Президент – він і в ЦЕРНі президент! З урочистого відкриття «машини відкриттів» вийшов великий пшик...

Світова преса чимало писала про підготовку до пуску адронного колайдера в ЦЕРНі під Женевою. Протягом останніх місяців телебачення постійно вело репортажі про наближення моменту унікального торжества. Повідомлення преси вміло підігрівалися дирекцією ЦЕРНу.

«Запуск Великого адронного колайдера (ВАК) пройшов успішно», — поспішили повідомити 10 вересня вчені журналістам у прес-центрі Європейської організації ядерних досліджень (ЦЕРНі) після спробного пуску.

Директор ЦЕРНу Робер Аймар назвав ВАК «машиною відкриттів». «Його дослідницька програма має потенціал, спроможний докорінно змінити наші уявлення про світобудову, продовжуючи традицію людської допитливості, яка так само стара, як і людство», — заявив він.

Справді, нічого рівного за складністю та досконалістю людство дотепер ще не робило. Очевидні й труднощі в цій справі — невдачі ось уже два роки переслідують учених і інженерів. Спочатку на пришвидшувачі полетіли магніти, потім відмовило ще щось. Уже після успішного попереднього пуску, який із такою помпою розрекламували вчені, потік гелій, а він затікає в найвужчі шпарини (недарма його називають надтекучим), отже, вилучити його дуже непросто...

Власне, про те, що урочистий пуск, призначений на 21 жовтня, слід відмінити, говорив багато хто. Пропонували перенести відкриття до дня, коли реально буде запущений колайдер, тобто до квітня. Та, певне, Роберу Аймару кортіло провести урочисте відкриття під час своєї каденції. Річ у тім, що термін його повноважень закінчується цього року, і наступний директор приступить до виконання своїх обов’язків уже з 1 січня 2009 року.

Отже, попри всі попередження, керівництво ЦЕРНу все-таки схотіло урочисто всупереч усьому (на радянський лад) перерізати стрічку, виголосити урочисті промови, випити на честь події шампанського, а реальний пуск відкласти на термін, коли Бог змилується над фізиками і перестане підкидати в їхню машину різні непередбачені поломки...

Одне слово, порад обережних не послухалися, погодилися тільки скасувати перерізання стрічок та іншу урочисто-офіціозну буфонаду. Кажуть, подіяли уїдливі розмови про те, що в ЦЕРНі збираються відродити потьомкінські села.

Сумно, але дослідники глибин світобудови, котрі сміливо кидають виклик Богові у створенні Всесвіту, — лише люди, і ніщо людське їм не чуже. Чи треба говорити про те, що зрештою з великих торжеств вийшов грандіозний конфуз. Принаймні численні керівники держав, які повинні були очолити VIP-делегації, аби продемонструвати світові неабиякі можливості об’єднаної Європи, відмовилися приїхати на торжества з нагоди відкриття. Їх замінили службовці рангом набагато нижче...

От як прокоментував ситуацію в ЦЕРНі єдиний представник України, котрий був присутній на урочистому відкритті адронного колайдера, професор Геннадій ЗИНОВ’ЄВ:

— Гора народила мишу. На формальне відкриття майже ніхто не приїхав. З перших осіб був тільки президент Швейцарії. Францію представляв прем’єр-міністр. Високий рівень представництва від цих країн пояснюється тим, що колайдер розташований на їхній території. Відмовитися було просто непристойно. Італія, приміром, була представлена лише послом. Від Німеччини приїхав міністр освіти. Україну взагалі ніхто не запрошував, оскільки вона не член ЦЕРНу.

Все було дуже убого. Вражав тільки масштаб організації безпеки — заходів було вжито надзвичайних, хоча охороняти, власне, було нікого. 21 жовтня зібралися VIP-персони, після їхнього від’їзду до залу пустили народ. За талонами роздали пластикові тарілки з їжею та половину пластикового стаканчика вина, за талоном можна було отримати сік і десерт. Усі торжества відбувалися в гігантському експериментальному залі, де нещодавно збирали магніти для колайдера. Він розташований неподалік від детектора «АТЛАС».

Пікантність ситуації полягала в тому, що поломку можна було усунути досить швидко. Однак тут свою катастрофічну роль відіграла... капіталістична організація праці. Річ у тім, що коли у вересні закінчили монтаж на колайдері, з метою економії сил і коштів відразу ж звільнили всіх працівників (у них на той час минув термін контрактів), і до аварії виявилися зовсім не готовими — нікому було працювати.

Звичайно, якби це відбувалося в нас, де будівельники і монтажники перебувають у штаті ще енну кількість років після того як будівництво закінчено, усе швидко б полагодили, і працівники змогли б продовжувати чекати біля моря погоди в курилках і за пивом. У них же фахівці відразу роз’їхалися, влаштувалися на нові місця, їхні працедавці не поспішають відпускати людей до ЦЕРНу. А ЦЕРН не в змозі сплатити фірмам неустойку за два-три тижні роботи цих людей. У результаті всі роботи неймовірно затягуються.

Драматична ситуація несподівано підіграла Росії та Пакистану — працівники з цих країн брали участь у монтажі колайдера і тепер знову будуть запрошені для виправлення поломок. Українські вчені та інженери колайдер не монтували — вони працювали на детекторі «АЛІСА», в якому неполадки поки що не виявлені...

Пришвидшувач не працюватиме кілька місяців (певне, до квітня), тож з’ясувалося, що багато хто не встиг належно підготувати детектори. Скориставшись можливістю, групи дослідників знову опустяться під землю (де дотепер усе було наглухо закрито) і зможуть щось удосконалити, доробити, налагодити. Настала рутинна технічна робота, але без цього нікуди не подітися. Загалом у будь-яких негараздів є й зворотний бік!