Убито вченого, під прицілом — майно НАНУ

У вівторок, близько 19.00, пострілом у голову було вбито керуючого справами Національної академії наук В.Арсенюка. Трагедія сталася в самісінькому центрі столиці, на вул. Антоновича (колишня Горького), 4/6, за кілька кроків від будинку, в якому жив Валерій Васильович. У Центрі громадських зв’язків ГУ МВС України в м. Києві вважають, що основною причиною вбивства керсправами НАНУ послужила його професійна діяльність. Слід розуміти — не як ученого, доктора технічних наук, а як високопоставленого працівника Академії наук, у руках якого було управління велетенським майновим комплексом НАНУ. За фактом убивства порушено кримінальну справу за ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України («навмисне вбивство»).

Його ім’я неодноразово згадувалося в ЗМІ в контексті скандалів, пов’язаних із передачею в оренду академічних приміщень різним, у тому числі сумнівної репутації, комерційним структурам, однак переконливих доказів махінацій керуючого справами НАНУ ніхто так і не навів. Водночас багато хто схильний вважати, що академічна цитадель уміє берегти свої таємниці, а ті, хто нею управляє, у разі чого вміють ховати кінці у воду.

Не є секретом, що майновий «пиріг» НАНУ давно вже не дає спокою багатьом охочим прибрати до рук його найласіші шматки. Напевно, тільки завдяки протестам наукової громадськості та широкому розголосу планів сучасних забудовників академію ще не позбавили установ, закладів та НДІ в центрі столиці. Хоча чимало об’єктів і територій, які належали раніше Академії наук, сьогодні мають нових господарів. Вже не один рік триває протистояння між працівниками Інституту теоретичної фізики та керівництвом НАНУ. Вчені звинувачують правлячу верхівку академії в розбазарюванні землі. Річ у тім, що дві земельні ділянки (на вул. Метрологічній у Феофанії загальною площею 4,4 га) було передано комерційним структурам під забудову. Безкомпенсаційне відчуження території НАНУ відбулося ще 2004 року на підставі рішення Київради, якому передував лист на адресу київського міського голови О.Омельченка за підписом президента НАНУ Б. Патона з проханням «з метою більш раціонального використання земель» передати зазначені ділянки під забудову без «матеріальних чи якихось інших претензій». Це викликало вкрай негативну реакцію молодих співробітників ін­ституту, котрі розраховували отримати службове житло. Адже відповідно до постанови бюро президії НАНУ ці землі було передано в користування іншій організації, яка зобов’язувалася після завершення будівництва передати 11% квартир академії. Вийшла плутанина: з одного боку, НАНУ дала добро на будівництво житла на взаємовигідних умовах, з іншого — відмовляється від землі з альтруїстичних міркувань. Чому? І яка роль у цьому керуючого справами? Хто був зацікавлений у його загибелі? З компетентного академічного джерела вдалося дізнатися, що В.Арсенюк був іще й засновником кількох акціонерних товариств. Є припущення, що, можливо, кулю в потилицю він отримав через те, що перейшов комусь дорогу в приватному бізнесі. У всякому разі, ті, хто спілкувався з Валерієм Васильовичем в останні дні, не могли не помітити його знервованості й розгубленості. Можливо, передчував щось недобре? Тепер про це вже ніхто не дізнається. Як і про чимало таємниць «академічного двору».