Злетіла кепка...

Поділитися
Дмитро Медведєв здобув свою першу велику кадрову перемогу, яка відразу вивела його з тіні Володимира Путіна...

Дмитро Медведєв здобув свою першу велику кадрову перемогу, яка відразу вивела його з тіні Володимира Путіна. Минулого вівторка, перебуваючи в Китаї, він підписав указ про зміщення Юрія Лужкова з посади мера Москви. Відставка супроводжувалася принизливим формулюванням: у зв’язку з втратою довіри президента РФ. Багато хто здивувався, почувши таке обгрунтування. А хтось (зокрема й в Україні) навіть позаздрив. Адже Медведєв діяв у рамках своїх повноважень: закон «Про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів державної влади суб’єктів РФ» справді передбачає таку причину зняття чиновника з посади. Свого часу, будучи президентом, Володимир Путін тричі скористався цим пунктом.

Відставка Лужкова виявилася гучною. І безславною. Російські політики зазначають: формулювання для відставки Лужкова вибране як для корупціонера. Нині над головою екс-мера висить загроза порушення кримінальної справи за обвинуваченням у перевищенні службових повноважень і корупції. Не вистачає тільки відмашки зверху. А в тому, що в колишнього мера є свої скелети у шафі, в Москві не сумніваються навіть його найщиріші прибічники. Слідчий комітет при прокуратурі РФ і МВС уже проводять дослідчі перевірки дій Юрія Лужкова та його дружини, глави холдингу «Інтеко» Олени Батуріної. Йдеться, зокрема, про продаж у 2009 році «Інтеко» московському уряду 58 га землі за 13 млрд. руб. За рахунок цих коштів компанія Батуріної виплатила борги кредиторам.

Указ російського президента — результат кількох тижнів негласного кулуарного протистояння, що загострилося, і публічної інформаційної війни між хазяїном Кремля і мером Москви. Приводом до нього стала серія статей у московських газетах, безпосередній стосунок до яких мав сам Юрій Лужков. У них йшлося про спроби команди Медведєва дестабілізувати ситуацію в країні. За словами російських експертів, Кремль був дуже роздратований статтями, і анонімні джерела з адміністрації президента заявляли, що спроби посварити двох учасників тандема не залишаться без уваги. Юрій Лужков, зважаючи на все, не вірив у те, що це якось позначиться на його долі.

Яскравий політик і талановитий адміністратор, Лужков — велика фігура в сучасній політичній системі Росії, один із «останніх могікан» єльцинської епохи. Маючи за плечима Москву, в якій цілком контролював ситуацію, «мер у кепці» вів самостійну гру. Нерідко роблячи великі ставки: багато в чому завдяки його зусиллям у 1998-му Держдума не підтримала кандидатуру Віктора Черномирдіна на пост прем’єр-міністра — і той назавжди втратив шанс стати президентом. В Україні Лужкова знають і за заявами про російський статус Севастополя і Криму, через що українська влада кілька разів забороняла йому в’їзд до нашої країни. Тим більш вражає, що Росія проковтнула зняття мера-важковаговика: відставка Лужкова стала знаковою подією для держави, для сусідніх країн (кілька українських каналів навіть розпочали випуск новин саме з повідомлення про зняття градоначальника), але не для московської громадськості, яка навіть не спробувала захистити настільки популярну людину.

Ймовірно, вісімнадцять років керівництва одним із найбільших міст світу зіграли з політиком злий жарт. Юрій Лужков, схоже, повірив у власне політичне безсмертя і втратив зв’язок із російською реальністю. У потрібний момент він опинився без необхідної політичної підтримки. Хоча, мабуть, і розраховував, що в його конфлікті з Медведєвим Володимир Путін стане на бік мера. Принаймні Лужков старанно демонстрував політичну лояльність прем’єрові. Але ставка на протиріччя між членами дуумвірату — прем’єром і президентом — не зіграла.

Навіть якщо між Лужковим і Путіним й існувала якась домовленість про підтримку, вона так і не була реалізована: російський прем’єр за весь час конфлікту публічно жодного разу не висловився. Лише після оприлюднення указу Володимир Путін дав свій коментар: фактично підтримавши рішення Медведєва, прем’єр констатував, що «стосунки в мера Москви з президентом не склалися».

Багато хто думає: без схвалення Путіна президент би не видав указу. Але самого невдоволення президента було мало, щоб прем’єр погодився підтримати це рішення. Очевидно, що ні Володимир Путін, ні Дмитро Медведєв не відчували сантиментів до Юрія Лужкова. Жодного з них не влаштовувала ситуація, коли на чолі міста з бюджетом понад 32 млрд. дол. (а це близько 24% ВВП РФ), найбільшого ділового центру Росії, стояв неконтрольований ними політик. Напередодні парламентських і президентських виборів кожний із них хотів би мати на чолі Москви людину, менш самостійну у своїх діях, більш уважну до побажань Кремля чи Білого дому.

Звісно ж, крім політичних мотивів, свою роль відіграли й економічні причини: питання перерозподілу фінансових потоків у російській столиці завжди було одним із найактуальніших. І особливо — під час кризи. Бізнес-діяльність же Лужкова вже давно переступила масштаби Москви, що не могло в цей складний для бізнесу час не дратувати людей, які також бажали долучитися до пирога. Але під час голоду, коли їжі не вистачає, хижаки поїдають собі подібних...

Сприяло падінню Лужкова й те, що він став надто багато дозволяти собі не тільки в бізнесі, а й у політиці. Придворна війна, що тривала місяцями, стала надбанням гласності. А от після цього залишити Лужкова в Москві не могли собі дозволити ні Медведєв, ні Путін. Адже за розвитком конфлікту уважно стежили ті, хто формує сьогоднішню вертикаль влади Росії — губернатори, депутати, чиновники. Залишити Лужкова означало б запустити інфекцію в тіло. І якщо для Медведєва звалити Лужкова було справою честі, репутації, то для Путіна відставка московського градоначальника означала збереження контролю над ситуацією, над вертикаллю влади. У цьому сенсі історія з Лужковим стала показовим шмаганням для російського істеблішменту: мовляв, дивіться, що буде з тими, хто дозволяє собі публічну фронду. Свою роль у позиції Путіна відіграла й ФСБ, яка давно і ретельно займається «Евросетью» і її власником Євгеном Чичваркіним. Останнього зв’язують давні стосунки з власником «Системы» Володимиром Євтушенковим, котрого, своєю чергою, вважають близькою людиною до колишнього московського мера...

Російські аналітики стверджують, що основною проблемою в ситуації з мером було не ухвалення рішення про його відставку, а «трудність узгодження консенсусної кандидатури наступника між двома учасниками тандема з урахуванням інтересів їхніх команд і найближчих соратників». Якщо ця кандидатура сьогодні ще не узгоджена, то найближчим часом слід очікувати жорсткого протистояння між Кремлем і Білим домом. Але близькі до російських політиків експерти стверджують: Дмитро Медведєв готовий погодитися на будь-яку кандидатуру, аби тільки вона не була людиною віце-прем’єра Ігоря Сєчіна. Річ у тім, що в сучасній Росії триває придворна війна між газовим і нафтовим кланами, які неофіційно очолюють Дмитро Медведєв (свого часу голова ради директорів «Газпрома») і Ігор Сєчін (який є також і головою ради директорів «Роснефти»). Тому частина політологів пов’язує відставку багаторічного московського мера в тому числі й з цією війною. Адже саме Сєчін курирує Москву і, відповідно, патронував Лужкова.

Обов’язки мера поки що виконує 74-річний заступник Лужкова Володимир Рєсін, який став «сполучною ланкою між Кремлем і Москвою». Відповідно до закону «Про політичні партії» «Единая Россия» як партія, що має більшість у регіональному парламенті, розпочинає консультації за списком кандидатів у мери Москви. Їх має бути не менше трьох. Президент має право погодитися з будь-якою кандидатурою зі списку або запропонувати на затвердження Мосміськдумі свого кандидата. Ім’я наступника Лужкова має бути назване до 29 жовтня.

Серед кандидатів найчастіше називають главу апарату уряду Сергія Собяніна, міністра з надзвичайних ситуацій Сергія Шойгу, першого заступника російського прем’єра Ігоря Шувалова. Згадують і кандидатуру керівника управління справами президента Володимира Кожина. Та серед аналітиків поширена думка, що в Москві буде застосований уже випробуваний у загальноросійських масштабах варіант тандемізації: Сергій Собянін — мер, а нинішній губернатор Нижньогородської області Валерій Шанцев — його заступник і глава московського уряду. У кожнім разі на Москву очікує великий кадровий струс. Адже система влади формувалася за Лужкова та Лужковим. Та й фінансові потоки орієнтувалися на колишнього мера і людей із його оточення. Отже, на Москву очікує переділ власності.

Нині лунають заклики зберегти кістяк колишнього уряду, який має величезний досвід управління містом, інакше Москва буде паралізована. І цього не можуть не враховувати ініціатори відставки Лужкова: адже будь-яка проблема в російській столиці прямо впливатиме на рейтинг федеральної влади. Але для Кремля і Білого дому залишати стару команду при владі — означає зберігати вплив Лужкова, котрий збирається зайнятися політичною діяльністю. Правда, невідомо в якій ролі: екс-мер уже написав заяву про свій вихід із «Единой России». Погодимося з думкою Бориса Нємцова: Лужков «роль опозиціонера не потягне». Та й є сумніви, що екс-мер узагалі залишиться в Росії після своєї відставки. Його дружина Олена Батуріна володіє в Австрії великою власністю. Це дає їй та її чоловіку право претендувати на австрійське громадянство. А Австрія своїх громадян не видає...

Однак для Дмитра Медведєва, який виявив жорсткість і наполегливість, перемога в битві за Москву матиме найсерйозніші політичні наслідки.

Знявши політичного важковаговика, нинішній хазяїн Кремля продемонстрував зміцнілі політичні біцепси, посилив своє апаратне становище в структурі російської влади і змінив ставлення до себе російських політиків і чиновників. Доля Лужкова показала: у політичній системі тандемократії Медведєв стає самостійною політичною фігурою, і глава держави спроможний приймати рішення і домагатися їхнього виконання, а не тільки погрожувати кулачком. Президент Росії вже заявив: він не виключає, що відсторонення керівників регіонів від посади з формулюванням «у зв’язку з втратою довіри» він застосує ще не раз. Але історія з Лужковим це й своєрідна демонстрація Путіну, що його наступник готовий самостійно грати та встановлювати правила. І те, що Медведєв нарощує свою публічну політичну активність, підтверджує його амбіції. А чи це не заявка на участь у президентських виборах 2012 року?

Та це лише одна з версій подій. Є й друга: Медведєв не міг зняти Лужкова без узгодження з Путіним. Отже, Володимир Володимирович й надалі залишається повноцінним хазяїном Росії. Яка з цих двох версій більше відповідає дійсності — покажуть наступні парламентські і президентські вибори.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі