Теодор Костюк: Астрофізичні дослідження — це інвестиції в майбутнє - Наука - dt.ua

Теодор Костюк: "Астрофізичні дослідження — це інвестиції в майбутнє"

1 грудня, 2017, 16:58 Роздрукувати

У людства зоряне майбутнє.

Зустріч із київськими студентами

Науковий світ жваво обговорює плани США про польоти на Місяць та Марс. 

І хоч уяву пересічного землянина фантастичні проекти міжпланетних подорожей та поселення на Червоній планеті вражають, — у професійному середовищі вважають політ на Марс реальним, причому в найближчі роки.

Наша розмова з астрофізиком Центру космічних польотів ім. Ґоддарда — головної наукової лабораторії Національного управління США з аеронавтики і дослідження космічного простору (НАСА) доктором Теодором Костюком відбулася після його зустрічі зі студентами та викладачами у Київському університеті банківської справи. Допитлива молодь навіть по завершенні презентації не давала проходу вченому (це я до того, що деякі наші професори нарікають на інертність студентів).

— Пане Теодоре, чому сферою ваших наукових інтересів стала астрофізика? Ваш батько — відомий літературознавець і публіцист Григорій Костюк — досліджував безмежний космос людської душі, а син — дослідник зірок у Всесвіті. Чи, може, в цьому є якась спорідненість інтересів?

— Певно, що так. Я виростав у зірковому оточенні. Моїми хрещеними батьками були імениті літератори та письменники Юрій Шевельов і Улас Самчук. Мої хрещені мами — Докія Гуменна, одна з найбільш плідних українських письменників в еміграції, і Ганна Шерей, відома співачка капели "Думка". У нас удома часто бували письменники Іван Багряний, Улас Самчук, Докія Гуменна, літератори Юрій Шевельов і Юрій Лавріненко (вони з батьком залишалися близькими друзями впродовж усього життя), талановитий поет і перекладач Тодось Осьмачка, інші митці, які волею долі опинилися в еміграції. Ці люди, ще перебуваючи в Німеччині, в 1945 р. організували мистецький український рух — МУР.

Може, таке оточення та переживання в юні роки спонукали мене до поступу в мою наукову сферу.

З початку 90-х років, коли Україна здобула незалежність, почали приїжджати українські науковці, письменники, політики, які відвідували мого батька. У мене збереглося багато світлин, на яких закарбовано пам'ятні моменти цих зустрічей.

— З незалежністю українці відкрили для себе потужний пласт літературної спадщини письменників-емігрантів, твори яких не зазнали цензури. Це, зокрема, двотомник спогадів Григорія Костюка "Зустрічі і прощання"… 

— Спогади батька було видано в 1987-му і 1997 рр. Канадським інститутом українських студій, а перевидано — в Україні у 2008 р. (видавництво "Смолоскип"). Читаються вони як роман. Це історія найтрагічнішого періоду літературного процесу (1920 — 1930-ті роки), якого в СРСР ніхто не вчив і не знав. 

Мій батько був очевидцем сталінської розправи над творчою інтелігенцією. На початку 30-х років він переїхав із Києва до Харкова, де викладав історію української літератури в педагогічному інституті професійної освіти, займався літературною діяльністю, входив до групи Миколи Хвильового. З початку 1934-го працював у Луганському інституті народної освіти, але вже наприкінці цього року його було звільнено "за націоналістичні прояви в лекціях" та "перекручування програми", а згодом — заарештовано й заслано на 5 років у концтабір у Воркуті, де він копав вугілля. У 1940 р. Григорія Костюка випустили на волю, і він, згідно з приписом НКВС, оселився у Слов'янську. Там зустрів мою маму — Раїсу Бутко. У 1944 р. подружжя емігрувало на Захід. 

Я народився того ж року в Німеччині (м. Плауен), там почав ходити до школи. У 1952 р. наша родина емігрувала до США. Пам'ятаю, як важко було попервах, без власного житла, знання мови, жили дуже скромно, та, попри те, наш дім завжди був гостинним, у ньому вирувало літературно-мистецьке життя. Батько працював у Дослідному центрі Колумбійського університету, інших установах. Його літературний доробок просто неосяжний: наукові праці, дослідження літературного життя в діаспорі, творчості В. Винниченка та видання його творів, книжки спогадів; підготував до видання два томи "Щоденника" В. Винниченка, п'ятитомник М. Хвильового, твори М. Куліша, М. Драй-Хмари та ін. 

костюк_6
Теодор Костюк з батьком Григорієм і хрещеними батьками Юрієм Шевельовим (ліворуч) і Уласом Самчуком. 1972 р.

Втім, одним із найбільших своїх досягнень батько вважав порятунок і збереження спадщини Володимира Винниченка, письменника світового рівня, якого в роки радянської влади було викреслено з української літератури. Григорій Олександрович доклав багато зусиль до перевезення архіву В.Винниченка після його смерті з Франції в Українську вільну академію наук (УВАН). Дружина Володимира Кириловича Розалія Яківна висловила бажання, щоби тоді, коли Україна стане незалежною демократичною державою, архів було передано в Інститут літератури ім. Т. Шевченка НАН України. На жаль, цього поки що не вдалося зробити. З різних причин. Але мистецький архів В. Винниченка — десятки художніх полотен — у 2000 р. УВАН передала Україні. Досі мало хто, крім фахівців, знав, що перший український прем'єр і талановитий письменник був ще й художником. 

— З чим пов'язаний ваш нинішній приїзд в Україну?

— Безпосереднім приводом до поїздки послужило вшанування 115-ї річниці з дня народження Григорія Костюка, яке відбулося на батьківщині письменника, у Кам'янці-Подільському. Побував я і в інших містах, зокрема в Харкові, де свого часу працював мій батько. Харків'яни мають незабаром видати спогади Юрія Шевельова. У Києві зустрічався з науковцями, зокрема академіками Ярославом Яцківим, Миколою Жулинським, із якими нас поєднують наукові інтереси та щира дружба. Обидва неодноразово бували в нас, зустрічалися з моїм батьком. До речі, майже весь архів Григорія Костюка зберігається в Інституті літератури ім. Т. Шевченка. Вже вийшла перша збірка його статей, готується до друку листування між Г.Костюком та
Ю. Шевельовим. 

костюк_3
Перед початком конференції. Теодор Костюк з Валентиною Зазуляк, Надією Баштовою (Інститут літератури ім. Т. Шевченка НАНУ) і Олегом Рарицьким, зав. Кафедрою історії української літератури і компаративістики Кам’янець-Подільського університету.

— За інформацією з Вікіпедії, ви — керівник програми розробки космічних апаратів НАСА (відділ вивчення Сонячної системи). Які це апарати, яке їх призначення?

У 1990-х роках я працював у головному штабі НАСА, відповідаючи за програму розробки апаратів і приладів для досліджень об'єктів Сонячної системи. В нашій лабораторії в центрі Ґоддарда було декілька досягнень у зазначеній галузі. Наприклад, зараз на Марсі перебуває зонд НАСА (Curiosity), який досліджує поверхню і близьку атмосферу планети. Головний апарат для таких досліджень створений у нашій лабораторії. Ви, безперечно, знаєте про грандіозний проект "Кассіні", призначений для вивчення Сатурна та його супутників, що докорінно змінив наші знання про цю віддалену планету. Інфрачервоний спектрометр для цього апарата також створений у нашій лабораторії. Розроблена нашими вченими й інженерами технічна апаратура досліджує "космічну погоду". Особисто я займаюся дослідженням атмосфери планет, використовуючи унікальну інфрачервону спектроскопію для вимірювання складу атмосфери, температури та вітрів (на Венері, Марсі, Юпітері, Сатурні і супутнику Титані), вивчаю інфрачервоне випромінювання, аврори (полярні сяйва) та ще багато чого незвіданого у далеких світах. 

Маю внести уточнення: я вже вийшов на пенсію й не займаюся бюрократичними процедурами, як було на керівній посаді. Як емерит тепер можу займатися виключно наукою. 

костюк_4
В обсерваторії на горі Мауна-Кеа

— У чому суть вашого відкриття, пов'язаного з атмосферою Марса?

Явище природного лазера СО2 в атмосфері Марса вдалося відкрити з допомогою апаратури (інфрачервоний гетеродин), яку розробили ми. Це дозволило з дуже великою роздільною здатністю міряти випромінювання з Марса вуглекислого газу. Атмосфера Марса і Венери переважно складається з чистого СО2. Під дією сонячного проміння структура молекули вуглекислого газу змінюється так, що він випромінює не тільки звичайне світло, а й підсилене. І у висотних шарах атмосфери Марса й Венери вуглекислий газ випромінює частково лазерне світло (так званий природний лазер). Принцип абсолютно той самий, що досягається і в лабораторії, тільки в лабораторії треба подати електрику, щоб "роздражнити" молекули СО2, а в атмосфері планет цю енергію дає Сонце. 

— Що вважаєте найбільшим досягненням в астрофізичних дослідженнях останнього часу?

Недавно американські вчені отримали Нобелівську премію за відкриття гравітаційних хвиль, що підтвердило теорію Альберта Ейнштейна про існування таких хвиль. Технологічно виявити зміни гравітаційного поля було дуже складно. Це відкриття розширює діапазон знань про події поза нашою Сонячною системою, дозволить дивитися глибше у формування Всесвіту.

— Рік тому пішов із життя відомий український астроном Клим Чурюмов. Посадку спускного апарата на комету Чурюмова-Герасименко (в рамках проекту Європейського космічного агентства "Розетта") назвали науковим проривом в освоєнні космосу.

— Я був близько знайомий з Климом, неодноразово зустрічався з ним на міжнародних конференціях, а також у Києві. В інтерв'ю з нагоди успіху "Розетти" я сказав, що посадка на комету Чурюмова —Герасименко — свідчення того, що українські вчені досягли значних успіхів у світовій науці, і я як американський українець пишаюся своїми українськими колегами. Бо треба було мати неабиякий талант, аби відкрити нову комету тоді, коли ще не було такої техніки, як сьогодні.

костюк_1
Теодор Костюк з Климом Чурюмовим на Дніпрі в Києві. 2010 р.

— Сучасні космічні проекти потребують величезних фінансових витрат. Той-таки "Кассіні" коштував НАСА близько 4 млрд. дол. Навіть для заможних країн це значні суми. Зараз нагромадилося дуже багато земних проблем, і часто можна почути: а чи варто витрачати великі гроші на астрономічні дослідження? Яка користь із того, що вчені дізнаються, з якого матеріалу комета чи які вітри дмуть на Венері? 

— Певно, що голодному астрономія й далекий космос не цікаві, в нього думки про хліб насущний. Але для суспільства, його розвитку такі фундаментальні знання дуже важливі. І кошти, які вкладаються в астрономічні дослідження та космічні проекти, — це інвестиції в майбутнє людства. 

Усі здорові суспільства в історії людства мали таку науку, яка на той час їм не була потрібна. Фундаментальні знання не одразу знаходять практичне застосування, але без них неможливий поступ. Суспільство, яке не має фундаментальної науки, неминуче занепадає.

Мене дуже бентежить, що талановита наукова молодь залишає країну, шукаючи кращих можливостей для самореалізації. Думаю, це одна з трагедій для України. Є способи, як затримати таких молодих людей. Свого часу Китай зміг це зробити і в результаті здійснив технологічний стрибок. В Америці на фізичних факультетах було повно студентів із Китаю. Китайський уряд оплачував їхнє навчання в університетах США. Оскільки їхню освіту фінансувала держава, вони були зобов'язані повернутися назад, їм було створено умови для віддачі здобутих знань. 

Спілкуючись із шанованими людьми в Україні, зокрема й членами уряду, я говорив про важливість такої програми. Звісно, на це потрібні кошти, але вони не такі вже й значні, особливо зважаючи на неоціненні втрати для майбутнього держави від "відпливу мізків". Загалом, то добре, що діти з України їдуть здобувати хорошу освіту в закордонні університети, проте зазвичай вони не повертаються. А якби держава стимулювала їх повернення, вони би привезли новий досвід, нове бачення, нові знання, що дало би поштовх до розвитку. Я думаю, це одне з упущень української державної влади.

Усі попередні рухи в Україні були ініційовані письменниками. Але цей період минув. Час уже очолити цей провід людям із більшим фінансовим, економічним, технологічним досвідом, бізнесменам. Щоб вони не вивозили капітали, ресурси, а допомагали зростати економіці, вкладали їх у розвиток своєї держави. Як це свого часу робили американські бізнесмени.

— Чи доживе, на вашу думку, людство до того моменту, коли зможе силою розуму освоїти космічний простір для продовження життя, заселити інші планети? Про те, що на Марсі будуть яблуні цвісти, співали наші батьки і діди… 

— Немає сумніву, що доживемо. І думаю, що перші висадки землян на Марс стануться уже в наближеній перспективі, може навіть за мого життя.

костюк_2
Відкриття пам’ятної дошки в с. Боришківці.

Людина — дуже унікальне створіння, її можливості — дивовижні. Ми бачимо, як прискорено розвивається технічний прогрес. За останні 10 років відбулося більше технологічних змін, ніж за попередні два десятиліття. Відколи людство вирвалося в космос, технологічні зміни набули експонентного характеру.

— За оцінками фахівців, вартість відправки людини на Марс — 10 млрд дол. І хоч американський бізнесмен Ілон Маск, засновник компанії SpaceX, яка випускає ракети та космічні кораблі, шукає способів здешевлення проекту, залучивши до цього приватних партнерів та ентузіастів, втім, НАСА, незважаючи на співробітництво з цією компанією, поки що з обережністю ставиться до місії Міжнародної космічної станції на Марсі .

— Звісно, реалізація такого проекту потребує величезних коштів. Ми ще в часи президентства Буша-старшого планували побувати на Марсі. І я думаю, що Америка таки буде на Червоній планеті. Є такий добрий фільм "Марсіянин", який реалістично описує, як можна вижити на Марсі. (Науковим радником під час його створення був мій друг, директор планетних наук з НАСА Джім Ґрін (Jim Green). Про це мріяв Карл Саґан (Carl Sagan) — відомий американський учений-астроном, письменник і популяризатор науки. До речі, його мати — львів'янка, а батько — з Кам'янця-Подільського, що також нас зближувало. Він досліджував можливість позаземного життя і запропонував спосіб привнесення в атмосферу Марса кисню з допомогою деяких рослин. Я вірю, що в майбутньому люди придумають, як зробити Червону планету придатною для життя. Ми бачимо, як змінюється клімат на Землі, й не знаємо, чого очікувати надалі. Сьогодні ми досліджуємо погоду на інших планетах, і це дає нам важливу інформацію, тому що порівняльна наука дозволяє краще зрозуміти атмосферні процеси нашої планети.

І ще таке. Наш світ — тільки тимчасовий. Колись, у захмарній перспективі, людство муситиме залишити рідну Землю. Бо Сонце як зірка старіє, розширюється і з часом перетвориться на червоний гігант. Швидше за все, він поглине Землю, а потім — і Марс. Але Титан — найбільший супутник Сатурна — приблизно у 10 разів далі від Сонця, і може статися, що люди в майбутньому зможуть знайти там собі притулок. Але Марс ближче … 

— Недавно НАСА показало анімаційне відео тестового пуску корабля Orion для польотів на Місяць і Марс, запланованого на квітень
2019 р. Перший запуск надважкої ракети з цим міжпланетним кораблем передбачається вже через два-три роки. Чи можете сказати, яка частка у цьому грандіозному проекті приватного бізнесу?

— Великі космічні проекти переважно фінансуються державою. Хоча держава також виділяє певні бюджетні кошти на фундаментальні дослідження приватним установам. 

За президента Обами державна адміністрація більше переймалася проблемами охорони довкілля, змінами клімату, тоді як астрономічним наукам приділялося менше уваги. Нинішня влада не бачить серед перших пріоритетів як наук про Землю, так і астрономічних наук, тому очікується, що їх фінансування може бути урізане. Від однієї адміністрації до іншої пріоритети в науці змінюються, як і рівень фінансування наукових досліджень. Зазвичай НАСА пропонує на розгляд конгресу й уряду програму досліджень і після змін та її затвердження отримує свій бюджет. Існує система замовлень з приватними компаніями, яким, за результатами тендеру, через НАСА виділяються кошти. Власне, всі додаткові матеріали, апаратуру для космічної станції та наукових досліджень виготовляють центри НАСА і приватні наукові установи та компанії. За такі замовлення велика конкуренція. Більше того, приватний бізнес намагається приватизувати космічні польоти. Звісно, це включає й космічний туризм.

— Про що думаєте, дивлячись на зоряне небо? 

—Щоразу мене охоплює благоговіння перед красою і величчю зоряного неба. Незабутнє враження залишилося від відвідин обсерваторії на горі Мауна Кеа (Гаваї) на висоті 4000 метрів. Темне небо, а на ньому — зоряні хмари (так їх багато). Чумацький шлях — таке яскраве видовище, що просто неможливо описати. Сучасні супертелескопи вдивляються в темну глибінь Всесвіту, а там нескінченно — зорі. І то не є всі зорі, більшість їх — галактики, такі як Чумацький шлях. Вони не такі яскраві, бо до них величезна відстань. Від найвіддаленішої галактики, відкритої астрономами, світло зірок досягає Землі приблизно через
13,5 млрд світлових років. 

— "Ми всі діти зір. У кожному з нас є атоми перших зір Всесвіту. Тому космос вабить усіх людей" — ці слова належать Климу Чурюмову.

— І тому в людства зоряне майбутнє.

Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
Випуск №6, 17 лютого-23 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво