«У ХХІ столітті основною проблемою людини буде вона сама» - Наука - dt.ua

«У ХХІ столітті основною проблемою людини буде вона сама»

29 вересня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №37, 29 вересня-6 жовтня

Професора Роберта Макарова у Кіровограді застати важко. Він — то в Європі, то в Японії, то в Росії. Повернувшись до нашого міста, часто приймає делегації з цих та інших країн...

Професора Роберта Макарова у Кіровограді застати важко. Він — то в Європі, то в Японії, то в Росії. Повернувшись до нашого міста, часто приймає делегації з цих та інших країн. Що, власне, й не дивно, адже він — керівник серйозної наукової структури, яка об’єднує вчених із багатьох країн, — Міжнародної академії проблем людини в авіації і космонавтиці, фактичний редактор вісника цієї організації, визнаного одним із кращих наукових видань. Роберт Микитович нині здійснює унікальний проект — «Людина у вимірах ХХ століття». Але про все по черзі…

— Роберте Микитовичу, як сталося, що президент Міжнародної академії, центр якої фактично міститься у Москві, живе і працює в Кіровограді?

— Я приїхав до Кіровограда ще за часів Радянського Союзу, коли тут активно заявило про себе вище льотне училище цивільної авіації (нині — державна льотна академія). Певний час працював проректором із наукової роботи і міг чітко бачити: науковий потенціал навчального закладу потужно зростав. Тут сформувалася наукова школа психолого-педагогічного профілю, в основу якої було покладено ідею людського фактора, головним чином у психолого-педагогічних аспектах. Аналізу окремих із них були присвячені міжнародні наукові конференції, що дозволило налагодити тісні наукові контакти з Московським інститутом авіаційної та космічної медицини, і зокрема з видатним ученим, доктором медичних наук професором Володимиром Пономаренком. Результатом цих наукових контактів стало створення міжнародного об’єднання, яке дозволило подивитися на діяльність людини в аерокосмічних системах в інтегрованому цілісному вигляді. Міжнародна академія людини в аерокосмічних системах об’єднала науковий потенціал, здатний провести широкомасштабні дослідження з найактуальніших наукових проблем. Уже можна констатувати: було створено спільну наукову школу з потужним інтегративним інтелектом.

Слід зауважити, що все це робилося без будь-якого втручання держави, тільки з ініціативи учених. На установчих зборах мене обрали віце-президентом академії, а через півроку — президентом. Торік академія відзначила своє 10-ліття. Нині вона налічує понад 300 відомих учених, які займаються науковими дослідженнями у різних галузях знань. Видано десятки монографій, підручників, сотні статей, відбулося чимало семінарів, інших наукових зібрань.

—Як виникла ідея проекту «Людина у вимірах ХХ століття» і як вам вдалося розпочати її втілення?

— Досі в науці не ставилось питання про будь-яке підбиття підсумків діяльності людини. І від цього людство, на мою думку, багато втратило. Тож основна мета проекту — розкриття наукового аналізу й узагальнення результатів досліджень у контексті прогресу людства у ХХ столітті, прогнозування фундаментальних досліджень та їх реалізації у ХХІ століття. Така робота виконується вперше в історії людства. У передмові до багатотомника «Людина у вимірах ХХ століття» зазначено: «Ми щиро сподіваємося, що ви, нащадки, які прийдуть у світ у ХХІ столітті, продовжите нашу роботу, підіб’єте підсумки свого часу і спрогнозуєте досягнення ХХІІ століття. Так буде передаватися естафета науки про Людину, її життя, діяльність і незнищенний прогрес цивілізації».

Отож, ця ідея виникла в мене вже давно. Але ні в Кіровограді, ні в Україні загалом повною мірою не було наукових ресурсів, кадрів для її втілення. Після того, як міжнародна академія проблем людини в авіації і космонавтиці більш-менш упевнено стала на ноги, в Кіровограді було створено регіональний міжвузівський науково-дослідний центр. Ці два об’єднання дозволили сфокусувати інтелект більше як 250 вчених за різними напрямами наукового проекту. Різноплановість досліджень визначила необхідність об’єднання вчених за територіальною і професійною ознакою. Над втіленням проекту працюють десять опорних пунктів, зокрема у Харкові, Дніпропетровську, Києві, Запоріжжі, Миколаєві, Москві, Санкт-Петербурзі, Омську, Казані. Слід зазначити, що проект об’єднує людей, які повірили в цю ідею, пройнялися нею і ставляться до справи з усією відповідальністю, тим більше що йдеться про відповідальність перед нащадками.

— Важко повірити, що така широкомасштабна робота здійснюється практично на громадських засадах...

— Видано вже сім томів, практично підготовлено до друку восьмий. Вчені працювали і працюють фактично безплатно. Зауважте, нам треба було залучити не будь-кого, не початківців, а потужних учених, із мисленням світового рівня, адже проект впотребує саме такого підходу. Тільки їхня професійна і громадянська свідомість дозволили зрушити таку велику справу. Я хотів би відзначити самовідданість вчених, і зокрема академіка, професора, доктора технічних наук, колишнього ректора Дніпропетровського державного університету Володимира Пріснякова.

— Але, попри грандіозність задуму, не можна не помітити, що поліграфія вже виданих томів далеко не найкраща: м’яка обкладинка, неякісні ілюстрації. Та й тираж невеликий.

— Праця видається виключно за спонсорські кошти, держава повністю ухилилася від цього проекту. Хоча ми і матеріали розміщували на сайті з відповідними зверненнями, і спеціальний семінар проводили у Києві, на який запрошували високопосадовців. Жодної реакції.

Отож і тираж невеличкий, і собівартість дуже висока. Книжки передаються в основному в бібліотеки. Кожен наступний том присвячується окремій галузі знань, несе науковий аналіз, тому цікавий насамперед спеціалістам.

У нас була можливість видати нашу працю в Англії, в чудовій поліграфії, — я отримав кілька листів із Манчестерського університету з такими пропозиціями. Але ми прийняли рішення — доки не видамо всі 15 (раніше планувалося 20) томів, нікуди матеріал не віддамо.

Власне, зроблено вже майже половину, тож я певен, що роботу вдасться завершити, а з часом обов’язково знайдуться гроші, що дозволить перевидати напрацьоване, можливо — доповнивши його, у достойній поліграфії.

— Чи не здається вам, що у виданих томах досить помітний усе-таки ухил у бік авіації й космонавтики і менше уваги приділяється іншим галузям знань?

— Якщо порівняти всю історію розвитку людства з марафонською дистанцією, то останні десять метрів із 42 тисяч вміщують практично всі наукові дослідження. Авіація ж і космонавтика справили на розвиток науки колосальний вплив. Власне, усе ХХ століття — ера авіації й космонавтики. Вона значною мірою стимулювала розвиток інших наукових галузей.

— Доторкнувшись до такого величезного масиву наукової інформації про діяльність людини за останнє століття, чи зробили ви висновок, що вона стала відповідно моральнішою, благороднішою, милосерднішою?

— Якщо ми одержуємо більше інформації, стаємо розумнішими, то обов’язково — кращими, гуманнішими, поряднішими. Прикладом можуть слугувати вчені, які працюють над проектом: їхня самопожертва — вияв високої гуманності і шляхетності.

Якщо ж говорити про все людство, то, думаю, тут прогрес досить незначний, але він має стати вирішальним. Змінюючи світ, людина дуже мало уваги приділяє власному вдосконаленню. Ми маємо цікаві розробки в галузі психології, виховання, але застосовуємо їх дуже вибірково. Цілком можливо, у ХХІ столітті основною проблемою людини буде вона сама. Адже суспільство завтра неодмінно має бути кращим, розумнішим, гуманнішим, ніж сьогодні чи вчора. І здійснення нашого проекту, я свято у це вірю, сприятиме вдосконаленню людства.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво