ЗГОДА НЕЗГОДНИХ - Політика - dt.ua

ЗГОДА НЕЗГОДНИХ

7 лютого, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №5, 7 лютого-14 лютого

У понеділок Петро Симоненко, Юлія Тимошенко й Олександр Мороз оголосили про рішення спільно розробити й запропонувати Верховній Раді низку проектів законів, що стосуються і політики, й економіки...

У понеділок Петро Симоненко, Юлія Тимошенко й Олександр Мороз оголосили про рішення спільно розробити й запропонувати Верховній Раді низку проектів законів, що стосуються і політики, й економіки. Цю ініціативу пов’язано з бажанням лідерів опозиції перевести свої відносини на новий рівень, лейтмотивом якого стане не персональна боротьба з Леонідом Кучмою, а лобіювання програми дій, що виправлятиме недоліки його політики. Таким чином опозиція розраховує збільшити кількість своїх симпатиків перед виборами, одночасно ускладнивши владі завдання вбити клин ідеологічних розбіжностей у свій табір.

Замішаний і сконцентрований на протесті характер опозиції став улюбленою мішенню для влади з літа минулого року, коли Комуністична партія, Блок Юлії Тимошенко й Соціалістична партія ініціювали акцію «Повстань, Україно!». Попри дуже низький рейтинг довіри Президенту 2002 року, кількість активних прибічників опозиції, готових підтримати її не тільки в соціологічних опитуваннях, виявилася серед населення порівняно невеличкою. Доклавши величезних зусиль і використавши цілком життєздатні технології на першому етапі акції у вересні, опозиція, проте, змогла вивести на вулиці трішки більше 100 тис. чоловік. У наступних виступах чисельність демонстрантів була ще меншою, що стало одним із мотивів фактичного заморожування акції на зимові місяці. Це дозволило Президенту, котрий поблажливо охарактеризував опозицію як «союз вужа з їжаком», заявити про відсутність у його політичних ворогів підтримки суспільства.

У січні додаткові проблеми для опозиції створила активізація в ЗМІ обговорення теми про єдиного кандидата від неї на президентських виборах. Лідери опозиції назвали саме обговорення провокацією влади, висловили думку, що це частина програми, спрямованої на розведення ідеологічно різновекторних супротивників влади по різних кутках. Натомість, за пропозицією Тимошенко, вони оголосили нову форму співробітництва, що має на меті підвищення ступеня консолідації шляхом спільних законодавчих ініціатив і розробки спільного погляду на державну політику.

Першим рішенням, запропонованим Раді від імені Симоненка, Тимошенко й Мороза, став перехід до пропорційної системи висвітлення роботи парламенту на УТ-1. Лідери опозиції пропонують відмовитися від спеціалізованих програм, просто віддавши належний час для прямих виступів представників усіх фракцій і груп, залежно від їхньої чисельності. Одночасно опозиційна трійка узгодила п’ять проектів законів, які планує подати в парламент. Вони стосуються чотирьох напрямів: політики, державних фінансів, аграрного сектора й житлово-комунального господарства. Ключовим із них є законопроект про парламентські вибори, який стане черговою спробою встановити систему виборів Ради тільки від політичних партій. У прив’язці до нього опозиція хоче провести законодавчу заборону на міжфракційні переходи депутатів. Наступними за важливістю стануть законопроекти про внесення змін у державний бюджет нинішнього року й у Земельний кодекс. У рамках бюджету опозиція планує перерозподілити видатки, зокрема фінансування регіонів, на додаток вимагаючи двічі забезпечити підвищення заробітної плати відповідно до амбіційного плану, затвердженого Радою в грудні. Задумані зміни в Земельний кодекс передбачають зміну формулювань, що регулюють форми власності, передачу функцій керуючих органів від державних адміністрацій місцевим радам, і зміну механізмів оцінки землі. Крім того, КПУ, БЮТ і СПУ збираються внести в Раду законопроект популістського характеру, що обмежить виселення з квартир неплатників квартирної плати й комунальних послуг.

Поки що такі розрізнені ініціативи не можна розглядати навіть як основу спільної програми дій, за відсутність якої опозиції дорікає влада. Проте сам факт їх появи і тенденція відносин між учасниками акції «Повстань, Україно!» дозволяють спробувати побудувати таку програму. Протягом минулого року «трійка», особливо Комуністична партія, свідомо наголошувала на вимушеному і ситуативному характері свого союзу, спричиненому нетерпимістю влади. Тепер, зберігаючи самостійність думок, лідери КПУ, БЮТ і СПУ хочуть знайти точки дотику, обминаючи ідеологічні розбіжності.

Зокрема, сторони готові запропонувати спільну програму поліпшення політичної системи. Оскільки Мороз і Симоненко є прибічниками парламентсько-президентської моделі, причому лідер КПУ готовий загалом скасувати інституцію Президента, а Тимошенко залишається прибічником сильної президентської влади, усі троє зійшлися на необхідності встановити потужні противаги Банковій. Зокрема, йдеться про зменшення повноважень Президента щодо формування Кабінету міністрів і посилення контролю з боку парламенту над виконавчою владою. Лідери опозиції також готові скерувати зусилля на зміну регламенту роботи Ради, аби посилити боротьбу зі зловживаннями. Розходячись у поглядах на ступінь необхідного регулювання економіки державою, вони одностайно зацікавлені в підвищенні прозорості приватизації, скасуванні найскандальніших угод, а також зміні правил банкрутства підприємств. На думку Симоненка, одним із наступних кроків «трійки» може бути законопроект про реприватизацію. Хоча розробка спільних економічних пропозицій, за визнанням учасників, дається особливо складно. Зокрема, це показали дискусії щодо змін у Земельному кодексі. З іншого боку, лідери опозиції зуміли знайти правильний тон поступок і компромісів під час засідань штабу об’єднаної опозиції, куди разом із ними входять їхні перші заступники, і сподіваються зберегти таку атмосферу й надалі. Крім того, благодатним полем для спільних ініціатив є сфера соціального захисту населення.

Велику роль у планованій консолідації, за задумом лідерів опозиції, покликаний зіграти спільний з’їзд, намічений на 1 березня. До участі в ньому планують залучити депутатів усіх рад від опозиційної трійки, а також виступаючих за неї мерів міст. Одне з завдань з’їзду — підтримати дух спільних дій напередодні запланованих на 9 березня нових вуличних виступів. За деякими планами, на з’їзді опозиція визначить перелік вищих чиновників і губернаторів, відставки яких вона домагатиметься разом із відставкою Президента на акціях протесту 9 березня. Але головною ідеєю є обговорення необхідних дій до виборів, а також державної політики після них у разі перемоги опозиційного кандидата. Якщо згоди, що і як потрібно робити, буде досягнуто, фактично ці формулювання і стануть спільною програмою дій опозиції.

Тимошенко й Симоненко вважають, що при успішному проведенні з’їзду така програма могла б доповнити протестну вимогу «Кучма, геть!» на вуличних виступах 9 березня, розширивши діапазон гасел опозиції. Перед трьома лідерами стоїть завдання оживити акцію на тлі економічного зростання, нехай навіть воно вповільнюється, і відсутності гучних скандалів, які б’ють по владі. За поточними оцінками активістів опозиції, реалізувати торішню ідею провести цей етап як серію страйків і акцій непокори по всій країні вже не вдасться. Опозиції не вистачило як організаторської роботи, так і об’єктивної ситуації, аби переконати робітників великих підприємств припинити роботу. Судячи з обговорюваних нині можливостей, 9 березня знову буде проведено мітинги й пікети опозиціонерів біля адміністративних споруд. Але їхня масштабність за відсутності додаткових стимулів виглядає вельми сумнівною. Тож вихід на вулиці з привабливими й системними гаслами «за» є для опозиції життєво важливим засобом продовжити боротьбу «проти».

Спільна програма, що склеїть точки дотику різних ідеологій опозиції, при цьому не зачіпаючи почуттів відданого електорату, дасть супротивникам влади можливість не тільки оживити весняні акції протесту. Нині опозиція хоче якнайдовше відтягнути момент розставання перед виборами або загалом уникнути його, розуміючи, що це означатиме міжусобні сутички за виборців між КПУ й СПУ, Блоком Тимошенко й «Нашою Україною», що гратиме на руку спільному ворогу — владі. Найбільш правий у таборі опозиції — Андрій Шкіль говорить, що при виході в другий тур Симоненка й кандидата від влади він виступить за лідера комуністів. На цьому тлі спільна програма може створити грунт для спільного проходження опозиціонерами всієї передвиборної кампанії, включаючи співробітництво в першому турі, не говорячи вже про договори про ненапад.

Теоретично така програма може зблизити опозиційну трійку з «Нашою Україною», яка, із погляду СПУ і БЮТ, різко підвищує імовірність програшу виборів кандидатом від влади. Поки що блок Віктора Ющенка, що зблизився з «трійкою» на минулій сесії Ради через сильний тиск Віктора Медведчука й спроектованої ним більшості, демонструє дрейф у бік від неї. Відповідно до попередніх обговорень, навіть якщо традиційні мітингуючі частини блоку — НРУ, УНП і ПРП — вийдуть на вулицю 9 березня, їхні виступи будуть самостійними. Влада, ясна річ, тільки привітає таку тенденцію. Проте головною причиною відособленості «Нашої України» є не сила їхнього кандидата, підступи оточення чи хитрощі влади, а звуження електорального поля в разі приєднання до протестних гасел активної опозиції. Якщо ж остання запропонує розумну програму, орієнтовану на загальнодемократичні цінності, то помірній опозиції буде складно її не помітити.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво