10 логічних помилок нашого часу - Соціум - dt.ua

10 логічних помилок нашого часу

23 листопада, 2012, 13:53 Роздрукувати Випуск №42, 23 листопада-30 листопада

Звичайно, викриття логічних помилок не змусить недоріку порозумнішати, а ошуканця стати чесним. Однак воно дає шанс розумній людині навчитися розрізняти, де правда, а де обман.

© loop_oh, flickr.com

Якщо придивитися до того, що відбувається у світі, то закрадається сумнів у тому, що людина — homo sapiens, тобто людина розумна. У всіх сферах — від політики до побутових звичок — люди постійно діють усупереч розуму, порушуючи всі закони логіки. І, судячи з першого десятиріччя, ХХІ століття має всі шанси переплюнути попередні століття в нелогічності. У цій статті йтиметься про десять найпоширеніших у наш час логічних помилок. Із ними стикався кожен. 

Коли стародавні греки складали перші переліки порушень правил розуму, вони вірили, що ця робота допоможе майбутнім поколінням жити розумно, уникаючи дурниць. Як же вони помилялися! Аристотеля, напевно, розбив би параліч, якби йому довелося послухати сучасних українських політиків. 

Утім, з минулих часів справді дещо змінилося. Нинішні софісти, тобто ті, хто робить логічні помилки не через недоумкуватість, а бажаючи ввести когось в оману, стали значно вигадливіші. У старі часи можна було досягти успіху міркуваннями на кшталт: «Ти губив роги? Ні? Отже, ти рогатий! Адже те, чого ми не губимо, залишається з нами». Софісти нашого часу пішли набагато далі, взявши на озброєння передові технології піару та пропаганди. 

Звичайно, викриття логічних помилок не змусить недоріку порозумнішати, а ошуканця стати чесним. Однак воно дає шанс розумній людині навчитися розрізняти, де правда, а де обман. У наш час це зробити зовсім непросто. 

1. Non sequitur. Термін логіки Non sequitur з латини перекладають як «не випливає». 

Цю помилку роблять, коли на підставі якоїсь думки, нехай навіть правильної, доходять переконання, що ніяк не випливає з неї. 

Говард Воловіц, який пирскав пахви модним дезодорантом сподіваючись, що до нього збігатимуться охоплені пристрастю дівчата, виглядав, звісно, нерозумно. Однак помилку Non sequitur робить не тільки цей персонаж із «Теорії великого вибуху», а й кожен покупець, котрий очікує, що показане в рекламі може статися в дійсності. 

Фантастичні можливості пральних порошків, білявки, які горнуться до кожного власника автомобіля певної марки, й інші подібні фантазми існують лише в рекламних роликах. Безглуздо на підставі вигаданого сюжету сподіватися, що подібне повториться насправді щойно ви придбаєте розрекламований товар. 

По совісті, корпорації — виробники товарів масового споживання давно вже мали б скинутися й спорудити пам’ятник логічній помилці Non sequitur. Адже саме завдяки їй вони нажили свої багатства.

Утім, Non sequitur роблять не тільки завдяки зусиллям рекламістів. Так, Женю Лукашина відправили в Ленінград через цю саму помилку. Пам’ятаєте сцену в аеропорту, коли його нетверезі друзі на підставі факту відзначання в лазні майбутнього весілля Лукашина, зробили висновок — він одружиться саме в Ленінграді?

Уфологічне божевілля кінця ХХ століття також було спричинене поширеністю цієї помилки. Мільйони людей по всьому світі вважали: з того факту, що вони спостерігають у небі якісь рухливі вогні, обов’язково випливає — вони бачать бортові вогні космічних кораблів прибульців. Не дивно, що з поширенням фотокамер у мобільних телефонах, повідомлення про інопланетян помітно пішли на спад — варто гарненько придивитися до цих загадкових вогнів, щоб зрозуміти їхнє тривіальне походження.

Експлуатують Non sequitur і в ідеології. Кліше на кшталт «сегодня он играет джаз, а завтра родину продаст» — типовий приклад цієї логічної помилки. Між джазом і зрадою батьківщини немає жодного прямого зв’язку, але такі нюанси мало турбують ідеологічних працівників. Такі кампанії, як маккартизм у США, «боротьба з космополітизмом» у СРСР стали можливими саме завдяки експлуатації Non sequitur у політичних цілях.

2. Petitio principii. Термін логіки Petitio principii перекладається як «передбачення підстави». 

Якщо для обґрунтування своїх учинків або переконань хтось використовує аргументи, надійність яких викликає сумніви, отже, він робить помилку Petitio principii. 

Згадаємо, чому 2003 року представники США обґрунтовували необхідність увести коаліційні сили в Ірак. Вони говорили, не підтверджуючи свої слова фактами, про наявність у Саддама Хусейна зброї масового ураження. Природно, жодної ядерної чи бактеріологічної зброї в Іраку згодом не знайшли, але це було вже й не важливо — помилка Petitio principii відкрила можливість для зміни авторитарного політичного режиму. 

Утім, справжній розквіт ця логічна помилка переживає нині не в міжнародних відносинах, а в соціальних мережах. Епідемії чуток хвилями заливають Інтернет саме завдяки Petitio principii. Адже користувачі схильні вірити оновленням статусу своїх випадкових френдів значно більше, ніж ЗМІ. Але якщо ЗМІ зобов’язані перевіряти дані, які вони публікують, то цього не можна сказати про власників акаунтів соціальних мереж. 

Причому соціальні мережі дають своїм учасникам змогу, обмінюючись розповідями, додумувати до них щось своє, відправляючи далі по Мережі. По суті, завдяки високим новочасним технологіям відроджено архаїчну комунікацію Середньовіччя. Щоправда, тисячу років тому швидкість поширення чуток не перевищувала швидкості пересування кінного вершника, нині ж вона відповідає швидкості натискання кнопки «репост». 

3. Argumentum ad verecundiam. Термін логіки Argumentum ad verecundiam перекладається як «аргумент до скромності».

Ця помилка має місце, коли свої претензії підкріплюють посиланням на загальновизнаний авторитет, носій якого, проте, не є фахівцем у питанні, що розглядається. Цю помилку називають «аргумент до скромності», оскільки людина, яка її робить, по суті, затикає рот своїм опонентам з допомогою думки, яку вони не насміляться опротестувати. 

Це улюблений аргумент підлабузників і нездар. Так, 1948 року на сумно відомій серпневій сесії ВАСГНІЛ Трохим Лисенко громив генетиків з допомогою саме Argumentum ad verecundiam. Проголошуючи свої теорії розвитком мічурінського вчення, він аж ніяк не випадково завершив доповідь такими словами: «Про розвиток мічурінського вчення наша академія повинна дбати так, як цього вчить особистий приклад турботливого ставлення до діяльності І.Мічуріна з боку наших великих учителів — В.Леніна та Й.Сталіна». Піти проти авторитету Сталіна, навіть у питаннях біологічної науки, було рівноцінно самогубству, і опоненти Лисенка це чудово розуміли. 

Адміністративно-командна система всіляко заохочувала змішування епістемічного й деонтичного авторитету (тобто авторитету знавця й авторитету вищої особи). Простіше кажучи, процвітав принцип «Я начальник, ти — дурень». Однак, по суті, застосування Argumentum ad verecundiam можна спостерігати в будь-якій ієрархічно організованій соціальній структурі, хоч при соціалізмі, хоч при капіталізмі, хоч у дикунів бронзової доби. 

Утім, у наші часи поширеність Argumentum ad verecundiam забезпечується не тільки завдяки існуванню ієрархій, а й завдяки нинішньому культу зірок шоу-бізнесу. 

Річ у тім, що в ХХІ столітті лідери думки — аж ніяк не вчені чи інші інтелектуали, а актори, співаки, спортсмени. До їхнього точки зору прислухаються з усіляких питань — починаючи з того, в чому сенс життя, і закінчуючи проблемою, за кого голосувати на виборах. Глибокодумні висловлювання Анджеліни Джолі, Джоді Фостер заполонили мережу Вконтакте, а футболісти взялися претендувати на роль законодавців. Тим часом будь-які посилання на авторитет зірок спорту та шоу-бізнесу (крім тем спорту й шоу-бізнесу) — це не що інше, як Argumentum ad verecundiam.

4. Fallacia fictae universalitatis. Термін логіки Fallacia fictae universalitatis перекладають як «Хибне узагальнення».

Цю помилку роблять аматори поспішних узагальнень. Ті, хто готовий винести вердикт про весь клас предметів або явищ на підставі висновку про кілька представників цього класу. 

Коли ви чуєте, що «всі українці (американці, євреї, кавказці тощо) такі-то», — це свідчення Fallacia fictae universalitatis. У ХХІ столітті ця помилка знову процвітає. Очевидно, трагедії століття минулого нічого людство не навчили. 

Якщо Fallacia fictae universalitatis культивують на політичному рівні, то ми неминуче отримуємо нацизм і расизм. Якщо це порушення логіки не виходить за межі повсякденного мислення, воно функціонує на рівні стереотипів, які є в кожної нації чи соціальної групи. 

Любовні розчарування також призводять до цієї помилки. Скільки разів Творцеві доводилося чути від ошуканих жінок «усі чоловіки — …» або ж «усі жінки — …» від їхніх колег по нещастю протилежної статі. Звісно, логіка в цьому випадку безсила. 

5. Post hoc, ergo propter hoc. Термін логіки Post hoc, ergo propter hoc буквально означає «після цього, отже через це».

Нерідко просту послідовність подій у часі розглядають як події, пов’язані між собою причинним зв’язком. У такому разі ми маємо справу з міркуваннями, які будуються за принципом Post hoc, ergo propter hoc.

Мабуть, це найдавніша логічна помилка, яку робить людина. Віра в талісмани, обереги бере початок саме в Post hoc, ergo propter hoc. Однак, попри весь хвалений прогрес, у  наш час ця помилка, як і раніше, серед найпопулярніших. Прикладів безліч — від шаманського бубна сисадмінів до Рональда Рейгана, який, як стверджують біографи, не ухвалював важливих політичних рішень без консультації з астрологами. 

Серед найяскравіших проявів цієї помилки — карго-культи. І тут ідеться не тільки про тубільців Меланезії, які досі будують із соломи моделі американських літаків сподіваючись, що духи пошлють їм гуманітарну допомогу. Такі практики — звичайна річ і для жителів великих мегаполісів. Як міркував вампір Рама з роману Пелевіна, «естетичною проекцією карго-дискурсу є карго-гламур, що змушує небагату офісну молодь відмовляти собі в повноцінному харчуванні, щоб купити дорогу бізнес-уніформу». 

Post hoc, ergo propter hoc — звичайна помилка й для політиків. Вони обожнюють оголошувати якісь не залежні від них події (реальні або ж гіпотетичні) плодом власних героїчних зусиль. Якщо в старожитності вожді власноруч змушували Сонце сходити над обрієм, то їхні сучасні колеги своїми директивами успішно борються з безробіттям і злочинністю — благо нинішні шамани, тобто соціологи, здатні на будь-яке чародійство. 

6. Ignoratio elenchi. Термін логіки Ignoratio elenchi  застосовують для позначення помилки «відступ від тези».

Скільки разів випадало бачити, як, почавши доводити щось одне, непомітно переходять до аргументації зовсім іншого. 

Помилку Ignoratio elenchi часто можна побачити в рекламі, де диктор, розповідаючи про надзвичайні можливості якоїсь овочерізки, обмежує свою розповідь повідомленням про те, що це, мовляв, ексклюзивний товар, який до того ж дає вам змогу істотно заощадити. 

І річ тут навіть не в тому, що ексклюзивні товари не продають мільйонам покупців, і не в тому, що неможливо заощадити, купивши не потрібну тобі річ. Помилка Ignoratio elenchi в цьому випадку полягає в тому, що «ексклюзивність» овочерізки та її потенціал щодо заощадження ваших грошей жодним чином не характеризують спроможності цієї овочерізки нарізати овочі, про що нам обіцяли розповісти. 

Тим часом варто підрахувати, наскільки часто покупці купують товари не за їхню якість, досконалість, зручність, а «клюнувши» на слівця на кшталт «престижний», «унікальний», «ексклюзивний» тощо. Тоді буде легко переконатися, що рекламісти вдаються до Ignoratio elenchi зовсім не випадково. 

Звичайно, ця помилка поширена й у політиці. Її постійно роблять демагоги, які знають сотні способів для того, щоб у відповідь на запитання журналістів говорити про що завгодно, тільки не про те, про що їх запитували. В ідеологічній боротьбі сторони-опоненти замість доводити свою правоту, викривають вигадані гріхи, які вони приписують своїм противникам. Усе це приклади Ignoratio elenchi.

7. Аrgumentum ad populum. Термін логіки Аrgumentum ad populum можна перекласти як «аргумент до народу».

Цієї помилки припускаються, коли пояснюють свої вчинки, переконання тим, що «всі так роблять», «усі так думають». 

1959 року вийшов музичний диск Елвіса Преслі із промовистою назвою «50 мільйонів фанів Елвіса не можуть помилятися». Такі розумові конструкції ми бачимо в ХХІ столітті на кожному кроці. 

«Будь як усі!», «Не висовуйся!», «Ти що, розумніший за інших?» — усе це приклади Аrgumentum ad populum.

Певна річ, з погляду логіки, не все те, що популярне, є слушним, правдивим, корисним для суспільства. Про це могли б розповісти Сократ і Гітлер — першого засудили до смерті демократичним шляхом, другому дали владу демократичним шляхом. Але із цих прикладів мало хто зробив потрібні висновки. У суспільстві, як і раніше, поширене переконання, що більшість не може помилятися. 

8. Аrgumentum ad hominem. Термін логіки Аrgumentum ad hominem у перекладі означає «аргумент до людини». 

Аrgumentum ad hominem — улюблений засіб нахаб, яким бракує розуму переконати у своїй правоті з допомогою раціональних аргументів. Вони починають обговорювати зовнішність, реальні або вигадані вади своїх опонентів, сподіваючись хоч так «довести» свою правоту. 

Ця логічна помилка лежить в основі будь-якої дискримінації. Відмова в прийомі на роботу лише на тій підставі, що в здобувача «не та» стать або релігійні переконання — це приклади Аrgumentum ad hominem. 

У наш час, як і сторіччя тому, самодури з чиновницького апарату дуже полюбляють культивувати цю помилку. Жванецький в одній зі своїх мініатюр так описує їхню манеру розмірковувати: «О чем может спорить человек, который не поменял паспорт? Какие взгляды на архитектуру может высказать мужчина без прописки? Поведение в споре должно быть простым: не слушать собеседника, а разглядывать его. В самый острый момент попросить документы, характеристику с места работы, легко перейти на «ты», сказать: «А вот это не твоего ума дело». И ваш партнер смягчится как ошпаренный».

9. Argumentum ad Baculum. Термін логіки Argumentum ad Baculum зазвичай перекладають як «кийковий аргумент».

Ця логічна помилка полягає в підміні раціональних аргументів погрозами. 

Коли роботодавець натякає працівникові, що є чимало охочих отримати його місце, і разом із тим пропонує йому потрудитися надурочно — це Argumentum ad Baculum.

Аналогічно робить чиновник, який пропонує підприємцям «абсолютно добровільно» перерахувати кошти в якийсь благодійний фонд і, ніби ненароком, цікавиться питанням, чи давно в них були перевірки контролюючих органів. 

Утім, припускаються цієї логічної помилки і з альтруїстичних мотивів. Ультиматуми, які нерідко висувають радикали-екологи та антиглобалісти, цьому підтвердження. 

10. Circulus vitiosus. Термін логіки Circulus vitiosus перекладають як «порочне коло». 

«Порочне коло» виникає, коли якусь тезу намагаються вивести з аргументів, які самі черпають свою обґрунтованість із тези, яку доводять. 

Що таке «Порочне коло» знають усі, хто з примхи бюрократів мав справу зі збиранням різноманітних довідок. Напевно, в цій ситуації багато хто згадував пошуки сепульок Йоном Тихим: «Я знайшов такі короткі відомості: «СЕПУЛЬКИ — важливий елемент цивілізації ардритів. Див. СЕПУЛЬКАРІЇ». Я прислухався до цієї поради й прочитав: «СЕПУЛЬКАРІЇ — прилади для сепуління (див.)». Я пошукав «Сепуління», і там значилося: «СЕПУЛІННЯ — заняття ардритів. Див. СЕПУЛЬКИ».

Утім, порочне коло можна зустріти не тільки в ходінні  кабінетами. Примітивні люди обожнюють у своїх міркуваннях користуватися відомим принципом чеховського урядника: «Цього не може бути, бо цього не може бути ніколи». Переконати людей, які міркують таким чином, неможливо.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 16 лютого-22 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво