А ВАК і нині так, або Вчені в законі та дисертаційний ринок - Наука - dt.ua

А ВАК і нині так, або Вчені в законі та дисертаційний ринок

8 липня, 2011, 13:11 Роздрукувати Випуск №25, 8 липня-15 липня

Науковий ступінь і вчене звання, якщо мислити нормальними категоріями, — мета і мрія, плід багатотрудних днів і безсонних ночей, постійних роздумів і миттєвих осяянь ерудованих теоретиків і допитливих практиків.

© Андрій Товстиженко, ZN.UA

Науковий ступінь і вчене звання, якщо мислити нормальними категоріями, — мета і мрія, плід багатотрудних днів і безсонних ночей, постійних роздумів і миттєвих осяянь ерудованих теоретиків і допитливих практиків. Носії вчених ступенів і звань — еліта, яка визначає рівень розвитку і життя суспільства й держави. У будь-якій цивілізованій країні підготовка та захист наукових праць — принципово престижна кваліфікаційна діяльність і процедура. Порушувати усталені наукові та етичні принципи — небезпечно й аморально.

Скандал у шляхетному Бай­рой­ті, музичній столиці Німеччи­ни, вибухнув з відомого вже всій Європі приводу. Міністра оборони країни, найімовірнішого претендента на посаду канцлера К.-Т. цу Гуттенберга спіймано на плагіаті при виконанні докторської дисертації (аналог нашої кандидатської). Спроба самої Ан­гели Меркель підтримати здобувача була безуспішною. Неза­леж­на комісія університету м. Бай­ройт винесла вердикт про позбав­лення Гуттенберга вченого ступеня. Заслуговує на увагу особис­та позиція колишнього міністра і доктора — «не зміг бути на рівні тих високих вимог, які сам собі встановив».

А ВАК і нині так! Усі причетні до атестації наукові кадри пам’ятають бої республіканського значення в українських ЗМІ, зокрема й у газеті «Дзеркало тижня». Найбільші вчені країни висловлювали всебічно обґрунтовані, різко негативні думки про архаїчну, живу ще з радянських часів, систему на чолі з Вищою атестаційною комісією (ВАК). Мені не довелося бачити бодай одну статтю чи виступ на її захист. ВАК вистояв, хоча мімікрував у структури Міносвіти та науки у скороченому варіанті. Час показує, що ситуація системно погіршується і стає загрозливою… Хоч як дивно, але при різкому падінні рівня пропонованих до захисту дисертацій та прес­тижності вчених ступенів і звань охочих «оступенитися» дедалі більшає. Ринковий період породив геть потворні, добре відомі ВАК явища в цій сфері.

«Дисертація під ключ!». Ого­ло­шення на стовпах і стінах будинків, сайтах численних фірм і фірмочок обіцяють «гарантії, договір, написання повного тексту (!)». На додачу — «індивідуальний підхід, якісні роботи за низькими цінами. Усе в найкоротші строки. Підбір матеріалів у біб­ліо­теках України і Росії. Постій­ним клієнтам — знижка». Імо­вірно, мають на увазі цілісний комплекс «кандидат — доктор». Система «під ключ» включає необхідні статті, доповіді та про­цедури в повній відповідності положенням ВАК.

Не може не викликати ін­тере­су в цьому плані сайт Aspi­ran­tura.com. Тут можна замовити дисертацію без передоплати: «Ви спочатку отримуєте частину дисертації, показуєте науковому керівникові, потім, якщо Вас усе влаштовує, оплачуєте. Орі­єнтовна вартість — 9,5$ за 1 стор.». У разі згоди мусите просто заповнити бланк за формою, що додається.

На іншому сайті «процедура» ще реалістичніша: всі операції від вступу до захисту в Росії коштують від 14 до 20 тис. у.о. В Україні — дорожче в півтора-два рази. Так визначає ринок атестаційних послуг! Важливо, що «всі роботи проходять контроль у системі антиплагіат». Німецький міністр не знав про неї і, бідолаха, проколовся…

Координати трудівників «під ключ» легко доступні в Інтернеті. В «асортименті» всі теми — від авіації до етики та естетики. Я не відкрию Америки, якщо скажу, що дисертації — ліквідний товар…

Поняття — основа ваківської системи оцінки дисертацій. Вони викладені в головному атестаційному законі — «Порядок присудження наукових ступенів». Тут формально враховано все: обсяги, терміни проходження, про­цеду­ри тощо. Будь-яких логічно обґрунтованих критеріїв не сфор­мульовано. А от розмиті, аморфні поняття десятиліттями залишаються нетлінними: актуальність, мета і завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, наукова новизна та практичне значення, особистий внесок. При викладі понять усе залежить від літературних здібностей та порядності (зіпсованості) здобувача. Плюс обов’язкові відгуки з елементами критики (об’єктив­ність!). Суворо окреслено список видань, які не рецензуються, — в основному так званих «фахових видань», де повинні публікуватися результати. Публікації за рамками списку навіть у працях міжнародних конгресів не беруться до уваги. Звідси — прямий шлях до містечкової науки.

Ступінь адаптації до понять ВАК не має меж. Зупинюся на близькій мені, більш як півстоліття важливій, будівельній галузі науки і техніки, що динамічно розвивається. Наприклад, у зовсім недалекому минулому віт­чизняне будівельне матеріало­знавство посідало провідні світові позиції. Сьогодні — протилежна картина. Країну накрив вал трансферу закордонних технологій, обладнання та матеріалів нового покоління. Навздогін за прогресом кинулися здобувачі різних мастей. Копіювання, компілювання, плагіат — способи швидкого виготовлення виробів, що відповідають поняттям ВАК.

У будівельній, як, мабуть, і в інших сферах, навально зростає легкодоступність ступенів і звань. Невимогливість підкріплюється порочною необхідністю забезпечувати рейтинг вишів і НДІ, оскільки він — рейтинг — заснований на формальному обліку кількості докторів, кандидатів і навіть спецрад ВАК. Колись в Україні була одна авторитетна докторська рада з питань будматеріалів. Вистачало. Сьогодні їх, здається, вісім. Тільки в Харкові дві (з одних і тих самих членів)…

Окремий рядок — експертні ради ВАК, де, по черзі змінюючи одне одного, трудяться зручні одне одному члени тих самих рад. Кругова порука — результат подібних акцій. Головне — «щоб костюмчик сидів», тобто був зшитий за мірками-поняттями ВАК.

Найсумніше в поняттєво-ринковій ситуації — формування низькопробних, навколонаукових кланів, керівники яких реально здатні клонувати тільки собі подібних. Таким чином ди­сертації стають мінами негайної дії на українському науковому полі.

Я намагався протестувати проти порочної системи. Доказо­во виступив проти двох псевдодисертацій. Результат для мене сумний — маю репутацію скандаліста. У приватній бесіді з одним з колишніх голів ВАК Украї­ни з приводу неприпустимості компіляції та плагіату в конкретній «докторській» роботі я почув: «Заспокойтеся, професоре, де ви бачили країну, в якій люди через дорогу йшли б на червоне світло світлофора?». У Німеччині колишній міністр спробував пройти на червоне…

Розуміючи безнадійність своїх щирих зусиль, я залишив роботу в спецрадах — спротив злу неучастю. Неучасть у дискредитації науки — мій спосіб протесту. Не можу судити огульно. Можливо, у фундаментальній та іншій науках усе нормально. І, як колись, Україні є що пред’явити…

Замість висновку. Політ­економічна та морально-етична ситуація в Україні сьогодні не сприяє відмові від діяльності ВАК. Передача атестаційних функцій у виші та НДІ видається ще згубнішою. Але «закриття» дисертаційного ринку, перехід до вимог, світового оціночного рівня з допомогою об’єктивних критеріїв — цілком досяжна мета. Чим швидше — тим краще!

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво