ЩЕ НЕ ЗАПРЯГЛИ, А ВЖЕ ПОЇХАЛИ, АБО ЯК І КОГО МОЖЕ НАГРІТИ ХОЛОДНИЙ СИНТЕЗ?

Райдужну передноворічну казку про невичерпне екологічно чисте джерело енергії подарували читачам «ДТ» (№50 від 22 грудня 2001 р.) пропагандисти альтернативного термоядерному шляху оволодіння ядерною енергією за методом не дуже давно «відкритого» американськими фізико-хіміками М.Флейшманом і С.Понсом, який отримав назву низькотемпературного або холодного ядерного синтезу (ХЯС). Є ще один метод холодного синтезу — мюонний каталіз, але далі мова не про нього.

Зі зробленого «відкриття» випливали два висновки. Якщо автори мають рацію, то:

1) ядерну енергію в будь-яких кількостях можна буде отримати, «спалюючи» дейтерій так само просто, як дрова в грубці, — без дорогих і складних термоядерних машин, смертоносної радіації, радіоактивних відходів і катастроф, подібних до чорнобильської;

2) здійснилася заповітна мрія алхіміків — одні елементи можна буде перетворювати на інші (наприклад, свинець — на золото тощо) за допомогою так званої трансмутації ядер — у даному контексті простого злиття ядер без прискорення до величезних енергій для подолання кулонівського відштовхування.

Минуло майже 13 років. Нафта, як і раніше, в ціні, золото не подешевшало, а нам пропонують той же джентльменський набір, лише в новій упаковці і чомусь за у.о.

Де ж правда? Який стан справ із ХЯС сьогодні?

Немає сенсу, напевно, повністю повторювати чесно наведену авторами аналізованої статті цитату з матеріалів, опублікованих у журналі «Успехи физических наук» (червень, 1999 р.): «...висококваліфіковані вчені з провідних фізичних центрів ряду країн світу дійшли однозначного висновку про безпідставність надій на можливість створення подібного джерела енергії».

Автор цих рядків брав участь у постановці експериментів в Інституті ядерних досліджень НАН України з перевірки можливості здійснення заявлених М.Флейшманом і С.Понсом реакцій. Вдалося відтворити основні сторони явища, але при цьому одночасно було встановлено, що їх можна пояснити звичайними процесами, котрі, хоча і не лежать на поверхні, але, на жаль, не мають жодного стосунку до ХЯС.

Звідки Є.Андрєєв і Ю.Черепанцев черпають оптимізм, стверджуючи, що в 10% відомих їм публікацій містяться «достовірні вказівки на наявність ефекту ХС (ХС — холодний синтез)»? Заглянемо ще разом у цитований вище журнал «Успехи физических наук»:

«Однак роботи з ХЯС тривають і сьогодні. Участь у цих дослідженнях значного числа некваліфікованих, а іноді й несумлінних людей, призвела до самоізоляції цього співтовариства, до появи значної кількості публікацій найнеймовірнішого і вигадливого змісту. Ці публікації концентруються в матеріалах російських конференцій з холодного синтезу і трансмутації ядер... У роботах, опублікованих у збірниках (матеріалів конференцій. — Прим. авт.) можна знайти твердження про спостереження ефектів вражаюче великого розміру. Це принципово різнить матеріали даних конференцій від публікацій у журналах, рецензованих у різноманітних виданнях (реферативних журналах тощо). Причину такої розбіжності варто шукати з одного боку у низькій технічній оснащеності експериментальних робіт, а з іншого — у відсутності в більшості випадків належного рівня кваліфікації дослідників».

Проілюструємо вищесказане. На думку Є.Андрєєва, висловлену ним недавно на семінарі в Інституті ядерних досліджень НАНУ, одним із найпереконливіших доказів існування ХЯС є робота Л.Уруцкоєва й ін., виконана в порядку приватної ініціативи в РНЦ «Інститут ім. І.Курчатова». Вона широковідома: представлялася в Інтернеті, поширена у вигляді додатку до журналу «Атомна енергетика та промисловість України» (№3, 2000 р.), висвітлювалася в пресі. Їй, зокрема, було присвячено цілу розгортку в газеті «Столичные новости» (№27, 2000 р.) під помітним заголовком «Чисте золото: збулася мрія середньовічних алхіміків?»

У цій роботі наведено опис експерименту з виявлення ефекту трансмутації ядер титану (Ті). Автори впливали на зразки з титану ударними хвилями, що виникають унаслідок пропускання по титановій фользі потужних імпульсів електричного струму. При цьому фольга вибухала у воді в замкнутому обсязі. Розпорошені у воді продукти вибуху збирали і разом із вихідною фольгою піддавали мас-спектрометричному аналізу. Три незалежні організації підтвердили факт підвищення в результаті такої обробки концентрацій домішок і неосновних ізотопів Ті на тлі зниження концентрації основного ізотопу 48Ті. Чим не доказ існування ХЯС?

Автори не лише повірили в те, що відбувається, а й зуміли переконати у своїй правоті заслуженого юриста Росії, депутата Московської міської думи А.Войкова, котрий вклав у фінансування цих робіт «багато тисяч доларів, які він напозичав, користуючись своїм становищем і зв’язками». У результаті, замість купи золота, йому дістався патент на сумнівний винахід, оскільки дослідники не врахували однієї каверзної властивості швидкого нагрівання електричним струмом провідних полікристалічних зразків, до яких відноситься фольга титану. Якщо теплопровідність матеріалу не встигає розподіляти тепло по зразку, то швидше нагріваються і випаровуються області із початково більшим питомим опором, такими є міжкристалітні зони в полікристалах. У цих зонах збираються домішки при формуванні зразка з розплаву в процесі його виготовлення — ефект, добре відомий металургам і використовуваний, зокрема, для очищення напівпровідникових кристалів методом зонного плавлення. В аналізованому нами випадку, швидше за все, домішки переганялися (сублімувалися), переходили в розчин, а деяка частина кристалів титану, що не встигла випаруватися, збагачених основним ізотопом (48Ті), ударними хвилями і гідропотоками вбивалася у стінки вибухової камери і залишалася неврахованою. Таким чином, спостережуваний ефект може пояснюватися без залучення уявлень про трансмутацію ядер.

А окрилені «успіхом» експериментатори уже встигли пояснити «спостережувану» трансмутацію і незрозуміле їм випромінювання, що з’являється при вибухах, існуванням гіпотетичної частки — магнітного монополя Дірака. Чим не теорія «праматерії», розвинена Андрєєвим й ін.? Як говориться в прислів’ї: «Ще не запрягли, а вже поїхали!»

У зв’язку з цим доречно нагадати слова великого І.Ньютона, написані ним понад 300 років тому в зведенні правил висновків у фізиці: «Не слід приймати в природі інших причин понад ті, що істинні й достатні для пояснення явищ». Що тут можна ще додати, коли незаперечних доказів існування явища ХЯС, хоч як би дуже цього хотілося, на жаль, поки не зафіксовано. Автори обговорюваної статті стверджують, що вони мають їх у своєму розпорядженні, але бережуть як комерційну таємницю, а це виключає об’єктивну перевірку.

Про все це авторам говорилося під час їхньої доповіді на згадуваному вище семінарі в Інституті ядерних досліджень НАНУ, однак вони чомусь не взяли до відома зауваження фахівців і звернулися по підтримку до широкої, але, на жаль, недостатньо поінформованої громадськості.

На закінчення задля справедливості варто зауважити, що М.Флейшман і С.Понс не є родоначальниками ХЯС. Ще 1926 року Ф.Панет і К.Петерс у «Повідомленнях німецького хімічного товариства» опублікували статтю «Перетворення водню на гелій», у якій повідомляли про протікання такого явища на поверхні паладію за кімнатної температури. Воістину нове — це добре забуте старе! Повторити цей досвід нікому не вдалося. Про цю роботу знав Е.Резерфорд, але оскільки автори не намагалися спростувати квантову теорію і не розхитували «основи світобудови», пам’ять про їхню роботу збереглася лише в скарбничці курйозів.