Довголіття: XXI століття

…Я, може, лише жити починаю — на пенсію переходжу!..

Листоноша Пєчкін, мультфільм
«Канікули в Простоквашині»

Старість неминуча. Якою вона буде — немічним і хворобливим існуванням чи повнокровною порою життя? Як збільшити термін життя і при цьому залишитися бадьорим та здоровим до глибокої старості? На ці запитання шукає відповіді геронтологія (від греч. gerontos — старий) — наука, яка вивчає старіння живих організмів.

Зародження її пов’язують з ім’ям батька геронтології І.Мечникова, великий період творчої діяльності якого випав на Україну. В Інституті геронтології Академії медичних наук України (АМНУ) створено та існує одна з найбільших і авторитетних у світі наукових шкіл геронтології.

Тривалість життя в розвинених країнах (Японія, Швеція, Швейцарія, Франція) становить 74—76 років для чоловіків і 80—83 роки для жінок. Українські чоловіки живуть у середньому 61—62 роки, а жінки — 72—73. Тривалість життя в розвинених країнах повільно зростає. У нашій країні тривалість життя падає.

Жіночий організм запрограмований природою на вагітність і пологи й краще вміє пристосовуватися до зовнішніх умов, тому й живуть жінки на кілька років довше, ніж чоловіки. У розвинених країнах ця різниця наближається до біологічно передумовленої. Однак на настільки значну різницю в тривалості життя українських чоловіків і жінок впливають, очевидно, крім біологічних, інші чинники.

У 60-х роках минулого століття американські вчені прогнозували збільшення тривалості життя людини на 50 років до 2020 року. На початку 80-х років багато хто вважав, що до кінця XX століття вдасться уповільнити темп старіння людини з допомогою препаратів — геропротекторів. Наприкінці 90-х думали, що це вдасться зробити до 2010 року.

На сьогоднішній день зрозуміло, що ці прогнози були надто оптимістичними. Та можливість розробки засобів продовження життя цілком реальна. Це підтверджують надзвичайні приклади довголіття як серед людей, так і серед інших біологічних видів. До того ж уже сьогодні відомі способи збільшення індивідуальної тривалості життя на 30—50%.

Всі ми старіємо однаково, і кожний із нас старіє по-своєму.

В.Фролькіс

Ім’я академіка Володимира Фролькіса (1924—1999) добре відоме в науковому світі. Тривалі роки Володимир Веніамінович очолював кафедру фізіології старіння Інституту геронтології АМН України. Він був першим академіком за фахом геронтологія.

Розроблена В.Фролькісом генорегуляторна теорія старіння об’єднала в собі та розвинула ідеї, накопичені за всю історію геронтології. Він розглянув ці ідеї, акцентуючи увагу на тому, що з віком в організмі відбуваються порушення механізмів саморегуляції. Ці порушення і призводять до виникнення вікових захворювань — атеросклерозу, раку, діабету, паркінсонізму, хвороби Альцгеймера.

За Фролькісом, тривалість життя визначається балансом двох процесів: старіння й антистаріння. Для антистаріння В.Фролькіс запропонував більш точне поняття — «вітаукт» («віта» — життя, «ауктум» — збільшувати). Одні механізми вітаукту спрямовані на створення більш надійних систем, менш схильних до старіння. Інші механізми прагнуть компенсувати, ліквідувати процеси старіння. Приміром, із віком знижується активність деяких залоз внутрішньої секреції. Через це в організмі зменшується кількість деяких гормонів, але при цьому чутливість клітин і органів до гормонів збільшується. Так, підвищеною чутливістю до гормонів організм компенсує їх меншу кількість.

Коли процеси старіння починають переважати над процесами вітаукту, організм старіє і гине.

Як же відбувається управління процесами старіння-вітаукту?

Всі ми пам’ятаємо зі шкільного курсу біології, що молекула ДНК — це носій спадкової інформації. ДНК складається з генів. Кожний ген — це код, програма побудови окремого білка. Існують механізми регуляції, що запускають генетичну програму зародка і контролюють розвиток організму все його життя. Завдяки цим механізмам однакові клітини зародку стають різними і з них виростають окремі органи. В дорослому організмі процеси в клітинах управляються тим самим диригентом — механізмами регуляції.

Співробітники Інституту геронтології АМНУ провели досліди, які показали, що речовини, котрі блокують певну групу генів, приводять до значного збільшення тривалості життя. Ці речовини блокували гени, в яких синтезуються «білки старіння», які ведуть до загибелі клітин. Крім «білків старіння», на думку дослідників, є також і «білки антистаріння».

Причиною старіння є порушення генної регуляції, що неминуче відбувається з віком.

За таких порушень, по-перше, білки в клітині синтезуються в інших кількісних співвідношеннях.

Інший важливий момент — порушення генної регуляції може призвести до активації генів, що раніше «мовчали». Спадковий апарат людини на 15—20% складається з провірусів. Вони накопичилися в процесі еволюції живого від її нижчих форм (вірусів) до вищих (людини). Віруси — це некліткова форма життя. Провірус знаходиться в клітині хазяїна та об’єднаний із його спадковим апаратом. До певного часу провірус може ніяк не виявляти себе. Та за певних умов відбувається його активація з найрізноманітнішими наслідками. Наприклад, може утворитися онковірус і відбудеться ракове переродження клітини.

Що старша людина, то більша можливість генетичних порушень у клітинах. Адже ці порушення часто викликають зовнішні причини — радіоактивне випромінювання, хімічні речовини тощо. І чим довше людина живе, тим більше в неї шансів щось не те вдихнути-проковтнути.

Дослідження вчених Інституту геронтології АМНУ показали, що при старінні різко зменшується потік речовин через нейрони — клітини головного мозку і послаблюються нервові впливи на клітини та органи. Це відбувається через загибель нейронів, периферичних нервових закінчень, ослаблення синтезу речовин — передавачів нервових імпульсів. Нервовими волокнами від нервової клітини до органів рухаються різноманітні речовини, починаючи з білків і амінокислот і закінчуючи вірусами. Якщо в нейронах можуть з’являтися «білки старіння», провіруси, то чи не можуть вони з нейронним потоком доходити до клітин, пригнічуючи їхню активність?

А що ж вітаукт?

Найважливішим чинником вітаукту є розвиток мозку. Не випадково люди, які ведуть активне інтелектуальне життя, живуть довше.

В експериментах удалося показати, що довше живуть тварини, які відчувають помірні стреси. Менше живуть ті тварини, які не відчувають стресів чи, навпаки, живуть в умовах частих і сильних стресів. Отже, стрес може бути корисний, коли мобілізує сили організму, і шкідливий, викликаючи хвороби, старіння організму. Багато проявів старіння схожі на зміни, що відбуваються при стресі. Під час стресу синтезуються певні білки, що грають захисну роль, з’єднуючись з іншими життєво важливими білками. Вони немов супроводжують їх, роблять довговічнішими, активними. У клітинах, які старішають, синтезується деяка кількість «білків стресу». Проте при додатковому стресі синтез «білків стресу» у старості менший, ніж у молодості. Тому люди похилого віку переносять додаткові стреси гірше, аж до інфарктів та інсультів, а в молодих людей сильні стреси мобілізують пристосувальні можливості організму.

Ще 1998 року академік В.Фролькіс написав: «Можна сподіватися, що в майбутньому, коли розшифрують структуру генів, можна буде створити препарати, які цілеспрямовано діють на окремі групи генів, активуючи чи пригнічуючи їх. Це буде найефективнішим засобом профілактики й терапії хвороб. Генорегуляторна терапія стане основою медицини майбутнього».

На сьогоднішній день генетичний код людини розшифрований. Інтенсивно розвивається напрям генної терапії, маніпулюють прямо з окремими генами. В одних випадках у клітину імплантують ген, домагаючись при цьому посилення синтезу певного білка. Інший шлях — видалення з клітин генів, які синтезують білки, які лежать в основі порушення їхніх функцій.

Отже, в лабораторних умовах удалося з’ясувати, які чинники впливають на тривалість життя. А що ж у реальному житті?

…Пушкін, Лермонтов і Толстой їздили на Кавказ пити кефір...

З рекламної інформації про кефір одного з вітчизняних виробників

На Кавказі живе 42% усіх довгожителів у світі. Особливо багато їх в Азербайджані та Абхазії. При цьому ні Абхазію, ні Азербайджан не можна назвати регіонами з високим рівнем життя населення, характерним для розвинених країн.

Дослідження способу життя кавказьких довгожителів, проведений свого часу Інститутом геронтології АМНУ, дали дуже цікаві результати.

Традиційно їжа абхазців і азербайджанців низькокалорійна. Завдяки високому вмісту кисломолочних продуктів мікрофлора кишечнику довгожителів схожа на мікрофлору здорових дітей. У раціоні багато рослинних продуктів. Традиційно превалюють гострі блюда з червоним перцем. Він містить речовину, яка нормалізує жировий обмін, знижує артеріальний тиск, бере участь у терморегуляції. Довгожителі вживають багато поліненасичених жирних кислот і найбільше біологічно цінної лінолевої кислоти (за рахунок високої кількості в їжі кукурудзяної та соняшникової олії). В їжі довгожителів мало холестерину, зате багато вітамінів і природних антиоксидантів. Останні здатні нейтралізувати вільні радикали (дуже активні хімічні сполуки, які ушкоджують інші молекули та клітини), які утворяться при окисних процесах в організмі.

Важливо й те, що людей похилого віку на Кавказі традиційно поважають у суспільстві, до їхньої думки прислухаються, вони беруть активну участь у житті села та своєї сім’ї, активно спілкуються із сусідами та родичами. 80% довгожителів не вважають свій вік похилим. З віком сприйняття людиною часу змінюється. Що старша людина, то час для неї минає швидше. Довгожителі Кавказу сприймають час так, як 40—50-літні.

99% довгожителів — представники великих патріархальних сімей, де батьки, діти та онуки живуть під одним дахом. Сімейні стосунки підпорядковуються суворим правилам поведінки в різноманітних ситуаціях. Завдяки цьому дуже знижується кількість конфліктів. Практично всі довгожителі віддають перевагу спокою, мирному вирішенню конфліктів. У довгожителів низький рівень вимог, вони прагнуть до збереження свого особистого та соціального стану.

«— Что же из этого следует?

— Следует жить!..»

Ю.Левітанський

Генорегуляторна терапія, генна терапія — це, можливо, у майбутньому. А що робити сьогодні? Що людина сама може зробити для того, щоб старість була активною, а життя тривалим?

Отже, раціональний спосіб життя. Жодні таблетки його не замінять.

Багато досліджень у різних лабораторіях світу показали, що найефективнішим способом продовження життя є кількісно недостатня і при цьому якісно повноцінна дієта. Збільшує тривалість життя і дієта з обмеженою кількістю білка (міститься в м’ясі, рибі, молоці, бобових, горіхах). До того ж експериментальні дослідження Інституту геронтології АМНУ показали, що така дієта навіть у старих тварин збільшує тривалість життя. Вона сприяє тому, що вікові порушення в організмі відсуваються на пізніші строки. З’ясувалося, що калорійність раціону довгожителів України майже вдвічі менша, ніж у середньому в усього населення, вони вживають удвічі-вп’ятеро менше тваринного білка. Крім того, важливо, щоб у раціоні було трохи жирів, достатня кількість ненасичених жирних кислот (морська риба, рослинні олії — соняшникова, кукурудзяна, оливкова, соєва, рапсова, лляна), фосфоліпідів (основне джерело — нерафіновані рослинні олії, трохи містяться в м’ясі, яйцях, рибі).

Важливо, щоб було досить вітамінів. Людям, старшим за 50 років, доцільно раз на півроку приймати курс вітамінів.

Крім цього, слід простежити, щоб у їжі містилася достатня кількість антиоксидантів, до яких належать вітаміни A, E, C.

Обов’язковий активний руховий режим — регулярні фізичні навантаження, але не спорт.

Необхідний активний інтелектуальний режим. Люди допитливі, освічені, вдумливі живуть довше.

Довгожителі, як правило, люди з оптимістичним поглядом на життя. Тому важливий позитивний емоційний настрій.

Міцного здоров’я та довголіття, шановний читачу!