Звернення до витоків

Поділитися
Як там у Достоєвського? «Ні, широка людина, занадто навіть широка, я звузив би». Широту конституційних поглядів гаранта не виміряти загальним аршином. Ющенко взагалі людина з розмахом.

Як там у Достоєвського? «Ні, широка людина, занадто навіть широка, я звузив би». Широту конституційних поглядів гаранта не виміряти загальним аршином. Ющенко взагалі людина з розмахом. За неповні п’ять років володарювання за що тільки не хапався — то перейметься організацією будівництва вбиралень для інвалідів, то захопиться ідеєю переїзду президентської канцелярії, то ціни (на м’ясо, на бензин, на цукор, на газ et cetera) вручну регулює. Погортайте газетні підшивки за останні роки, подивіться, скільки всіляких прожектів благословив Віктор Андрійович, зачудуйтесь і позаздріть. Що не затія, то неодмінно масштабна, і обов’язково особистого президентського втручання потребує. Та й послідовність вождь явив неабияку — скільки ідей породив, стільки, вважай, і поховав.

Хіба ні? Україна — в НАТО? Підступні фальсифікатори виборів-2004 — у в’язницях, де склали гідну компанію кровожерним діоксиновим отруйникам? Лікар­ня майбутнього рятує життя? Ка­нонічна єдина помісна православна церква лікує душі? Суспільне телебачення зміцнює уми?

Продовжувати? Чи заощадимо газетну площу? Недарма у святковій промові володар президентської порфіри з такою охотою згадував свої досягнення на посту глави Нацбанку та колишні прем’єрські подвиги. Перелік його постмайданних заслуг мізерний. Пафосний виступ керманича в День незалежності (точнісінько, як п’ять років тому) ряснів хвалькуватими «я». Але коли наставала черга прозвітувати за виконану президентську роботу, нескромний промовець не тільки переходив на загальні фрази, а й боязко ховався за рятівне «ми».

Одним словом, тільки й залишається бідолашному Вікторові Андрійовичу, що в доморощених фільмах про бджільництво зніматися, кілометрові нагородні листи підписувати та потішні паради зривати. І дивно було зовсім не те, що ясновельможний промовець завершив свій проникливий спіч із запізненням, а те, що затримка ця, за ющенківськими мірками, була зовсім незначною. Якісь жалюгідні дев’ять хвилин, просто-таки прикро за головковерха, не його масштаб.

Його хотілося слухати ще і ще. У нинішні тужні часи мало яка політична промова викликає бодай якісь позитивні емоції. А тут — справжня втіха. Гарант іще промовляв, а вашому покірному слузі вже телефонував один вразливий знайомий: «Слухай, давно так не сміявся! «Я дуже хочу додати нам усім упевненості, утім, не порожньої і голослівної... Я кажу абсолютно спокійно, із твердою впевненістю, і не для красного слівця...» Це він про себе, чи що?!»

Задля справедливості слід зазначити, що деякі висновки Віктор Андрійович із власних помилок усе ж таки зробив. Що ближчий судний день, то менше носій скіпетра городить відсебеньок. Якраз напередодні завершення першої (і останньої) президентської каденції Ющенко захопився класикою. З разючою наполегливістю він намагається вдихнути нове життя в поховані проекти Леоніда Даниловича. Список «ексгумованих» планів екс-гаранта вражає. Зокрема наступник Кучми вподобав бікамералізм, захопився конституційним правом, повірив у чудодійну силу референдуму. А ще відчув гостру потребу звірити свої плани реформування Основного Закону з народом. Окремі Ющенкові пасажі ніби списані з Кучминих «започаткувань».

Та учень виявився гідним учителя. Він його перевершив. Кучма хоч рамок часових не ставив. У його послідовника все жорстко. Відповідно до указу, країна має встигнути обговорити творчість В.А. до 1 грудня. Але в тому ж таки документі зазначається: головний слуга народу вже 15 листопада планує ознайомитися з точкою зору свого «хазяїна». Тобто повірники вождя мусять за два з половиною місяці:

— ознайомити громадян із творчою думкою патрона;

— зібрати думки, зауваження, пропозиції, уточнення та поради населення;

— систематизувати, класифікувати, проаналізувати їх;

— подати босу для подальшого втілення в життя.

Хто, як, коли і де пояснюватиме джерелу влади, чим промульгація відрізняється від промоції, а інтерпеляція від депіляції, невідомо.

Убогість декорації видно навіть невтаємниченому. Бажання отримати легітимний привід для референдуму навіть не камуфлюється.

Складніше з кінцевою метою. Кучма мав можливості для вирішення поставленого завдання. В Ющенка — тільки бажання. Епігонство якесь, прости господи...

«Я вам даю слово: перегляду політреформи, референдуму чи ще там чого я ініціювати не буду. З етичних мотивів мені втручатися в ці речі некоректно...» Це Віктор Андрійович зразка 2005 року. Здається, з роками еволюція торкнулася не лише його політичних уподобань, а й уявлень про етику і коректність.

«Влада пропонує змінювати Конституцію тільки для того, щоб подовжити свої повноваження... Вони розуміють, що з парламентом не можна домовитися і знайти 300 голосів для внесення змін до Конституції. А коли так — проштовхують механізм прямого, за юридичними наслідками, референдуму. Чудово розуміючи, що така демократична форма волевиявлення народу може бути сфальсифікована. Ми не можемо цього допустити. Нам треба разом захищати чинну Конституцію...» Той ж автор, але двома роками раніше. Це сьогодні у нього «конституційна реформа — безальтернативний спосіб навести порядок».

А тоді Ющенко називав конституційний референдум «пародією на демократію», двопалатний парламент — «троянським конем», політреформу напередодні президентських виборів — «провокацією», всенародне обговорення президентського проекту конституційних змін — «вуличним шулерством».

Симпатизуюча Ющенку преса тоді згадувала легендарне всенародне обговорення «Малої землі» Брежнєва. У 80-ті жартували, що цю книжку прочитала вся країна. Єдиним, у кого до неї не дійшли руки, виявився сам Леонід Ілліч.

До речі, зовсім не впевнений, що Віктор Андрійович спромігся прочитати власний конституційний проект. Не кажучи вже про Конституцію.

І геть даремно. Великий Ріхтер учив молодих музикантів: «Уважно читайте партитуру. Там усе написано». Якби свого часу Віктор Андрійович витратив годину-другу й обговорив прочитане сам із собою, глядиш, і знайшов би відповіді на багато запитань. І життя склалося б інакше — і у нього, і у країни.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі