Українська наука: як вийти з крутого піке - Наука - dt.ua

Українська наука: як вийти з крутого піке

1 лютого, 16:34 Роздрукувати Випуск №4, 2 лютого-8 лютого

До 90-х років минулого століття наука в ієрархії професій посідала одне з почесних місць.

© Василь Артюшенко, DT.UA

Країна приділяла багато уваги розвитку науки, її фінансуванню, підтриманню престижності і статусу вченого. Але й наука давала відповідну віддачу — передовими технологіями і проривними рішеннями забезпечувала високу конкурентоздатність продукції країни. Досягнення наших учених були відомі всьому світу. 

Вважаю, що мені пощастило. За свою досить тривалу наукову діяльність я був особисто знайомий з багатьма відомими українськими і радянськими вченими, працював з ними, спілкувався. Випускник радіотехнічного факультету КПІ, я захистив дисертацію з технічних наук, винахідник, понад 20 років співпрацював з потужними київськими НДІ, такими як "Марс", "Сатурн", "Оріон", "Квант", "Гідроприлад" тощо і деякими НВО. Зараз цих підприємств фактично вже немає, хоча деякі ще існують юридично. Чітко видно перехід країни з потужної науково-виробничої в аграрно-сировинну, із продукцією з низькою доданою вартістю і невисокою глибиною переробки.

З 1990-х ситуація в українській науці почала змінюватися. Відбувалося неухильне щорічне зниження частки фінансування науки у внутрішньому валовому продукті (ВВП), і 2016 року воно становило трохи більше ніж 15% від частки фінансування ВВП 1990-го (див. табл. 1). Це при тому, що й ВВП 2016 року менший, ніж ВВП 1990-го, майже вдвічі. Скорочення витрат на науку призводило до неминучого скорочення кількості науковців (див. табл. 2). Зниження заробітної плати призвело до падіння престижності наукової праці. Молодь перестала прагнути вчитися і йти працювати в науку. Нині найчисленніша вікова категорія в науці — категорія понад 65 років.

У цілому ж істотне зниження фінансування науки стало однією з причин, що призвели до деіндустріалізації країни, зникнення цілих галузей промисловості та багатьох НВО і НДІ. Процес закриття підприємств прискорював знищення науки, і навпаки — знищення науки спричиняло закриття підприємств. Відсутність нових розробок і неможливість через брак фінансування їх упровадити у виробництво призводило до подальшого зниження конкурентоспроможності підприємств і в результаті до їх закриття. На частині підприємств нові власники, які отримали їх задешево, не хотіли жодних інновацій. Вони з успіхом експлуатували підприємства, нічого не змінюючи і вичавлюючи з них усе можливе. Частина керівників приватизованих і державних підприємств теж не хотіла інновацій. Як тимчасових управителів їх улаштовувала можливість здавати приміщення в оренду, а обладнання — на брухт на вигідних для себе особисто умовах. Це в кінцевому підсумку призвело до зникнення і галузевої, і заводської науки. Але при цьому програли держава, що втратила висококваліфіковані кадри, в підготовку яких вклала чималі кошти, і високорентабельне наукоємне виробництво. Реально на сьогодні залишилася тільки академічна й університетська наука.

Свій внесок у процес руйнування науки зробили й різного роду "радники", які давали рекомендації, найчастіше за чималу грантову винагороду. Невідомо на що були спрямовані поради стосовно реформування української науки — на її поліпшення чи знищення. Поради МВФ, наприклад, не допомогли практично жодній країні вийти з економічної кризи.

Нині склалася ситуація, коли вченим може стати тільки багата людина. Згідно з останніми вимогами, підготовка кандидатів наук здійснюється тільки через аспірантуру протягом 4 років. Вартість її на комерційних умовах у середньому становить 150 тис. гривень. Складання кандидатських іспитів, захист дисертації, публікації, виступ на конференції, опоненти, оголошення про захист, друк і розсилка автореферату, банкет — усе це коштує грошей. Усього, за офіційними платежами, захист кандидатської дисертації обійдеться в суму від 220 тис. гривень. Якщо врахувати й неофіційні платежі, то захист дисертації порівнянний із вартістю однокімнатної квартири. А далі, через кілька років сумлінної роботи в науці, можна стати, наприклад, старшим науковим співробітником Національної академії наук України з посадовим окладом 7188 гривень. Зарплата помічника кухаря в курортних селах України 2018 року — від 15 тис. грн на руки.

Наука нині — це сфера, в яку через низьку заробітну плату не прагне йти молодь. Ліквідовано соціальні ліфти, що давали змогу стати вченим, а відтак, унаслідок кадрового голоду, тануть і перспективи розвитку української науки.

Знищуючи свою науку, країна знищує своє майбутнє. Без учених не буде власних розробок і технологій. Ці технології, техніку, обладнання будемо імпортувати, погіршуючи зовнішньоторговельний баланс країни. Для їх обслуговування інженерні кадри будуть уже не потрібні. Досить техніків і робітників. Якщо не потрібні інженери — не будуть потрібні й заклади вищої освіти (ЗВО), які їх готують. У системі освіти основою стануть коледжі й ПТУ. Тобто наступним кроком у деградації і дебілізації країни буде закриття ЗВО, починаючи з технічних. Минулорічна вступна кампанія наочно показала, що країна вже на порозі закриття ЗВО. 13% вступників (7623 осіб), рекомендованих на зарахування за державним замовленням, відмовилися від бюджетних місць. Більш як половина випускників сільських шкіл 2018 р. взагалі не вступала до ЗВО, а за держзамовленням навчаються менше ніж 15% сільських дітей. Триває тенденція збільшення кількості студентів, які вчаться за кордоном. Якщо 2008 року в Європі навчалося 18 тисяч українців, то в 2016—2017 рр. їх уже було понад 70 тисяч.

Досвід відмови від власної науки свого часу мала Канада, коли вирішила імпортувати чужі технології й техніку, але вчасно зрозуміла згубність такого рішення для майбутнього країни і радикально змінила вектор розвитку.

Європейські радники наполегливо вказують на велику частку академій наук у фінансуванні української науки і говорять про досвід функціонування їхньої науки, яка зосереджена переважно в університетах. Але, по-перше, де приклади, коли за науковими розробками університетів будувалися ракети, літаки, судна? Жоден з університетів не входить до числа 100 найкращих із патентування. Очолюють світові рейтинги патентування китайська "Хуавей", німецькі "Сіменс", "Бош", японська "Мацушита", американська "Дженерал електрик". Тобто представники галузевої і заводської наук. Але аж ніяк не університети. Це не їхнє коло завдань. 

По-друге, попередній досвід розвитку нашої науки довів ефективність системи її організації, що склалася раніше. Наукова діяльність в основному фундаментального рівня була зосереджена в академіях наук, а підготовка кадрів і наукова діяльність в основному прикладного характеру — в ЗВО. Галузева і заводська науки вирішували завдання прикладного характеру кожна на своєму рівні (галузі, конкретного підприємства, певної продукції). 

Якщо подивитися на систему організації науки в Німеччині, то там дослідження також здебільшого зосереджені в інститутах, які поєднані товариствами Лейбніца, Гельмгольца, Фраунгофера та ін., а освіта — в університетах.

Рекомендації звести нашу науку тільки до університетської можуть давати представники невеликих країн, де крім двох-трьох університетів іншої науки немає. А тому маємо оцінювати насамперед рівень кваліфікації радників. І найголовніше — розуміти, з якою метою такі поради дають. За останні роки ми побачили ряд "імпортованих" фахівців і радників. У своїх країнах деякі з них нічим не вирізнялися, кваліфікацію мали вельми скромну. Поради щодо реформування науки і освіти, що мають несистемний характер, не дадуть позитивних результатів.

У Білорусі до вчених і власних підприємств зовсім інше ставлення. Там не тільки зуміли зберегти практично всі галузі господарства, а й модернізувати продукцію підприємств, істотно збільшити обсяги виробництва. Тому й ВВП по відношенню до 1990-го року в Білорусі найбільший з пострадянських країн — близько 200%, а не близько 50%, як в Україні. 

Реформи, що проводяться в науці і освіті, в кінцевому підсумку часто спрямовані на полегшення кишень учених. Наприклад, ухвалюються або готуються рішення про обов'язкове володіння іноземною мовою з сертифікатом певного рівня для отримання наукових ступенів кандидата і доктора наук, вчених звань. І вже створено безліч організацій, які за чималі гроші підготують і допоможуть скласти іспит. Причому незрозуміло, як при цьому враховується те, що вчений уже склав кандидатський іспит з іноземної мови перед захистом кандидатської дисертації. Тобто в нинішній організації науки вчений зобов'язаний двічі складати іспит з іноземної мови. Незрозуміло також, навіщо складати кандидатський іспит з філософії. 

Ухвалюються або готуються рішення Міністерства освіти і науки про обов'язковість публікацій у журналах, що входять до наукометричних баз даних Scopus і Web of Science Core Collection для захисту дисертацій, отримання вчених ступенів, звань, обіймання посад, отримання стипендій молодих учених. І вже є в Україні низка журналів, які за ваші гроші опублікують вашу статтю будь-якого рівня без належного рецензування. Усі економічні журнали України, що входять до наукометричних баз даних Scopus і Web of Science Core Collection, платні. Мінімальна вартість публікації — 10 тис. гривень. Усі ці журнали стали суперрентабельними. В інших науках становище не настільки катастрофічне, але ситуація аналогічна. Хочеш отримати звання, посаду, стипендію молодого вченого — плати за публікацію в журналі, що входить до відповідних наукометричних баз даних. З'явилися й навколонаукові "жучки", які допоможуть за гроші розмістити статтю у відповідному зарубіжному журналі. 

Нині намітилися деякі можливі зміни на краще. Це — ухвалення Закону України "Про науку і наукову діяльність", де враховано чимало нюансів у розвитку науки і, найголовніше, — чітко прописано витрати на науку в розмірі 1,7% ВВП. Якщо Закон неухильно виконуватиметься, це дасть потужний поштовх до розвитку науки. Дуже важливим є й створення Національного комітету з науки і технологій та Наукового фонду досліджень України. Якщо Фонд запрацює, це буде хорошим стимулом для розвитку науки в Україні. Якщо вдасться чітко організувати процес ініціації конкурсного відбору, фінансування та контролю виконання проектів Наукового фонду досліджень України, це допоможе становленню і розвитку української науки в нових умовах. Але обсяг фінансування Фонду, закладений на 2019 рік, нічого не вирішить і практично не допоможе розвитку науки в країні.

Найближчим часом, по суті, вирішиться питання про існування української науки. Устаткування застаріло і морально, і фізично, припливу молоді в науку немає, а на старих кадрах наука довго не протримається. Якщо й надалі фінансування науки буде на попередньому рівні, то за кілька років працювати буде нікому і ні на чому. Природним шляхом почне відмирати спершу академічна наука, потім університетська, починаючи з технічних ЗВО, а далі й гуманітарних, бо вчити буде нікого.

На мою думку, ще є деякі можливості реанімувати українську науку, якщо дотримуватися таких рекомендацій:

— неухильно виконувати положення Закону України "Про науку і наукову діяльність" про рівень фінансування української науки в розмірі 1,7% ВВП;

— забезпечити прийнятне базове фінансування наукових установ та істотне збільшення фінансування на конкурсній основі;

— переглянути нормативні документи, якими регламентуються рішення Міністерства освіти і науки про обов'язковість публікацій у журналах, що входять до наукометричних баз даних Scopus і Web of Science Core Collection;

— переглянути нормативні документи, якими регламентуються рішення Міністерства освіти і науки в частині переліку обов'язкових до складання іспитів з філософії та іноземної мови для здобувачів наукових ступенів;

— обмежити можливість участі в тендерах і конкурсах на проведення наукових досліджень за бюджетні кошти тільки організаціями, що входять до Реєстру наукових установ України;

— забезпечити державне безвідсоткове кредитування патентування за кордоном за системою РСТ найкращих ідей на конкурсних умовах. Наприклад, 25—30 патентів на рік із відстрочкою виплат на 5 років;

— забезпечити часткове фінансування регіональних установ науки і освіти з місцевих бюджетів.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 10
  • Kisa Carapkina Kisa Carapkina 2 лютого, 13:45 Шановний пане Володимире, підтримую кожну вашу тезу, розумію, що це крик душі, біль, який виливається назовні, але водночас, також розумію, що з крутого піке українська наука, як і сама Україна вже не вийде, при падінні розлетиться на дрібні шматки. І причини не лише ті, про які ви написали, але і ті, про які ви волі б не писати, щоб зберегти собі роботу. Одна з таких причин це не лише брак наукових кадрів і відсутність мотивації у молоді йти за 3 копійки працювати у науку, але і брак якісних керівних кадрів в науці. Не будемо далеко ходити, візьмемо для прикладу наукову установу, у якій ви працюєте. Скільки молодих докторів і кандидатів наук пішло з неї протягом останніх двох років і чому? Хто працює у вашій установі, чудово знає яке ставлення з боку дирекції (а саме особисто директора) до підлеглих. Якщо сказати, що погане і зневажливе, це нічого не сказати. Науковцям умисно створюються психологічно нестерпні умови роботи, щоб вони "добровільно" ішли з ін-ту, влаштовуються постійні "виволочки", приниження, "розмазування", тому бажання творчо працювати зникає. В ін-ті крадійкуватий завгосп (у ранзі заступника директора) без вищої освіти "оцінює" роботу науковців, створені якісь дурноваті рейтинги, за якими "дивним чином" найкращими виявляються (і відповідно отримують вищу оплату) тільки "наближені" до директора блюдолизи, процвітає підлабузництво, фаворитизм, лакейство, наклепництво, імітація бурхливої наукової діяльності, плагіаторство, наукове шахрайство, тому талановиті відомі в країні науковці, які не хочуть це сприймати, йдуть з ін-ту. У директора розвинулась дика параноя і страх втрати свого "крісла", тому він заздалегідь витискає з ін-ту усіх, хто міг би, як він вважає, скласти йому конкуренцію на посаді. Чергові вибори директора ін-ту, які заплановані на весну, нічого не змінять, "ззовні" на директорство ніхто не прийде, зсередини всіх "прижали" і видавили, тому все залишиться як є і "круте піке" ін-ту, разом з академією продовжиться. згоден 53 не згоден 13 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись Roman Podolets Roman Podolets 11 лютого, 03:06 Kisa Carapkina: я - Подолець Роман Здиславович, зав. сектором у цьому Інституті. Я не можу погодитися з Вашою оцінкою Інституту, оскільки це все повна дурня. Наприклад, щодо методики оцінювання відділів, за якою наш сектор і відділ є одними з кращих, але за Вашим висновком - "наближений до директора блюдолиз". По-перше, диференціація зарплати є нормальною управлінською практикою, а сама методика двічі розглядалася на вченій раді після протокольного обговорення по відділам. Ви давали свої пропозиції? По-друге, я вважаю що наш відділ заслужив високих оцінок. Не згідні? Представтеся і давайте порівняємо кількість публікацій у Springer і журналах з ScienceDirect, роботі у експертних групах, з ЦОВами, міжнародними організаціями, проектами, викладацькій роботі і т.д. Нє? Соромно себе назвати? А мені прикро, що я з Вами разом працюю або працював. Принаймні вибачьтеся, анонімно. згоден 10 не згоден 49 Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №15, 20 квітня-25 квітня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво