СКІЛЬКИ КОШТУЮТЬ НАУКОВІ НОВИНИ? - Наука - dt.ua

СКІЛЬКИ КОШТУЮТЬ НАУКОВІ НОВИНИ?

27 вересня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №37, 27 вересня-4 жовтня

Що знають жителі зарубіжних країн про науку України? Не вчені, а звичайні люди, які читають газети й журнали, які користуються інформацією з Інтернету?..

Що знають жителі зарубіжних країн про науку України? Не вчені, а звичайні люди, які читають газети й журнали, які користуються інформацією з Інтернету? Можна зі стовідсотковою впевненістю сказати — нічого. Та що там іноземці — у самій Україні немає жодного (!) агентства новин, звідки самі українці могли б регулярно черпати свіжу інформацію про результати роботи наших НДІ, наукових центрів й університетів.

Донедавна така ситуація була характерна й для Росії.

ІнформНаука прорубує віконце в Європу

У Росії переломити ситуацію першими зважилися співробітники науково-популярного журналу «Химия и жизнь». Поштовхом стала участь у Всесвітній конференції наукових журналістів у Будапешті в липні 1999 року, де брали участь представники різноманітних міжнародних агентств наукових новин і прес-центрів, серед них таке відоме, як AlphaGalileo. У результаті цього самого року з легкої руки головного редактора «ХиЖ» Любові Стрельникової як відділ ТОВ «Издательство научно-популярной литературы «Химия и жизнь» було створене агентство ІнформНаука.

Насамперед (у січні 2000 року) росіяни налагодили на своєму сайті в Інтернеті щотижневий випуск новинарної стрічки російською мовою. Сьогодні матеріали ІнформНауки використовують більшість центральних російських газет і журналів, інвестиційні фонди та комерційні фірми. Агентство співробітничає також із Російською академією наук і фондами, які фінансують наукові дослідження: РФФІ, РГНФ, МНТЦ. Ці організації допомагають ІнформНауці добувати свіжу інформацію, запрошують на свої наукові заходи, направляють в агентства вчених із цікавими розробками.

Проте слід зазначити, що за ідентичної інформаційної продукції фінансовий механізм ІнформНауки працює принципово інакше, ніж у західних колег. Так, наукові новини європейські та американські прес-центри й агентства не продають редакціям, а «роздають» безплатно, оскільки розвинені країни зацікавлені в максимальній відкритості такої інформації. А живуть такі журналістські організації за рахунок крупних програм Євросоюзу, своїх урядів, мерій, наукових інститутів, фондів тощо. Новини їм пишуть на безгонорарній основі штатні прес-секретарі НДІ або самі вчені. Прес-секретарі працюють при кожному інституті, не говорячи вже про наукові товариства, куди свої прес-релізи посилають усі наукові журнали. Природно, інтернет-центри на кшталт AlphaGalileo є акумулятором величезної кількості свіжих або, як кажуть англійською мовою, «гарячих» наукових новин.

Ні в Росії, ні в Україні так організувати роботу неможливо. Держава подібні проекти не фінансує. Передавати наукові новини з обов’язку служби нікому, безкорисливо це теж ніхто не робитиме. Отже, необхідна мережа кореспондентів, яким потрібно платити гонорар, новини потрібно комусь продавати. Кому? Різноманітним газетам і журналам. Чи погодяться вони платити? Виявилося, так, принаймні російські. «Литературная газета», приміром, випускає з ІнформНаукою навіть цілі спільні шпальти. Серед передплатників цього агентства — багато інших центральних видань. Від газет «Комсомольской правды», «Ведомостей», «МК», «Известий», «Литературной газеты», «Российской газеты» до глянсових журналів «Крестьянка», «ИД «Бурда» і Elle.

І хоча порівняно з європейськими організаціями такі фінансові потоки течуть із точністю «до навпаки», не кажучи вже про їх повноводність, ІнформНаука працює цікаво та стабільно. Вона надає мас-медіа стандартизовану, перевірену й цікаву інформацію про досягнення науки в режимі комерційного підприємства. За прислів’ям «святе місце порожнім не буває» у це агентство, що спочатку задумувалося як чисто російське підприємство, самі потяглися журналісти-науковці та вчені з інших країн СНД. Співпрацюю з ІнформНаукою і я.

Крім іншого, мене «гріє» усвідомлення того, що, крім жителів СНД, про роботи харківчан довідаються англомовні читачі з інших країн, оскільки матеріали ІнформНауки перекладаються і англійською мовою. Їх можна побачити на сторінках електронного журналу Alchemist фірми ChemWeb і на сайті AlphaGalileo за знаменитою адресою www.alphagalileo.org. Як відомо, цей інформаційний ресурс забезпечує цілодобовий доступ до європейських науково-технічних новин.

Чи є проблеми в ІнформНауки? Звісно. Одна з них — пошук і виховання кваліфікованих авторів. Все-таки наукова тематика — особлива і непроста сфера журналістики, яка вимагає передових навичок і ерудиції. Друга проблема полягає в «нестиковці» фінансового статусу ІнформНауки з європейськими агентствами. Як комерційне підприємство росіяни можуть запропонувати інформацію зарубіжним колегам лише за гроші, а ті щиро не розуміють, за що потрібно платити. Адже у них є багато безплатних джерел, які шлють новини щодня й у величезній кількості. Ось і доводиться ІнформНауці «дозувати» потік безплатних новин на сайти європейських новинарних стрічок, щоб не скривдити вітчизняних передплатників.

Є і третя проблема, дуже специфічна. Припустимо, новина з Росії чи України дуже зацікавила наукового оглядача з якоїсь солідної європейської газети. Він хоче довідатися додатково про якісь деталі розробки й телефонує вченому в інститут за зазначеним в посиланні до інформації номером телефону або пише послання за допомогою електронної пошти. А співробітник, який підняв трубку, або цей учений іноземною мовою не розмовляє, вільного доступу до Інтернету не має. Чи взагалі не хоче спілкуватися з якимось іноземцем, який невідомо чого хоче. У результаті менеджерам ІнформНауки нерідко доводиться допомагати західним колегам налагоджувати контакти, займатися перекладом тощо. Одним словом, займатися зовсім сторонньою і неоплачуваною роботою.

За визнанням головного менеджера агентства Тетяни Пічугіної, навчена гірким досвідом, вона тепер відправляє на AlphaGalileo тільки добре перевірену інформацію, твердо знаючи, що зазначений у тексті науковий співробітник знає англійську, має вільний доступ до електронної пошти й не буде проти спілкування з іноземним журналістом.

Науковий піар — це теж наука

Попри всі труднощі, співробітництво ІнформНауки з зарубіжними колегами активно розвивається. Зокрема, завдяки дружбі агентства з науковим відділом Британської ради. Як відомо, в англійців в галузі пропаганди науки давні традиції і великий досвід роботи. За пропозицією Любові Стрельникової ця відома міжнародна організація допомогла нещодавно організувати в Москві семінар для наукових журналістів і прес-секретарів наукових організацій, вірніше, тих, хто так чи інакше виконує ці функції. Британська рада навіть вирішила провести в Росії цілий цикл різних заходів, щоб активізувати тут популяризацію наукових знань.

Головні партії в семінарі вели фахівці високого рівня, які приїхали з Великобританії. У тому числі засновник того самого інтернет-центру європейської інформації в галузі науки та мистецтва AlphaGalileo Пітер Грін, який уже понад 25 років успішно працює на ниві наукового піару.

Британці повідомили: є три зацікавлені категорії громадян, які можуть і повинні просувати науку «у маси». Це вчені, які досягають певних результатів, прес-служби НДІ та університетів. А також, власне, наукові журналісти ЗМІ, які виготовляють із тієї сировини, яку їм поставляють прес-служби, повноцінні матеріали про досягнення сучасної науки та технології. На думку англійців, лікнеп має охопити всі три названі групи в СНД, оскільки, судячи з відсутності в західних ЗМІ наукових новин із пострадянських країн, усі вони в цій справі досвіду не мають.

П’ять заповідей успішного наукового піару, викладені британцями, виглядають так.

1. Прес-секретарі наукових організацій і наукових товариств мають всіляко дружити з журналістами і надавати їм інформаційну допомогу.

2. Прес-секретарі мають бути вірними своїй організації, поставляти максимально повну інформацію про її досягнення, оберігаючи у той самий час «перших осіб» від надто настирливої уваги преси.

3. Вони мають знати в обличчя, усіляко пестити і плекати співробітників перевірених і солідних видань, які зарекомендували себе як серйозні автори. З іншими стосунки теж не псувати, але бути насторожі.

4. Ніколи не надавати помилкової або неперевіреної інформації.

5. Завжди виконувати свої обіцянки стосовно ЗМІ вчасно. Прес-релізи розсилати максимально оперативно. Пам’ятати принцип, який діє в журналістиці: краще ніколи, ніж пізно.

Природно, журналісти-науковці відразу поцікавилися, чи варто їм самим чи вченим спробувати самостійно працювати з AlphaGalileo? Пітер відповів, що для його співробітників набагато зручніше отримувати інформацію від прес-секретарів НДІ у вигляді грамотно складених прес-релізів. Ученим же, якщо вони доступні через якийсь із каналів зв’язку і вільно володіють англійською, доцільніше зареєструватися на сайті як експертам у певній галузі знань і в міру необхідності давати роз’яснення британським та іншим журналістам.

Цікавим була розповідь Пітера Гріна про структуру організації AlphaGalileo і плани розширення мережі представництв. Сьогодні в шести країнах Європейського Союзу, Великобританії, Німеччини, Греції, Португалії, Фінляндії та Франції — є національні прес-офіси цієї організації, співробітники яких старанно відбирають внутрішню наукову інформацію. Після оперативної перевірки в головному прес-офісі усе найцікавіше розміщують на сайті. На думку Пітера Гріна, наукові новини з Росії (про Україну не йшлося взагалі) також могли б стати однієї з потужних складових європейського інформаційного потоку. Принаймні питання про відкриття російського представництва AlphaGalileo, так само як і можливість перекладу російською змісту європейського інтернет-ресурсу, уже розглядається.

— Отже, ІнформНаука першою прорубала «вікно в Європу» для потоку наукових новин. Що ж усе-таки потрібно, щоб активно влитися в європейський мейнстрім, — запитую головного менеджера агентства Тетяну Пічугіну.

— Перед тим , як вливатися в мейнстрім, подумайте, на який ефект ви розраховуєте, — каже Тетяна. — З-за кордону грошей на організацію та функціонування такого агентства ви не отримаєте. Хочете, щоб усі знали про досягнення вітчизняної науки з чистого патріотизму? А чи готова вона, вітчизняна наука, скористатися перевагами гласності? Наш досвід свідчить: небагато наших учених хочуть і вміють спілкуватися з європейськими журналістами. Переконана, тут потрібна зацікавленість уряду і суспільства в цілому. Без цього агентство наукових новин не зможе працювати за міжнародними стандартами. Так, ми зуміли влитися в європейський потік новин науки, але струмочок цей ще дуже тоненький і він будь-якого моменту може вичерпатися. Адже він у всьому СНД поки що єдиний...

Наукові новини —це імідж країни

— Чи можна сказати, що наука України сьогодні для європейців — terra incognita?— запитую засновника AlphaGalileo Пітера Гріна.

— Це не зовсім так. Європейське наукове співтовариство має уявлення про українську науку. Проте підозрюю, що звичайні люди справді не мають достатніх знань про вашу країну взагалі й про науку, зокрема.

— Чи зацікавлено AlphaGalileo в отриманні наукових новин з України і публікації своїх новин в українських виданнях?

— Звісно! Відповідно до нашої політики розсилань — ми не просто обслуговуємо держави Європейського Союзу, ми надаємо інформаційні послуги всій Європі. І хотіли б допомогти в цьому колегам в Україні. Такий обмін інформацією дає нам можливість відзвітувати перед Європейською комісією та урядами Європи, яким чином ми надаємо допомогу європейським науковим співтовариствам.

— Чи є, на ваш погляд, зв’язок між розміром і потенціалом якоїсь країни та потоком наукових новин із неї?

— Наведу як приклад Фінляндію. Це маленька країна, проте в ній функціонує національний офіс AlphaGalileo, і вона відома всій Європі завдяки своїм новітнім технологіям. Я, приміром, користуюся зараз мобільним телефоном, щоб послати відповіді на ваші запитання з аеропорту Хітроу.

— Чи можна навести якісь цифри, що характеризують роботу AlphaGalileo?

— В AlphaGalileo зареєстровано понад 3500 журналістів, які регулярно переглядають нашу стрічку. А взагалі з нами співробітничають близько 760 організацій із 29 країн.

— Чи високий в Англії соціальний статус наукового журналіста?

— Так, цей статус значний.

— Кому, на ваш погляд, найбільше потрібний обмін науковими новинами?

— Наш головний пріоритет — світові мас-медіа. Поза сумнівом, публікація результатів європейських дослідників в українській пресі й навпаки дасть Україні велику можливість відчути себе частиною європейської родини. Наявні інформаційні бар’єри призводять до того, що Україна нині, попри її наукові досягнення, не має іміджу науково-технічно розвиненої держави Європи.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво