Будинок над набережною, або Коли Печерськ сповзе в Дніпро - Наука - dt.ua

Будинок над набережною, або Коли Печерськ сповзе в Дніпро

1 липня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №25, 1 липня-8 липня

11 вересня 2011 року, у десяту річницю нью-йоркської трагедії, світ приголомшила нова катастрофа. Вона сталася рано-вранці у Києві...

 

11 вересня 2011 року, у десяту річницю нью-йоркської трагедії, світ приголомшила нова катастрофа. Вона сталася рано-вранці у Києві. Двірник, який прибирав територію сусіднього будинку, розповів, що спочатку він відчув легкі підземні поштовхи. Вони були настільки слабкими, що, напевно, ніхто не звернув би на них уваги. Та раптом дах будинку на вулиці Грушевського став нахилятися. Далі почувся сухий тріск, і багатоповерховий будинок почав їхати, як на санчатах, схилом донизу. У ранковій тиші було чутно, як ламаються дерева на схилі.

Двірник був настільки приголомшений цим видовищем, що оговтався лише тоді, коли перед ним почав тріскатися асфальт. Він кинув мітлу, тачку і, перестрибнувши огорожу парку, кинувся навтьоки. Йому здалося, що земля провалюється в нього під ногами. Коли він зупинився і подивився назад, там уже сповзав схилом донизу інший будинок. А на місці, де він нещодавно підмітав, зяяв величезний яр, на дні якого хлюпотіла вода. Пейзаж нагадував місячну поверхню.

Звичайно, ця замальовка з майбутнього здається чистою фантастикою. Особливо після всіх запевнень попереднього й нинішнього архітектурного начальства Києва в тому, що все в місті прораховано та досліджено вченими і спеціалістами-будівельниками. Мовляв, ніякі несподіванки місту не загрожують. Та чи це так?..

Про підступність краси київських пейзажів було відомо давно. За доступну для огляду історію міста тут сталося близько п’ятисот зсувів. Особливо часто діставалося шосе на набережній, де обвали (особливо після сильних дощів) неодноразово перекривали рух. При цьому не обходилось і без людських жертв. Серйозна загроза нависла над культовими спорудами на схилах: Києво-Печерською лаврою, Видубицьким монастирем. Нещодавно в пресі з’явилися повідомлення про обвал у печерах Лаври, який стався внаслідок підтоплення, і про зсув біля церкви Спасу на Берестові Києво-Печерської лаври, внаслідок чого пішли тріщини по стінах храму. Та це, як вважають фахівці, лише перші дзвіночки...

Про небезпеку, що загрожує будівлям на схилах Дніпра, здавна добре було відомо настоятелям Лаври. Так, у XVIII столітті відомий церковний діяч Серапіон навіть став проводити серйозні гідрогеологічні дослідження. Він особисто регулярно спостерігав за рівнем води в Дніпрі. Тут був установлений перший у Європі стаціонарний спостережний пост. Святий отець зробив чимало, щоб запобігти сповзанню будинків Лаври в річку...

Відтоді багато води спливло. Змінилося місто. На його ніжному, легкоранимому грунті виросло чимало гігантських споруд. Вони так здавили його, що матусі-землі стало важко дихати. Деякі гідрогеологи навіть стверджують, що після появи в останні роки на дніпровських схилах масивних будівель від масштабної катастрофи нас відокремлює всього чотири-п’ять років...

Утім, ідея використати схили для зведення якоїсь монументальної споруди спадала на думку нашим бізнесменам від будівництва вже неодноразово. Майже з перших днів незалежності Київську міськадміністрацію буквально атакують такими проектами. Городяни, як можуть, захищаються від надміру завзятих бізнесменів, що прагнуть укласти гроші в ризикований проект. Іноді на допомогу киянам приходять діячі культури з інших країн. Так, на пропозицію спорудити на дніпровських схилах новий готель Хілтон-Президент Палас відреагували Рада Європи і Центр усесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Вони звернулися до Кабінету міністрів із закликом переглянути план: «Спорудження такого масивного будинку завдало б серйозної шкоди архітектурній унікальності Києва».

Спочатку діячі культури зверталися до різноманітних інстанцій, звертаючи увагу лише на волаючі недоліки проекту. Незабаром до них приєднався потужний загін фахівців: будівельників, архітекторів, геофізиків, геологів, гідрологів, які заговорили про катастрофу, якої не уникнути при здійсненні проектів, пов’язаних із забудовою дніпровських схилів. Примара масштабного лиха почала чітко вимальовуватися з їхніх звернень.

Захвилювалася громадськість. Ось цитата з листа Президенту України жителів будинку №9 по вул. Грушевського: «Потай від громадськості 23 червня 2003 року на вул. Грушевського, 9а, розпочалося спорудження гігантського висотного готельно-розважального комплексу. Він включатиме підземний гараж, наземну стоянку та інші споруди на території Маріїнського парку та військової комендатури Києва. Будівельні роботи створять значні структурні зсуви на карстових вапняних грунтах на схилах Дніпра й призведуть до катастрофи. Це підтверджують проведені експертами протягом останніх років дослідження можливостей будівництва на цій території».

Те, що страхи жителів цього району небезпідставні, підтверджує висновок фахівця — доктора технічних наук, професора, академіка Академії будівництва України Гелія Чорного: «У результаті будівельних робіт, розпочатих на ділянці по вул. Грушевського, 9а, що безпосередньо примикає до зсувонебезпечного і суфозійно небезпечного схилу долини Дніпра, почалася помітна активізація цих процесів. До початку робіт зсувонебезпечний схил, що безпосередньо примикає до будмайданчика, знаходився в стабільному стані. Сталому стану схилу значною мірою сприяли досить ефективні дренажні протизсувні споруди і скріпний ефект глибоких коренів вікових дерев, що ростуть на схилі.

Про близький до критичного стан і наявність крипових зсувів свідчать тріщини розриву на асфальтобетонних покриттях доріжок і сходових майданчиках схилу, а також невеличкі тріщини в цегельних конструкціях огорож сходів. Про зсув протягом багатьох років свідчить також певна стрілоподібність дерев, які зростають на схилі.

У осінньо-зимовий період зсувні процеси звичайно активізуються. Очікується, що зволоження грунтів, які утворюють схил, посилене внаслідок знищення дерну і відсутності водовідводу, в поєднанні з техногенним впливом будівельних машин, призведе не лише до локальних поверхневих зсувів, аналогічних тим, які мали місце в минулому, а й до виникнення глибинного зсуву, аналогічного недавнім чернівецькому і севастопольському, зупинити який, з урахуванням великої висоти схилу і достатньої його крутизни, буде неможливо. Навколишня місцевість набуде вигляду «місячного пейзажу».

Ще більшу небезпеку становить прокладання біля зсувонебезпечного схилу інженерних мереж, які ведуть до нового будинку. Існуючі нормативи припускають утрати 10—20% води, що протікає по цих мережах, унаслідок витікання в грунт. Проте фактичні втрати в Києві та інших містах України з водопроводу і теплотрас становлять 30—40%, а з каналізації 50% і більше. Тому забудова зсувонебезпечних ділянок із проведенням інженерних мереж є бомбою уповільненої дії. Стільки часу, скільки цей будинок перебуватиме в експлуатації, його мешканці і мешканці сусідніх будинків, більш віддалених від схилу, житимуть як на вулкані.

Процес дестабілізації зсуву, як показав досвід Чернівців, відбувається так. У результаті несуттєвих крипових рухів зазнають ушкодження кілька труб. Вода, що витікатиме з них у невеличкій кількості, залишиться непоміченою, тому що не вийде на поверхню, а надійде в грунт. Обводнювання підсилить переміщення грунту й від цього процес прискориться, а ушкодження труб збільшаться. Так триватиме, поки зсув не перейде в активну стадію. У зв’язку з великою висотою і стрімкістю схилу зупинити його не вдасться.

Обстановку погіршить великий підземний простір під будинком, унаслідок чого трубопроводи будуть заглиблені. Крім того, погіршить становище наявність навіть невеличких водних басейнів. Дестабілізуючим чинником стануть і підземні гаражі з великою кількістю машин, рух яких у безпосередній близькості від зсувонебезпечного схилу неприпустимий.

Сусідні споруди на стрічкових фундаментах при такому розвитку подій опиняться в ще гіршому стані. Для частини будинку №9 на вул.Грушевського, зверненої до схилу, сусіднього історичного будинку комендатури та Маріїнського саду загроза руйнації зростатиме. Руйнації сприятиме значне поширення рухів у глибину території».

На щастя, донедавна Київ не можна було назвати містом, якому загрожують землетруси. Та ось ще одне несподіване свідчення фахівця — старшого наукового співробітника Інституту геофізики НАН України В.Рибіна: «За даними інституту, у Києві неодноразово виявлялися землетруси (1170, 1196, 1230, 1738, 1802, 1940, 1977, 1986 рр.) з епіцентром у зоні Вранча (Румунія), де амплітуда становила 7—8 балів. При цьому, попри порівняно невелику інтенсивність коливань землі, у Києві (у середньому 4—5 балів) помічалися тріщини та інші ушкодження будинків, а також зсувні рухи на схилах. Наприклад, у 1744 р. (після землетрусу 1738 року) дзвіниця Софійського собору «разбивана была расселинами мало не до звонов». Обводненість території Києва нині значно вища, ніж 100 років тому. За нашими спостереженнями й даними літературних джерел, рівень грунтових вод протягом ХХ століття піднявся на території Києво-Печерського заповідника на 6—10 метрів, а в заповіднику «Софія Київська» — на 4—6 метрів. Немає жодного сумніву, що спорудження нового висотного будинку на вул. Грушевського, 9а, посилить обводненість і цієї ділянки. Відповідно до розрахунків, підвищення рівня грунтових вод на 3—4 м викликає посилення інтенсивності струсів землі від віброімпульсів на 0,5 бала»...

Сумні міркування навіває і коментар, який дав оглядачу «ДТ» відомий український учений, академік НАНУ Віталій Старостенко: «У Києві відповідними будівельними організаціями було обгрунтоване спорудженяя будинків лише до 14 поверхів. Те, що сьогодні зводиться по 23 і 30 поверхів, це робиться, назвемо все своїми іменами, без будь-якого геологічного обгрунтування.

Чим це загрожує? Усе залежить від грунту — коли він нормальний, все буде гаразд. Проте коли наявні зсувні процеси, як, наприклад, на Володимирській гірці, чекай несподіванок. Ми вже знаємо приклади — на Подолі будинок почав з’їжджати. Слід ураховувати й те, що одна річ — побудувати на небезпечному схилі собачу будку і зовсім інша — висотку неймовірної ваги, яка повільно провокуватиме небажані процеси. Це не можна робити наосліп. Тому ми так наполегливо захищаємо свої звіти, які є законодавчою підставою для будівельників.

Давайте згадаємо те, що колись сталося на Куренівці, коли утворився сель і зруйнував усе на своєму шляху. Цей випадок дуже характерний для Києва, який стоїть на гористій місцевості. Зсуви тут досить активні. Якщо ми не зіштовхуємося з цим на кожному кроці, то лише тому, що дотепер усе було добре розраховано й міцно побудовано. Інакше могло статися лихо. Та нині будівництво пішло по-іншому. Елемент ризику різко зріс...

Захоплені міццю техніки, ми якось забули, що земля — живий організм. Під поверхнею грунту знаходяться річки, струмки, озера. А ми в усе це грубо втрутилися — прорили метро, нині збираємося під Києвом прокладати автомобільні тунелі та ще й навантажуємо згори важкими будинками.

Приміром, у старовину, коли будували церкви, вони спиралися на так званий стрічковий фундамент. Тобто фундамент був лише по краях та ще й з отворами. Він «жив» і в цьому сенсі був дуже щадним. А нині весь простір під будинками бетонують. При цьому змінюється природне «тіло» міста, утворюються небезпечні тромби, перекриваються природні шляхи руху води.

Час перейнятися питанням: а як уся ця жива система поведеться далі?..»

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво