Болгарські університети українських студентів

У народі диплом зневажливо називають «корочкою», ніби підкреслюючи, що це ще не гарантія життєвого успіху та добробуту. Однак хороша освіта - те, у що завжди варто вкладати кошти і сили. Навчання за кордоном перестало бути чимсь недосяжним. Але заведено вважати, що отримати диплом закордонного вишу можуть тільки діти заможних батьків. Я й сама так думала, доки не побувала в болгарському Міжнародному університетському коледжі міста Добрич, навчання в якому коштує всього 2800 євро на рік із можливістю отримати два дипломи - болгарський та британський.

Тут навчаються студенти з тридцяти країн світу, зокрема багато молоді з України. Ректор Тодор РАДЄВ знає кожного на ім’я.

- Ми співпрацюємо з багатьма європейськими університетами. Навчання відбувається англійською мовою, що дає нам змогу запрошувати найкращих викладачів із Голландії, Скандинавії, Великобританії, а також дозволяє здійснювати обмін студентами. Кожен студент навчається хоча б один семестр у європейському університеті або щонайменше місяць стажується там.

Останніми роками в Болгарії, як і в Україні, багато інститутів було перетворено на університети. Перехід у новий статус стимулював розвиток їхньої інфраструктури, створення нових факультетів та кафедр. Якість навчання в усіх навчальних закладах, незалежно від форми власності, контролює Національне агентство з контролю акредитації. До вищих навчальних закладів у Болгарії належать університети, спеціалізовані інститути й коледжі. Вони пропонують освітні програми багатьох типів, які дають змогу отримати ступінь різними шляхами.

- У Болгарії дуже сувора й тривала процедура акредитації вишів, - розповідає Тодор Радєв. - Якщо акредитаційна комісія сказала вам «так», проект іде на затвердження в раду міністрів, потім рада міністрів вносить проект у парламент, і тільки парламент голосує за відкриття університету. Ця процедура однакова для приватних і державних вишів. На сьогодні у нашого університету є партнерські угоди з двома українськими вишами: Черкаським державним університетом і КПІ. Тому студенти цих вишів на третьому-четвертому курсі можуть продовжити своє навчання в Болгарії. Оскільки програма MBA у Міжнародному університетському коледжі отримала британську акредитацію престижного університету Cardiff Metropolitan University (Великобританія), крім болгарського, випускники також мають престижний британський диплом.

- Із самого початку ми привчаємо студентів до самостійної роботи, - продовжує ректор. - Кожен екзамен супроводжується курсовою роботою, а бакалаврський екзамен - дипломним проектом і державним екзаменом з англійської мови. Ми робимо рейтинг студентів, і найкращі отримують стипендії. Максимальна стипендія становить 3 тис. євро на рік. Її може отримати найкращий студент на курсі. Приблизно 80 відсотків наших студентів отримують стипендію 1 тис. євро на рік. До речі, держава теж виділяє нам гроші на стипендії. Ми виграємо гранти, створюємо різні проекти і спільні підприємства, закуповуємо потрібне обладнання, - все це дає нам можливість розвиватися. Але найголовніше - після кожного курсу студенти проходять обов’язкове стажування протягом двох-чотирьох місяців. Вони набувають досвіду, отримують рекомендації від роботодавця, підвищують професійний рівень і, якщо захочуть, завжди можуть залишитися працювати. У коледжі є кадрове агентство. На інформаційній дошці вивішуються оголошення про вакансії.
А не так давно ми відкрили кулінарну академію. Навчання в ній триває два роки, перший семестр - у Болгарії, другий - у Європі, третій -
знову в Болгарії і четвертий - в Америці. Працюють два навчальні ресторани. Це дуже перспективний проект, і наші фахівці завжди затребувані.

У Лариси Гаврик у коледжі навчаються два сини - Сашко вступив на перший курс, а Мишко вже на третьому.

- Ми хотіли, аби діти продовжили освіту за кордоном, але розуміли, що це дуже дорого, - розповідає мама студентів. - Та коли знайшли цей коледж, подумали, що здійснити наші плани цілком реально. Мишко ходив на курси англійської в Києві, посилено готувався й набрав такий високий бал, що отримав 1000 євро знижки на оплату першого року навчання в коледжі. Він вступив на факультет міжнародного туризму та готельного бізнесу. Спочатку і ми переживали, що дитина так далеко, і він сумував. А тепер синові дуже подобається, недавно він навіть сказав, що залишився б жити в Болгарії. Найбільше син у захопленні від стосунків між викладачами й студентами - все виключно на дружній основі. Практику проходив після першого курсу в п’ятизірковому готелі на Золотих Пісках, цього року - в ресторані при готелі. Каже, що нелегко, але цікаво. Мріє відкрити готель на узбережжі. Але найважче - навіть не навчання, а дорога додому, вона забирає так багато часу й сил! Переправу Дунаєм уже давно закрили, квитки на літак дорогі, тому доводиться добу їхати автобусом, проходячи чотири кордони. А що стосується решти - я задоволена, інакше не відпустила б до Болгарії ще й молодшого сина.

Євген Корнілов навчається на третьому курсі й розповідає про своє навчання з великим захопленням

- Я раніше не бував у Болгарії, але планував продовжити навчання за кордоном. Мене дуже зацікавила можливість отримати два дипломи після закінчення коледжу - болгарський і британський. Усього три роки бакалаврату, до того ж дуже доступна ціна за навчання. Мої друзі теж зацікавилися, і ми поїхали поступати разом. Я вибрав факультет готельного бізнесу. Потрібно було пройти співбесіду, надати атестат про закінчення школи та диплом мовних курсів. Але тест із англійської мови можна скласти і прямо в коледжі. У мене в групі тридцять осіб. Тут є гуртожиток, але набагато зручніше наймати житло. Наприклад, ми з моїм другом знайшли двокімнатну квартиру в центрі міста за 300 левів (150 євро). Вартість продуктів така ж, як в Україні, а дещо навіть дешевше. І знаєте, що ще важливо, - те, що ти не почуваєшся тут чужим, іноземцем. Болгари добре розуміють російську мову, а ми швидко опанували болгарську.

На першому курсі викладають менеджмент, фінанси, статистику, туризм тощо. На другому вже роблять упор на спеціалізацію. Розумієте, нас не перевантажують зайвою інформацією, яка ніколи не знадобиться. Влітку - обов’язкова практика. Я провчився до травня, а потім виїхав в Америку. Там працював в адміністрації готелю, в якому був торговий центр і казино.

А ще тут абсолютно інші стосунки між студентами і викладачами. Викладачеві можна телефонувати будь-коли, ставити будь-які запитання, й він не відмахнеться від тебе. Ми можемо разом піти випити чаю і обговорити всі проблеми. В Україні ми так звикли до контролю й опіки, а тут треба бути дуже самоорганізованим.

- Як ви проводите дозвілля?

- Після лекцій збираємося компанією. Оскільки тут навчається молодь із різних країн, ми дивимося на карту й кажемо: «Ну що, в яку країну сьогодні буде екскурсія?» І йдемо в гості, наприклад, до студентів із Португалії. Є, звісно, й реальна можливість мандрувати. Та і в Болгарії чимало гарних місць. За програмою Еразмус у грудні я провів два тижні на конференції з розвитку туризму, у квітні - десять днів у Фінляндії за програмою розвитку медіамаркетингу. Звісно, повернувшись, я мусив самостійно вивчити пропущені лекції.

- А якщо не вивчив, не склав екзамен із першого разу? Які умови перездачі?

- Якщо хтось не складає екзамен, він може перездати через тиждень, якщо не вийшло через тиждень - приходиш через місяць. Дається три спроби, а четверта - вже платна. Усі іспити складаються тільки в письмовій формі. І ніякі хабарі чи подарунки тут не проходять. Просто скачати інформацію з Інтернету або списати неможливо.

- Були студенти, котрі не змогли вчитися, і їх відрахували?

- Звісно. Гадаю, в них була слабка мотивація, тому й відставали. Далі я хочу продовжити навчання в магістратурі і поєднувати її з роботою. Що стосується недоліків, то це дорогі квитки на літак із Болгарії в Україну й назад. Не можу бувати вдома так часто, як хотілося б.

До речі, Женя вже відкрив свій маленький бізнес у Болгарії. На моє запитання, чи планує він повернутися в Україну, хлопець, із метою політкоректності, відповідати відмовився.