ДИРЕКТОРУ РУДНИКА — 3,5 ТИС. РОКІВ

Поділитися
…Він лежав на боці, у позі сплячого, підібгавши ноги. Біля голови, розвернутої суворо на Схід, стояв глиняний горщик із шматками мідної руди...
Скелет давнього рудокопа

…Він лежав на боці, у позі сплячого, підібгавши ноги. Біля голови, розвернутої суворо на Схід, стояв глиняний горщик із шматками мідної руди.

Могила була вирубана в скельному грунті й старанно обкладена зсередини плитами мідистого піщанику. Поверх її прикривала кам’яна плита. На ній виднілася ще одна посудина й безліч кісток — залишки напутньої їжі, яку давали небіжчику, коли той залишав цей світ.

Гострі на язик студенти, що збіглися до поховання з усього табору, відразу ж охрестили його Директором рудника. І вже саме ім’я, яке, можливо, нічого й не скаже невтаємниченим, відбивало сенсаційність знахідок, зроблених за останні два роки в Бахмутській улоговині Донбасу. Мовою фахівців ця місцевість ще називається Картамиським рудовиявленням.

Вперше на нього звернув увагу гірничий інженер А.Носов 1865 року, який приїхав освоювати Донбас. Червона глина в озері та зелені патьоки свідчили, що тут є мідь. А явно рукотворні бугри посеред гладенького степу — що її вже колись добували. Та навіть за дуже великої фантазії Носов навряд чи міг уявити, що може йтися про XIV—XIII століття до нашої ери.

Так розпочиналися розкопки підземної гірничої виробки

Це були часи становлення Давнього Вавилона, Давнього Єгипту й Давньої Індії. Цивілізація, яка там розвивалася, уже заявила про себе створенням писемності, ткацького верстата, колеса, гончарного кола. Люди опанували мистецтво лиття бронзи. На території ж нинішньої України жили розрізнені племена, які ледь розпрощалися з первіснообщинним ладом. Вони займалися скотарством і землеробством, їхній побут був немудрий і аскетичний. Через відсутність писемності навіть назви цих племен невідомі, тому їхні спільноти називають за похованнями: ямна (ховали в ямах), катакомбна (у катакомбах під курганами), зрубна (могили викладали дерев’яними зрубами).

Люди катакомбної та зрубної культур користувалися бронзовими знаряддями праці. Та вважалося, що вони отримали їх шляхом обміну з Уралу, Кавказу, Греції. Розкопки Картамиського рудовиявлення змусили по іншому подивитися як на наших пра-пра-пра...батьків, так і на давню металургію всієї Євразії.

— За два роки роботи міжнародної комплексної геолого-археологічної експедиції нам удалося розкопати 23 давніх рудники, — розповідає кандидат історичних наук, доцент кафедри соціальних і гуманітарних дисциплін Донбаського гірничо-металургійного інституту (ДГМІ), науковий керівник археологічної лабораторії «Археологія Донбасу» ДГМІ та Інституту археології НАН України Юрій Бровендер. — Знайдений та відкритий кар’єр і підземні виробки. Перший розташовувався на площі 80ґ100 метрів, а його глибина становила 9 метрів. Підземні виробки вирубалися у скельній породі. У штольнях були водовідлив і вентиляція. Поруч із кар’єром — майданчик, де руда збагачувалася, а потім перетиралася в спеціальних ступках. Металурги, які брали участь в розкопках, вразилися, що технологія видобутку міді, використовувана на руднику 3,5 тисячі років тому, відповідає нинішній. А її технічне вирішення заслуговує найвищої оцінки. І це при тому, що скельний грунт рудокопи рубили кам’яними молотами, а копачки використовували кістяні.

Знаючи розміри виробки і відсоток вмісту міді в руді, учені підрахували: тут добули 60 тис. тонн руди, із якої виплавили 3 тис. тонн міді. Цього металу мало вистачити на всю Євразію!

Що ще можна сказати про давніх майстрів? Видобутком міді займалися лише втаємничені люди. Таємне мистецтво передавалося з покоління в покоління, причому чужі до нього не допускалися, тобто це була соціально виражена кастова організація. Жили гірники поруч із рудником: знайдено три селища з залишками кам’яних жител.

Повсякчас, закінчуючи виробку штольні, добувачі руди дякували богам, приносячи їм щедру жертву — копитних тварин. У рудниках знайдено сім таких жертовних поховань. Праця гірників таїла у собі небезпеку. І бажаючи бути рівними перед смертю, спускаючись на складні підземні ділянки, рудокопи кидали жереб — спеціальну гральну кістку. До речі, аналогічну кістку знайшли на давніх мідних рудниках Уралу...

Чи загинув знайдений під землею гірник під час роботи, чи помер своєю смертю, невідомо. Безсумнівно одне: у Директора рудника були особливі заслуги перед племенем рудокопів. Адже людей у шахтах не ховали, для цього робилися курганні насипи. А для нього зробили виняток, вирубавши наприкінці штольні спеціальну похоронну камеру й забезпечивши глиняну посудину не м’ясом чи кашею, а шматками сульфіду міді.

Поховання в руднику й самі «мідні копи», що збереглися в первісному вигляді (випадок майже небувалий), викликали величезний інтерес у науковому світі. Гірничі археологи провідних університетів США, Німеччини, Іспанії, Польщі погодилися приїхати сюди на спеціальний симпозіум, який відбудеться майбутнього літа в наступний польовий сезон. До того часу вчені проведуть дослідження знайденого скелета, у ході якого можна буде виділити його ДНК, точніше сказати, коли жив гірник, чим хворів, як харчувався, від чого помер.

Залишається додати, що ініціатором проекту з розкопок давніх рудорозробок є ректор Донбаського гірничо-металургійного інституту (м.Алчевськ), академік Гірничої академії України Володимир Дорофєєв. До складу експедиції, крім алчевців, входять вчені Інституту археології НАН України та Воронезького університету. Всі вони переконані: попереду чимало знахідок, які дозволять інакше оцінити роль народів, які тут жили, в історії людства.

А поки що перед ученими стоїть ще одне важливе завдання: створити тут Національний природний заповідник. Адже в усьому світі подібні пам’ятники бережно охороняються. Коли бельгійці розкопали на своїй території стародавню шахту з видобутку кремнію і витягли звідти скелет заваленого тисячі років тому гірника, він викликав справжній фурор у державі. Сьогодні його фотографії прикрашають усі підручники історії Бельгії та наукові енциклопедії. Про нього написані томи книжок. Наш же Директор рудника лежить собі запакований у ящику в кабінеті Юрія Бровендера в чеканні гідного місця. Сподіватимемося, воно знайдеться. Перший крок уже зроблено: Картамиський археологічний мікрорайон нещодавно занесений у Державний реєстр пам’ятників України національного значення. Отже, справу рук наших предків не розвіють степові вітри.

Між іншим, царський інженер А.Носов крім «мідних копалень» виявив на Донбасі сліди давнього видобутку золота й ртутних руд. Цікаво, що за люди цим займалися й за яких часів?..

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі