ЖКГ і криза: платити доведеться нам

Поділитися
Ми звикли, що «комуналка» в нас така собі. Послуги низької якості, серйозна зношеність основних фондів галузі, застарілі технології і низька енергоефективність...

Ми звикли, що «комуналка» в нас така собі. Послуги низької якості, серйозна зношеність основних фондів галузі, застарілі технології і низька енергоефективність. За даними Інституту стратегічних досліджень, близько 70% житлового фонду побудовано до 1970 року, зношеність основних фондів перевищує 60%, а енергоємність послуг у 2,5—3 рази перевершує показники європейських країн. Якщо на початок 90-х років у середньому по Україні на 100 кілометрів комунальних мереж припадало 30—40 аварій, то в останні роки цей показник досяг 180 аварій на 100 кілометрів водопроводу і 10—20 — на 100 кілометрів мереж теплопостачання. Аналітики інституту вказують на невідповідність наявних інфраструктурних потужностей зрослим потребам; високий рівень монополізації сфери надання житлово-комунальних послуг і слабкий розвиток конкуренції в цьому секторі; непрозорість формування цін і тарифів за послуги, які надаються підприємствами ЖКГ.

Наші люди не поспішають навіть приватизувати квартири, не кажучи вже про створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), а це, як стверджують фахівці Міністерства житлово-комунального господарства, шлях до поліпшення якості послуг, коли мешканці самі зможуть замовляти їх у жеках або альтернативних службах. Для того щоб удосконалити свої будинки, поміняти труби, впровадити енергозберігаючі технології, потрібно брати кредити в банках, але багато хто боїться з ними зв’язуватися… Хай там як, але стан галузі такий, що нам доведеться вкладати в системи життєзабезпечення свої гроші і при цьому контролювати якість надаваних нам послуг.

ЖКГ: між політичною кризою і реформою

Фахівці відділу соціальних експертиз Інституту соціології НАНУ провели експертне опитування «Проблеми реформування житлово-комунального господарства в умовах фінансово-економічної кризи». Було опитано 196 експертів у 24 областях та Автономній Республіці Крим. Колегію експертів було сформовано з представників чотирьох типів структур: органів виконавчої влади (16%), органу законодавчої влади (7%), підприємств — виробників послуг (51%) та споживачів послуг (26%).

57% експертів відзначили вплив на сферу ЖКГ політичної кризи в Україні. Внаслідок політизації процесу тарифоутворення не вдається запровадити тарифи, які дають змогу здійснити технічне оновлення галузі. А спроби підвищити ціни на послуги, які враховують необхідність повного відшкодування витрат і накопичення ресурсів для розвитку інфраструктури, впираються в низьку платоспроможність більшості домогосподарств. Тому дискусії про тарифоутворення в часи різних політичних протистоянь загострюються, а відповідні рішення не ухвалюються.

43% експертів оцінюють як визначальний вплив на сферу ЖКГ світової фінансово-економічної кризи. За умов спаду промислового виробництва та інвестиційної активності в країні, стагнації банківської системи й загрози втрати населенням накопичених фінансових активів неможливо не зазнавати впливу на господарську діяльність. На думку експертів, він проявляється в підвищенні цін на послуги (за це висловилося 55%), у зменшенні капітальних витрат у сфері ЖКГ (53%), у неможливості проведення реформ у галузі, оскільки всі зусилля спрямовуються на утримання її просто в дієздатному стані (41%), у зменшенні прибутковості ЖКГ (36%), у збільшенні аварійності у сфері ЖКГ (36%), у розбалансованості системи комунального господарства (33 %), у зниженні якості послуг (32%).

Олексій Кучеренко
На наші запитання відповідає міністр з питань житлово-комунального господарства Олексій КУЧЕРЕНКО.

— Як політична криза позначається на реформуванні ЖКГ?

— Сфера житлово-комунальних послуг справді потребує серйозної реформи. Будь-яка реформа це прийняття та введення в дію нових правил гри: зміна ступеня впливу, відповідальності, розподілу функцій центральних і місцевих органів влади; реалізація нових принципів тарифоутворення, упровадження системи майнової відповідальності, системи контролю за якістю послуг. А головне – перерозподіл фінансових потоків. Для реформи потрібен «батіг та пряник», необхідно приймати закони, змінювати механізми фінансової підтримки. На рівні постанов Кабінету міністрів ми не можемо змінити систему стосунків між міністерством та органами самоврядування, місцевими держадміністраціями та громадянами, які також залучені в цей процес.

Але під час політичної кризи реформи неможливі. За останніх чотири роки у Верховній Раді було прийнято один серйозний законопроект — це нова Програма реформування ЖКГ, та й то його дуже заполітизували. До того ж програма не почне працювати без прийняття півтора десятка актуальних законів. Наприклад — «Про основні принципи державної житлової політики», який задає систему координат, що визначають розвиток житлової політики і, відповідно, житлового законодавства, на далекосяжну перспективу. На жаль, внаслідок політичного протистояння «уряд — опозиція» цей законопроект був провалений Верховною Радою (проти — регіонали, комуністи, Блок Литвина). Без прийняття таких концептуальних документів неможливо рухатися вперед, долати хаос, суперечливість і популізм, властиві процесові законотворчості. Житловий кодекс, навколо якого вже років десять точаться дискусії, без визначення базових принципів житлової політики, у тому числі й непопулярних, нічого принципово не вирішить.

У Верховній Раді лежать проекти законів про особливості оренди і концесії об’єктів теплопостачання, водопостачання та водовідведення, «Про енергозбереження в будинках», нова редакція закону про житлово-комунальні послуги, зміни до закону про теплопостачання, зміни до закону про питну воду і питне водопостачання. Це дуже важливі документи, і приймати їх треба, відсунувши політику вбік. Поки що це не вдається. Так, наприклад, зміни до закону про ліцензування, необхідні для більш жорсткого підходу до якості житлово-комунальних послуг, забезпечення державою захисту прав споживачів, — теж були провалені Верховною Радою, фігуранти ті ж самі — регіонали, комуністи, Блок Литвина.

Крім того, вважаю, що населення має бути зацікавлене в дії законів: «Про здійснення державного контролю в сфері ЖКГ» та «Про посилення відповідальності за правопорушення в сфері ЖКГ».

Без прийняття цих законів сама Програма реформування ЖКГ залишиться просто декларацією. На жаль, початок виборчої кампанії вносить у її реалізацію серйозні корективи.

У програмах практично кожного кандидата в президенти, особливо не з владних структур, житлово-комунальна сфера стає одним із пунктів, спрямованих на привернення симпатій виборців. Мораторій на тарифи, заяви щодо холодів та любові до народу тощо — це все вже було, і не раз… А вслід за президентськими виборами йтимуть місцеві, і майже в кожному регіоні ставлення до ЖКГ має політичний характер. Яскравий приклад — Київ.

— До речі, як ви ставитеся до «нових» київських тарифів?

— Я ставлюся до цього неоднозначно — дуже складна проблема. Київська міська влада двічі йшла на вибори під гаслом «Виберіть мене, і я утримуватиму ці тарифи!» Люди повірили й намагаються змусити мера виконати обіцянку. Думаю, що свою особисту популістську політику мер «закриватиме» майном і бюджетом, які належать усім киянам.

Є ще один аспект. Економіка Києва завжди мала викривлений характер. Ще десять років тому, коли я був запорізьким губернатором, я побачив — труби чадять у Запоріжжі, а гроші з цих заводів витрачаються у Києві. Але погодьтеся, що кияни мають цілу купу специфічних проблем. Так, у них вищі середня зарплата і рівень життя, — але погляньте на ціни, на житло, на систему корупції, якою пронизані відносини в соціумі. Кожна довідка з БТІ, жеку стала платною. Тому на киянах лежить додатковий фінансовий і психологічний тягар. Це наслідок того, що ми займалися не регіональною політикою, а концентрацією всього ресурсу в Києві, і на сьогодні тут проводиться дуже специфічна політика.

Незадоволені всі регіони, але в жодному місті не було такої цинічної спроби одномоментного удвічі підвищити плату за тепло, воду, вивезення сміття, до якої вдалася київська влада. В умовах кризи це дуже боляче вдарило б по киянах. Завдяки наполегливості уряду було знайдено компроміс — підкреслюю, тимчасовий.

— Соціологи дійшли висновку, що наслідками поглиблення фінансово-економічної кризи стануть зниження обсягів платежів за послуги ЖКГ з боку споживачів, а також зменшення кількості і якості послуг — із боку постачальників послуг. Як наслідок споживачі шукатимуть альтернативу нинішнім постачальникам послуг.

— Криза настає тоді, коли бракує ресурсів — фінансових, матеріальних, сировинних. Загострюються конкуренція і боротьба за ресурс, тому всі суб’єкти дуже ретельно мають стежити за кожною гривнею у своїх бюджетах, що спонукатиме їх бути вимогливішими одне до одного. Я вважаю, що це цілком обгрунтовано. Так живуть цивілізовані країни. Підприємства, або природні монополісти, або штучно створені монополії у вигляді жеків, муситимуть дбайливіше поводитися з грішми, отриманими від населення, оскільки бюджетна підтримка буде обмеженою, а населення дуже ретельно слідкуватиме за кожною гривнею своїх платежів. Що гальмує цю реформу? Те, що в місцевих органів самоврядування сконцентровано дуже багато функцій — вони і власники, і керуючі, самі собі встановлюють тарифи і самі себе контролюють. Така концентрація функцій недопустима, насамперед у сфері тарифної політики, контролю над фінансовими ресурсами, над якістю послуг. Треба зруйнувати цю монополію.

— Що для цього потрібно?

— З боку громадян — реєструвати об’єднання співвласників багатоквартирних будинків. Або нам доведеться шукати дуже специфічну форму, якої немає у світі, — це комунальні будинки, у яких квартири на дві третини, на 90% приватизовані.

З появою приватизованих квартир мали б створюватися кондомініуми, але люди на це не йдуть — не готові до цього ментально. Це найболючіша, зізнаюся, не до кінця зрозуміла для мене частина реформи, яку ми ретельно розроблятимемо і виноситимемо на обговорення громадськості, коли буде якась політична стабільність.

— Питання питань: що робити з трубами, які рвуться по всій країні, — це відбувається і в респектабельних будинках старої забудови в центрі столиці, і в «хрущовках» на периферії.

— Люди вкладають гроші в дорогі ремонти, але не розуміють одного: труб у будинку ніхто за них не поміняє. Люди ще ментально не готові бути власниками: вони квартири викупили, а будинок залишили «дядьку» з жеку. А та ж таки труба — це спільне майно людей, котрі живуть у цьому будинку. Треба навчитися керувати цими трубами, ліфтами, під’їздами, бойлерами. Люди не розуміють, що з приватизацією квартири вони взяли на себе обов’язок керувати своїм будинком, — і це найбільша проблема всієї реформи ЖКГ.

— Середня зарплата працівника ЖКГ становить 90% від середньої зарплати по Україні. Звідси, мабуть, низька якість послуг, що їх надають жеки.

— Ці фахівці вочевидь недооцінені, їм треба підвищувати зарплату. Бо низька зарплата і, відповідно, поганий спеціаліст у цих системах життєзабезпечення загрожують фінансовими втратами. Адже занедбаний будинок — це мінус 30% його ринкової ціни. Як і залита квартира.

— Чи мають перспективу в нашій країні приватні жеки?

— Безумовно, мають. Але це не панацея. На шляху до приватних жеків ми повинні запровадити якусь конкуренцію в комунальних. Приватні жеки без створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків — це шлях у нікуди. Об’єднання співвласників може найняти або приватний, або комунальний жек і побудувати з ним систему взаємовідносин, а якщо там колгосп — то приватний жек обшахрує всіх так, що кінців не знайдеш. Я б не педалював зараз цю тему.

«Всі роки незалежності влада не торкалася сфери ЖКГ...»

ЖКГ — сфера болюча для більшості наших громадян. І криза наклалася на фінансові проблеми небагатого суспільства. Але приватні ініціативи, які сьогодні характерні для багатьох населених пунктів, дають свої результати: людям у квартирах і на виробництві світло, тепло, та й економія якась спостерігається…

Ірина Запатріна
Наша співрозмовниця — заступник міністра з питань житлово-комунального господарства Ірина ЗАПАТРІНА.

— Як мінімізувати політичний вплив на комунальні тарифи?

— Рецепт один — вдосконалення процедур формування тарифів. Торік улітку було прийнято Концепцію розвитку державного регулювання на ринку комунальних послуг, якою передбачено створення національної регулюючої комісії на ринках теплопостачання, водопостачання і водовідведення, аналогічну тій, яка працює на ринку електроенергетики вже тринадцять років (вона регулює тарифи на електроенергію та газ і досить непогано себе зарекомендувала).

Сьогодні практично готовий до подачі на розгляд уряду проект закону про національну комісію регулювання на ринку комунальних послуг. Розроблено проект нового порядку формування тарифів на послуги водопостачання і водовідведення, спільно з закордонними консультантами наші фахівці працюють над порядком формування тарифів на послуги теплопостачання, опалення та гарячого водопостачання. Передбачається, що ці порядки почнуть діяти з травня—червня наступного року, що дозволить уникнути політизації під час їх у розгляду та затвердження.

Тарифна проблематика дуже непроста; швидко змінити ситуацію в цій сфері надзвичайно складно і в стабільній економічній ситуації, а в умовах кризи до вирішення цього питання слід підходити особливо обережно. У регіонах, де тарифи підвищуватимуться, це має відбуватися поступально, не більш ніж на 10—20% у півроку чи в рік.

Комунальна інфраструктура потребує модернізації, тому необхідно передбачити в тарифах і відповідну інвестиційну складову. Зауважу, що коли ми залучаємо — під невеликі відсотки — кредитні кошти, особливо кошти міжнародних фінансових організацій, то підвищення тарифів може бути мінімальним (кредити видаються на п’ятнадцять-двадцять років, перші чотири-п’ять років, як правило, пільгові, тобто з виплатою тільки відсотків). А коли підприємство починає виплачувати тіло кредиту, воно вже має ефект від енергозбереження, що дозволяє знизити собівартість виробництва.

— Чи зростатиме ціна на газ? І як одночасно зберігати тепло та сімейний бюджет із нашими холодами?

— Потрібно поступово переходити до адекватних ринкових цін. А перед тим — провести енергозберігаючі заходи на підприємствах галузі, підвищити енергоефективність будинків. Більша частина (приблизно 60%) наших будинків мають низькі енергоефективні характеристики. Насамперед панельні будинки й так звані хрущовки. Дослідження наших закордонних колег і вітчизняних енергоаудиторів свідчать, що в таких будинках можна наполовину зменшити споживання тепла. Впоратися з цим допоможе термомодернізація будинків. Знадобляться нові вікна, двері, регулятори на батареях, лічильники та й просто елементарне нормальне ставлення до енергоспоживання. Ніде на Заході населення так марнотратно не ставиться до ресурсів: у нас і світло може горіти в усіх кімнатах відразу, і кватирки відчиняються навстіж, коли ввімкнені батареї.

Якщо ж ми зменшимо втрати у процесі транспортування та розподілу тепла й води, а також використання газу при виробництві тепла, електроенергії — при виробництві води, — то підвищення тарифів на газ не буде таким жахливим і для підприємств галузі, і для населення. У країнах колишнього соціалістичного табору, які підвищили тарифи на газ удвічі, а то й утричі, рахунки за житлово-комунальні послуги зросли небагато, оскільки люди поставили лічильники й стали ощадливо споживати тепло та інші ресурси, зокрема й за рахунок підвищення енергоефективності будинків.

Ми підготували проект закону «Про енергоефективність будинків», у якому передбачені і енергетична паспортизація будинків, і державна підтримка тих, хто виконує заходи з підвищення енергетичних характеристик будинків. Працюємо над механізмами залучення кредитних коштів на ці потреби. Нині спільно з Європейським банком реконструкції та розвитку почали створювати спеціальний портал з енергоефективності в будинках, — він міститиме і всю нормативну базу, що є у цій сфері, і різноманітні технічні рішення, які люди зможуть застосувати, і «калькулятор» для оцінки своїх можливостей щодо залучення кредитних коштів для термомодернізації будинків. І ЄБРР, і Світовий банк, і Міжнародна фінансова корпорація готові давати пільгові кредити, щоб навести лад у будинках. Але для цього мешканці багатоквартирних будинків повинні організуватися, створювати об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Це непростий процес, котрий потребує роботи з людьми, вдосконалення низки регуляторних актів, але він потихеньку рухається. Передбачається, що ОСББ укладатимуть договори з банками про кредити. А після того, як буде зафіксовано енергозберігаючий ефект, із держбюджету компенсується певна частина коштів, витрачених на енергозбереження. Наприклад, у Болгарії і Словаччині держава повертала громадянам по 20—25% від вартості заходів із підвищення енергоефективності будинків.

— Все-таки ОСББ в Україні з’являються, — попри всі труднощі, деяким із них уже понад десять років. І ціни на послуги житлово-комунальних служб контролюють самі мешканці.

— При багатьох меріях працюють служби зі сприяння створенню ОСББ. Зараз у Верховній Раді лежить проект закону, який спрощує процедури і створення, і функціонування ОСББ. Є досвід, коли керуючі компаній, альтернативних жекам, допомагають створювати ОСББ: їм зручніше працювати з будинком як з інженерним об’єктом, як з організованим колективом, а не з кожним мешканцем зокрема. У Макіївці Донецької області і в багатьох невеличких містах України вже добрий десяток років на ринку житлових послуг успішно працюють керуючі компанії.

Хоча загалом наш народ не дуже активний. Досвід інших країн свідчить, що не всі мешканці будинків готові добровільно створювати такі об’єднання. У такому разі виконавця послуг для них обирає орган місцевого самоврядування.

— Відомо, що в багатьох регіонах України є проблема якості води.

— Так, це серйозна проблема, особливо в сільських районах, але й тут можна навести позитивні приклади. Цікавий досвід Криму — там за сприяння ПРОООН у невеличких селах створюються спільноти типу ОСББ, себто об’єднуються по 60—80 будинків і будують свій водогін, станції з очищення води. Частково в цьому допомагають місцеві бюджети, частково — ПРОООН, частково люди вкладають власні кошти. Отож не завжди потрібно давати людям готову «рибку» — можна обмежитися й «вудкою».

— Прикмета часу: постачальники послуг у нашій країні претендують на суму ПДВ, щоб вона залишалася в галузі.

— Я вважаю, що на певний перехідний період це цілком нормально. Хоча згодом, коли в галузі діятимуть ринкові відносини, потреба в цьому відпаде. Ми включили в нашу програму реформування ЖКГ такий проект закону. Оскільки стан у галузі досить складний, зараз на це можна піти. Всі роки незалежності влада не чіпала сферу ЖКГ, — вона дуже болюча для населення і стосується всіх. Досвід наших закордонних колег свідчить, що ЖКГ можна реформувати після того, як із населенням буде проведено певну роботу — і в пресі, і в консультативних центрах. У нас такого досвіду немає, а громадян ще годують спекуляціями, що всі комунальні послуги для них будуть дешевими і держава зобов’язана їх надати практично безплатно.

— Скільки років у нас триває реформа ЖКГ?

— Офіційно вона йде з 2004 року (саме тоді на рівні закону було затверджено програму реформування ЖКГ) і триватиме до 2014 року. Десять років — нормальний час для проведення такої реформи для будь-якої країни. Але перший етап її реалізації засвідчив, що багато ініціатив формально декларувалися, проте не здійснювалися. Поки що не вдалося змінити ментальність наших людей у питанні їхнього житла та житлово-комунальних послуг. Досі при прийнятті нормативних актів не завжди тверезо оцінюються можливості держави. Як наслідок, декларується те, що виконати неможливо (безплатні квартири, капітальні ремонти, пільги тощо) і що продукує в суспільстві нічим не підкріплені очікування та обумовлює неадекватну поведінку і підприємств, які надають послуги, і споживачів таких послуг.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі