Телескопи дивляться... у глибінь Землі

Поділитися
«Пізнаючи навколишній світ — заглядаючи в глибини космосу, ми, ті, хто живе на Землі, пізнаємо як Всесвіт, так і самих себе й найменше звертаємо увагу на Землю, на якій живемо»...

«Пізнаючи навколишній світ — заглядаючи в глибини космосу, ми, ті, хто живе на Землі, пізнаємо як Всесвіт, так і самих себе й найменше звертаємо увагу на Землю, на якій живемо». Звісно ж, прямий смисл цього вислову, сказаного давнім філософом, канув у Лету, став, щонайменше, анахронізмом у розумінні сучасної людини про навколишній світ і, звичайно, трактується дещо по-іншому, але сміливо можна сказати, що це судження наводить на роздуми й понині. Можливо, ця людина була астрономом.

Не обов’язково бути вченим, щоб знати, що наша планета у своїй побудові розділена на певні сфери та оболонки. Зупинимося на одній з геосфер Землі — літосфері, до якої входять материковий прошарок, осадові породи, прошарок гранітів, базальтів і частина верхньої мантії (субстрат), розташованої між корою і ядром Землі. І більшою мірою торкнемося руху тектонічних плит — великих блоків земної кори, які й становлять літосферу. Розміри їх величезні, вони займають кілька тисяч квадратних кілометрів земної поверхні, є місцем проживання людини та інших істот і в багатьох місцях ідуть далеко в океан.

Плити — складові частини земної кори — мають малу тектонічну активність. Та за рахунок дій сторонніх сил (гравітації та деяких хімічних і фізичних явищ мантії Землі) вони перебувають у постійному русі. Рухи мізерно малі — кілька сантиметрів на рік, і ми, крокуючи вулицею, не відчуваємо їх. Проте викликані ними напруги в граничних частинах плит твердої частини земної кори не безмежні! І неодмінно настане момент, коли ці сконденсовані, нагромаджені сили вивергнуться в якомусь напрямку, створюючи різноманітні, часом колосальні зрушення, розлами, скиди, викиди. І не лише в материковій частині земної кори, а й в океанічній. Це землетруси, цунамі, виверження вулканів! Це — катастрофи! Найчастіше вони відбуваються в граничних зонах плит, повторюю, де підвищена тектонічна активність.

І в далекому минулому, і в наші дні наука намагалася вгадати, запобігти стихійним лихам, що призводять до величезних людських жертв. Проте дотепер не вдалося досягти істотних результатів. Саме тому необхідно не згортати роботи в цій галузі науки, а підтримати їх.

Звісно ж, еволюцію, розвиток нашої планети Земля, через що й відбуваються тектонічні рухи, помахом палички не зупинити, але обмежити діяльність людини, яка прискорює ці процеси, можна й потрібно.

Опис того, як за допомогою радіотелескопа проводять певний рух масивів земної кори, займе багато місця, тому можна обмежитися простим прикладом: секстант і логарифмічна лінійка дозволяють штурману корабля, літака визначити свої координати (місцезнаходження), «прив’язуючись» при цьому до небесного світила — до постійної точки, видимої оком. Розрахунки ці, звісно ж, вимагають високої точності, що необхідно в галузі геодинаміки — до міліметра, із наступним виміром через короткий час. Вимірів обов’язкових і необхідних для визначення переміщень зафіксованої точки на земній поверхні, тобто плити, стосовно об’єкта в глибинах космосу. Для цього необхідно, щоб об’єкт «прив’язки» знаходився на гранично припустимій відстані від Землі й мав малі власні рухи. Роль «зв’язкового» і виконує РТ-22 Кримської астрофізичної обсерваторії в Блакитній Затоці.

Звісно ж, простежити за часом нескінченно малу величину руху плити, наприклад, яка підстилає частину Євроазіатського материка розмірами в кілька десятків тисяч квадратних кілометрів, без використання найскладніших сучасних приладів, спеціальних комп’ютерних програм, без величезної витрати інтелектуальних здібностей цілого колективу неможливо.

Обиватель може сказати: а навіщо нам це робити? Існувало ж людство і без цих знань...

Так, існувало. Але ситуація, сформована останніми роками на планеті, небезпечна необоротними порушеннями екології і змушує шукати можливості для попередження зростаючих катаклізмів, пов’язаних із людською діяльністю, спрямованою на технічний прогрес. Без науки, яка вивчає рух континентів, без інших наук, базою для яких служить астрономія, людству не обійтися.

Хто може стверджувати, що наростаюче забруднення атмосфери не призведе до підвищення парникового ефекту, отже, до більш активного танення льодовиків Антарктики та сніжних «дахів світу»? І сміливо можна припустити, що в зв’язку з потеплінням порушиться баланс сил тиску льоду на платформу під ним, на якій лід утворився, і сили виштовхування її з субстрату мантії Землі, де панують колосальні температури й тиски, котрі встановилися ще мільярди років тому.

Приклад цього — підйом Скандинавії, територія якої порівняно недавно, за геологічними мірками, звільнилася від льодового покриву. Прискорене танення величезних масивів льоду погано позначиться на екології Землі. І не лише через зміну клімату, а й призведе до зміни гравітаційних характеристик планети, а це — зростання непередбаченої тектонічної активності.

За допомогою мережі радіотелескопів різних країн, до складу якої входить РТ-22, і всесвітньої програми «Геодинаміка» стало можливим визначати місця зі слабкими чи сильними тектонічними явищами. Зокрема, створити карту геокінематичного стану рухливості земної кори Криму. Вивчити процеси, що відбуваються в земній корі півострова, і в такий спосіб наблизитися до завбачення землетрусів, зсувів, контролювати екологічну ситуацію.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі