«Бацила» спадкового таланту - Соціум - dt.ua

«Бацила» спадкового таланту

27 січня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №3, 27 січня-3 лютого

Художньо-меморіальний музей Олександра Осьмеркіна в Кіровограді — один із найбільш незвичних музеїв в Україні...

Родина Паученків-Осьмеркіних, Єлисаветград, 1900 р.
Родина Паученків-Осьмеркіних, Єлисаветград, 1900 р.

Художньо-меморіальний музей Олександра Осьмеркіна в Кіровограді — один із найбільш незвичних музеїв в Україні. Побудований на Верхньо-Донській вулиці (нині — вулиця Леніна) будинок, ніби порцелянова іграшка, привертає увагу своїм червоним фасадом і арковидними прострільними вікнами, схожими на бійниці середньовічної фортеці. Довершує казкову картину сріблястий куполоподібний дах будинку.

Так збіглося, що двадцятий день народження музею відзначається напередодні ще однієї пам’ятної дати — 140-річчя від дня народження автора проекту будинку теперішнього музею, єлисаветградського архітектора Якова Паученка, який був рідним дядьком митцю.

Яків Паученко, автор понад двадцяти історичних будівель у місті, був похований 1914 року на Петропавловському цвинтарі, знесеному за радянської влади. Наприкінці 70-х років минулого століття на місці цвинтаря побудували... житловий мікрорайон (вулиця Васнецова), зрівнявши з землею могили багатьох знаменитих людей міста. Разом із ними кануло у вічність і місце останнього притулку талановитого архітектора.

Кіровоградський художньо-меморіальний музей О.Осьмеркіна
Кіровоградський художньо-меморіальний музей О.Осьмеркіна

Малий Невський проспект

Яків Васильович Паученко був незвичайною людиною. Свідчення того — внутрішнє облаштування його будинку, спорудженого 1892 року. Кожна з п’яти кімнат будинку мала власний інтер’єр — були кімнати в англійському, французькому, італійському, неоросійському (одному з улюблених стилів Паученка) і в східному стилі. На жаль, у середині 1950-х років весь декор було остаточно знищено. В цілому, будівля справляла фантастичне враження, на кшталт романтичного будинку із «Золотого ланцюга» Олександра Гріна.

Розповідає головний науковий співробітник Кіровоградського художньо-меморіального музею О.Осьмеркіна Андрій Надєждін:

— Родина Я.Паученка була відома в Єлисаветграді тим, що батьки Якова Васильовича відкрили тут іконописну, іконостасну й позолотну майстерню. Сам Я.Паученко закінчив унікальні малювальні класи при земському реальному училищі, навчаючись у відомого художника Олександра Крестоносцева. Молодому живописцю пощастило: на час закінчення його навчання в Московському училищі живопису, скульптури й архітектури з Єлисаветграда вже було знято обмеження, пов’язані з військовими поселеннями, дозволено приватну практику...

Розпорядження 1888 року про військові поселення зняли обмеження з параметрів будинків, і заможні замовники тепер мали можливість споруджувати приватні будинки, керуючись не тільки загальноміським планом, а й власним смаком. Молоде купецтво та лікарі, що й стали основними замовниками Я.Паученка, увійшли в історію міста завдяки архітектурним проектам талановитого єлисаветградця. Сьогодні в Кіровограді збереглося кілька будинків, що їх проектував Я.Паученко.

Скажи-но, дядьку...

Можливо, будинок архітектора Я.Паученка так і залишився б усього лише однією з вигадливих споруд талановитого фантазера, якби не Його Величність Випадок...

Коли будинок ще споруджували, у старому флігелі, де жили сестра архітектора Олімпіада Василівна зі своїм чоловіком Олександром Павловичем Осьмеркіним, 8 грудня 1892 року народився хлопчик, якого назвали Олександром.

Його батько, землемір поштово-телеграфної контори, був збирачем українських старожитностей і довіреною особою дядька, архітектора Якова Паученка.

В оселі Паученків-Осьмеркіних панувала творча атмосфера: проводилися музичні вечори, ставилися аматорські спектаклі, в яких маленький Сашко брав активну участь.

Пізніше Олександр Осьмеркін напише в усіх своїх біографіях: «Бацила, яка йшла від брата моєї матері, штовхала мене на шлях мистецтва. Людина, котра поселила її в мені, – був художник-архітектор Я.Паученко». Так, усупереч волі батьків, які хотіли бачити його юристом або інженером, Олександр Осьмеркін став художником.

І хоч би куди закидала його доля — в Київ, де він близько зійшовся з майбутнім актором і співаком О.Вертинським, у Санкт-Петербург, де він навчатиметься в Миколи Реріха, чи в Москву, де в його оточенні будуть такі знаменитості, як С.Єсенін, А.Ахматова, О.Мандельштам і В.Маяковський, — усюди він пам’ятатиме рідний Єлисаветград.

Коментує Андрій Надєждін:

— Творча спадщина О.Осьмеркіна — це понад 700 творів живопису, графіки, театральних декорацій, що містяться в Третьяковській галереї, Музеї образотворчих мистецтв ім. О.Пушкіна (Москва), Російському музеї (С.-Петербург), Київському музеї російського мистецтва, у музеях та приватних колекціях багатьох країн. Наприклад, 1936 року разом із С.Прокоф’євим та О.Таїровим він працював над оформленням спектаклю «Євгеній Онєгін» для Камерного театру в Москві, а 1937 року створював декорації для «Маленьких трагедій» О.Пушкіна у Великому драматичному театрі в Ленінграді. Олександр Осьмеркін був членом знаменитого товариства митців «Бубновий валет», викладав живопис у Московському інституті образотворчого мистецтва ім. В.Сурикова та у Всеросійській академії мистецтв у Ленінграді. Він був на піку своєї творчої біографії, коли відбулися трагічні події 1947 року...

Цей рік став фатальним для художника.

Радянська влада немилосердно розправлялася з культурною елітою того часу. Критикували творчість М.Зощенка, А.Ахматової, С.Прокоф’єва та багатьох інших діячів культури і мистецтва. Педагогічну систему Осьмеркіна різко розкритикували, а його самого звинуватили у формалізмі. Митця усунули від викладацької роботи, заборонили брати замовлення і продавати свої твори. Проти нього було відкрито судову справу. Розслідування тривало до 1952 року і стало причиною його хвороби та передчасної смерті в 1953 році...

Створення музею

Працівники музею вважають датою народження закладу 1985 рік, коли було прийнято постанову про його створення, хоча відкрився музей лише через дев’ять років, 1994-го, після тривалого процесу реставрації та створення експозиції. Ініціаторами створення музею О.Осьмеркіна виступили свого часу Спілка художників СРСР і вдова Олександра Олександровича, Надія Георгіївна Осьмеркіна. Активно підтримала ініціаторів і відома художниця Тетяна Яблонська.

У будинку Я.Паученка Осьмеркіни жили до революції, потім його було частково експропрійовано, але батькові художника згодом усе ж таки повернули кілька кімнат. Олександр Осьмеркін приїжджав у Єлисаветград до самої смерті батька в 1938 році.

Оскільки з 50-х років минулого століття в будинку були комунальні квартири, більшість інтер’єрів не збереглися. Було прийнято рішення не відновлювати будинок у колишньому вигляді, оскільки відновлювати було нічого. План реконструкції будинку належить Надії Георгіївні Осьмеркіній, архітектору за освітою. Жаль, що його не було повністю реалізовано: відбудували тільки меморіальну частину будинку, хоча вдова художника запропонувала створити великий комплекс сучасного мистецтва з художньою школою, виставковим залом, готелем тощо.

— Проблеми у нас ті ж самі, що й в інших музеїв України, — каже Андрій Надєждін, — недостатнє фінансування. Ми, хоч і є державним музеєм, перебуваємо на балансі міського бюджету, аж ніяк не багатого. Колектив, очолюваний директором Вікторією Черновою, давно не виїжджає в експедиції, тому нові надходження у фонди йдуть лише за рахунок дарувань. Напередодні відкриття, 1994 року, музей отримав у дар велику колекцію від Російського фонду культури — це 60 живописних і графічних робіт російських художників, учнів О.Осьмеркіна. Остання велика передача основного фонду була 1998 року — Надія Георгіївна заповіла музею роботи й особисті речі чоловіка, які ми одержали у спадок після її смерті.

Дві дочки О.Осьмеркіна — Олена і Тетяна – вже похилого віку, але ведуть із нами постійне листування.

Наш Кіровоградський художньо-меморіальний музей О.Осьмеркіна по-своєму унікальний: у ньому представлено найпізніший період творчості митця, який практично не представлений більше ніде. Крім того, тут чимало особистих речей Я.Паученка, нашого талановитого земляка...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво