка спонсорам — фірмі «Сіті стейт», ТОВ «Рійк Цваан Україна» і корпорації «Нестле».

Скільки борщів перекуштувала, але цей — особливий!
Скільки борщів перекуштувала, але цей — особливий!
Словом, успіх фестивалю кували сотні прихильників українського борщу. Їх зусилля відзначено не тільки дипломами «Книги рекордів України» — акредитованого представника «Книги рекордів Гіннесса», а й щирою вдячністю гостей «Борщ-Фесту».

А борщик таки дійсно видався на славу!

Закінчити розповідь про фестиваль хочемо рядками вірша, Геннадія Желуденка який лунав із гучномовців над багатотисячною юрмою гостей Чубинського:

Я не знаю, що є краще

Українського борщу!

Тим його, хоч я й ледащо,

Так рубаю — аж крекчу!

Та смачнішого, ніж мамин,

Я борщу того не їв!

І не треба йому зовсім

ні білбордів, ні реклами,

Якщо кажуть — борщик мамин,

то й навіщо більше слів!

Він і перше, він і друге,

І закуска, і десерт...

Стіл без нього недолугий,

Як без аквавіти чверть!

За усі делікатеси

Мамин борщ люблю найбільш!

Якщо борщику нам’яти —

то і стреси вже не стреси,

І життєві всі процеси

йтимуть краще, ніж раніш!

Я прийду до мами в гості,

Розкажу про се, про те,

Перемиєм владі кості —

Хай здорова буде теж!

Там і борщик підоспіє,

І пампушки з часничком...

І чого ще, братці, треба,

і про що ще можна мріять —

Якщо мама борщик гріє,

то в житті уже й підйом!

Тож нехай у кожній хаті

Буде борщ і до борщу,

Пригощати й пригощатись

До смаку і досхочу!

Хоч які в житті циклони,

Хоч яка негоди мить —

Якщо жде у ріднім домі

мамин борщик на ослоні —

Значить, мінімум на поні

той із нас в житті сидить!

Якщо жде у отчім домі

борщ у маминих долонях —

Значить, хлопці, ми на конях,

значить, нічого тужить!

Якщо жде у отчім домі

борщ у маминих долонях —

Значить, хлопці, ми на конях,

значить, можна, друзі, жить!

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №27, 13 липня-19 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво