ПРО КРАСУ КОРИСТІ Й КОРИСТЬ КРАСИ - Наука - dt.ua

ПРО КРАСУ КОРИСТІ Й КОРИСТЬ КРАСИ

27 липня, 2001, 00:00 Роздрукувати Випуск №28, 27 липня-3 серпня

«Вчений-дослідник і педагог, професор Харківського художньо-промислового інституту, член-кореспондент Української академії архітектури...

Площа Капітолію в Римі як еталон архітектурної гармонії
Ю.Божко. «Діалог з «Чорним квадратом» Малевича»
Площа Капітолію в Римі як еталон архітектурної гармонії

«Вчений-дослідник і педагог, професор Харківського художньо-промислового інституту, член-кореспондент Української академії архітектури. Автор трьох підручників, присвячених проблемам архітектоніки й комбінаторики, а також монографії «Естетичні особливості архітектури. Моделювання та проектування». Як видатному діячу науки України, за розпорядженням Президента, йому призначено Державну стипендію.

Ці сухі офіційні дані про Юрія Григоровича Божка не можуть передати інтелектуальної й моральної мужності, притаманної цій людині. Інтелектуальної, бо у своїх працях він намагається розв’язати проблему надзвичайної складності — перекласти відчуття краси архітектурної споруди мовою математики. Розроблювана ним теорія кількісного аналізу архітектурних композицій належить до складних і маловивчених напрямів науки. А щодо моральної мужності... Але про це трохи згодом.

Зустріч із Мікеланджело

— Юрію Григоровичу! Людство з давніх давен б’ється над загадкою краси в будь-якому її вияві. Загальновідомий, приміром, такий канон гармонійних пропорцій споруди, як золотий перетин — висота відноситься до ширини як п’ять до трьох і дорівнює відношенню ширини до довжини. Усі пам’ятають малюнок Леонардо да Вінчі — людина з розпростертими руками, вписана в коло.

 

— Золотий перетин запропонував чернець Лука Піччіолі, сучасник і ровесник Леонардо да Вінчі, запровадивши цей термін у практику. Золотий перетин називали божественною пропорцією, оскільки він утілював ідею подібності та спорідненості частин між собою і цілим. Багато дослідників билися потім над запитанням, чому саме таке співвідношення здається нам гарним? Одну з причин знайшли у фізіології людини — у характеристиці бінокулярного зору людини, тобто відношенні висоти поля зору до його ширини.

Ми справді сприймаємо архітектурну форму в цілому за співвідношенням її висоти, ширини й довжини. Це перший, найсильніший імпульс спочатку зорового, потім емоційного і, нарешті, естетичного враження. Інші характеристики сприймаються пізніше. Проблема в тому, що золотий перетин — це ідеал, жорстке втілення ідеї пропорційності, який можна застосувати тільки до окремих статичних об’єктів, зокрема фасадів будинків. Від складніших містобудівних форм, приміром, вулиці в цілому чи площі, він «відвертається». Тут це співвідношення не спрацьовує. А словесне визначення (гармонійні пропорції) занадто розмита й малопродуктивна характеристика естетичності структури.

Ідею кількісного вираження гармонії цих об’єктів мені підказала площа Свободи в Харкові, де стоїть пам’ятник конструктивізмові — Держпром, національний і військовий університети, готель і Будинок юнацької творчості. Я звернув увагу на те, що хоча в різних місцях висота будинків, що її оточують, трохи змінюється, як змінюється й конфігурація самої площі, — загальний ансамбль, однак, справляє враження гармонійного. Можливо, тому, що залишається загалом незмінним співвідношення маси забудови до маси відкритого простору.

Аби перевірити здогад, я проаналізував близько трьохсот загальновизнано гарних архітектурних ансамблів різних епох і різних країн. Зокрема площу Капітолію в Римі, якій Мікеланджело Буонарроті надав незвичної, трапецієподібної форми. План-розгортка повністю підтвердила знайдену закономірність, зробила її наочною — силует навколишніх будинків укладається у відкритий простір площі майже ідеально один до одного. Це співвідношення, як ключ, відкриває можливість побудови гармонійних містобудівних ансамблів будь-якої конфігурації. Коло, еліпс, трапеція — не має значення. Якщо це співвідношення витримується, то головний вплив на глядача гарантовано.

— Це співвідношення, як і золотий перетин, — теж ідеал?

 

— Жорсткий канон в архітектурі нежиттєздатний — реальному проектувальнику в ньому тісно, як у прокрустовому ложі. Потрібно говорити про середні значення висоти, ширини й довжини об’єктів. Я ввів істотне доповнення в канонічну теорію гармонійних пропорцій, нову характеристику — розуміння міри краси як певного інтервалу і в самих параметрах, і в оцінці співвідношення фронту забудови й відкритого простору площі.

— На чому грунтується ця міра?

 

— На частоті появи архітектурного ансамблю з тим чи іншим співвідношенням серед сукупності загальновизнано гарних. Так, з’ясувалося, що співвідношення фронту забудови до плану як один до чотирьох трапляється рідко, але чим ближче воно до одиниці, тим число ансамблів наростає, ймовірність визнання їх гарними підвищується. У класиці це співвідношення дотримується особливо чітко. Застосувавши ймовірнісно-статистичний підхід, я склав спеціальні графіки розподілу, які показують, наскільки ті чи ті зразки наближаються до еталона. Поняття гнучкої міри як об’єктивно існуючий норматив я пропоную ввести в теорію архітектурної композиції і теорію естетики архітектури.

— Але чому нам здаються гармонійними саме такі пропорції?

 

— Певне, тому, що така рівноважна композиція стійка, надійна, стабільна. Безпечна, нарешті. Це і є основа для наступної емоційної оцінки й естетичного сприйняття. Ми нібито підсвідомо шукаємо цю надійність у навколишньому світі, прагнемо її.

— Чому ж деякі руїни, приміром, Парфенон, теж викликають у нас відчуття краси й досконалості?

 

— Тому що вони зберегли ці співвідношення у неявному вигляді! Ми інтуїтивно «прочитуємо» їх наявність, коригуємо свою оцінку з усвідомленням, що це руїни, на яких лежить печать часу. Ми вгадуємо за ними первісний образ.

— А чи трапляються зразки знаменитих архітектурних споруд, що виходять далеко за межі цього співвідношення?

 

— Забудова Бразиліа, столиці Бразилії, спроектована великим Німейєром. Там ці характеристики вже ламаються. Простори площ і еспланад за відносно невеликих габаритів громадських споруд здаються занадто перебільшеними. Тут співвідношення, приміром, на головній площі Трьох Влад, не один до одного, як у Мікеланджело, а один до п’яти, навіть один до десяти. Таке планування створює відчуття розірваного простору. Інший полюс — усім відомий Бродвей у Нью-Йорку, що теж виходить далеко за ідеальне співвідношення, але в протилежний бік. Тут високі, вузькі будинки на вузькій вулиці створюють відчуття гірської ущелини, Великого Каньйону, — ви відчуваєтеся здушеними цими архітектурно чудовими масами.

— Цю відмінність можна чимось пояснити?

 

— По-перше, економікою — дорожнечею землі у Нью-Йорку та її дешевизною в глибинних, незаселених районах Бразилії. І, по-друге, часом. Я проаналізував знайдену закономірність ретроспективно, у її зміні в різні історичні епохи. Простежується чітка тенденція до домінування простору над забудовою. Образно кажучи, розвиток іде від Бродвея до площі Трьох Влад. Велика динамічність сучасного життя диктує і відповідну форму — з більш динамічними габаритними співвідношеннями.

 

Перевіримо алгеброю гармонію?

 

Однак об’ємно-просторові співвідношення, хоча й відіграють провідну роль у сприйнятті, не єдиний критерій гармонійності ансамблю. Вони входять у єдину систему естетичних властивостей архітектури, розроблену Юрієм Божком.

Його система ввібрала в себе сукупність різних критеріїв у їх розмаїтті й багатоманітності внутрішніх і зовнішніх зв’язків. Важливий також колір, розмір, матеріал, відповідність призначенню, якість будівництва. Кожна з цих головних характеристик складається з властивостей такого ієрархічного рівня: архітектонічність, естетичність цілісності в розмаїтті, ансамблевість, конфігурація тощо. За ним іде рівень елементарних засобів гармонізації — інформативність форми, нюанс-контраст, статичність-динамічність, подібність-відмінність, масштаб, симетрія-асиметрія, синтез мистецтв, фактура, освітлення...

Загалом на різних рівнях нараховується вісім головних, десять основних і дванадцять елементарних властивостей, описаних на основі загального методологічного алгоритму. Їх вагомість визначається місцем в ієрархії. Причому всі властивості ще й впливають одна на одну. Приміром, форма сприймається як більших розмірів і легша, коли вона світліша. Є взаємодія і між якістю реалізації та рівнем естетичності — будинки здаються менш гарними при недбалому фарбуванні чи дефектному виконанні. Важлива також відповідність краси споруди та її функціональності, утилітарності й економічності.

Це своєрідна таблиця Менделєєва для містобудівників, де місце елементів зі значеннями атомної ваги займає номенклатура естетичних властивостей із їхніми характеристиками. Але ця система дволика — у ній одночасно використовуються евристичні й логічні компоненти, інтуїція та доказовість. Послуговуючись науковою мовою, її можна визначити як слабко структуровану, багатокритерійну та стохастичну. Вона має динамічність, функціонує та розвивається у певних ідеологічних і часових умовах. Тобто дихає, росте й розвивається. За відгуками фахівців, системна естетика — це новий напрям в архітектурній теорії.

Чи можна в принципі використовувати виявлені Ю.Божком естетичні закономірності для створення нових проектів? Можна, вважає учений, — для проміжної оцінки. Він розробив методологію застосування естетичних характеристик при традиційному й автоматизованому проектуванні в експертному й діалоговому режимі. І спеціальну комп’ютерну програму оцінки естетичної якості об’ємно-просторової структури об’єктів міського будівництва. А вже якою мірою використовувати висновки такого «третейського» судді, чи прислухатися до його «підказок» — справа самого архітектора. Ключовим в архітектурі, за словами вченого, однак, залишається індивідуальна майстерність, винахідливість, творче начало людини.

Мені імпонує думка Юрія Григоровича, що у підсвідомості людини будь-яка якість кількісна, що критерії краси не випадкові й можуть претендувати на об’єктивність. Їх закладено нашим життєвим і генетичним досвідом, вони відповідають двом універсальним характеристикам нашого предметного, фізичного світу, з якими ми маємо справу щодня, щогодини. Це ентропія й антиентропія. Хаосу, нестабільності й невпорядкованості протистоїть домірність, відповідність і доцільність, тобто ознаки надійного й життєздатного утворення. Ми вважаємо гарними і видовжене тіло акули, і круглу квітку соняшника. Вони гарні, бо гармонійні своєю відповідністю й доцільністю.

І хоча естетичні якості архітектури впливають на людину не прямо, а асоціативно, посередництвом пластичної мови, сила впливу — як досконалих, так і потворних зразків — дуже велика. Її порівнюють із найпотужнішими методами духовного впливу на людину, її використовують релігійні конфесії та політичні режими.

 

Діалог із Малевичем

 

Ю.Божко. «Діалог з «Чорним квадратом» Малевича»

А тепер про моральну мужність людини, яка створила систему краси й гармонійності. Юрій Григорович слабує на хворобу Бехтерєва, через що ось уже десять років прикутий до ліжка. І весь цей час він не здається — продовжує вести дипломників Харківського художньо-промислового інституту, малює, пише книжки. Навіть ураженого тяжкою недугою, його обрали академіком Української академії архітектури, він захистив докторську дисертацію!

— Дисертацію було написано на основі чотирьох уже опублікованих книжок, — говорить Юрій Божко. — Але захист у його традиційній формі, тим паче в Києві, бачився неможливим. Був потрібен якийсь нестандартний підхід. Я звернувся по допомогу до голови Північно-Східного наукового центру НАН України, свого депутата, академіка НАНУ Володимира Петровича Семиноженка й розповів йому про ситуацію, що склалася. Разом із заступником голови Костянтином Костянтиновичем Прядкіним він знайшов розв’язання проблеми й узгодив його з ВАКом. Процедура захисту у формі наукової доповіді проходила, як виняток, без моєї особистої присутності. На першому засіданні спеціалізованої ради Київського державного технічного університету будівництва й архітектури було зачитано мою письмову доповідь і відгуки опонентів, зафіксовано запитання членів ради. На другому — зачитано мої відповіді на ці запитання та проведено голосування. За винятком одного, що «утримався», усі були «за».

…А на недавній персональній виставці Юрія Григоровича в харківському Будинку архітектора серед інших художньо-живописних композицій було представлено його останню працю під назвою «Діалог із «Чорним квадратом» Малевича». Вона неабияк зацікавила відвідувачів.

— Малевич створив образ великої абстракції, певного екстремуму негативного характеру — чорний квадрат нескінченності, незбагненності, руйнації, — розповідає Юрій Григорович. — Я віддав належне стартовій думці Малевича, але запропонував інший екстремум, що несе позитивний заряд, певну противагу — біле коло на тлі повного колірного спектра. Як еталон зримої цілісності, завершеності й ефективності. Чорний квадрат і біле коло — це своєрідний контраст двох екстремальних констант.

Нині Юрій Божко працює над останньою редакцією своєї нової книжки «Краса користі й користь краси». Це своєрідна філософія архітектури й дизайну. Філософія професіоналів, котрим суспільство доручає створювати образ споруд і предметів, «другу природу», яка багато в чому формує наше світовідчуття. На жаль, фінансові питання випуску цієї єдиної у своєму роді книжки поки що не вирішені. І якщо меценат не знайдеться, ми з вами ризикуємо так і не дізнатися, у чому ж полягає краса користі й користь краси...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 16 лютого-22 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво