«Без України — ми раби» Іван Сокульський у віршах, листах, документах

Поділитися
13 липня 2010 року виповнилося б 70 років Іванові Сокульському — патріотові, одному з лицарів незалеж...

13 липня 2010 року виповнилося б 70 років Іванові Сокульському — патріотові, одному з лицарів незалежності України, поету, фундатору і редактору культурологічного часопису «Пороги», правозахисникові, члену Української Гельсінкської групи, глибоко віруючій людині, в’язню совісті, ім’я якого стало символом мужності і свободи.

«Любити свій край не є злочин!»

Івана Сокульського судили тричі, щоразу за різними статтями, але зміст був один і той самий: «автор крамольных стихов и статей», «ярый антисоветчик», «националист», «особо опасный рецидивист».

«Нема у мене ніякого криміналу, — неодноразово заявляв поет. — Любити свій край не є злочин!».

Іван Сокульський був одним із перших шістдесятників, які стали на захист української духовності і культури.

«...Нам закидають (україномовному національно-визвольному рухові), що ми ніби проти братерства. Як же воно насправді? Хто насправді тим тільки й займається, що руйнує прекрасну ідею братерства? Великоросійська колоніальна політика, великодержавний шовінізм!
…І навіть тепер, коли «в ім’я братерства» було вчинено стільки злочинів (сталінський геноцид по відношенню до України) — все ж ми готові простягнути руку дружби будь-якому народу, в тому числі й російському. Тільки щоб то була дружба, а не пустопорожнє слововживання, безсоромна спекуляція високими словами. Виходить, що братерство — то якась однобічна фальш. Ми вам зобов’язані бути братами, а ви до нас можете ставитись, як вам вигідно…». Так писав поет, перебуваючи у слідчому ізоляторі ще 1980 року, тобто, тридцять років тому. Звучать ці слова сучасно й нині.

Сім’я Сокульських. Зліва направо: мати поета — Надія Іванівна, дочка Марічка, Іван, Аріна
У іншому листі він звертається до матері: «Дорога моя мамо! Як було б добре, коли б можна було б якимсь чином «не ділити своєї тюрми» (Шевченко) зі своїми рідними! Знаю без ваших слів, що в такій же мірі, як я, «сидите» і ви…».

Ще перебуваючи у в’язниці, Іван запевняв маму, що на свободі буде добрим господарем, заходиться коло дому і городу, писатиме вірші, вестиме тихий спосіб життя...

«Тихого життя» не вийшло. І.Сокульський повністю занурився у вихор бурхливого політичного життя: з його участю створювалося обласне товариство «Просвіта», Народний рух, Українська республіканська партія, «Меморіал»... Він почав видавати культурологічний часопис «Пороги» — під його редакцією вийшло дев’ять номерів цього самвидавівського унікального видання.

21 травня 1991 року під час пікетування на підтримку незалежності України поета було по-звірячому побито. 22 червня 1992 року поета не стало...

Навіть мертвого, глибоко віруючого Івана Сокульського «не дозволили» відспівати за християнським обрядом. За іронією долі, довідку про повну реабілітацію Івана Сокульського його сім’я отримала на сороковий день після смерті Поета.

Рік по тому вийшла перша збірка його віршів «Владар каменю». 1995-го Івана Сокульського прийняли до Спілки письменників України (посмертно). Невдовзі вийшла перша книжка поета «Означення волі» (1997), у 2006 році — вибрана «Лірика». Видано листи поета до дочки «Листи до Марієчки» (2000) і два томи епістолярної спадщини «Листи на світанку» (2002). Нещодавно читачі познайомилися з вибраним з «Порогів» — часопису, який редагував поет. У 2006 році Івана Григоровича Сокульського було посмертно нагороджено орденом «За мужність» першого ступеня, у 2010-му — орденом Свободи.

* * *

Якби доля поета склалася інакше, сьогодні він приймав би привітання з ювілеєм, було б багато друзів — поетів, літераторів, політиків, котрі були політкаторжанами, правозахисників — усіх тих, для кого його ім’я звучить як символ мужності і свободи...

Згадую роздуми Івана Сокульського: «Чи обов’язково має бути теляча радість з того, що ти — народився? Скоріше навпаки, се має бути день роздумів, суму і підсумків». «Невже задарма стільки сердець горіло до України найсвятішою любов’ю?!» — запитує Сокульський, стверджуючи у своїх віршах: «Без України — ми раби».

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі