Науковий ступінь і вчене звання, якщо мислити нормальними категоріями, - мета і мрія, плід багатотрудних днів і безсонних ночей, постійних роздумів і миттєвих осяянь ерудованих теоретиків і допитливих практиків. Носії вчених ступенів і звань - еліта, яка визначає рівень розвитку і життя суспільства й держави. У будь-якій цивілізованій країні підготовка та захист наукових праць - принципово престижна кваліфікаційна діяльність і процедура. Порушувати усталені наукові та етичні принципи - небезпечно й аморально.
Скандал у шляхетному Байройті, музичній столиці Німеччини, вибухнув з відомого вже всій Європі приводу. Міністра оборони країни, найімовірнішого претендента на посаду канцлера К.-Т. цу Гуттенберга спіймано на плагіаті при виконанні докторської дисертації (аналог нашої кандидатської). Спроба самої Ангели Меркель підтримати здобувача була безуспішною. Незалежна комісія університету м. Байройт винесла вердикт про позбавлення Гуттенберга вченого ступеня. Заслуговує на увагу особиста позиція колишнього міністра і доктора - «не зміг бути на рівні тих високих вимог, які сам собі встановив».
А ВАК і нині так! Усі причетні до атестації наукові кадри пам’ятають бої республіканського значення в українських ЗМІ, зокрема й у газеті «Дзеркало тижня». Найбільші вчені країни висловлювали всебічно обґрунтовані, різко негативні думки про архаїчну, живу ще з радянських часів, систему на чолі з Вищою атестаційною комісією (ВАК). Мені не довелося бачити бодай одну статтю чи виступ на її захист. ВАК вистояв, хоча мімікрував у структури Міносвіти та науки у скороченому варіанті. Час показує, що ситуація системно погіршується і стає загрозливою… Хоч як дивно, але при різкому падінні рівня пропонованих до захисту дисертацій та престижності вчених ступенів і звань охочих «оступенитися» дедалі більшає. Ринковий період породив геть потворні, добре відомі ВАК явища в цій сфері.
«Дисертація під ключ!». Оголошення на стовпах і стінах будинків, сайтах численних фірм і фірмочок обіцяють «гарантії, договір, написання повного тексту (!)». На додачу - «індивідуальний підхід, якісні роботи за низькими цінами. Усе в найкоротші строки. Підбір матеріалів у бібліотеках України і Росії. Постійним клієнтам - знижка». Імовірно, мають на увазі цілісний комплекс «кандидат - доктор». Система «під ключ» включає необхідні статті, доповіді та процедури в повній відповідності положенням ВАК.
Не може не викликати інтересу в цьому плані сайт Aspirantura.com. Тут можна замовити дисертацію без передоплати: «Ви спочатку отримуєте частину дисертації, показуєте науковому керівникові, потім, якщо Вас усе влаштовує, оплачуєте. Орієнтовна вартість - 9,5$ за 1 стор.». У разі згоди мусите просто заповнити бланк за формою, що додається.
На іншому сайті «процедура» ще реалістичніша: всі операції від вступу до захисту в Росії коштують від 14 до 20 тис. у.о. В Україні - дорожче в півтора-два рази. Так визначає ринок атестаційних послуг! Важливо, що «всі роботи проходять контроль у системі антиплагіат». Німецький міністр не знав про неї і, бідолаха, проколовся…
Координати трудівників «під ключ» легко доступні в Інтернеті. В «асортименті» всі теми - від авіації до етики та естетики. Я не відкрию Америки, якщо скажу, що дисертації - ліквідний товар…
Поняття - основа ваківської системи оцінки дисертацій. Вони викладені в головному атестаційному законі - «Порядок присудження наукових ступенів». Тут формально враховано все: обсяги, терміни проходження, процедури тощо. Будь-яких логічно обґрунтованих критеріїв не сформульовано. А от розмиті, аморфні поняття десятиліттями залишаються нетлінними: актуальність, мета і завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, наукова новизна та практичне значення, особистий внесок. При викладі понять усе залежить від літературних здібностей та порядності (зіпсованості) здобувача. Плюс обов’язкові відгуки з елементами критики (об’єктивність!). Суворо окреслено список видань, які не рецензуються, - в основному так званих «фахових видань», де повинні публікуватися результати. Публікації за рамками списку навіть у працях міжнародних конгресів не беруться до уваги. Звідси - прямий шлях до містечкової науки.
Ступінь адаптації до понять ВАК не має меж. Зупинюся на близькій мені, більш як півстоліття важливій, будівельній галузі науки і техніки, що динамічно розвивається. Наприклад, у зовсім недалекому минулому вітчизняне будівельне матеріалознавство посідало провідні світові позиції. Сьогодні - протилежна картина. Країну накрив вал трансферу закордонних технологій, обладнання та матеріалів нового покоління. Навздогін за прогресом кинулися здобувачі різних мастей. Копіювання, компілювання, плагіат - способи швидкого виготовлення виробів, що відповідають поняттям ВАК.
У будівельній, як, мабуть, і в інших сферах, навально зростає легкодоступність ступенів і звань. Невимогливість підкріплюється порочною необхідністю забезпечувати рейтинг вишів і НДІ, оскільки він - рейтинг - заснований на формальному обліку кількості докторів, кандидатів і навіть спецрад ВАК. Колись в Україні була одна авторитетна докторська рада з питань будматеріалів. Вистачало. Сьогодні їх, здається, вісім. Тільки в Харкові дві (з одних і тих самих членів)…
Окремий рядок - експертні ради ВАК, де, по черзі змінюючи одне одного, трудяться зручні одне одному члени тих самих рад. Кругова порука - результат подібних акцій. Головне - «щоб костюмчик сидів», тобто був зшитий за мірками-поняттями ВАК.
Найсумніше в поняттєво-ринковій ситуації - формування низькопробних, навколонаукових кланів, керівники яких реально здатні клонувати тільки собі подібних. Таким чином дисертації стають мінами негайної дії на українському науковому полі.
Я намагався протестувати проти порочної системи. Доказово виступив проти двох псевдодисертацій. Результат для мене сумний - маю репутацію скандаліста. У приватній бесіді з одним з колишніх голів ВАК України з приводу неприпустимості компіляції та плагіату в конкретній «докторській» роботі я почув: «Заспокойтеся, професоре, де ви бачили країну, в якій люди через дорогу йшли б на червоне світло світлофора?». У Німеччині колишній міністр спробував пройти на червоне…
Розуміючи безнадійність своїх щирих зусиль, я залишив роботу в спецрадах - спротив злу неучастю. Неучасть у дискредитації науки - мій спосіб протесту. Не можу судити огульно. Можливо, у фундаментальній та іншій науках усе нормально. І, як колись, Україні є що пред’явити…
Замість висновку. Політекономічна та морально-етична ситуація в Україні сьогодні не сприяє відмові від діяльності ВАК. Передача атестаційних функцій у виші та НДІ видається ще згубнішою. Але «закриття» дисертаційного ринку, перехід до вимог, світового оціночного рівня з допомогою об’єктивних критеріїв - цілком досяжна мета. Чим швидше - тим краще!