ДИВА МІНІ-ТРАНСПЛАНТАЦІЇ

Нещодавно в Харкові відбулася Всеукраїнська наукова конференція «Успіхи і перспективи розвитку кріобіології та кріомедицини». Попри досить скромний статус конференції, сюди приїхало чимало фахівців із різних країн світу. Що зацікавило відомих дослідників?

— Високий науковий рівень організаторів конференції — учених Харківського інституту проблем кріобіології та кріомедицини, — відповів на це запитання лікар Суміда з Японії. — Це унікальний дослідний заклад, в якому сконцентровані зусилля вчених різних спеціальностей для вирішення завдань вивчення та використання низьких температур на благо людини. Я присвятив науці майже півстоліття, але приїхав до вашого міста з думками про майбутнє кріомедицини. Зокрема, харківські вчені розробляють і з великим ефектом застосовують нові методи лікування хвороб і поліпшення якості життя людини.

— Моє співробітництво з Україною в галузі кріобіології розпочалося ще за часів СРСР, — каже доктор Колін Грін із Великобританії. — Ця вірність пояснюється насамперед любов’ю до вашої країни. Так, ваша держава виділяє зараз надто мало грошей на розвиток науки, але ваші молоді вчені генерують прекрасні ідеї! Жодних сумнівів, що найближчими роками спільними зусиллями фахівців усього світу відбуватимуться нові прориви в галузі заморожування, збереження і наступного відтаювання живих клітин, тканин і навіть цілих органів і використанні їх для лікування.

— Харківський інститут проблем кріобіології та кріомедицини — єдина в Європі науково-дослідна організація, яка займається вивченням і використанням холоду в біології та медицині в комплексі, — заявив доктор Бернард Флер із Франції. — Я співробітник фірми, яка виробляє різноманітне медичне устаткування, і приїхав на конференцію в надії на практичне співробітництво з українськими фахівцями в галузі кріомедицини.

Бережіть запчастини
в банку

…Уявіть собі, читачу, що у вас на улюбленому піджаку з драпу протерлися рукава, тоді як все інше — перед, спинка, комір, підкладка — ще в повному порядку.

Ви приносите піджак до майстерні з ремонту одягу, де вам замість традиційних латок пропонують нові послуги. Майстер прикладає до протертих місць обрізки нової тканини, і на ваших очах із цими шматочками починають відбуватися надзвичайні метаморфози. Вони самостійно збільшуються в розмірах, акуратно «впаюються» у краї дір і так точно підлаштовують свій колір і структуру під ваш драп, що рукава в результаті стають як новенькі. Є засіб, який ще більше викликає здивування, — до піджака прикладають навіть не тканину, а дрібні шматки ниточок, а вони самі знаходять і ремонтують ушкоджене місце.

Ефектно? Приблизно так виглядає новий метод лікування цілої низки захворювань людини, який отримав назву тканинної та клітинної терапії чи міні-трансплантації. На думку багатьох фахівців, поруч із генною терапією, цей вид лікування може зробити цілу революцію в медицині. В Україні єдиним науково-дослідним закладом, який веде глибоку комплексну роботу в цій галузі, є Інститут проблем кріобіології та кріомедицини НАНУ під керівництвом академіка Валентина Грищенка в Харкові. У Росії аналогічними проблемами займається Інститут біологічної медицини при адміністрації президента.

Нині в Харкові на базі інституту створений Державний міжвідомчий центр кріобіології та кріомедицини під егідою Міністерства охорони здоров’я, Національної академії наук і Академії медичних наук, у рамках якого організований єдиний в Україні Банк біологічних об’єктів. Він повинний стати першим етапом широкого впровадження міні-трансплантації в клінічну практику.

Спасибі донору

Звідки ж беруться тканини та клітини для пересадки?

На жаль, із пісні слів не викинеш. Їх основне джерело — людські ембріони, результат легальних абортів, а також плацента й так звана кордова, тобто пупкова кров. Відповідно до закону України про трансплантацію, це утильний матеріал, який дозволено використовувати з лікувальною метою. Відповідно до цієї специфіки харківські кріобіологи працюють у контакті з кафедрою акушерства та гінекології Харківського медичного університету, а фахівці з Інституту біологічної медицини — із Науковим центром акушерства, гінекології та перінатології РАМН.

Річ у тому, що тканини та клітини ембріона якісно відрізняються від тих, із яких складається тіло дорослої людини. Вони немов заряджені вибуховою енергією росту та відновлення, оскільки зародок тільки почав виконувати свою біологічну програму розвитку. Вони легко приживляються в будь-якому організмі. І до того ж містять велику кількість так званих стовбурових клітин, подібних до будівельних базових одиниць, які мають чудесну спроможність при необхідності перетворюватися в організмі на будь-яку спеціалізовану тканину.

Вони й називаються стовбуровими, оскільки всі інші види клітин походять із них, як гілки зі стовбура дерева. Потрапляючи до організму пацієнта, вони знаходять там «слабку ланку», вкорінюються і починають розмножуватися, утворюючі молоді колонії. Щоб компенсувати порушену функцію того чи іншого органа, досить пересадити лише 3—7% клітин від його обсягу. Справді, це зовсім невеличка «латочка», тим паче, що в разі потреби процедуру можна повторювати скільки завгодно. У деяких випадках така міні-трансплантація може замінити пересадку цілого органа.

Проте відібрати з ембріональної тканини матеріал, який міг би стати життєздатним трансплантантом, зовсім не проста річ. Досить складна система отримання біологічного матеріалу, його опрацювання, холодової консервації, збереження, а також тестування за суворо фіксованими параметрами, спрямована до однієї мети — забезпечити безпеку людини, якій згодом пересаджуватимуться ці тканини.

Варто додати, що робота Українського банку біологічних об’єктів побудована в повній відповідності зі стандартами Європейської асоціації тканинних банків.

Життя в борг

Сама ідея лікування за допомогою пересадки тканин виникла ще наприкінці ХIХ століття. Однак її широке застосування гальмувалося невмінням зберігати протягом тривалого терміну донорський матеріал життєздатним.

Доводилося або пацієнта терміново підбирати до несподіваного донора, або навпаки — донора до несподіваного пацієнта. Згадаємо професора Преображенського з «Собачого серця», який став прообразом професора Воронцова, який реально існував і працював у Москві. Якби в Преображенського була свобода вибору, навряд чи б він використовував для експерименту тіло невдахи Клима Чугункіна. До того ж за короткий час життя донорських тканин просто неможливо перевірити їх на наявність бактеріальної та вірусної інфекції.

Знадобилися роки й роки кропіткої роботи співробітників Інституту проблем кріобіології та кріомедицини НАНУ, щоб вивчити особливості метаболізму клітин і тканин раннього строку розвитку, їх властивості, досліджувати, як впливає на них заморожування, підібрати кріопротектори, перевірити, як вони реагують на тривалий крижаний полон. Коротше кажучи, перетворити донорський матеріал на стандартний препарат, який зберігає всі свої цілющі властивості після процедури заморожування і наступного відтаювання і готовий до використання в будь-який час.

— Нині у нашому банку за умов глибокого холоду зберігаються тисячі одиниць препаратів близько двадцяти найменувань, — розповідає директор Українського банку біологічних об’єктів, доктор медичних наук, професор Тетяна Миколаївна Юрченко. — Серед них плацента, фрагменти вилочкової та щитовидної залози, селезінки, нирок, трубчастих і плоских кісток, суспензії фетальних клітин печінки, хрящової та церебральної тканин, нервові стовбури, тверда мозкова оболонка та ряд інших біологічних об’єктів, на заготівлі яких пішли як ранні ембріони — до 16 тижнів розвитку, так і пізні, коли вже сформувалися органи та тканини. Вони застосовуються зараз при різних показаннях, проте фахівці інституту переконані, що галузь їх застосування може бути істотно розширена.

Я попросила показати, як виглядають препарати, які закладають на тривале збереження. Фрагмент нирки, приміром, являє собою мікроскопічну горошину, запаяну в мініатюрний прозорий контейнер із нетоксичної, ареактивної плівки. Багато років може зберігатися ця тканина за умов глибокого холоду. За необхідності її дістануть, відігріють, відновлять хід біологічних процесів і трансплантують під шкіру пацієнту, котрому ця міні-операція, можливо, врятує життя. А завись клітин і зовсім можна ввести за допомогою звичайного уколу.

Список захворювань, які можна лікувати за допомогою нового виду терапії, уже досить великий і продовжує зростати.

Міні-трансплантація використовується при лікуванні трофічних виразок, невритів, гепатиту, недостатності надниркових залоз, анемії, післяпологових інфекцій, хірургічного сепсису як загальностимулюючі засоби. Їх застосування показане також при лейкемії, спадкових дефектах метаболізму, імунодефіцитах, при хворобах Альцгеймера, Паркінсона, Дауна, інсультах, травматичних ушкодженнях нервової системи, епілепсії, діабеті, порушеннях імунного статусу, хронічних запальних процесах, ішемічній хворобі серця, постінфарктних станах, неспецифічних поліартритах, хворобах органів дихання, реконструктивних операціях на кістковій тканині, пригніченні кровотворення після хіміо- і рентгенотерапії.

Звичайно, міні-трансплантація — не панацея, як не може бути панацеєю жодний вид лікування. Та юна енергія клітин вдихає в організм хворого нові сили, допомагає частково відновити втрачене здоров’я, компенсувати хворобливі ушкодження, відсунути зів’янення, відновити здатність до активної діяльності, зробити життя якіснішим і повноціннішим. Характерно, що при цьому жодних ускладнень чи побічних явищ зареєстровано не було. Правда, вчені й не приховують, що їм самим до кінця не зрозумілий складний механізм дії препаратів, ясно тільки, що вони здійснюють особливу поліфункціональну дію.

Тканинна та клітинна терапія — це поки що новинка для нашої медицини. Основи цього предмета в медичних вузах не вивчають, за винятком інституту післядипломної освіти в Полтаві, де читається спеціальний курс. Тому у функції співробітників Банку біологічних об’єктів входить і просвітительська діяльність, і підбір спеціальної літератури, й індивідуальна робота з лікарями. Та чутки про новий вид терапії поширюються швидко. Продукцію банку використовують нині лікувальні заклади Харкова, центри та клініки в Києві, Одесі, Сімферополі, Чернівцях, Полтаві, Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Маріуполі, Житомирі, Бєльцях, Луганську, а також лікувальні заклади зарубіжних країн.

Лікування це платне, оскільки роботу банку держава не фінансує. Він живе й розвивається на самоокупності. Якщо лікар радить хворому вдатися до метода міні-пересадки, той має оплатити лікування сам — від кількох десятків до кількох сотень гривень за один курс — або знайти спонсора. Пільги в окремих випадках можуть бути надані лише дітям.

Медицина —
це концентрована економіка

Отже, в аптеках майбутнього замість таблеток і мікстур покупцям пропонуватимуться набори міні-контейнерів із тканинами й одноразові шприці з культурами клітин? Один — для «лагодження» серця, інший — печінки, а третій — загального омолодження організму?

Чого б і ні? У світі розпочався справжній бум тканинної та клітинної терапії. Відомо, що чимало як знаменитих, так і не відомих широкій публіці особистостей користуються цією можливістю задля поліпшення якості свого життя або загального омолодження.

У США, приміром, налічується до півтори тисячі банків тканин і клітин людини, які розташовуються в кожному штаті. Особливе місце займає Міжнародний інститут нових технологій — піонер їх науково-практичного використання й одночасно дилер і розповсюджувач ембріональних тканин із різних країн. Цей інститут поставляє тканини в державні організації США, а також приватні компанії та лабораторії. Інтенсивно працюють із тканинами і клітинами вчені Канади, Великобританії, Швеції, Німеччини. Тут теж створено банки тканин і стовбурових клітин для централізованого збереження та використання. Навіть у тих країнах, де питання використання тканинної і клітинної терапії поки що лише дискутуються з погляду релігії та етики, стратегію роботи вчених диктують усе-таки практичні потреби медицини, можливість врятувати життя хворого. Дослідження проводяться навіть при католицькому університеті в Римі.

На думку фахівців, клітинна терапія перебуває лише на початку свого розвитку. У перспективі — нові підходи у використанні тканинних препаратів, нові технології їх виготовлення, нові принципи й галузі їх застосування.

Чому б, приміром, не вирощувати клітинні культури, піддавши їх цілеспрямованому генно-інженерному впливу залежно від клінічної патології? Не збирати з клітин цілі органи? Або не організувати «донорство для себе», тобто при народженні людини не створювати запаси його власного життєздатного матеріалу, його власних стовбурових клітин? Що б не сталося — нещасний випадок, хвороба, екологічна катастрофа чи просто, на жаль, старість — до ваших послуг власний непорушний запас юних сил.

…Як відомо, за рахунок упровадження новітніх технологій кожні 25—30 років вартість медичного обслуговування в розвинених країнах подвоюється. Відповідно, бідні країни дедалі більше відстають від багатих за рівнем охорони здоров’я, якістю та тривалістю життя своїх громадян. Світ розколовся на дві частини. В одній з них перебувають ті земляни, які за рахунок новітніх досягнень медицини будуть спроможні продовжувати собі активний період життя, в іншій — ті, кому це буде недоступно. Медицина стала інтегральним показником економічного розвитку країни, концентрованою економікою.

Що буде з міні-трансплантацією в нашій країні? Наші вчені поки що утримують передові позиції, але як довго зможуть вони це робити без підтримки держави? Чи зможуть пересічні громадяни України вільно користуватися плодами кріомедицини? Питання поки що риторичне...