Інфомагістраль - Наука - dt.ua

Інфомагістраль

23 вересня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №37, 23 вересня-30 вересня

Уперед, на Місяць! Рано чи пізно люди висадяться на Місяці, побудують там міста. Як захистити поселенців від радіації?..

Уперед, на Місяць!

Рано чи пізно люди висадяться на Місяці, побудують там міста. Як захистити поселенців від радіації?

На Місяці на людину чекає багато неприємностей: вакуум, екстремальні температури, космічна радіація. З небезпечними для життя температурами і відсутністю повітря вчені впоралися: придумано скафандри, теплоізоляцію. Але радіація набагато підступніша: супутник нашої планети відкритий для космічних променів і сонячних спалахів, від деяких видів такого випромінювання придумати захист дуже непросто. Космічні промені, які б’ють по місячній поверхні, створюють потоки вторинних частинок прямо під ногами. Таке випромінювання, проникаючи в організм, руйнує ДНК, збільшує ризик виникнення раку й інших захворювань.

Спеціалісти NASA планують до 2020 року відправити на Місяць астронавтів і зрештою побудувати там базу. «Ми повинні дізнатися якнайбільше про радіаційну обстановку, особливо якщо люди затримаються там більш ніж на кілька днів», — говорить Гарлан Спенс, професор астрономії з Бостонського університету (США).

Вивчатиме радіацію на супутнику зонд-робот, котрий запустять на місячну орбіту 2008 року. Цей космічний розвідник LRO (the Lunar Reconnaissance Orbiter) має скласти докладну радіаційну карту і розпочати пошук замороженої води. «З допомогою пластика, який імітує тканини людського організму, ми спробуємо з’ясувати, як частинки високих енергій взаємодіють із ними», — говорить Спенс.

Коли космічні промені, котрі атакують Місяць, зіштовхуються з частинками його поверхні, вони запускають невеличкі ядерні реакції. Вивільняються частинки високих енергій — нейтрони. Що гірше для людей — космічні промені чи нейтрони? «І ті, й інші однаково небезпечні», — вважає Ігор Митрофанов з Інституту космічних досліджень.

Учений відповідає за роботу іншого інструмента на LRO — детектора нейтронів LEND (the Lunar Exploration Neutron Detector). Використовуючи ізотоп гелію, у якому відсутній один нейтрон, LEND виявляє випромінювання цих частинок, вимірює їхню енергію. Базуючись на цих даних, спеціалісти зможуть сконструювати скафандри і захист від місячної радіації для баз і транспортних засобів.

Рукописи не жовтіють

Учені знайшли спосіб запобігти загибелі давніх рукописів.

Якщо стародавні документи занурити в органічний розчин із додаванням лугу й антиоксидантів, це зв’яже атоми міді у складі чорнила, які роз’їдають папір. Відсутність водяної основи дозволяє використовувати його, не побоюючись, що зникнуть розчинні написи, зіпсується шкіряна оправа або книга розбухне.

Давно відомо, що у середньовічному чорнилі присутні корозійні компоненти. Багато документів — від нотаток відомих митців до політичних договорів — старіють із плином часу, на місці чорнила з’являються дірки.

Щоб розв’язати цю проблему, учасники проекту InkCor на базі національної й університетської бібліотек Словенії у місті Любляні спробували визначити точний склад чорнила. Перші аналізи показали, що найчастіше в них дуже багато заліза. Вільні атоми металу вступають у реакцію з повітрям, унаслідок цього утворюються активні атоми, котрі руйнують целюлозу, роблять сторінки жовтими і ламкими. Років через сто це може призвести до остаточної загибелі документів.

Дослідники помітили, що в давнину віддавали перевагу «небесно-блакитному», а не вугільно-чорному чорнилу. Виходячи з цього, вони припустили, що основним інгредієнтом чорнила була мідь, а не залізо. Щоб перевірити припущення, опромінювали чорнило протонами і проаналізували рентгенівські промені, які випускали зразки. Були виявлені мідь, хром і марганець, спільні зусилля яких призводять до більш руйнівних наслідків, ніж ті, коли «працює» тільки залізо.

Антиоксиданти в складі розчину зупиняють процес розпаду, луги знижують кислотність сторінок. Але основні його компоненти — гептан та етанол. Вони легко випаровуються, не ушкоджуючи папір. Так можна збільшити термін життя документів майже вдесятеро.

Мікрокомп’ютери освоюють нанопростір

Спеціалісти у сфері нанотехнологій дедалі частіше звертають увагу на молекули, що можуть працювати як звичайні комп’ютери, але там, де прилади на мікросхемах і напівпровідниках просто не помістяться. Вчені з Великобританії уперше використали молекули для виконання логічних операцій і обробки інформації у просторах розміром у кілька нанометрів (одна мільярдна частина метра).

«Обчислювальна техніка не прив’язана до напівпровідників. Молекули обробляли інформацію ще тоді, коли життя тільки зародилося на нашій планеті», — говорить професор Алміра де Сільва з Королівського університету в Белфасті. Молекулярні оброблювачі інформації, розміщені у нанопросторі, можуть збирати, обробляти і передавати дані про хімічні і біологічні процеси, про роботу медичного обладнання.

При наявності певного хімічного «входу» (наприклад, натрій або іони калію) і ультрафіолетових, блакитних, зелених чи червоних променів штучні молекули починають випускати світло. Різні оброблювачі реагують на різні хімічні входи і різні кольори спектра.

В основі процесу фотоіндукованої передачі електронів (ФПЕ) лежить принцип фотосинтезу. При ФПЕ світло змушує електрони пересуватися від одного місця до іншого, і швидкість руху можна контролювати.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво