Звідки у Вінниці проблеми з головою - Політика - dt.ua

Звідки у Вінниці проблеми з головою

15 липня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №27, 15 липня-29 липня

Ми всі надовго й досхочу наїлися президентськими виборами. Тягне до моря, дачної малини і спокійного відновлення знехтуваних колись конституційних норм...

Ми всі надовго й досхочу наїлися президентськими виборами. Тягне до моря, дачної малини і спокійного відновлення знехтуваних колись конституційних норм. Та ось халепа! Якщо дотримуватися цих норм, то інавгурація Президента мала стати відмашкою для низки наступних виборчих рухів. У 16 мажоритарних округах, де обрані в них парламентарії перебралися до урядових кабінетів, у Вінниці, міський голова якої Олександр Домбровський став губернатором. Та першою й єдиною дотепер «постпомаранчевою» виборчою кампанією стали довибори в Київраду. У Вінниці вишикувалася ціла черга бажаючих спробувати мерського щастя. Проте час минає, а про вибори теж ні чутки ні вістки...

«Хто винний?»
і «Що робити?»

Нагадаю, що вінницький мер Олександр Домбровський 4 лютого був призначений губернатором області, у зв’язку з чим достроково склав повноваження міського голови. Відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування» не пізніш ніж через 130 днів після цього, тобто 12 червня, мали відбутися вибори нового міського голови.

Проте саме тоді один із депутатів міськради заявив, що оскаржить у суді процедуру звільнення Домбровського, який нібито подав «неправильну» заяву. На ім’я секретаря міськради, а не в міськраду, як це передбачено ст. 79 того самого закону. Депутати погодилися почекати з датою виборів до рішення суду про законність звільнення Домбровського, але висновки, схоже, зробили наперед. Тому що дружно роздерибанили за іншими статтями гроші, передбачені в міському бюджеті на вибори. Мовляв, той, хто хоче стати мером, гроші сам знайде.

У безвладному паті по-вінницьки одні обвинувачують депутата, який звернувся в суд, інші — Домбровського, який «не так» написав заяву. А колишній голова парламентського комітету з питань самоврядування Анатолій Матвієнко вважає винуватим усю міськраду, назвавши те, що відбувається, «вінницькою хитрістю», коли «48 депутатів вважають дурнями 360 тисяч городян».

Крім депутатів, є ще й суд, який міг би оперативно винести рішення. Та за логікою події складається враження, що на терези правосуддя лягла чиясь досить вагома рука.

Гіпотетично такою можна було б вважати і перст самого губернатора, якби він був зацікавлений у збереженні за собою т.зв. запасного аеродрому на випадок розжалування «з області». До речі, підозри, що колишній міський голова свідомо звернувся з заявою не до міськради, аби затягти процес до останнього дня, висловлювалися неодноразово. До того ж така практика управління містом уже була, коли в губернатори з крісла мера пересів Дмитро Дворкіс.

І певна логіка в цьому сценарії справді є. Насамперед тому, що новопризначені губернатори за великим рахунком не одержали від Ющенка ніяких гарантій міцності своїх позицій і свого службового довголіття. Додають їм непевності в завтрашньому дні й регулярні президентсько-прем’єрські розгони з обіцянками персональних «кадрових рішень»: за ціни на м’ясо, невиконання на місцях президентської програми тощо. Зате з другого боку — безвладдя де-юре в місті лише на руку Домбровському. Вінничани продовжують сприймати його «головним начальником», що практично гарантує його перемогу на виборах мера-2006, коли тільки він, звісно, схоче взяти в них участь. Час, щоб визначитися — бути губернатором чи залишитися мером, — у нього є. І навіщо тоді ще, питається, губернатору проводити «мерські» прийоми городян, пояснюючи це «відповідальністю перед вінничанами»? Простіше було б переписати горезвісну заяву про складання повноважень, щоб виправити формальні неточності й зняти цим усі питання...

— Питання так ніколи не стояло, — запевнив «ДТ» Домбровський. — Я не бачу правових підстав для сумнівів у тому, правильно чи неправильно було написано заяву. Вона була узгоджена з юристами міськради та обладміністрації, проголосована на сесії. А щодо певних правових інсинуацій, то це питання не до мене, а до тих, хто звернувся в суд...

Заради справедливості зауважу, міськрадівська більшість переконана, що свої речі з кабінету в мерії Домбровський справді забрав назавжди. Мовляв, маючи звання кращого мера України, повертатися на ту саму посаду, та ще з губернаторського крісла — за номенклатурними поняттями «западло» і кар’єрне зниження.

— Та й у губернаторах Домбровський надовго не засидиться, — вважає, зокрема, депутат міськради Андрій Рева. — Перед ним, як перед членом політбюро НСНУ, гадаю, стоїть партійне завдання — створити структури партії на місцях, провести вибори й піти на підвищення. І піде, тому що такого «даху», як у нього, немає більше ні в кого з губернаторів України...

Те, що «Солідарність» відвоювала губернаторську квоту на Вінниччині буквально в ніч напередодні представлення уряду — факт. Надто багато проблем раніше створювала місцева влада багатьом бізнес-інтересам Порошенка (старшого, природно), щоб віддати регіон комусь незнайомому. Схожий розклад і навколо обласного центру, який також є досить вигідним бізнес-проектом. Та й остання «композиція» від майора Мельниченка засвідчила, що правильним вибором вінничан Петро Олексійович переймався ще в 2000 році.

Щоб не залишити кампанію напризволяще, і глава облради Юрій Іванов, і губернатор Олександр Домбровський, і столичні «шефи» мають визначитися з 100-відсотково прохідним кандидатом. Відомо, що попередні гарантії підтримки дістав депутат міськради Сергій Щетинін, який був довіреною особою Ющенка в області. Його перемога, за словами екс-керівника обласного штабу Ющенка Володимира Скомаровського, мала стати продовженням «помаранчевої революції».

Ось тільки Щетинін достроково розчарував владних «плеймейкерів». Після того, як він почав позиватися з «Народним союзом «Наша Україна» через нібито нелегітимний статут, його взагалі виключили з партії.

З рівною часткою вірогідності «простимулювати» зрив виборів мера Вінниці могли й сили з другого боку барикад. Через ту просту причину, що чим більше часу мине після Майдану, тим менше шансів на перемогу «помаранчевих».

Тобто збігається надто багато й різних інтересів, аби те, що сталося, вважати випадком. От і пояснюють здивованим його причини на кшталт: «трансцендентальна поліконденсація може інбабулювати комплексний моpфоз тільки тоді, коли констітуєнт домінанти квазитенденційно універсальний». Або чим-небудь подібним, та не менш зрозумілим. Чим завгодно, лише не тим, що мера вибирають не для нас, городян, виявляється, а для себе улюблених.

Діагноз — виборобоязливість?..

Є ще один бік свавілля. Дозволивши спустити «мерські справи» на гальмах, влада засвідчила непевність у власних силах, отже, і в перемозі команди Ющенка. Причому не лише в окремо взятому регіоні. Досить згадати довге небажання депутатів-сумісників складати повноваження з «оголенням» мажоритарних округів. Мовляв, мало хто там може пройти. Звідки такі сумніви у виборців? Чи все-таки у своїх силах?

З другого боку, Полтава обходиться без голови ще з 2002 року. Ось і вінничани якось живуть. Не кращим чином, на жаль. Депутати, які відчули свободу, шукають місця в прохідному списку, попутно переймаючись забезпеченням старості; заступники штовхаються ліктями навколо «тем», і всі разом легко приймають рішення, над якими мер, якого вибирають, подумав би більше горезвісних семи разів.

...Перевибори мера й довибори депутатів могли стати першою й останньою репетицією влади перед 2006 роком. Ще одним шансом пересічних людей вплинути на щось у своєму місті й державі, щоб ще хоч трохи змінити життя на краще. А стали... Ну нехай не розчаруванням. Однак точно передвісткою того, що фальсифікацій більше справді не буде. Буде така боротьба за подальше затвердження демократії, що каменя на камені не залишиться. Після чого в голову закрадається крамольна думка — а навіщо взагалі громадянам обирати мерів із депутатами? Призначати їх, люб’язних, указом Головного згори і — жодних розмов. Ні тобі про доцільність, ні про «екстpаполяцію будь-якого процесу інтеграції та диференціації в обох напрямках...»

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №46, 30 листопада-6 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво