Не данина моді, а ідеологія розвитку - Наука - dt.ua

Не данина моді, а ідеологія розвитку

3 червня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №21, 3 червня-10 червня

Світ увійшов у нову стадію розвитку, що визначається як інформаційна епоха. Проблеми побудови інф...

Світ увійшов у нову стадію розвитку, що визначається як інформаційна епоха. Проблеми побудови інформаційного суспільства диктують основні пріоритети в державній і науково-технічній політиці передових країн світового співтовариства. За даними світової статистики, глобальні витрати на інформатизацію до 2007 р. мають досягти 1,1 трлн. дол., щорічно зростаючи на 5,4%.

Україна нині налаштована на докорінні перетворення, зміцнення державності, входження в європейське та світове співтовариство, здійснення радикальних змін у всіх сферах суспільного життя. Зробити це без інформатизації практично нереально.

На щастя, у нашої країни є всі підстави для успішного розвитку в цьому напрямі. Інформатика як наука має у нас істотні загальновизнані теоретичні та практичні досягнення. Водночас існує ряд важливих практичних проблем, яких без участі держави не вирішити.

В Україні створюється сучасна телекомунікаційна інфраструктура: багатофункціональні цифрові мережі телерадіомовлення, телекомунікаційні системи державного і відомчого значення, корпоративні мережі — і здійснюється їх інтеграція.

Наша країна — активний учасник впровадження глобальних супутникових телекомунікаційних систем. Будуються регіональні волоконно-оптичні канали широкого призначення. Ми беремо участь у реалізації низки міжнародних проектів будівництва магістральних волоконно-оптичних міжнародних ліній зв’язку, що створює сприятливі умови входження у світовий інформаційний простір.

З початку року операторами всіх форм власності на розвиток засобів зв’язку спрямовано близько 1,5 млрд. гривень, що на 18 відсотків перевищує обсяги аналогічного періоду минулого року. Обсяг прямих іноземних інвестицій у галузь зв’язку та сфери інформатизації становить 140,9 млн. доларів, або 2 відсотки загального обсягу іноземних інвестицій, залучених у вітчизняну економіку.

Введено в експлуатацію ряд важливих баз даних і знань, здійснюється інформатизація державних структур, удосконалюється використання інформаційних технологій, створення порталів. З великими труднощами і значним відставанням від країн Європи створюється комп’ютерна мережа для освіти і науки.

Позитивні зрушення помітні в регіональній інформатизації. На ці потреби з місцевих бюджетів залучається понад 25 млн. грн. щороку. Незважаючи на величезні труднощі впровадження сучасних офісних систем і технологій, тут починають проводитися роботи, спрямовані на реалізацію системних технологій для вирішення завдань комплексного розвитку регіонів.

Особливого значення набуває інформатизація у розвитку самої науки, і зокрема тих її галузей, що стосуються природи життя, життєдіяльності та здоров’я людини. Ідеться про такі сфери науки, як молекулярна біологія, медицина. Відзначимо, що українські медики давно оцінили комп’ютерні технології й освоїли їх практичне застосування.

У Національній академії наук останніми роками виконано комплекс робіт, які можуть значною мірою стати проривом у розвитку процесів інформатизації в країні. Серед них, зокрема, системні технології, моделі та інструментальні засоби для вирішення широкого кола інформаційно-аналітичних і макроекономічних задач. Створено інформаційні технології розподіленої обробки інформації, використання яких відкриває великі можливості в інформатизації державних, адміністративних і виробничо-технологічних структур. Сформульовано ідеологію розвитку збалансованих високодинамічних інформаційних просторів на національному і світовому рівнях, принципи формування, функціонування та взаємодії з пріоритетними проблемно-орієнтованими просторами, такими як фінансово-економічний інформаційний простір, науково-освітній, правоохоронний та інші.

Одержано результати для розвитку і практичного застосування криптографічних та програмно-технічних засобів і систем захисту інформації й інформаційної безпеки.

Стратегічне інноваційне значення інформаційних технологій для підвищення конкурентоспроможності держав у ринковій боротьбі не тільки привело до появи у світі великого попиту на такі технології, а й перетворило цю галузь у вельми прибуткову сферу діяльності. Насамперед це стосується програмного забезпечення, світовий ринок якого зростає високими темпами і становить близько 200 млрд. дол. на рік. У цій ситуації великого поширення набуло програмування на експорт (офшорне програмування). Сьогодні понад 40% нових розробок програмного забезпечення в світі здійснюється офшорним методом. Тільки США, наприклад, у 2005 р. передбачають витратити на розміщення замовлень за кордоном 17 млрд. дол. Держави, які зорієнтували власну індустрію програмного забезпечення на експорт, мають неабиякі успіхи.

Створено також законодавчу базу для проведення таких робіт. Наявні, отже, майже всі необхідні передумови для того, щоб Україна посіла гідне місце на світовому ринку інформаційних технологій.

Здавалось би, все складається якнайкраще для спокійної злагодженої роботи. На жаль, це поки що не так. З різних причин основні напрями інформатизації та пріоритетні проекти, пов’язані з основною концептуальною ідеєю інформатизації, так і не одержали належного розвитку. Назвемо деякі з них.

Було допущено порушення діючих базових законів і нормативно-правових актів у частині інформатизації та розвитку інформаційного суспільства, що істотно знижувало темпи інформатизації, уповільнювало впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в економіку і бізнес. З величезними труднощами розвивається інформатизація в науці. За оснащенням сучасними обчислювальними машинами наука України значно відстає від країн Європи.

Незбалансовано розвивалося комп’ютерно-телекомунікаційне середовище — основа інформаційного суспільства. Монополізація каналів зв’язку і передачі даних, велика кількість провайдерів (різної кваліфікації) стимулювали розвиток обмежених корпоративних мереж. Наслідок — розрив у рівнях інформатизації регіонів, неможливість системно розв’язувати завдання державного управління, освіти і науки тощо.

Очевидні прогалини пов’язані з розвитком ринку інформаційно-комунікаційних технологій. Незбалансованість ринку за експортом і можливостями національного виробництва, зволікання з вирішенням питань, пов’язаних із товарообігом програмних продуктів, істотно ускладнили реалізацію проектів інформатизації.

Немає належної збалансованості розвитку фундаментальних досліджень та прикладних розробок, що, врешті-решт, позначилося на створенні економічних вітчизняних інформаційних технологій. НАН України не була державним замовником виконання національної та відомчої програм інформатизації.

Ще однією вадою є брак структурованої системи навчання і перепідготовки широких верств населення з інформаційно-комунікаційних технологій, ув’язаної з розвитком основних напрямів інформатизації в країні. Національна академія наук має значний досвід у здійсненні такої діяльності на базі своїх установ та установ подвійного підпорядкування (з МОН України).

Відхід від вироблених принципів державного регулювання процесів інформатизації, недоліки в координації формування і корегування Національної програми інформатизації не сприяли консолідації зусиль у суспільстві й раціональному використанню ресурсів. Через серйозні недоліки в системі фінансування проектів інформатизації окремі галузі, які потребують особливої уваги та вивчення, опинилися за межами Національної програми інформатизації. В результаті — низька ефективність використання фінансових, матеріальних і кадрових ресурсів.

Особливо важлива проблема — створення сучасного інформаційного забезпечення діяльності наукових закладів та університетів України, про що досить докладно йшлося у статті О.Демченка «Українська наука: чорна дірка в потоках інформації» («ДТ», №17, 2005 р).

Створення загальнодержавної інформаційно-телекомунікаційної системи освіти і науки України (наприклад, на базі мережі URAN) з потужними інформаційними ресурсами за розділами знань у рамках Державної програми «Інформаційно-комунікаційні технології в освіті і науці на 2006 —2010 роки», що формується нині згідно з рішенням уряду, поза сумнівом, пріоритетне для країни. Так само на державному рівні треба вирішувати питання інтеграції національної науково-освітньої мережі в європейські — типу GEANT, CEENET.

Зазначимо, що експортна орієнтація індустрії програмного забезпечення, поряд зі збільшенням валютних надходжень до держави, істотно впливає на: створення нових високооплачуваних робочих місць, що стримає масовий відплив фахівців за кордон; доступ до сучасних засобів та технологій в інформаційній і телекомунікаційній сферах, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності держави на світовому ринку; підвищення рівня диверсифікації експорту в державі; збільшення іноземних інвестицій на побудову вітчизняної комп’ютерної та телекомунікаційної інфраструктур.

У нас є все потрібне для розвитку експортноорієнтованої індустрії програмного забезпечення: високий кадровий науково-технічний потенціал у сфері інформаційних та телекомунікаційних технологій, високі темпи економічного розвитку країни в цілому, зручне географічне розташування.

За різними оцінками, у сфері програмного забезпечення України працює від 15 до 25 тис. фахівців (у Росії — до 100 тис., в Індії понад 800 тис.). За кількістю сертифікованих спеціалістів Україна посідає четверте місце у світі (після США, Індії та Росії). Значна частина українських спеціалістів працює за кордоном.

Оцінюючи в цілому стан справ в індустрії програмного забезпечення України, слід відзначити, що ринок програмного забезпечення формується і має останнім часом позитивну динаміку як кількісного, так і якісного зростання. Але цього замало, щоб стати конкурентоспроможним експортером програмного забезпечення. Незважаючи на високий рівень спеціалістів у галузі програмування, вони, як правило, ще погано орієнтуються в умовах ринку. Щоб освоїти виробничий процес, випускникові потрібно півтора-два роки додаткової підготовки на місці праці. Треба на державному рівні розробити механізми забезпечення підготовки спеціалістів у системі «освіта-виробництво». Потрібні також цільові заходи зі спрощення та стимулювання у створенні нових підприємств, у першу чергу малих та середніх, з розробки програмного забезпечення: спрощення митних правил, поліпшення податкових умов, кредитної підтримки тощо.

Експортна орієнтація індустрії програмного забезпечення потребує сприятливих умов для надходження інвестицій з-за кордону у вигляді замовлень на розробку програмної продукції. На сьогодні в державі, на жаль, інвестиційні ризики ще високі. Це й непрогнозованість та непрозорість реформ, недосконалість законодавства (зокрема стосовно захисту та страхування інвестицій). До специфічних для сфери програмного забезпечення ризиків належать високий рівень використання неліцензійованого програмного забезпечення (близько 90%), високий рівень нелегального бізнесу, високі адміністративні бар’єри у здійсненні експортних операцій тощо.

Вирішення названих проблемних питань потребує чіткої державної політики, а також відповідної програми розвитку цієї галузі. Для забезпечення прискорення підготовки такої програми, на наш погляд, варто створити цільову міжвідомчу робочу групу, в якій науковці та фахівці установ НАН України готові активно працювати.

Попередні розрахунки свідчать, що при збереженні темпів зростання обсягів експорту програмного забезпечення та при істотному (вдвічі) зменшенні обсягів тіньового експорту за п’ять-шість років можна досягти річного обсягу експорту у мільярд доларів та збільшення кількості спеціалістів цього сектора до 100 тисяч.

Для прискорення темпів інформатизації в Україні вкрай важливо вирішити ряд першочергових пріоритетних проблем.

1. Виробити комплексний план спільних дій уряду, регіонів, міністерств, відомств, фондів, суспільних та інших організацій з усунення головних недоліків і прогалин у розвитку процесів інформатизації в Україні.

2. Уточнити пріоритетні напрями інформатизації з урахуванням фундаментальних положень базових законів «Про концепцію Національної програми інформатизації» та «Про Національну програму інформатизації».

3. Створити гармонізовану нормативно-правову базу й систему національних стандартів, що зумовлюють реалізацію основної концептуальної ідеї інформатизації в Україні та економне використання фінансових і людських ресурсів.

4. Прискорити роботи, пов’язані з забезпеченням застосування суперкомп’ютерних систем для вирішення найважливіших (трансобчислювальної складності) завдань економіки, науки, безпеки, екології та оборони України.

5. Створити національну комп’ютерно-телекомунікаційну платформу інформатизації, що дасть можливість здійснювати високодинамічний пошук інформації в глобальних і розподілених структурах, інформаційно-аналітичний аналіз, прогноз та інші найважливіші функції інформаційного суспільства.

Вкрай важливо, щоб особливий напрям науково-технічного прогресу, яким є інформатизація, становлення та розвиток інформаційного суспільства, був визнаний найважливішим стратегічним пріоритетом державної політики. Відповідно до програми уряду «Назустріч людям», НАН України пропонує в першу чергу реалізувати ряд інформаційних проектів загальнодержавного значення, створити:

— державну інформаційну систему проведення електронних державних закупівель;

— інформаційно-аналітичну систему державного реєстру виборців;

— державний реєстр інвалідів;

— єдину систему комунальних розрахунків населення за комунальні послуги;

— українську транспортну клірингову палату, впровадити єдину інформаційну технологію взаєморозрахунків з перевезень;

— єдину розподілену інформаційну технологію підтримки діяльності судових установ України;

— систему колективного використання високопродуктивних інтелектуальних ЕОМ з кластерною архітектурою, розроблених в Інституті кібернетики ім. В.Глушкова НАНУ для розв’язання надскладних задач великої розмірності в галузі науки, економіки, захисту навколишнього середовища, космосу, безпеки тощо.

У перші роки нашої незалежності проблемами державної підтримки інформатизації опікувалося Національне агентство з інформатизації при Президентові України. Згодом, після низки реформувань, ці функції були передані Міністерству транспорту та зв’язку. Це не поліпшило справи. Доцільніше було б створити окрему самостійну державну структуру, для якої інформатизація стала б головною і єдиною справою, яка могла б системно відстежувати роботи з цієї галузі в усіх сферах діяльності та регулювати ефективність використання коштів, передбачених у бюджеті на ці потреби.

Робота такої структури мала б контролюватися безпосередньо Президентом чи прем’єр-міністром. З огляду на необхідність наукового супроводу всіх аспектів інформатизації, роль базової наукової організації тут міг би виконувати Кібернетичний центр Національної академії наук України.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво