Ганна Єльська: Без незалежної міжнародної експертної оцінки наукових установ оптимізація безглузда - Наука - dt.ua

Ганна Єльська: "Без незалежної міжнародної експертної оцінки наукових установ "оптимізація" безглузда"

3 березня, 2016, 00:00 Роздрукувати

Привид "оптимізації" бродить по академічних інститутах. Наукові працівники з тривогою очікують завтрашніх звісток, терзаючись здогадами, над ким завис дамоклів меч скорочення або звільнення.

 

Привид "оптимізації" бродить по академічних інститутах. Наукові працівники з тривогою очікують завтрашніх звісток, терзаючись здогадами, над ким завис дамоклів меч скорочення або звільнення.

Процес так званої оптимізації отримав офіційний старт — після новорічно-різдвяних свят вийшла постанова президії НАН України (№11 від 20.01.2016 р.), що викликала бурхливе обговорення в науковому середовищі. Ситуація з фінансуванням академічних установ украй складна, — за інформацією НАНУ, бракує від 15 до 40% коштів на утримання штату співробітників. Багато хто "добровільно" бере відпустки за власний рахунок, звичними стали чотириденний, а тепер і триденний робочі тижні, переведення на половину й навіть на чверть ставки. Фінансова асфіксія як наслідок критично низької підтримки науки в Україні змусила керівництво головної наукової організації країни терміново вживати рятувальних заходів. Однак процедура "оптимізації" викликає багато запитань. Кого скорочуватимуть і на підставі яких критеріїв? Чому скорочення мають провести до 25 квітня, а не до 1 серпня — дати, зазначеної в Законі України "Про Державний бюджет України на 2016 рік"? Чому процедура розподілу коштів на утримання наукових установ і президії НАНУ непрозора? Чому фінансування урізається до початку оптимізації, — де логіка? Власне, це послужило приводом для інтерв'ю з директором Інституту молекулярної біології і генетики (ІМБГ) НАН України академіком НАНУ Ганною ЄЛЬСЬКОЮ. Є й інший привід — нагородження її Золотою медаллю ім. В.Вернадського. Разом із Г.Єльською вищої відзнаки Національної академії наук України удостоївся професор Ентоні Тернер (Швеція).

ельская_1
Вручення нагороди ЕБА в Відні

— Ганно Валентинівно, спочатку про приємне. Розкажіть стисло, за які наукові заслуги ви та ваш закордонний колега отримали вищу нагороду НАН України? 

—Для мене це була повна несподіванка, і, звісно ж, приємна. Але, відверто кажучи, я не можу по-справжньому радіти нагороді, хоча це дуже висока честь. Адже коли на твоїх очах знищують науку в Україні, справу всього твого життя, коли інститут на межі знищення, то відчуваєш, швидше, депресію...

Золотої медалі ім. Вернадського я удостоєна за два напрями моєї наукової діяльності. Один — суто теоретичний, а другий — прикладний. Перший напрям — новий у молекулярній біології — ми починали розробляти багато років тому спільно з Геннадієм Харлампійовичем Мацукою. Нас зацікавило питання, яке взагалі мало хто вивчав, — біосинтез білка у тварин. Тоді дослідження проводили переважно на бактеріях, дріжджах і отримані результати автоматично переносили на тваринний організм. Ми змогли виявити особливий, дуже цікавий механізм, який регулює біосинтез білка у вищих еукаріот. Явище "функціональної адаптації тРНК до синтезу специфічних білків" було зареєстроване як відкриття. Наступними дослідженнями, зокрема, показано, що один із головних чинників біосинтезу білків у тварин існує у двох формах, і одна з цих форм у певних умовах стає онкогенною. Нині ми намагаємося зрозуміти, чому це відбувається. 

Другий напрям моїх наукових інтересів пов'язаний із біомолекулярною електронікою та аналітичною біотехнологією. Ми працюємо над створенням біосенсорів — аналітичних приладів для медичної діагностики, біотехнології, харчової промисловості, екологічного моніторингу. З допомогою сенсорного датчика можна дуже швидко, буквально за лічені хвилини, визначити забруднення води (наявність у ній хімічних речовин, токсинів, солей важких металів), перевірити якість харчових продуктів, визначити вміст важливих метаболітів у крові тощо. 

На цьому напрямі ми вже багато років співпрацюємо з професором Ентоні Тернером, який по праву вважається батьком біоелектроніки. Найбільш відомий і поширений у світі біосенсор — глюкометр для використання в домашніх умовах — розроблено під його керівництвом.

У галузі біосенсорики наш інститут посідає одне з провідних місць у Європі, роботи наших учених знають в усьому світі й широко цитують у міжнародних виданнях. У нас є закордонні патенти (правда, спільні, бо самі ми не в змозі заплатити за патентування за кордоном). Новим кроком у цьому напрямі останніми роками стали розробка сенсорів на основі біоміметиків ( від лат. bios — життя й mimesis — наслідування), так званих молекулярно-імпринтованих полімерів, та використання наноструктур.

ельская_3
Демонстрація біосенсора журналістам

Академічну науку звинувачують у неефективності, в тому, що вона не дає прикладних розробок. Ваші біосенсори нині затребувані? 

—За кордоном — так, тоді як в Україні, попри величезний споживчий попит, їх нікому виробляти. Ми б могли забезпечити дешевими глюкометрами всю країну або забезпечити сенсорами (на сечовину й креатинін) усі клініки, в яких займаються гемодіалізом. Крім біосенсорів, в інституті є низка розробок для ранньої діагностики онкозахворювань, зі створення вітчизняних ліків, застосування стовбурових клітин тощо, які чекають свого впровадження. Така ж ситуація в багатьох академічних інститутах. Але все впирається в те, що в нас у країні немає інноваційної інфраструктури. Це головна наша біда — в Україні майже повністю відсутня інноваційна інфраструктура, створення якої, наприклад у США, американські економісти вважають найбільшишим досягненням другої половини ХХ ст. Така структура, поряд із відродженням промисловості, конче потрібна, щоб вивести країну з прірви, як це свого часу зробили в Німеччині, Японії та Південній Кореї. 

В ІМБГ проводиться широкий спектр досліджень із сучасних наукових напрямів — геноміка, молекулярна та клітинна біотехнологія, біоінформатика, біомедицина. Це переважно дорогі дослідження. Як ви даєте раду, адже на обладнання та реактиви статті витрат не передбачено?

—Завдяки співпраці із країнами зарубіжжя, які просто елементарно нас підтримують. Дуже допомагають поляки, особливо Міжнародний інститут молекулярної та клітинної біології. Наш працівники приїздять туди на два місяці й проводять дослідження. Адже в нас часто немає потрібних реактивів і ферментів, причому деякі з них коштують надзвичайно дорого. 

Останнім часом в ІМБГ щорічно виконується близько 15 міжнародних дослідницьких грантів, 50—60 грантів НАНУ й МОН. Завдяки цим грантам, переважно міжнародним, і дослідницькій праці в інтернаціональних командах ми маємо низку результатів світового рівня. Передусім це стосується геноміки онкологічних, нейродегенеративних та спадкових захворювань, виявлення механізмів виникнення мутацій у генах, розробки молекулярних тестів для ранньої діагностики тяжких захворювань, проблем виявлення механізмів корекції помилок, що виникають під час роботи біологічних систем, тощо. Наукові праці опубліковано в міжнародних журналах з високим імпакт-фактором, більше десятка вчених інституту входять до списку 50 найбільш цитованих учених України. 

Нині найчастіше можна почути, що наука має самоокупатися, держава не повинна витрачати на неї кошти, тим більше що тепер криза, не вщухає воєнна агресія на Сході, безліч соціальних проблем. 

—Я не знаю науково-дослідної установи в царині фундаментальних наук про життя, яка працювала б тільки на грантах, без підтримки держави й приватних фондів, а мені довелося побувати в багатьох країнах і спілкуватися на міжнародних форумах із представниками більшості країн світу. І це при тому що суми грантів у цивілізованих країнах не порівняти з жалюгідними крихтами, які виділяють у нас. Тому заклик народного депутата В.Пинзеника "до принципово іншої філософії фінансування науки, переходу від системи утримання установ до оплати замовлень", хоча, на перший погляд, і здається "революційним", по суті не просто неправильний, а й навіть небезпечний. Без міжнародної експертизи такий підхід у реаліях нашої країни — це безмежне поле для корупції, а фундаментальна наука просто загине. Тоді як саме фундаментальна наука є інформаційним і кадровим базисом для розвитку інновацій, нових технологій, зокрема медицини, промисловості та аграрного сектора, створення нових товарів і послуг.

Щоб ефективно використовувати навіть ті, незначні кошти, які виділяє держава, потрібно провести оцінку діяльності всіх наукових інституцій, знову ж — із залученням міжнародних експертів високого рівня, та вирішити принципове питання, чи потрібна нам та або інша установа, і якої фінансової підтримки вона заслуговує. Те ж саме й в інститутах — чи варто утримувати певну структуру, такого-то наукового співробітника, і якої заробітної плати він заслуговує. А для цього потрібно мати контрактну систему і широкий спектр заробітної плати.

Фінансування науки урізали без попередньої оцінки діяльності академій наук та наукових установ. За логікою, спочатку треба було провести оцінку їхньої діяльності, а потім уже скорочувати фінансування або, навпаки, підвищувати — залежно від результату оцінювання. А тепер реформу науки звели до того, що просто зменшили фінансування. 

Я входила до групи з оцінювання діяльності наукових організацій у Чехії 2015-го і знаю, як це робиться за загальноприйнятими у світі критеріями. А що в нас? Інститути отримали від президії НАН розпорядження привести штатний розпис у відповідність до обсягу виділених їм коштів. При цьому питання поставили так: ви самі вирішуйте, кого скорочувати, кому урізати. 

Ситуація доволі пікантна. Директори інститутів, як та сорока-білобока, мають розділити горщик фінансової каші — тому дам, тому дам, а цьому не дам. Конфлікту інтересів не уникнути.

— Головна проблема в тому, що критеріїв оцінювання як слід не відпрацьовано. На якій підставі урізати фінансування інститутам, у котрих добрі результати? Тим часом — і всі це розуміють — є ряд "наукових" (у лапках) організацій та підприємств, які потрібно не те що скорочувати, а взагалі закривати. То, можливо, спочатку позбутися зайвого, без чого можна обійтися? Тоді вивільнилися б кошти, і не довелося б різати по живому тих, хто ще робить науку. І якщо провести міжнародну експертну оцінку, то побачили б, що в нас є чудові інститути. І ці інститути треба підтримувати, а не скорочувати.

Не можна стригти всіх під один гребінець, без проведення аудиту з участю міжнародних експертів, — це просто безглуздо. 

ельская_2
Г.В.Єльська із молоддю свого відділу, 2006

— Методика оцінювання ефективності діяльності наукових установ з'явилася тільки кілька днів тому, а не, як передбачалося, минулої осені. І викликає багато запитань. "Застосування нової методики в таких екстремальних умовах може виявитися не на користь. …І ця хороша… ідея може бути дискредитована, бо впроваджується несвоєчасно", — відверто визнав в інтерв'ю, опублікованому на сайті НАН України, віце-президент НАНУ Анатолій Загородній.

—Без проведення серйозного аудиту інститутів НАН, обов'язково з міжнародною експертною радою, жодна комісія нічого не зробить. Це моє тверде переконання. Коли йдеться про розподіл невеликих коштів між багатьма зацікавленими, залучають усе що завгодно — домовленості, корупцію… Якщо й удасться підібрати людей кришталево чистих і високопрофесійних, то ще не факт, що їм дадуть нормально працювати… Тому має бути міжнародна експертна оцінка. Якщо ж комісія з оцінювання складатиметься тільки з українських учених, об'єктивної оцінки ми не отримаємо. 

Як будете виходити зі становища, яке склалося?

—У мене серце кров'ю обливається на думку, що треба скоротити штат співробітників інституту приблизно на третину. І це в інституті, який регулярно посідає перші місця в рейтингу наукових установ України за наукометричними показниками! Ми створили комісію з оцінки діяльності окремих структурних одиниць і ще п'ять років тому розробили критерії. Серед них: публікації (вітчизняні й закордонні), гранти (вітчизняні й закордонні), договори про закордонну співпрацю, патенти, ліцензії, впровадження, кількість захищених кандидатських та докторських дисертацій, організація міжнародних конференцій тощо. За цими критеріями ми провели рейтинг і виявили, які підрозділи найбільше кульгають, тому їх скорочуватимемо на більший відсоток. А ті відділи, які попереду і становлять обличчя інституту, ми намагаємося хоч трохи підтримати фінансово, хоча ця підтримка на мізерному рівні. 

Про це боляче говорити, — єдина в Україні програма з біотехнологій "Молекулярні та клітинні біотехнології для потреб медицини, промисловості і сільського господарства" теж потрапила під ніж. Знаєте, скільки нині коштує один проект, фінансований у рамках цієї програми? 40 тис. грн на рік. Найбільший — 75 тис. грн. Це навіть не смішно…

ельская_7
У робочому кабінеті, 2014

НАНУ закидають, що не виявляє активності в боротьбі за гранти Програми "Горизонт-2020". 

— Програма ЄС "Горизонт-2020" більшою мірою орієнтована на інноваційні проекти. Якщо ви пропонуєте проект із біотехнології, у вас має бути біотехнологічна фірма, що разом із вами це втілюватиме. Дозвольте запитати, з ким ми створюватимемо інноваційні проекти? За роки дії рамкових програм утворилися вже свої команди, котрі борються за гранти, яким убога Україна не потрібна. Наприклад, є програма ЄС EUREKA. Ми спільно з литовцями виграли в цій програмі грант із біосенсорів. Кожна з країн-учасниць має внести певну частку коштів. Отож Литва свою частку внесла, а наше Міністерство освіти і науки не заплатило ні копійки. І ми працювали безплатно, користуючись тим, що в нас із литовськими колегами добрі стосунки. Боюся, що з проектами "Горизонт-2020" буде аналогічна ситуація. 

ІМБГ, беручи участь у виконанні семи проектів Рамкових програм ЄС, був координатором великого проекту "Зміцнення кооперації в галузі біомедицини між ЄС і Україною". Ми беремо участь в інших міжнародних програмах і проектах. Наприклад, у двох програмах міжнародної науково-дослідної мережі GDRI, присвячених вивченню ранніх етапів розвитку онкологічних, аутоімунних та нейродегенеративних захворювань людини на молекулярному та клітинному рівні. 

Багато ваших співробітників виїхали працювати за кордон. А як тепер?

—Виїжджають. Був невеликий період із меншим відпливом. Може, це звучить крамольно. Як не дивно, в часи попередньої влади фінансування інституту й академії було краще. 

ельская_6
У Міжнародному інституті молекулярної та клітинної біології на конференції у Варшаві (Польща), 2009

Ще б пак, "проффесору" виявили честь імениті академіки, запросивши у члени президії НАНУ, а прем'єра обрали в членкори. Зараз про це в академії соромляться згадувати.

—Знаєте, мене важко попрікнути у співчутті до попереднього режиму. І я, і весь інститут брали участь в обох Майданах, підтримували нашу армію, як могли. І все-таки хочу підкреслити, що декому з колишніх можновладців певною мірою була притаманна простонародна повага до науки й навіть розуміння її соціальної ролі. Нині ж, коли при владі "яйце голові" хлопці, які володіють англійською мовою, незрозуміло, на якій підставі на науку й учених дивляться зверхньо. Ніби лише знання англійської визначає інтелектуальний та культурний рівень людини. Якщо прем'єр-міністр докоряє українській науці за відсутність Нобелівських лауреатів, то де наші українські Рузвельти, Черчіллі, Лі Куан Ю та Меркелі?..

В часи прем'єрства Юлії Тимошенко трохи коштів підкидали на обладнання, були гроші, хоч і невеликі, на реактиви. Тепер постановою Кабміну взагалі заборонили купувати обладнання, навіть якщо самі вишукаємо кошти. Тому виїздить, на жаль, така талановита молодь… 

А випадки повернення були?

—Раніше були, останнім часом — ні. Кілька років тому повернувся мій нинішній заступник Михайло Тукало, який пропрацював майже 10 років у Франції. Повернулися ще дві-три людини. Останніми роками не пригадаю жодного випадку повернення. 

Нині багатьох опановує розчарування, і не тільки від ситуації, яка склалася в науці та інституті, а й від того, що відбувається в країні. В нас ніяк не з'явиться державний діяч, який не тільки був би амбіційним у досягненні особистих цілей, а вище егоїстичних мотивів ставив би інтереси держави. У нас відбулася Революція Гідності. Де ця гідність? Хто скористався завоюваннями Майдану? Потрібно мати дуже міцні моральні підвалини, щоб після всього залишитися людиною й хотіти щось робити в цій країні. Тому, коли часом бачу молодих і розумних, які горять бажанням допомогти Україні піднятися й окрилитися, з'являється надія. Хочеться, щоб вони могли реалізувати свої здібності у своїй країні. 

Мою колишню аспірантку Марину Родніну, що виїхала свого часу на стажування в дуже хорошу закордонну лабораторію, удостоєно вищої наукової нагороди Німеччини — премії Лейбніца. Разом із нагородою вона отримує 2 млн євро на подальший розвиток своїх наукових досліджень.

Це я до того, як позначаються на долі людини умови, в яких вона працює. Марина потрапила у провідну європейську лабораторію з унікальним обладнанням, і в результаті людина себе реалізувала. Вона — директор Інституту біофізичної хімії в Німеччині й отримала вищу наукову нагороду цієї країни. Тим часом багато не менш талановитих її колег, котрі залишилися тут, хоча й стали професорами, членкорами НАНУ, однак повністю реалізувати себе не змогли. 

ельская_4
Зустріч з нагоди нагородження Орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня, 2008

У нас немає альтернативи — або ми розвиваємо науку й виходимо на світові інвестиції, або перетворюємо країну на зубожілу спільноту людей, котра втрачає інтелект і перспективи на достойне майбутнє. Третього шляху не дано.

Залишайтеся в курсі останніх подій! Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №29, 11 серпня-17 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво