Томаш Пшонка: "Наша співпраця розпочалась недавно, але у Elsevier і України амбітні плани з єдиним завданням — розвиток науки"

Торік МОН підключило за кошти держбюджету 103 виші та наукові установи до визнаних у світі міжнародних наукових баз даних Scopus і Web of Science. Зараз у Міністерстві планують провести конкурс на новий цикл передплати, але чи справді цей інструмент допомагає українській науці? Говоримо про це з Томашем Пшонкою - директором представництва Elsevier у Центральній Європі - компанії, що є постачальником інформаційних продуктів і послуг, зокрема Scopus.

- Пане Томаш, Scopus відомий тим, що на основі цих даних будуються університетські рейтинги THE і QS. Як ви оцінюєте перспективи українських вишів на зростання в рейтингах? Elsevier може їм чимось допомогти?

- Сьогодні ми бачимо 5 українських вишів у рейтингу THE і 6 - у рейтингу QS. Ми вже давно переконалися, що коли є мета й амбіції поліпшити позиції в рейтингу, то завжди знайдуться ресурси, аби це реалізувати. Elsevier може допомогти, надавши кращий науковий контент для дослідників і кращі інструменти для людей, котрі приймають рішення. Інформація рейтингів буде корисною під час аналізу і визначення сильних чи слабких сторін вишів, а також у подальшому коригуванні стратегічного розвитку.

- Останніми роками в науковій пресі можна натрапити на критику використання наукометрії, та, зокрема, імпакт-фактора, для оцінки діяльності вчених. Водночас Elsevier використовує власні метрики у Scopus. Чи немає тут суперечності?

- Суперечності немає. Ми пропонуємо CiteScore як додаткову метрику до комплексу критеріїв оцінки, які можуть використовуватися під час оцінювання. Наприклад, на рівні авторів, коли вони оцінюють і обирають журнали для своєї публікації, або керівництвом вишу, коли готується порівняльний аналіз результатів наукової діяльності. Журнальна метрика CiteScore безкоштовна і загальнодоступна.

- Томаше, ви з Польщі, яка останні 20 років активно розвиває власну науку, і працюєте у Східній Європі. Поділіться досвідом - які підводні рифи найчастіше проявляються, коли національна система моніторингу й оцінки науки починає активно використовувати метрики Scopus?

- Люди схильні спрощувати реальність, щоб легше розуміти або оцінювати ситуацію в конкретний момент. Elsevier повторює: кількість і якість мають у якійсь точці перетинатися. Крім того, ми не можемо дивитися тільки на один показник, а потім сказати, що він добрий або поганий для всієї роботи. Однак якщо кілька показників доводять один і той самий висновок і ми звірили його з контекстом, тоді, можливо, ми мусимо його розглянути.

Про обмін досвідом: я не сказав би, що є підводні рифи, це, швидше, вбудовані обмеження. Чому? Scopus не охоплює дослідницьку діяльність кожної країни. Завжди є локальна група журналів, яких ви не знайдете в жодній глобальній базі даних. Ідеться про певні формальні критерії, яким мають відповідати журнали, і наступну оцінку якості для подачі в Scopus. Не всі журнали зацікавлені в тому, щоб бути в такій базі. А об'єднувати результати дослідницької діяльності в єдину національну систему - швидше, робота профільного міністерства. Далі. Як визначити таку ситуацію: філолог виконує переклад для медичного дослідження - це академічна робота філолога чи просто перекладацька діяльність?

Останнє, але не менш важливе: не так давно у Польщі ми провели цікавий семінар щодо сучасних інформаційних систем з дослідницької діяльності, на якому доктор Єва Розкош висвітлила тему "Як побудувати національну систему з позиції Міністерства науки". Один із головних висновків полягав у тому, що немає такого поняття як ідеальна система оцінки, коли всі задоволені результатом. Але якщо уряд хоче реалізувати певну стратегію, для цього мають використовуватись інструменти. І один з них - національна система оцінки.

- Яке майбутнє ви бачите в національних українських журналів? Чи слід їм переходити на англійську мову, щоб залишитися на плаву?

- Усі журнали, які хочуть потрапити для індексації у Scopus, мають відповідати певним критеріям. Якщо українські національні журнали відповідають цим критеріям, ми раді додати їх до бази. Але слід враховувати, що сьогодні мова науки - англійська. Тому, коли використовувати її для повного тексту, шанси, що текст буде знайдений, прочитаний і процитований, значно зростають.

Водночас зміст і наукова цінність - найважливіші показники. Обираючи між англомовною анотацією значущого дослідження, яке написане українською, і повністю англомовним текстом, який не має наукової цінності, ми б віддали перевагу першому варіанту.

З 2011 року ми прийняли у Scopus 28 українських журналів. Це лише 22,4% всіх представлених українських журналів за цей період.

Просування української науки в міжнародному просторі через додавання журналів для індексації в міжнародних базах даних, таких як Scopus, може бути частиною стратегії розвитку науки в країні.

- Усі ми стежимо за непростим діалогом між великими видавцями і прихильниками відкритого доступу. Виправте мене, якщо я помиляюся, але очевидно, що на видавничому ринку відбувається трансформація, продиктована прогресом - розвитком можливостей Інтернету і зростанням вимог дослідників. Чи змінюється Scopus?

- Elsevier відстежує ці тенденції, а отже й Scopus, як один із продуктів компанії, трансформується, щоб відповідати сучасним запитам. Наприклад, нині користувачі Scopus можуть легко здійснювати пошук у базі, використовуючи фільтр "відкрити доступ" та посилання із запису Scopus на весь текст статті, наприклад на веб-сайті видавця.

- Наскільки Scopus відкритий до інтеграції з іншими системами? Припустімо, університет запустив репозитарій наукових публікацій і відкрив його міжнародним агрегаторам. Чи зможуть вони налаштувати інтеграцію у Scopus? Які є можливості і обмеження для цього?

- Ми відкриті та підтримуємо можливості інтеграції, наскільки це можливо. Для підтвердження ми запропонували Scopus API (dev.elsevier.com) і зараз спостерігаємо щораз більше звернень до нього. Сервіс допомагає нашим користувачам налаштувати потік передачі даних за публікаціями Scopus у репозитарії, внутрішні системи обліку, на сайти організацій. Сподіваємося, що українські користувачі також протестують наш Scopus API і відчують переваги його використання.

- І останнє запитання. Читачам буде цікаво дізнатися динаміку в Україні як щодо використання бази Scopus, так і щодо змін у науковій сфері. Які перспективи співпраці України з Elsevier?

- Україна в цьому сенсі тільки на початку шляху: наша співпраця, як і доступ, почалися недавно, і говорити про якусь динаміку ще зарано. Проте в нас обох (Elsevier і України) амбітні плани з єдиним завданням - розвиток науки. І в цьому напрямі ми будемо розширювати й інтенсифікувати нашу співпрацю.