НАПНУ матиме достойне поповнення - Наука - dt.ua

НАПНУ матиме "достойне" поповнення

9 грудня, 2019, 16:03 Роздрукувати Випуск №48, 14 грудня-20 грудня

А українські платники податків — нових утриманців: плагіаторів і тих, хто забезпечує їх "фабричне виробництво"

© Національна Акодемія наук України

29 листопада розпочався процес виборів дійсних членів і членів-кореспондентів Національної академії педагогічних наук України (НАПНУ). Списки претендентів опубліковано.

Серед них є як відомі широкому загалу особи, так і менш публічні. Припускаємо, що чи не найвідомішим є кандидат у дійсні члени НАПНУ — ректор НУБіП Станіслав Ніколаєнко. Відомий не тільки тим, що очолювана ним спецрада Д 26.004.18 присудила (а потім іще й підтвердила) ступінь доктора педагогічних наук Катерині Кириленко (дружині тодішнього віцепрем'єра В.Кириленка) за дисертацію і публікації з неї з махровим "лептонним" плагіатом. Уславився С.Ніколаєнко і власним плагіатом у своїй докторській дисертації (у вигляді монографії), де більш як половина — чужі тексти, які десятками сторінок він видавав за власні.

С.Ніколаєнко став членом-кореспондентом НАПНУ 21.10.2016 р. — менше ніж через півроку після підтвердження спецрадою Д 26.004.18 докторського ступеня К.Кириленко.

Разом із Ніколаєнком того самого дня, 21.10.2016 р., і за тим самим відділенням професійної освіти і освіти дорослих членкором було обрано ще одного натепер кандидата в дійсні члени НАПНУ — Костянтина Ващенка.

К.Ващенко — державний секретар Міністерства фінансів (до того — голова Національного агентства України з питань державної служби).

Дисертацію доктора політичних наук на тему "Теоретико-методологічний інструментарій і засоби забезпечення політичного аналізу і прогнозування в сучасній Україні" К.Ващенко захистив 2009 року в Національному педагогічному університеті ім. М.Драгоманова, ректором якого вже багато років є В.Андрущенко — тесть К.Ващенка. (На титульній сторінці дисертації дата — 2008, а саму назву написано з помилками.)

Докторську дисертацію пана Ващенка написано в "кращих" традиціях українського плагіаризму: тексти інших авторів без посилань на них розсіяно по всьому науковому твору.

До прикладу, як науку новизну отриманих результатів, дисертант виніс на захист таке положення: "З'ясовано, що прогнозування не зводиться лише до спроб угадати деталі майбутнього. Прогнозист має виходити із діалектичної детермінації політичних явищ і процесів (урахування випадковостей, ймовірного розгортання подій за різними траєкторіями, нелінійних варіантів соціально-політичного розвитку, нелогічних виявів поведінки суб'єктів політики). Прогнози мають передувати планам, містити оцінку ходу, наслідків виконання (або невиконання) планів, охоплювати все, що не піддається плануванню, розв'язанню" (с. 12 дис., с.7 електронного варіанта автореферату).

Насправді авторство цієї "наукової новизни" належить відомому російському вченому І.Бестужеву-Ладі і його колезі Г.Намєстніковій, які ще 2002 року видали курс лекцій "Социальное прогнозирование", що до того ж є переробленим і доповненим виданням надрукованого ще 1992 року посібника "Технология прогнозных разработок социальных процессов" (М.: НПО "Поиск"):

"Прогнозирование не сводится к попыткам предугадать детали будущего (хотя в некоторых случаях это существенно). Прогнозист исходит из диалектической детерминации явлений будущего, из того, что необходимость пробивает себе дорогу через случайности, что к явлениям будущего нужен вероятностный подход с учётом широкого набора возможных вариантов. Только при таком подходе прогнозирование может быть эффективно использовано для выбора наиболее вероятного или наиболее желательного, оптимального варианта при обосновании цели, плана, программы, проекта, вообще решения. Прогнозы должны предшествовать планам, содержать оценку хода, последствий выполнения (или невыполнения) планов, охватывать всё, что не поддаётся планированию, решению" (Бестужев-Лада И.В., Наместникова Г.А. Социальное прогнозирование. Курс лекций. — М.: Педагогическое общество России, 2002. — Ч. ІІ., лекція 9. — С. 68).

З чужих текстів складається значна частина висновків дисертації К.Ващенка:

"Донині найменш розвиненою ділянкою прикладної політології, передусім на пострадянському просторі, залишаються обґрунтування й вибір альтернативних варіантів політичних рішень.Подібна ситуація продиктована багато в чому об'єктивними обставинами й особливо закритістю для аналітиків механізмів прийняття рішень або ексклюзивним характером таких розробок, виконуваних за контрактами. Відповідно, важливою проблемою, що безпосередньо стосується всіх, хто займається прикладним політичним аналізом на пострадянському просторі, є становлення і формування відповідного професійного співтовариства. Без такого співтовариства не може повноцінно розвиватися жодна наукова дисципліна; більше того, не може бути ефективним вплив фахівців на реальні політичні процеси" (с. 26–27 автореф., с. 336–337 дис.).

Цей висновок узято з першого видання підручника російського науковця С.Туронка "Политический анализ и прогнозирование" (2005):

"В то же время до сих пор самым слаборазвитым участком прикладной политологии остаются обоснование и выбор альтернативных вариантов политических решений. Подобная ситуация продиктована во многом объективными обстоятельствами, и особенно закрытостью для аналитиков механизмов принятия решений или эксклюзивным характером таких разработок, выполняемых по контрактам.

Серьезная проблема, непосредственно касающаяся всех, кто занимается прикладным политическим анализом в России, — становление их профессионального сообщества. Без такого сообщества не может полноценно развиваться ни одна научная дисциплина; более того, не может быть эффективным влияние специалистов на реальные политические процессы"

Інший висновок дисертації:

"Найбільш перспективним напрямом у галузі дослідження міжнародних відносин, зовнішньополітичних подій є глобальне політичне прогнозування. Перед ним стоять завдання довготривалого прогнозу глобалізації, вироблення випереджального і запобіжного знання та пояснення людству прийнятних альтернатив, які воно має в своєму розпорядженні. Його предметом є якісно інше майбутнє людства" (с. 26 автореф., с. 336 дис.).

Це текст відомого російського вченого О.Панаріна "Глобальное политическоє прогнозирование (М.: Алгоритм, 2002. — Введение. О предмете и методе глобального политического прогнозирования":

"Поэтому в задачу глобального политического прогнозирования входит выработка предостерегающего знания и прояснение имеющихся в распоряжении человечества приемлемых альтернатив. Предметом глобального политического прогнозирования является качественно иное будущее человечества или будущее как иное".

Ще один висновок:

"Найслабшим напрямком політичної аналітики і прогнозування в сучасній Україні залишається обґрунтування й вибір альтернативних варіантів політичних рішень.Подібна ситуація обумовлена багато в чому об'єктивними обставинами й особливо закритістю для аналітиків механізмів прийняття рішень або ексклюзивним характером таких розробок, що виконуються на замовлення політичних гравців. Подолати цю проблему можливо передусім шляхом створення професійного співтовариства політичних експертів та аналітиків, а також формування відповідної корпоративної культури й етичних засад. Без цього вплив фахівців на реальні політичні процеси залишатиметься обмеженим" (с. 31–32 автореф., с. 351 дис.).

Це трохи змінений текст російського автора Туронка:

"В то же время до сих пор самым слаборазвитым участком прикладной политологии остаются обоснование и выбор альтернативных вариантов политических решений. Подобная ситуация продиктована во многом объективными обстоятельствами, и особенно закрытостью для аналитиков механизмов принятия решений или эксклюзивным характером таких разработок, выполняемых по контрактам.

Серьезная проблема, непосредственно касающаяся всех, кто занимается прикладным политическим анализом в России, — становление их профессионального сообщества. Без такого сообщества не может полноценно развиваться ни одна научная дисциплина; более того, не может быть эффективным влияние специалистов на реальные политические процессы".

Плагіат з підручників українських авторів також знайшов місце у висновках дисертації:

"Вирішальну роль у забезпеченні результату політичного аналізу і прогнозування відіграє оптимізація вибору методів, які складають сучасний арсенал наукового напряму. Основне завдання дослідника полягає в тому, щоб визначити можливу сферу використання кожного методу і вибрати найбільш ефективний для конкретного випадку, оскільки вибір того чи іншого методу аналізу та (або) прогнозування політичних процесів залежить від мети, термінів, часу, відведеного на розроблення аналізу чи прогнозу" (с. 28 автореф., с. 341 дис.).

Це — фрагмент з навчального посібника "Політичне прогнозування" (К. : МАУП, 2005) наукового консультанта К.Ващенка — В.Горбатенка, що написаний у співавторстві з І.Бутовською:

"Вирішальну роль у забезпеченні результату політичного прогнозування відіграє оптимізація добору методів, які становлять арсенал цього наукового напряму. Основне завдання дослідника полягає в тому, щоб визначити можливу сферу використання кожного методу і вибрати найефективніший у кожному конкретному випадку, оскільки вибір певного методу прогнозування політичних процесів залежить від мети, термінів і часу, відведеного на розроблення прогнозів"(с. 33).

Повніше фрагменти текстів інших авторів, що оприлюднені К.Ващенком під своїм іменем в авторефераті й дисертації, представлено в Таблиці 1 

 

і Таблиці 2.

 

Не менш цікаві персонажі й серед кандидатів у члени-кореспонденти цієї галузевої академії. Серед них дві представниці Інституту вищої освіти НАПНУ — докторки пед. наук Світлана Калашнікова і Жанна Таланова.

С.Калашнікова є директоркою цього інституту, Ж.Таланова — головною науковою співробітницею відділу політики та врядування у вищій освіті.

Крім того, С.Калашнікова — голова спеціалізованої вченої ради Д 26.456.02 (педагогіка), Ж.Таланова — членкиня спецради.

За попередньої акредитації цієї спецради (з 2013 р.) С.Калашнікова виконувала функцію заступниці її голови.

2017 року спецраду Д 26.456.02 було акредитовано до кінця 2020-го, а С.Калашнікова стала головою.

Того ж таки 2017 року в ній успішно захищається кандидатська дисертація О.Слободянюк з Університету менеджменту освіти НАПНУ. Ані опоненти, ані керівництво спецради не помічають, що в цій дисертації без посилань використано експериментальну частину з другої кандидатської дисертації Е.Остапенко, яка захистилась у цій же спецраді двома роками раніше. Таблиця 3.

 

Якщо для спецради Д 26.456.02, можливо, є нормальним, коли ті самі "експерименти" кочують з дисертації в дисертацію, то як можна було заплющити очі на плагіат, який становить понад половину тексту дисертації С.Свіжевської "Розвиток системи акредитації у вищій освіті України (кінець ХХ — початок ХХІ ст.)", — невідомо. Можливо тому, що науковим керівником цієї дисертації був В.Луговий — перший віцепрезидент НАПНУ? Таблиця 4.

 

Однак справжньою "фабрикою плагіату" можна вважати другу спецраду очолюваного С.Калашніковою Інституту вищої освіти НАПНУ: Д 26.456.01 (філософія). Голова спецради — д. філос. н. Степаненко І.В., заст. — д. філос. н. Горбунова Л.С.

Стосовно цієї спецради можна говорити про багаторічні традиції плагіатування з дисертації в дисертацію, починаючи щонайменше з 2015 року.

Так, висновки кандидатської дисертаціїН.Невмержицької "Свідомість сучасної студентської молоді України як фактор професійної і суспільно-політичної орієнтації", захищеної 28 грудня 2015 р., водночас є фрагментами тексту кандидатської дисертації Н.Фіалко "Гуманізація вищої освіти: змістовно-функціональні аспекти", яка захищається в цій самій спецраді наступного дня — 29 грудня 2015 р.. Члени спецради, котрі напередодні мали би прочитали бодай автореферат Невмержицької, не побачили цих фрагментів у тексті дисертації Фіалко. Таблиця 5.

 

Але й це не найбільша дивина. Разом із Фіалко того самого дня, місяця й року (29 грудня 2015 р.) у тій самій спецраді Д 26.456.01 захищається М.Єгупов з дисертацією на тему "Ідентичність як атрибут людини і суспільства": 4% його дисертації ідентичні тексту дисертації Фіалко. Таблиця 6.

 

Через півроку дисертація Н.Фіалко стала джерелом запозичень без посилань одразу для двох кандидатських дисертацій, захищених із різницею в один день: к. філос. наук А.Бойка "Феномен маси як атрибут суспільства і культури" (захист 29 червня 2016 р.) і к. філос. наук О.Матвієнко "Краса як атрибут природи і культури" (захист 30 червня 2016 р.). Таблиця 7

 

і Таблиця 8.

 

Також дисертації А.Бойка і О.Матвієнко мають чимало спільних фрагментів. Таблиця 9.

 

Крім того, дисертація Бойка містить 4% плагіату з дисертаціїЄгупова. Таблиця 10.

 

Дисертація Єгупова стала об'єктом плагіату в докторській дисертації А.Гоцалюк "Неотрадиціоналізм як соціокультурний феномен України" (захист 28 квітня 2016 р.). Таблиця 11.

 

А дисертація Гоцалюк — об'єктом плагіату в дисертації А.Бойка(захист 30 червня 2016 р.) і дисертації О.Матвієнко (захист 30 червня 2016 р.). Таблиця 12

 

і Таблиця 13.

 

І це — лише плагіат з, так би мовити, "внутрішніх" джерел, тобто дисертацій, захищених у цій же спецраді раніше. Що ж до, умовно кажучи, "зовнішніх" джерел текстів, що обертались у спецраді Д 26.456.01, то їх, наприклад, у дисертації А.Гоцалюк просто неміряно.

Обидві спецради функціонують не просто в одному з наукових закладів системи НАПНУ. В Інституті вищої освіти — штаб-квартира Темпус-офісу в Україні і європейської програми ЄС Еразмус+ офіс, експерткою з аналітичних питань якої є Жанна Таланова.

Тут фактично головний офіс членів Національної комісії експертів з реформування вищої освіти, членкинею якої є С.Калашнікова. Як і інші достойні особи — члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти: І.Золотарьова і А.Гармаш, керівник секретаріату НАЗЯВО М.Винницький, ексзаступник міністра освіти і науки Ю.Рашкевич і В.Луговий — голова Конкурсної комісії з виборів членів НАЗЯВО, яка й обрала до Нацагентства деяких своїх колег з числа "національних експертів" .

А координує діяльність національної команди експертів України ГО "Інститут лідерства, інновацій та розвитку".

Отже, Національна академія педагогічних наук матиме "достойне" поповнення, а українські платники податків — нових утриманців: плагіаторів і тих, хто забезпечує їх "фабричне виробництво".

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 4
  • Олег Смірнов Олег Смірнов 9 грудня, 18:05 Нахабству "академіків", "член-корів" та "професорів" з НАПНУ просто немає меж! Розігнати к чорту, нехай об'єднуються на громадських засадах у будь-які "професійні винегрети" і харчуються із власних членських внесків! згоден 14 не згоден 0 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись Anatoliy Anatoliy 15 грудня, 11:44 Проблема в тому, що доктори та кандидати педнаук нікуди не подінуться. Потрібно змінювати систему наукових ступенів кардинально. Також потрібно відміняти докторські, на жаль, бо державні органи продемонстрували свою нездатність контролювати процес присвоєння наукових ступенів. Дипломи повинні бути не державного зразка, тобто не обов'язкові для визнання іншим навчальним закладом, установою. Педагогічні науки, як і деякі інші, потрібно скасовувати. Відповідні PhD мають бути в області освіти і розглядатися лише як кваліфікаційна робота, а не наукова. Наука - це те, що належить до "Science". Професор і доцент - це посада, а не звання, тощо. Інші несміливі кроки не змінять нічого і з псевдонаукового болота ми не виліземо. згоден 5 не згоден 2 Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №1282, 15 лютого-21 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво