«Зимові забави» російської влади

Віднедавна у політичному житті Росії склалася нова традиція.

Кожного 31 числа о шостій годині вечора на Тріумфальній площі Москви (колишня площа Маяковського) збираються правозахисники та представники опозиції. Вони виступають на захист 31-ї статті Конституції РФ, що гарантує громадянам свободу зібрань та союзів. Так само традиційно московська влада забороняє проведення саме в цьому місці зібрань «незгодних». В останній день січня традицію не було порушено: минулої неділі московська міліція вкотре припинила спробу проведення несанкціонованого мітингу опозиції на захист свободи зібрань. На площу вийшло, за попередніми даними, від п’ятисот до тисячі осіб. Майже півтори сотні з них було затримано. І якщо кадри розгону могли бачити передплатники Euronews, то провідні російські телеканали традиційно проігнорували цю подію.

Напевно, пам’ятаючи про міжнародний резонанс, викликаний затриманням минулого разу голови Московської Гельсінкської групи Людмили Алексєєвої, тепер правоохоронці не чіпали 82-річну російську правозахисницю: полковник міліції «шанобливо» підтримував її, виводячи з натовпу. Та й кийків особливо ніхто не застосовував: учасників акції витісняли з натовпу, садили в автобуси й розвозили по відділеннях міліції. Серед затриманих виявилися політик Борис Нємцов, звісно ж, лідер нацболів Едуард Лимонов, правозахисники Лев Пономарьов і Олег Орлов, інші активісти опозиції і просто випадкові перехожі.

Жителям країн демократичної спільноти, у тому числі й нам, українцям, звичним до різних вуличних акцій протесту, важко зрозуміти, чому російська влада так боїться демонстрації опозиціонерів і чому забороняє мітинги. Адже вони нечисленні й не становлять жодної загрози авторитарному режиму, що такий популярний у російському суспільстві. То навіщо ж влада загострює ситуацію, знаючи, що міжнародне співтовариство знову її критикуватиме за порушення фундаментальних прав людини? Американський держдеп уже засудив дії російської влади, а голову Європарламенту Єжи Бузека затримання лауреата премії «За свободу думки» імені Андрія Сахарова Олега Орлова та інших опозиціонерів прямо, за його словами, ввело в «заціпеніння». Що це, справа принципу? Чи страх режиму втратити контроль над ситуацією і проявити свою «слабкість», поступившись опозиції?

Звісно, у Кремля є підстави тривожитися: серед російських громадян зростає невдоволення рівнем життя, підвищенням цін, свавіллям місцевої влади. Наприклад, минулої суботи в Калінінграді відбувся один із наймасовіших мітингів, який зібрав понад десять тисяч чоловік. Учасники мітингу протестували проти планованого підвищення тарифів ЖКГ і збільшення транспортного податку. Вони також вимагали відставки місцевих депутатів-єдиноросів, губернатора Георгія Бооса, прем’єра Володимира Путіна та його уряду, виступали за повернення в Росії губернаторських виборів. На відміну від Москви, влада, дозволивши мітинг, його не розганяла, а учасників не затримувала. При тому що акція протесту в Калінінграді — одна з найбільших за часів Володимира Путіна. І це серйозний сигнал для влади, що ситуація може вийти з-під контролю...

Хоч би якою була причина відмови представникам опозиції та правозахисникам проводити мітинги 31 числа на Тріумфальній площі, московська влада поки що не має наміру поступатися, хоча й пропонує організаторам інші місця проведення зібрань. Цього разу вона пояснила свою відмову тим, що на цій площі відбудеться захід «Зимові забави». Але правозахисники та опозиція не мають наміру відмовлятися від проведення зібрань тут надалі. Адже ідея акції «Движение-31» — проведення її в один і той самий день, в один і той самий час, в одному й тому ж самому місці. Ще за часів Хрущова площа Маяковського була традиційним місцем зібрань любителів поезії та перших радянських дисидентів. А для Росії Путіна і Медведєва, на жаль, досі так само актуальні написані 68-го Олександром Галичем слова: «Можешь выйти на площадь, смеешь выйти на площадь в тот назначенный час?!».