«Експлорейшн», або Новий погляд на те, що потрібно робити в Космосі - Наука - dt.ua

«Експлорейшн», або Новий погляд на те, що потрібно робити в Космосі

3 червня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №21, 3 червня-10 червня

Після обрання Президентом Віктора Ющенка українським ученим, які приїжджають до Москви, Вашингт...

Фото центра Києва із космоса
 
Фото центра Києва із космоса

 

Після обрання Президентом Віктора Ющенка українським ученим, які приїжджають до Москви, Вашингтона чи Парижа, іноземні колеги ставили одне й те ж тривожне запитання: «Що буде тепер в Україні з космічною галуззю?» За кордоном набула поширення стійка думка, що галузь трималася лише завдяки підтримці старого Президента, оскільки він сам вийшов із її надр... До речі, представники самої галузі таку думку не поділяли і тому дуже спокійно відповідали: «Не померли за Кучми — проживемо і за нової влади». Як і всі представники хай-теку, вони втомилися від нескінченних, майже ритуальних заклинань у недавньому минулому на користь інноваційної політики, а на ділі — відсутності реальних кроків у цьому напрямі.

Нова влада із самісінького початку стала уважно придивлятися до перлин першої величини в народному господарстві України — авіаційної та космічної галузей. Перші особи відвідували заводи, зустрічалися з інженерами, конструкторами, ученими. Новий міністр Мінпромполітики дуже скоро продемонстрував, що нова влада всерйоз збирається знайти підходи до розвитку найбільш передових галузей в українській економіці.

27 травня на нараді з питань космічної галузі Президент України Віктор Ющенко заявив, що розглядає цей напрям як пріоритетний для країни і поставив завдання — розробити програму відродження галузі, окремим пунктом якої мало бути «відродження здорового «его» людей, для яких космос є професією».

Активність українського керівництва на цьому напрямі не залишилася без уваги за кордоном. Приміром, у російській пресі з’явилося чимало статей, які просто ховають українські перспективи в хай-теку. Так, солідний журнал «Экспорт вооружений» перелічив усі напрями, за якими космічна галузь України домоглася успіху, і доходить похмурого висновку: «В даний час українська космічна галузь не має самостійного значення, а отже, за визначенням не може бути самостійною одиницею ні на ринку засобів виведення, ні тим більше на ринку виробництва супутників. У цих умовах сприйняття Росії як основного конкурента, котрого Україна зобов’язана і має можливість потіснити, — ілюзія».

Далі — більше. Проаналізувавши ситуацію, російський експерт робить далекосяжні висновки. Фактично він пропонує рвати всі найважливіші нитки, котрі одвіку зв’язують російських і українських учених, конструкторів, які працюють у найбільш високотехнологічній галузі сучасної економіки. Ось у якій формі підноситься ця рекомендація: «...необхідно:

— у максимальному ступені обмежити участь і фінансування України в усіх провідних спільних космічних програмах. При незгоді української сторони з російськими умовами ці програми (наприклад, щодо створення носія «Циклон-2К») слід закривати, активізуючи натомість, за необхідності, альтернативні, але повністю російські програми;

— блокувати реалізацію програм щодо створення нових українських носіїв, передусім носія «Циклон-4» (це можна реалізувати, оскільки всі ці програми неможливі без участі російських підприємств);

— у найкоротші строки вирішити питання про російський засіб виведення для корабля «Кліпер» (або зміну його проектних характеристик), оскільки цей проект не лише фінансується за Федеральною космічною програмою, а й авансується як основа всієї майбутньої російської пілотованої космонавтики».

Оглядач «ДТ» звернувся до радника Президента України академіка НАНУ Володимира ГОРБУЛІНА та начальника управління космічних програм і наукових досліджень Національного космічного агентства України, доктора фізико-математичних наук Олега ФЕДОРОВА з проханням розповісти про нинішній стан галузі та її перспективи.

Перше запитання академіку Володимиру Горбуліну:

— Володимире Павловичу, ви, напевно, читали численні прогнози про розвал, який очікує українську космічну галузь у найближчому майбутньому. Як ви можете прокоментувати ці висновки російських експертів?

— Відверто кажучи, мені дуже боляче й навіть неприємно коментувати такі «висновки». Хотів би я подивитися, що буде, якщо Росія раптом відмовиться від усіх замовлень на українських космічних підприємствах! На мій погляд, українська і російська космічні галузі настільки тісно взаємозалежні, що обійтися одна без одної просто не можуть, хоч як би цього комусь хотілося.

Між іншим, основу «стратегічного щита» Росії складають ракетні комплекси СС-18. Вони досі є неперевершеними у світі. І все говорить про те, що такими залишатимуться ще років 10—15. Згадаймо, що деякі блоки для них виготовляли в Росії, але в основному комплекси були створені й розроблені в Дніпропетровську. І досі авторський нагляд за ними в Росії здійснюють автори — дніпропетровські спеціалісти.

Слід згадати й про те, що створити цей неперевершений комплекс удалося лише тому, що Головному конструктору Михайлу Кузьмичу Янгелю — талановитому вченому і видатному організатору науки — на початку шляху вдалося об’єднати різні наукові школи Дніпропетровська, Харкова, Москви, Ленінграда, Казані для роботи над спільною метою. Мені здається, що ці світлі моменти спільної історії нашої науки ми повинні пам’ятати і для користі справи робити на них акценти. І я не зовсім упевнений, що комусь вдасться повторити щось подібне, якщо вчені й інженери працюватимуть, спираючись лише на сили обмеженого творчого колективу однієї країни.

Дивовижні результати нашого співробітництва можна знайти і нині. Приміром, проект «Морський старт», виконаний великим міжнародним колективом за участі України та Росії. Це перспектива, майбутнє, до якого варто прагнути. Тим більше, що ми маємо чимало й інших спільних проектів. До співробітництва нас підштовхує саме життя.

Тому коли читаю такі єзуїтські рядки, щоразу запитую себе: навіщо порушувати подібні питання, коли сьогодні в усьому світі міжнародна кооперація виходить на перший план, коли та ж Росія прекрасно співробітничає зі своїми колишніми супротивниками? Кому потрібно робити акценти на тому, що роз’єднує нас? Що це може дати в перспективі?

До речі, гарячим головам хочу порадити: нехай підрахують, у що цей замір обійдеться нашим державам і наскільки боляче відмова від співробітництва вдарить по науковому потенціалу двох країн. У жодному разі не можна піддаватися на такі провокаційні пропозиції. Не завадить згадати, що з ініціативи президента НАНУ академіка Б.Патона країни СНД більш як десяток років тому підписали документ про співробітництво у вивченні космічного простору.

Нова влада відповіла на запитання: що буде з космічною галуззю в Україні. Наша країна починає більш інтенсивно шукати своє місце у світовому поділі праці. Переконаний, що досягнення за широким спектром робіт значно перевершуватимуть ті кошти, які може сьогодні виділити на ці цілі наша держава.

Олег Федоров
 
Олег Федоров

На запитання оглядача «ДТ» відповідає доктор фізико-математичних наук Олег ФЕДОРОВ.

— Олеже Павловичу, Президент поставив перед працівниками космічної галузі України завдання — створити програму відродження галузі. Назвіть основні напрями цієї програми.

— Увага вищого керівництва країни до цієї галузі не випадкова. З кожним роком зростає кількість активних учасників космічних перегонів. Варто згадати лише про амбітні програми Китаю, Індії, Японії, Південної Кореї, Малайзії, Бразилії, Аргентини... Зовсім недавно космічне агентство створено в Нігерії, дедалі ширше розгортається космічна програма в Єгипті.

Було б дивно, якби Україна, котра відноситься до семи—восьми держав, які в даний час мають повний цикл розробки та виробництва ракетно-космічної техніки, не скористалася такою гігантською перевагою. За радянських часів українські космічні підприємства були орієнтовані в основному на військові ракети. Тоді «Південмаш» випускав до 100 бойових ракет на рік. Нині Україна відмовилася від ракет стратегічного призначення, котрі несуть ядерну зброю. Це зажадало зміни організації космічної діяльності. Наші пріоритети на найближчий час — закріплення на ринках космічних послуг, насамперед пускових, а також здійснення проектів в інтересах широкого кола споживачів; йдеться насамперед про спостереження Землі з космосу, космічні телекомунікації, наукові дослідження. Інакше кажучи, Україна мусить розвивати те, що добре вміє робити, підпорядкувавши пріоритети космічної політики насущним загальнодержавним потребам.

Зрозуміло, що зберегти наш гігантський потенціал, переорієнтувати його в нових умовах — далеко не проста робота.

— Деякі галузі, колись досить розвинені, просто згорнули виробництво. Перед космічною не стояв такий варіант?

— Звісно, був і такий «вихід». На щастя, розуміння того, що космічна галузь — національне надбання, яке потрібно зберегти і розвивати, лягло в основу перших державних космічних програм. Саме тому більшість наших підприємств і КБ зараз працюють рентабельно. Так, знизилася частка космічної тематики. Але ми дотримуємося правила: заводи мусять зберегти стратегічно важливі виробництва. І це одне з наших головних досягнень.

— І, тим не менш, недавно в «ДТ» академік Володимир Присняков скаржився на те, що ми фактично втратили передові позиції в цій галузі й у нас немає перспективи...

— З цим важко погодитися, особливо з відсутністю перспективи. Я вже сказав, що перша космічна програма (1993—97 рр.) — це програма підтримки. Але аж ніяк не підтримки музейних експонатів. Вона дозволила зберегти спроможність створювати ракети й космічні апарати. Ми змогли стати учасниками одного із найяскравіших комерційних проектів сучасності — «Морський старт». Перший вітчизняний апарат дослідження Землі «Січ» запущено 1995 року. Так, це старе напрацювання, але ми його не тільки вивели на орбіту, а й одночасно навчилися управляти з одного пункту, чого не було в Радянському Союзі. Наступними запусками «Океану» і «Січ-1М» закладено основу для створення вітчизняного угруповання спостереження Землі. Зараз у нас є необхідна наземна інфраструктура. Ми вже вміємо не тільки управляти космічним апаратом, а й отримувати інформацію, вирішувати важливі прикладні та фундаментальні завдання. Хоча кількість робітників у галузі зменшилася, було збережено основні підприємства космічної галузі, конструкторські бюро. На гідному рівні і космічна наука. Зараз готуємо кілька наукових проектів, які реалізуватимуть за участі закордонних колег.

— Сьогоднішні українські ракети було розроблено десятки років тому. Чи можна з таким багажем йти в майбутнє?

— Ми виготовляємо п’ять ракетних комплексів: «Зеніт-2», «Зеніт-3SL», «Циклон-2», «Циклон-3» і конверсійну ракету «Дніпро». У нас сила-силенна космічних технологій, котрих немає в інших країн.

Тепер із приводу того, наскільки сучасними є наші розробки. Космічні ракети-носії мають тривалий цикл використання. Так, РН «Союз» — це модернізована корольовська Р-7. Із цього погляду наш «Зеніт» ще молодий, недавно відзначили його 20-річчя. У своєму класі — це найкраща ракета у світі.

Найнадійніша ракета — «Циклон», яку запускали більш як двісті разів, причому відсоток успішних запусків — найвищий у світі. Зараз створюється новий носій середнього класу «Циклон-4». Всі переваги попередніх «Циклонів» будуть збережені, плюс екологічна безпека.

Слід згадати і чудові наземні засоби — Євпаторійський центр з унікальним антенним комплексом. Таких антен, як наша РТ-70 у світі всього шість. Вона вже супроводжувала дальні космічні місії. Ми отримали сигнал від європейського «Марс-Експресу» і готуємо угоду з ЕКА для можливості управління майбутніми космічними місіями. Зараз модернізуємо приймальну апаратуру. Разом із європейськими фахівцями готуємо програму застосування цих засобів для астрофізичних досліджень.

— Наскільки великою є українська частка участі у виготовленні цих ракет?

— «Зеніт» на 50 відсотків виробляється в Україні. А в «Циклоні» наш внесок становить до 80%.

— Можна чути закиди з приводу того, що багато виробництв, наприклад, знаменитий «Хартрон», засновані на старих відкриттях і технологіях, а техніка майбутнього створюється зовсім на інших принципах...

— Скарги такі засновані на зменшенні кількості замовлень від російських підприємств. «Хартрон» — розробник систем управління для деяких російських РН. Нині замовлення на нові системи вони розміщають на своїх підприємствах. Росію важко в цьому звинувачувати. У цьому полягає одна з проблем наших високотехнологічних підприємств.

Щоб змінити стратегічні перспективи й отримати віддачу, зараз потрібно вкласти кошти в науку, розробку нових технологій. Сподіваємося, що з приходом нового уряду ця проблема стане предметом серйозної дискусії і важливих рішень. Це неприродно, коли сума грошей, які виділяють на космічні дослідження, менша, аніж податок, який відраховується космічною галуззю до бюджету. Ну, який при цьому буде розвиток технологій?

Американці називають космічні дослідження інвестиціями в майбутнє і вважають, що космічні технології стимулюють розвиток усієї промисловості США. А якщо казати про безпосередню віддачу, то прибутки від застосування розробок (усім відомий штрих-код чи кросівки), створених у рамках Місячної програми, перекривають ті мільярди, що йдуть на космічну програму!

— Якою є сума бюджетних асигнувань, котра дозволяє вам підтримувати все це господарство?

— 10 млн. доларів — це те, що ми маємо реально з держбюджету. З цих грошей фінансується космічна програма: створення системи спостереження Землі з космосу «Сiч», наземна інфраструктура, створення системи геоінформаційного забезпечення і науково-дослідні роботи. Ця сума вп’ятеро менша від тієї, що передбачена в Законі України про космічну програму. Зрозуміло, що в такій ситуації ми змушені призупиняти деякі важливі проекти, а найголовніше — не забезпечуємо випереджуючу розробку перспективних технологій.

— А як же створювати і запускати супутники?

– Один супутник із запуском коштує приблизно 50 млн. доларів. Тобто, якщо ми нічого більше не будемо робити, то раз на п’ять років зможемо запускати один космічний апарат середньої якості. Таким чином, безперервні космічні спостереження ми просто не зможемо забезпечити. Це не кажучи вже про науково-технічний заділ. Тому перехід до нового принципу фінансування космічних програм — одне із найактуальніших завдань.

— У чому зараз інтерес України в космічній діяльності?

— Продавати на міжнародному ринку послуги й технології, а також виконувати ті програми, без котрих немислимий стійкий розвиток (мається на увазі космічний моніторинг). Важливий пріоритет — здійснення наукових проектів. Без них казати про розвиток науково-технічного потенціалу країни неможливо. Космічне агентство плідно співробітничає з радою з питань космічних досліджень НАНУ, очолюваною академіком Б.Патоном. Є цікаві й багатообіцяючі проекти, але їхня реалізація суттєво ускладнена через відсутність фінансування.

— Зараз у світі повальна мода на космос. Чим це можна пояснити?

— Життєвою необхідністю. Положення про те, що космонавтика зумовлює економічний і соціальний прогрес — тепер добре засвоєно політиками. Сьогодні ця галузь стає дуже прагматичною і в ряді напрямів перетворюється на високоприбутковий бізнес. В останні два роки тут сталися знакові зміни. Я зупинився б тільки на двох моментах.

По-перше, з’явився системний погляд на те, що потрібно зробити людству в космосі. У концентрованому вигляді він виражений в ініціативі президента США Буша й отримав назву «Освоєння космосу — нове бачення» (Експлорейшн). Американці зараз зайняті розробкою «дорожньої карти», котра складається з 13 частин. Серед них: освоєння Місяця, подорож на Марс, вивчення фундаментальних принципів розвитку Всесвіту і пошук відповіді на вічне запитання: звідки взялося життя...

Американці прямо кажуть про те, що з цієї програми вони самі зможуть реалізувати не більш як 50%. Світова спільнота може включити власні програми в цей пул і побудувати спільний дім. Вже йде процес складання спільного плану дій на найближчі 20 років. Він має бути готовий до кінця поточного року. Американці пропонують колегам з інших країн не дублювати одне одного. Приміром, розробляється кілька марсіанських місій — європейська, американська, японська. Розроблено велику кількість Місячних програм. Таке враження, що там виявлено поклади великих діамантів, і всі терміново готуються туди летіти. А чому б не організувати спільну систему проектів? Це нова філософія, котра об’єднує людей. Вона мені дуже подобається...

Американці дали сигнал відправці поїзда. Дуже важливо зайняти місця у вагонах. Україні потрібно не тільки знати, куди він поїде, а й взяти участь у подорожі.

Інша ініціатива, котра також важлива для України, — спостереження Землі з космосу. Після торішнього цунамі необхідність цієї космічної технології відчули всі. Тому й у цій сфері спостерігається принципово нове об’єднання зусиль.

Створено Світовий комітет GEO, котрий виробив десятирічний план побудови «системи систем» для спостереження Землі з космосу. Її головне завдання — підняти рівень прогнозування тих змін, які відбуваються навколо нас. Україна також має взяти участь у цьому процесі, оскільки завдання екологічного моніторингу, природних ресурсів — для нас надзвичайно актуальні. Ми повинні стати частиною сучасної системи обміну даними і прийняття рішень. Вже реалізується кілька пілотних проектів у цьому напрямі разом із європейськими та російськими фахівцями. Гадаю, найближчим часом ми визначимося з концепцією нашого входження в Європейську систему моніторингу в інтересах безпеки й охорони довкілля (GMES).

— Поки головні гравці в космічному змаганні — США і Євросоюз. Ну і, звісно, Росія, Китай. Як Україна почувається поруч із цими гігантами?

— Значимість космічних технологій можна проілюструвати положенням із «Білої книги» європейської космічної політики, Європа вистоїть у змаганні зі Сполученими Штатами тільки при випереджаючому розвитку космічних технологій. І ще одна ключова думка, тепер із резолюції саміту зі стійкого розвитку, що відбувся в Йоганнесбурзі 2002 року: стійкий розвиток неможливий без адекватної інформації про Землю та її найближче оточення. Підбиваємо підсумок: без розвитку космонавтики реальний розвиток країни в умовах глобалізації неможливий. Тому кожна країна приречена розвивати і використовувати космічні технології. А наше «самопочуття» в оточенні космічних гігантів визначатиметься рівнем нашого космічного потенціалу. Сподіваюся, що карликами ми не були й не станемо.

— Які подальші перспективи України на космічному ринку?

— Наша країна може стати регіональним лідером, здатним здійснювати космічні програми в інтересах країн Балтійсько-Чорноморського регіону. Розвиток комерційних проектів типу «Морський старт» і «Циклон-4» (із Бразилією) дозволить нам посісти гідне місце передусім на ринках космічних послуг. Це реальна перспектива, хоча вона й потребує величезних зусиль.

— Чому наші взаємини з Європою складалися не найкращим чином?

— Напевно, були різні причини, у тому числі й політичного характеру. Українські носії об’єктивно є конкурентами європейським, тому наші пропозиції про спільну діяльність наштовхувалися на нерозуміння. Зараз для легкої європейської ракети «Вега» у КБ «Південне» створюють двигун верхнього ступеня. Це вже позитив. Важливою є суттєва зміна взаємин у цій сфері. Діє спільна група з питань космосу на рівні Україна—ЄС, розроблено план спільних дій, готується до парафування угода про участь України в навігаційному проекті «Галілео», здійснюється ряд дослідницьких проектів. Ми ініціювали входження України в Європейське космічне агентство як асоційованого члена. Все це свідчить про те, що космонавтика має шанси стати одним із найактивніших напрямів співробітництва з об’єднаною Європою.

— А на інші ринки пробували виходити?

— Найбільшим ринком космічної продукції залишається Росія, котрий ми, природно, не хочемо втрачати. Після успішного міжнародного комерційного проекту «Морський старт» великі надії покладаємо на запуски з бразильського космодрому Алькантара новим РН «Циклон-4». Необхідно назвати і створення в КБ «Південне» апарата «Єгиптсат». Суттєву роль відіграє і наше співробітництво з Китаєм. І хоча зараз спостерігається спад на світовому ринку космічних послуг — щорічна кількість запусків за останні роки впала з 90 до 60 — однак торік майже 13% світових запусків було здійснено ракетами-носіями українського виробництва.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво