«А НУ НЕГАЙНО МАРШ У ЛІЖКО!» - Соціум - dt.ua

«А НУ НЕГАЙНО МАРШ У ЛІЖКО!»

3 жовтня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №38, 3 жовтня-10 жовтня

«Я ненавижу слово «спать», Я ёжусь каждый раз, Когда я слышу «Марш в кровать!, Уже десятый час!» Так...

«Я ненавижу слово «спать»,

Я ёжусь каждый раз,

Когда я слышу

«Марш в кровать!,

Уже десятый час!»

Так писав свого часу незабутній автор Гімну Радянського Союзу, який, вочевидь, також потерпав у дитинстві від батьківського «деспотизму». За довгі роки проблема вкладання дітей спати анітрохи не втратила актуальності. Далеко не в кожній сім’ї дитина свідомо, без жодних умовлянь вкладається в ліжко у належний час. Як же бути?

Ще «дідусь» Спок радив: процедура відходу до сну має бути приємною. Готувати до сну дитину потрібно весело, але рішуче, щоб вона й подумати не могла про іншу вечірню «програму». Добре, вважає Спок, якщо батьки зрідка дозволяють себе вмовити і кладуть дитину спати пізніше — наприклад, на Новий рік. У звичайні ж дні слід дотримуватися раз і назавжди заведеного розпорядку. Маленькі діти добре заспокоюються, якщо відходові до сну передує певний ритуал: скажімо, спочатку вкладають спати ведмедика, потім ляльку, а потім мама вкладає в ліжечко самого малюка, цілує його на ніч, вимикає світло і йде. Все це треба робити не поспішаючи, процедура відходу до сну має бути дуже мирною.

Однак багато батьків, послухавши таких порад, можуть лише скептично всміхнутися. На практиці добрі наміри нерідко перетворюються на щовечірній жах. У мене він тривав приблизно годину-півтори, перемежовуючись ляпасами та поцілунками. Чомусь саме перед сном у дітей наставав пік активності, і вони, ще півгодини тому спокійні, зайняті машинками або конструкторами, починали гасати по квартирі, як очманілі, під бойові заклики апачів та стрілянину з пістолетів. Усі мої мирні спроби їх заспокоїти й укласти спати сприймалися перекручено: діти вважали, що, оскільки я їх не сварю, то вочевидь схвалюю, і тому практично не реагували. Протягом півгодини я марно виловлювала то одного, то другого. Нарешті вдавалося їх умити, переодягнути і запхнути в постіль. Хух! Нарешті можна спокійно почитати книжку. Не так сталося як гадалося. Починалися ходіння в туалет, тихі розмови і навіть спів, а також прохання «попити водички». Потихеньку я «закипала» і після чергового куплета влітала в кімнату з лементом: «Ще один звук — пощади не чекайте!» Мене, зрозуміло, ніхто особливо не боїться, та все ж спів і розмови стихали і дітки занурювалися в сон.

Чим більше я читала відповідну педагогічну літературу, тим більше впадала у відчай. «Приготування до сну, — відзначає канадський психолог Барбара Колорозо, — формує у дитини психічне і фізичне здоров’я, що в цілому дає особистості незалежність і є основою здорового способу життя». Сам час вкладання в ліжко, вважає психолог, можуть перетворити на довгожданий і чарівний час читання або переповіді казок та історій. Перед сном бажано не лише розповідати казки, а й утаємничувати дітей в історію сім’ї, країни, планети, обговорювати нагромаджені за день проблеми. Я теж намагалася з дітьми у міру можливості читати книжки та обговорювати проблеми, але чомусь саме після сидіння за книжкою їм найбільше хотілося побігати.

Таємницю розкрив чоловік. Одного разу я поїхала у відрядження і попросила свекруху на час моєї відсутності пожити у нас. Ось їй, хоч як дивно, вдавалося вкладати моїх хлопчаків вчасно і без зайвого галасу.

— Я спеціально спостерігав, — пояснив чоловік. — Ти завжди полишаєш їх самих на себе. Навіть коли читаєш їм книжку, норовиш це зробити швидше і взятися за свої справи. Мама ж у нас не завантажена і тому весь вечір зайнята лише ними. Спільно зі старшим робить уроки, з молодшим споруджує з конструктора будиночок, потім читає їм обом книжку. При цьому видно, що їй самій усе це дуже цікаво. Крім того, вона не смикається, не підвищує голос. Коли бачить, що вони починають перезбуджуватися, вимикає телевізор і яскраве світло, а коли перевдягає їх і вкладає спати, весь час ніби приказує-розповідає, що їм присниться вночі, чим займатимуться завтра і так далі. Під її бурмотіння я сам засинаю о десятій вечора. Але ти не переживай, коли я був маленький, ми з братом теж «дуріли», а мама нічого не могла з нами вдіяти. Тож у тебе ще все попереду — з онуками надолужиш.

Справді, таємниця досить проста. Малюку для щастя потрібно не так уже й багато: щоб його вислухали, погралися з ним, допомогли йому, якщо він уже школяр, зробити уроки, розповіли казку. Але все це потребує маси часу, якого в сучасних батьків практично немає. Раніше з малюками займалися бабусі й дідусі — їхній спокій та грунтовність, набуті з роками, цілком відповідали ритмові життя малюка. Але сьогодні, як правило, спільно мешкають усього два покоління — батьки та діти. З бабусею дитині вдається хіба що поговорити по телефону. Змінився і ритм життя: багатьом доводиться працювати не лише вечорами, а й у вихідні. Навіть діти із благополучних сімей бувають полишені на самих себе. А саме брак уваги, це скаже будь-який психолог, лежить в основі непослуху та будь-якої іншої неадекватної поведінки малюка.

Звісно, ніхто не каже, що треба покинути роботу і займатися лише дитиною. Але дещо все ж таки зробити можна. Скажімо, о пів на дев’яту приглушити звук телевізора і світло в кімнаті цілком реально. Якщо постаратися, то завжди можна знайти час для вечірньої казки і задушевної розмови — малюкам досить півгодини. Коли ж регулярно робити це щовечора, то діти звикнуть і вже невдовзі самі вимикатимуть телевізор і сідатимуть на диван із книжкою. При цьому дуже важливо, щоб мама не смикалася, не поспішала спекатися дитини. Спокійна атмосфера тепла й затишку налаштовує на сон. Знаючи, що ви в будь-якому разі знайдете час посидіти з ними увечері, вони спокійніше сприймуть прохання «не заважати і займатися своїми справами», а будучи впевненими у вашій любові та підтримці, заснуть спокійним і щасливим сном.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво