Наука і технології проти тероризму - Наука - dt.ua

Наука і технології проти тероризму

11 листопада, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №44, 11 листопада-18 листопада

Так називався II Міжнародний ярмарок технологій, присвячений як запобіганню загрози, так і усуванню наслідків терористичних актів...

Так називався II Міжнародний ярмарок технологій, присвячений як запобіганню загрози, так і усуванню наслідків терористичних актів. Він проходив у Харкові і був організований Академією технологічних наук України з участю Академії прикладної радіоелектроніки, Харківського національного університету радіоелектроніки, Національного університету внутрішніх справ та Національного наукового центру «Інститут метрології» за підтримки силових відомств країни. Увазі учасників був запропонований цілий комплекс розробок учених на будь-якій стадії готовності — від ідеї до завершеного виробу.

Кореспонденту «Дзеркала тижня» пощастило знешкодити небезпечного терориста прямо на ярмарку. З п’ятого пострілу я серйозно поранила в плече зловісного вигляду чоловіка в камуфляжі, який з’явився у вікні одного з будинків. З рани полилася кров, злочинець застогнав і впустив зброю.

І хоча в цьому випадку полем битви був універсальний мультимедійний тир (УМТ), усе мало вигляд, максимально наближений до реальності. Почасти схоже на комп’ютерну гру, тільки натискати треба було не на клавіші, а на курок реального пістолета, і терористи були не на моніторі, а на розміщеному за кілька метрів екрані, та ще й у натуральну величину. По суті, стрілець стає дійовою особою фільму, в якому сюжет розвивався залежно від результатів його дій. Якби я поцілила терориста у життєво важливий орган, він би впав і перестав рухатися. А якби «промазала», то він би втік з екрана, щоб далі робити свої «чорні справи». Причому кожен із видів стрільб супроводжується адекватними звуковими і відеоефектами, а їх результати виводяться на екран у вигляді текстової і цифрової інформації.

Стрілецькому тренажеру зі зворотним зв’язком, створеному вченими Харківського національного університету радіоелектроніки, у світі немає рівних. На ньому можна однаково успішно тренуватися у стрільбі з бойової, пневматичної і лазерної зброї по різних мішенях — як рухомих, так і нерухомих. Інфрачервона відеокамера з високою роздільною здатністю реєструє будь-які пробоїни, ПК визначає їхні координати і відповідно до результатів миттєво вмикає потрібний варіант розвитку відеофільму. Ефективність новинки протягом двох років відпрацьовувалася й перевірялася на зразку, встановленому в одному зі стрілецьких тирів Харкова. Річ у тім, що УМТ оснащений легкознімним екраном, а це дає можливість швидко переобладнати звичайний тир у мультимедійний.

Спеціалісти — представники МВС, прикордонники і військові — були в захопленні від новинки. З використанням УМТ швидкість процесу опанування первинними стрілецькими навичками збільшується на третину і на стільки ж поліпшуються показники в стрільбі, тоді як витрати патронів на навчальні стрільби зменшуються в кілька разів.

На ярмарку були представлені й інші надзвичайно цікаві антитерористичні розробки. Наприклад, радіолокаційна система виявлення вибухонебезпечних предметів, зокрема мін. Причому будь-яких — пластикових, металевих чи без оболонки. Розробники, спеціалісти Харківського університету повітряних сил, не виключають, що така система, побудована на математичному моделюванні, може бути використана і для виявлення вибухонебезпечних речовин на людині, наприклад у «поясі шахіда».

Велике зацікавлення викликала розробка донецького відділення Академії технологічних наук України — системи для захисту дихання. Це і протигази новітнього покоління, і автономні повітряні апарати, по суті — акваланги для суші. Всі пристрої уже випробувані в умовах, наближених до реальних, — на шахтах Донбасу. Національний аерокосмічний університет «ХАІ» запропонував концепцію мініатюрних безпілотних літальних апаратів, які можуть використовуватися для зондування місць забруднення радіоактивними і хімічними агентами, а одне з харківських підприємств — апаратні і програмні засоби виявлення незаконних вкладень під час митного контролю людей і вантажів.

— Миколо Михайловичу, на ярмарку було представлено чимало цікавого «товару». Знайшлися на нього покупці, чи це була звичайна наукова конференція з обміну ідеями? — запитую голову харківського відділення Академії технологічних наук України М.Кірюхіна.

— Ні, це був ярмарок у повному розумінні слова. Після збору всіх технічних пропозицій, а їх виявилося близько 40, експертна комісія відібрала найкращі, які будуть опубліковані у вигляді окремого збірника праць. Кожна стаття супроводжуватиметься спеціальною заявкою — спрощеним інвестиційним меморандумом, у якому буде викладено суть ідеї (зрозуміло, без розкриття ноу-хау), наведені світові винаходи-аналоги, якщо вони є, зазначені сфера застосування та обсяг фінансування, потрібний на доведення новинки до промислового зразка.

Хотілося б звернути увагу на одну принципову проблему. Традиційні науково-технічні конференції збирають спеціалістів з однієї, як правило, досить вузької галузі. Тому оцінити хороші ідеї легко, і оргкомітети без значних зусиль відкидають інформаційний шум уже на стадії підготовки. У нашому випадку пропозиції охоплюють дуже широке коло спеціалізацій. Тому ми пішли принципово іншим шляхом — відбір проводили за ознакою їх необхідності потенційним замовникам. Так, на прохання нашого оргкомітету, в експертну комісію були делеговані повноважні представники силових відомств України, котрі спільно з провідними вченими і здійснили первинну селекцію пропозицій. Приємно відзначити, що цілий ряд проектів відразу ж зацікавив потенційних замовників в Україні.

— Розробки наших учених викликали велику зацікавленість і в присутніх на ярмарку представників Українського науково-технологічного центру, програм TACIS-BISTRO, BIZPRO-USAID, Британської Ради та російського консульства.

— Друге завдання, яке вирішувала експертна комісія, — це відбір пропозицій для міжнародного співробітництва. Адже ви чудово знаєте, що тема недостатнього фінансування вітчизняної науки вже набила оскому. У результаті найперспективніші розробки роками «пилюжаться на полицях» без руху. Спільні проекти із закордонними колегами можуть істотно прискорити цей процес, тому ми представили відібрані пропозиції на круглому столі, приуроченому Міжнародному форуму з прикладної радіоелектроніки, що проходив у Харкові. Представники світової наукової громадськості виявили інтерес до наших розробок, що підтвердило правильність відбору.

— Як саме цей інтерес втілюватиметься у конкретні дії?

— Першою нагородою переможцям буде співпраця з американською програмою BIZPRO. Експерти цієї програми планують перетворити наші «доморослі» інвестиційні пропозиції на щось, здатне залучити закордонного інвестора. Причому обіцяють зробити це безплатно. Експерти європейського проекту TACIS «Комерціалізація космічних технологій» забезпечать переможців пакетом рекомендацій із захисту інтелектуальної власності. Оргкомітет планує також залучити інфраструктуру ділових зв’язків УНТЦ, британської програми Global Watch та інших міжнародних програм в Україні для пошуку європейських і північноамериканських партнерів для наших розробок.

Ті з наших розробників, котрі знайдуть зацікавленого партнера у далекому зарубіжжі, отримають можливість безпосереднього спілкування з ним, — УНТЦ планує виділити їм до п’яти цільових грантів на відрядження до США, Канади та Західної Європи. Ми плануємо, що фінальний етап ярмарку реалізується у вигляді кількох партнерських проектів. До речі, у 2002 році на аналогічному семінарі дві пропозиції одержали фінансову підтримку у вигляді закордонних наукових грантів.

— Є таке прислів’я: «На папері малювали, про яри позабували»...

— Звичайно, при просуванні технологій проблем розробникам не уникнути.

Проблема номер один — це схема реалізації майбутнього проекту. Найпростіший варіант для західного партнера — запрошення ключового українського розробника як тимчасового співробітника до себе в країну. Орієнтовна плата за придбання пропозиції або технології у такому разі для заходу — близько 20 тисяч доларів США. Складніший варіант — грант УНТЦ — «важить» уже близько 100 тисяч доларів. Партнерський проект може принести Україні ті ж таки 100 тисяч плюс додаткові кошти у вигляді роялті. І, нарешті, «вищий пілотаж» — виробництво високотехнологічних виробів безпосередньо в нашій країні і продаж їх західному замовнику. У такому разі прибуток може перевищити попередні суми в десятки разів.

Безумовно, для України найпривабливішим є останній варіант, але його неможливо реалізувати без підтримки з боку держави. Доти, доки наші чиновники не перестануть просто говорити про «бездонний резервуар» технологій, а хазяйновито підрахують вигоду для держави і почнуть на практиці допомагати розробникам, на жаль, переважатиме перший варіант.

Проблема номер два — захист інтелектуальної власності. Вирішення клубка можливих протиріч, пов’язаних із цією проблемою, — складне завдання навіть для добре регламентованого західного світу. У нас суперечності посилюються як мінімум обгрунтованими претензіями на цю власність із боку держави (практично всі значні ідеї кореняться у ВПК колишнього СРСР) і відсутністю кількісних орієнтирів.

Як приклад, можу навести практику програми комерціалізації в національних лабораторіях Міністерства енергетики США. Весь прибуток, отриманий від продажу технології, тут ділять на три частини. 15% його одержують автори, 50% залишається в розпорядженні керівництва національної лабораторії для використання виключно з метою фінансування нових розробок. Нарешті, решта 35% прибутку іде у відділ комерціалізації і використовується на оплату юристів, відряджень до покупців, при представленні продукції на виставках, одне слово, на все те, що називається модним словом promotion.

— А як у нас розподіляються прибутки?

— Верховна Рада прийняла надзвичайно важливий закон про держрегулювання діяльності у сфері трансферу технологій. Він передбачає відрахування 50% ПДВ від продажу технологій науково-дослідними організаціями у спеціальний фонд держбюджету з подальшим використанням цих коштів для виплати винагороди авторам технологій та на розробку нових проектів. Відповідно до закону, до спецфонду держбюджету відраховується 50% податку з прибутку підприємств, які використовують технології, із подальшим спрямуванням цих коштів на придбання й освоєння нових розробок. Заковика полягає в тому, що порядок відрахування коштів у спецфонд є, а яка саме частина прибутку надійде авторам і підприємству-розробнику — не сказано.

Перелік проблем можна продовжувати до нескінченності. Наведу ще одну. Це сертифікація продукції за тематикою нашого ярмарку. Зростання запитів на технічні засоби боротьби з тероризмом спостерігалося після подій 11 вересня 2001 року. Відповідно, розпочався випуск великої кількості приладів і устаткування, що базуються на нових принципах. Виробники більшості з них, — а багато приладів закуповуються й постачатимуться в майбутньому для оснащення відповідних структур в Україні, — західні компанії. Водночас нормативна база для такого устаткування — стандарти, технічні умови і т.д. — не створена поки що навіть у США, не кажучи вже про інші країни. Ми обов’язково повинні працювати в цьому напрямі — без розробки національної нормативної документації Україна ризикує стати складом «сміття», тобто тупикових технічних рішень.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво