Зведення з фронтів і полів

Минулий тиждень усі учасники чергового етапу перманентної вітчизняної політичної кризи посилено вдавали. Всередині країни президент вдавав, що ми маємо справу з переворотом. У Європі - що з нормальним демократичним процесом. Юлія Тимошенко вдавала, ніби щосили хоче відновлення демократичної коаліції і не робить абсолютно ніяких інших кроків в очікуванні визнання побратимами своєї помилки. Глава опозиції вдавав, мовляв, «нам, татарам, все одно», а час помаранчевих, які вичерпали себе, вже минув. Губернатори вдавали, що хочуть прямого президентського правління і знають, що це таке. Місцеві ради у відповідь імітували занепокоєння діями президента, начебто їх сильно хвилюють його недемократичні методи.

Політичні лідери на якийсь час опинилися в шкурі виборців, котрим уже не перший рік доводиться вибирати менше зло. Опинилися і розгубилися. Саме цією обставиною пояснюється «броунівський» переговорний рух, усіх з усіма під знаком якого насправді минув цей тиждень.

Віктора Януковича, котрий досить лояльно відгукувався про перспективи коаліції з БЮТ, взяли в «коробочку» група Льовочкіна-Фірташа й Ахметова–Колеснікова. Власники «РосУкрЕнерго» та Vanco Prykerchenska Ltd., м’яко кажучи, не в захопленні від можливої спілки з Тимошенко. Після волань а-ля «Йду в монастир!» традиційні парламентери ПР знову з’явилися на Банковій. Головне побоювання, зрощуване в душі Віктора Януковича, - «Юля кине й однаково піде в президенти» - у принципі падає на благодатний ґрунт наявних і раніше сумнівів. І попри те, що депутати БЮТ і ПР продовжують узгоджувати законопроекти, присвоювати їм номери і готуватися до продовження свята результативної законотворчості, боси регіоналів стали активніше позирати по боках у пошуках й інших варіантів.

Тимошенко своєю чергою пригальмувала тему коаліції з ПР із двох причин - їй не хочеться втрачати частину електорату Західної України, без гарантій його відновлення, а крім того, Юлію Володимирівну бентежить бунт, здатний вибухнути у фракції БЮТ при практичному переході до створення коаліції з партією Януковича. У свою чергу не приніс позитивного результату і візит віце-президента США Діка Чейні, на який дехто в демократичній коаліції покладав пісмейкерські надії. Загалом остаточної ставки прем’єр не зробила, не відкинувши остаточно жодного з варіантів.

Відповіді на низку запитань мала дати соціологія. Партія регіонів покладала на неї дуже великі надії. За прогнозами втаємничених у партійні розклади співрозмовників, опитування громадської думки мало показати обвал рейтингу Тимошенко, котра в Раді зійшлася з ворогами Майдану, і зростання рейтингу ПР. Регіонали були настільки переконані в неминучості такої оцінки виборцями останніх подій, що різко стали схилятися у бік запропонованих президентом дострокових виборів. Передбачалося навіть, що імітація переговорів із Тимошенко про створення коаліції буде проводитися настільки вправно, що прем’єр винесе на суд своєї фракції питання про союз із ПР, і фракція БЮТ більшістю голосів ухвалить це рішення. А от на фракції Партії регіонів це рішення не пройде. Після чого на неминучих дострокових виборах БЮТу ловити взагалі буде нічого. Очевидно, представники партії Сходу ніколи не чули приказку «Нема дурних - переженилися».

Утім, який врожай зберуть соціологи на електоральних полях, Юлія Тимошенко хотіла знати не менше, аніж Партія регіонів. Очікувала його з тривогою. І от з’явилися перші результати закритих соціологічних досліджень, замовлених різними політиками та партіями. За ними - другі, треті, четверті. І всі вони збіглися з тими, які виявилися п’ятими і відкрито привселюдними. Київський міжнародний інститут соціології встановив, що регіонали рано раділи, а Тимошенко - рано тривожилася. По-перше, респондентам було поставлене запитання: «Як ви, мабуть, знаєте, сьогодні точиться дуже гостра боротьба між табором президента Ющенка і табором прем’єра Тимошенко. Як, на ваш погляд, було б правильніше вчинити Тимошенко?». «Піти у відставку з поста прем’єр-міністра» - відповіли 24,6% опитаних. «Залишитися на своїй посаді» - сказало півкраїни, а саме - 54,5%.

По-друге, останні події тільки закріпили рейтинг Тимошенко і знову вивели на перше місце. Якщо перед початком сезону політсила Тимошенко, у рамках соціологічної похибки, відставала від Януковича, то тепер у таких же рамках випереджає.

Отже, якби вибори до Верховної Ради відбулися найближчої неділі, то БЮТ здобув би 24,1% голосів; ПР - 23,3%; комуністи і «Наша Україна» - по 3,8%; Блок Литвина - 3,4%; «Народна самооборона» Юрія Луценка і «Свобода» Олега Тягнибока - по 1,1%, а ПСПУ Наталії Вітренко - на 0,1 менше.

На жаль, до переліку політичних сил не потрапив Блок Черновецького. А либонь саме на нього, литвинівців і комуністів, у разі проведення дострокових виборів, партія Януковича схильна зробити ставку як на учасників можливої коаліції в майбутньому парламенті.

Президентський рейтинг Тимошенко становив 25 відсотків, Віктора Януковича - 24,6. По суті, різниці жодної. Примітним є інше - Тимошенко вдалося створити враження про невідворотність свого президентства у третини виборців. На запитання КМІС: «Якби найближчої неділі відбулися президентські вибори, хто, на вашу думку, вийшов би переможцем?», - 34,1% відповіли - «Тимошенко», що майже на десять відсотків більше, аніж кістяк її електорату. А от у зірку Віктора Федоровича вірять лише 25,6%, що збігається з числом його безпосередніх прибічників. У Вікторові Ющенку переможця побачили шість відсотків, що на 0,8 менше від готових віддати за нього голоси як за кандидата в президенти. Більше того, Віктор Андрійович дістав відповідь виборців на запитання, яке він час від часу ставить собі: а чи варто йти на другий строк? «Ющенко варто балотуватися на другий строк» - вважають 16,2%. «Ющенко не слід балотуватися на другий строк» - переконані 72,5%. Зауважимо, що ця цифра практично збігається з відповіддю на запитання, поставлене респондентам три тижні тому на прохання «ДТ» компанією «ТНС-Україна» - «Чи довіряєте ви Вікторові Ющенку як Верховному головнокомандувачу?»: 71,4% відмовили Головкомверху в довірі, і тільки 22,2% відповіли позитивно. Але, попри ці результати, Банкова продовжує гру. Президент веде переговори і, можливо, скасує всі зустрічі й заходи цієї суботи, аби провести ряд зустрічей напередодні настання часу «Ч» - оголошення про розпад демократичної коаліції.

На Банковій шукають виходу. На випадок дострокових виборів, про які президент говорить упевнено, не будучи упевненим у їхніх результатах, - Віктор Андрійович намагається стягувати під свою руку прапори соратників, які порозбігалися. «ЄЦ», зрозумівши що «сто верст не гак», повертається в «НУ-НС». Сигнали про готовність іти на переговори спрямовують на адресу цілого ряду людей, послуг, плечей і професійних якостей яких президент уже давно перестав потребувати. Щоправда, живої черги на Банковій поки не видно.

Не поховано надій і на широку коаліцію за участю Партії регіонів та Блоку Литвина. Якщо максимально спростити переговорну лінію з Володимиром Литвином, то головною заковикою в процесі є Арсеній Яценюк, який обіймає посаду голови Верховної Ради. До спікера з президентським рейтингом у 3,5 відсотка придивляється і президентська сила, і політичні хедхантери Ріната Ахметова. Злі язики стверджують, що в президентському оточенні намагаються зростити ревнощі Ющенка до Арсенія Петровича. У зв’язку з чим рекомендують угніздити його на менш значимі посади - глави МЗС чи Нацбанку. Сподіваємося, цього разу у Яценюка все ж спитають, чого він сам хоче.

Складніше Банковій із Януковичем. Його прем’єрство ні обійти, ні об’їхати. Але найсмішніше полягає в іншому: якщо «Наша Україна» вийшла з коаліції, мотивуючи цей крок тим, що Тимошенко проголосувала з Януковичем, недостатньою мірою підтримала грузинську сторону в конфлікті з Росією і не проводила активної політики у сфері просування України до НАТО, то чи буде логічним: по-перше, юридичне об’єднання «НУ-НС» із Партією регіонів у коаліцію; по-друге, альянс із політичною силою, котра закликала визнати незалежність Південної Осетії та Абхазії; по-третє, котра виступає активно проти зближення України та НАТО? Коротше, за що боролися?

Тимошенко ж, ознайомившись із рейтингами, дещо заспокоїлася і, переконавшись у тому, що ніякого обвалу не станеться, а зони зростання є, стала дещо спокійніше ставитися до перспективи дострокових виборів. Вона чудово розуміє, що у разі коаліції з Партією регіонів електоральних втрат зазнає вона, але не Янукович. А от якщо реальністю стане або в цьому, або в наступному парламенті коаліція Партії регіонів і «Нашої України», то цього не зрозуміють чимало виборців Віктора Федоровича. Більше того, цього не зрозуміють у «ЦК», що означатиме для Тимошенко: двері в кабінет Путіна й Медведєва для неї відчинені. Інакше кажучи, сьогодні Тимошенко робить вибір між збереженням прем’єрства з туманною перспективою відновлення втраченого електорату і збереженням електоральної бази з перспективою підвищення рейтингу на Півдні і Сході перед президентськими виборами. У разі дострокових виборів Юлії Володимирівні важко буде знайти сателітів для створення коаліції в новому парламенті. А якщо цього не станеться, то й про конституційні зміни, які обіцяють появу канцлерського поста, згадувати не варто. Дехто в її оточенні малює далекосяжні плани: «Вибори - то вибори. Ми зберігаємо репутацію. Ющенко зазнає остаточних втрат як ініціатор непопулярних дострокових виборів. Новий уряд почне працювати наприкінці лютого-початку березня. До президентських виборів залишиться від семи до десяти місяців. Виграти їх не становитиме великих труднощів, а потім із президентських позицій можна вивести зі складу Ради свою фракцію, оголосити дострокові вибори і на президентській хвилі здобути більшість у парламенті».

Однак поки і цей варіант; і регіональна більшість із Черновецьким, Литвином і комуністами; і можливі домовленості про коаліцію між «НУ-НС» і ПР - усе це проекти, щоб не сказати - прожекти. Політики захоплено грають у «Твістер», ризикуючи впасти собі ж на голову. Навіть найбільш втаємничені з них не ризикують робити прогнозів, найпрагматичніші не можуть твердо сказати, який варіант найкращий, а ті, хто з найслабшими нервами, - здаються «без бою». Мабуть, не варто вкотре писати про те, що суспільство цікавить високі перемовні сторони виключно як кількісне вираження прибічників, а не як точка докладання турбот, що стосуються підвищення якості життя його, суспільства; бізнес - як споживчий кошик політичних сил, а не як сегмент економіки, котрий втрачає свою капіталізацію в умовах світової кризи, що поглиблюється кризою українською. Ну то й що? Який сенс будь-що змінювати в цілях і підходах? І суспільство, і бізнес готові грати відведені їм ролі. Зведення із соціологічних полів - того доказ.

Опитування проводилося Київським міжнародним інститутом соціології з 1 по 7 вересня 2008 року у всіх регіонах України за вибіркою обсягом 2036 респондентів.