Навіщо Україні космос? - Наука - dt.ua

Навіщо Україні космос?

12 квітня, 16:50 Роздрукувати Випуск №14, 13 квітня-19 квітня

Запитання риторичне, скаже людина обізнана. Тим часом, із погляду так званого пересічного українця, воно потребує переконливої відповіді.

Та й не тільки звичайні громадяни, платники податків, і не тільки в нашій країні запитують себе, навіщо викидати в космічний простір величезні кошти, тоді як на рідній планеті мільйони людей бідують, і вал земних проблем загрозливо наростає. "Why space?" — ставили питання ребром навіть американці (до речі, лекція Стівена Гокінга в НАСА так і називалась). Забути про космос і розв'язати глобальні проблеми планети Земля закликав недавно засновник корпорації Microsoft мільярдер Білл Гейтс.

"Why space for Ukraine?" Напередодні Всесвітнього дня авіації і космонавтики в Києві відбувся круглий стіл, на якому обговорювали ключові питання космічної стратегії України. Річ у тому, що такої стратегії наша країна, яка з повним на те правом називає себе космічною, досі не має, хоча розмови про це на різних рівнях ведуться вже давно. Майже десятиліття тому в нашому тижневику було опубліковано статтю Володимира Горбуліна і Олега Федорова "Космічна стратегія України: не маєш своєї — стаєш частиною чужої" (DT.UA, № 6, 2010 р.), в якій ішлося про необхідність визначення національних пріоритетів і про проблему вибору в сучасній космонавтиці. Вона започаткувала дискусію на цю тему, зокрема на шпальтах DT.UA. Однак суспільство й досі не отримало відповіді на запитання, навіщо Україні космос, тим часом, зважаючи на нинішні складні умови у країні, це питання набуває особливої гостроти. То яка космонавтика нам потрібна? Куди ми хочемо йти, до якої мети? Треба розвивати всі напрями космічної діяльності — чи зосередити зусилля на певних пріоритетах? Який сценарій космічної діяльності оптимальний для нашої країни? Ці питання викликали жваву, часом гостру дискусію учасників круглого столу — вчених, спеціалістів, користувачів космічних послуг, молодих дослідників. 

123
Олег Федоров

Багато хто все ще розглядає космонавтику під кутом зору перспектив успадкованої ракетно-космічної галузі та збереження її потенціалу. Тим часом директор Інституту космічних досліджень НАН України Олег Федоров упевнений, що потрібна нова парадигма сучасної космічної діяльності.

— Відповіді на запитання, на чому базуються національні пріоритети в космосі, істотно різні для початку космічної ери, 1980—1990-х років, і нинішнього періоду, — каже Олег Павлович. — Останніми роками роль космонавтики зазнала значних змін у зв'язку з її впливом на науковий та технічний рівень і, зрештою, на конкурентоспроможність економіки. Аналітики говорять про зміну парадигми сучасної космічної діяльності, яка передбачає перехід від стратегічної гонитви в ім'я лідерства до пріоритету сталого розвитку та орієнтації на споживача. Ефективність космічних програм оцінюється не кількістю пусків, а відповідями на запитання: наскільки зросте безпека країни і регіону, який виграш від прогнозу катастроф або оцінки лих, як поліпшити конкретні управлінські рішення? Тому теза про те, що країна є "космічною", сьогодні потребує іншої аргументації, ніж двадцять років тому. І системи дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) учора й сьогодні — це принципово різні речі…

— "Нашій державі не потрібен космос, сьогодні вона майже нічого не замовляє" — ця фраза неодноразово прозвучала під час круглого столу. Боляче це чути з вуст фахівців. Але ж за роки незалежності наша країна здійснила чимало успішних космічних проектів, найвідомішим із них був "Морський старт" (Sea Launch). У нас збереглися потужна промислова база, наукові установи, які сьогодні виконують закордонні комерційні замовлення. У недавньому інтерв'ю нашому тижневику заступник директора Львівського центру Інституту космічних досліджень Валерій Корепанов розповів про унікальні розробки інституту й покритикував керівництво НКАУ за те, що космічна галузь залишилася без фінансування.

Проект закону про космічну діяльність, а також загальнодержавна космічна програма на період 2018—2023 рр. досі не прийняті. Грошей на космічні дослідження на поточний рік із бюджету не виділено взагалі. Космічна наука виживає за рахунок того, що вдалося заробити на зовнішніх ринках. Однак ніде у світі за гарні декларації грошей не виділяють. 

Треба сказати, що загальнодержавні (національні) космічні програми (всього в Україні виконувалося п'ять таких програм) завжди переживали фінансовий голод, — виділене фінансування становило приблизно 30%. Тому й виконувалися не в повному обсязі. Так, на останню з таких програм (на період 2013–2017 рр.) було виділено, фактично, 347 млн грн із передбачених 1109 млн грн. І, очевидно, проблема не тільки в тому, що "державі не потрібен космос", що в бюджеті мало грошей, а й у чомусь іншому. Зараз космічна програма — це набір, або список, замовлень директорів підприємств у відповідному оформленні. Уряд розуміє, що на космічну галузь потрібні гроші, але хоче знати, на що конкретно і яким буде результат. Потрібна стратегія — що ми матимемо в космічній галузі через три роки, через п'ять, десять. Формальні документи є… 

космос ракеты
Южмаш

— Наприклад, Концепція державної політики у сфері космічної діяльності до 2032 р., прийнята ще 2011 р.? І навіть затверджений план заходів із її виконання…

— Фактично, це сукупність замовлень підприємств галузі. Космічна стратегія, про яку ми сьогодні говоримо, — документ ідеологічного характеру, а в нас поки що немає ідеології в космічній галузі. Тому ми й присвятили цей круглий стіл обговоренню пріоритетних напрямів вітчизняної космічної діяльності з погляду її ефективності, впливу на вирішення національних проблем, відповідності потребам користувачів. Так, є проблеми реформування галузі, управління, технологічні, кадрові тощо. Але якщо немає ідеології, сфокусованості на чомусь, що багато країн уже зробили, то нічого не буде. Люди обговорюють, скільки й де будуватимемо космодромів на території України. А в мене питання: який масштаб нашого ракетного потенціалу буде задіяно? Це дуже важливе питання, відповіді на яке сьогодні немає. Буде державне замовлення — чи це будуть комерційні проекти? При такій невизначеності можна зрозуміти уряд, який хоче знати, на що виділяти кошти.

— Тому й Загальнодержавну науково-технічну космічну програму поки що не прийняли?

— Це програма науково-технічних розробок. А підтримка власне галузі, політика в галузі космічних досліджень, проблема наземного комплексу — вони вирішуються різними державними документами. І в нас їх просто немає. Всі нарікають, що програма маленька, але вона й покликана вирішувати тільки науково-технічні завдання. 

— Ви пропонуєте обговорити різні сценарії (моделі) космічної діяльності. Який із них вважаєте оптимальним?

— На сьогодні такого бачення в суспільстві немає. У середовищі спеціалістів космічної галузі — теж. Ми успадкували не тільки радянський космічний потенціал, а й мислення. Я написав книжку "Про космічну діяльність: підходи до розробки стратегії" (Why Space for Ukraine?), вона вийшла поки що дуже маленьким накладом. У ній два розділи. Перший — це оцінка стану сучасної космічної діяльності, другий — про шляхи розробки стратегії космічної діяльності України. Це моє особисте бачення. У книжці немає прямих відповідей, але як фахівець я виклав своє розуміння проблеми.

— Ви кажете, що сценарій ще не написаний, і головне питання (чи інтрига?) полягає в тому, як відчинятимуться двері — на себе чи від себе.

— Йдеться про траєкторію розвитку космічної діяльності, про вибір цієї траєкторії. Будемо ми розвивати галузь за рахунок власних зусиль і можливостей — чи активніше включатимемось у міжнародну співпрацю, міжнародні космічні проекти. Тому дуже важливо визначитися з місією України в космосі.

— Учасники круглого столу і запрошені фахівці отримали анкету із запитаннями про пріоритети космічної діяльності України. Судячи з запитань, передбачаються три моделі такої діяльності…

— В анкеті, крім базових запитань, наприклад чи має космічна діяльність бути пріоритетом державної політики, чи потрібна структурна перебудова космічної галузі, чи підтримуєте орієнтацію на європейські програми та вступ в ЕКА, — ми запропонували відповістити на запитання "Який рівень космічної діяльності вважаєте доцільним: 1) розвивати всі напрями, властиві космічній державі, 2) невелика кількість пріоритетних напрямів"? Якщо анкетований вибрав другий варіант, то в ньому зазначені три можливих сценарії (можна запропонувати й інший): а) розвиток ракетно-космічних технологій в інтересах оборони та комерційних міжнародних проектів; б) задоволення потреб економіки і сталого розвитку: космічні спостереження, навігація, телекомунікація; в) наукові та прикладні проекти в контексті входження в ЕКА. Кожен сценарій передбачає один пріоритетний напрям, який отримає левову частку фінансування (60—75%), решта напрямів будуть підпорядковані пріоритетному або реалізовуватимуться у вигляді невеликих проектів.

морской старт
S7 Space

— Коли Україна нарешті матиме свою космічну стратегію, а суспільство отримає відповідь на запитання, навіщо Україні космос?

— До кінця року ми підготуємо проект цього документа. Завдання-максимум — ґрунтовно проаналізувати існуючі й перспективні напрями космічної діяльності України та відповідні рекомендації експертів.

— "Ми" — це хто?

— Робоча група вчених і спеціалістів під егідою Української асоціації високотехнологічних підприємств і організацій "Космос". Її створено в серпні минулого року. Керівником асоціації обрали голову наглядової ради ПАТ "ЕЛМІЗ" Вадима Васильєва. "Космос" об'єднав десятки підприємств галузі, приватні компанії, академічні інститути й університети, до асоціації ввійшли академіки НАН України Володимир Горбулін, Ярослав Яцків, гендиректор КБ "Південне" Олександр Дегтярев та інші відомі в космічних колах люди. 

* * * 

Із широкої дискусійної палітри — а сказано було багато й різного — прикметними видалися слова керівника компанії АРЦ, що займається широким спектром послуг у галузі геоінжинірингу, Романа Челнокова: "Давно намагаємося набитися в партнери космічному агентству — не сприймають. Неодноразово пропонували співпрацю МНС — те ж саме. Пропозиції породжуються попитом, але в нашій державі немає попиту на багато речей. Бо в багатьох органах державної влади не зацікавлені у підвищенні ефективності. Те, що ми робимо, і взагалі ДЗЗ, насамперед спрямоване на підвищення ефективності. А попиту на підвищення ефективності ні в кого немає. На мій погляд, потрібно зважити, що ми маємо, який наш потенціал, на що можна орієнтуватися, бо можливості, і фінансові, і особливо кадрові, не безмежні. І, природно, потрібна нормальна інтеграція між державними підприємствами, які ще залишилися, та бізнесом".

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво