ЗемлеДілки, або Хто підставляє президента? - Політика - dt.ua

ЗемлеДілки, або Хто підставляє президента?

4 лютого, 2011, 17:04 Роздрукувати Випуск №4, 4 лютого-11 лютого

Кабмін відправив на погодження в Мін’юст законопроект про передачу повноважень розпоряджатися землею сіл, селищ і малих міст від органів місцевого самоврядування — державним адміністраціям.

© колаж ZN.UA

Кабмін відправив на погодження в Мін’юст законопроект про передачу повноважень розпоряджатися землею сіл, селищ і малих міст від органів місцевого самоврядування — державним адміністраціям.

Що недвозначно вказує на те, під кого в країні вибудовується ще одна вертикаль, тепер уже земельна. Яка, очевидно, відповідно до наміченого плану реформ, має до необмеженої влади, освоєної президентом України і його оточенням, додати такий самий капітал.

Історія особливо промовиста в контексті підготовленого закону про ринок землі. Його правляча партія має намір ухвалити якнайшвидше.

Отже, з одного боку на сайті Держкомзему завис відомий законопроект про ринок землі, який з 2013 року може зробити землю в Україні товаром. Суперечки на означену тему точаться не перший рік. Проте враховуючи стабільну корупційну складову нашої держави, а також «успішну» боротьбу з цією недугою нової влади, яка взагалі скасувала всі можливі антикорупційні закони, ясно одне: коли останній ресурс країни піде з молотка, туди ж, куди колись пішли приватизовані підприємства, втрачати народу України буде вже нічого. Крім своїх пут, звісно...

Юристів, які вже проштудіювали закон про ринок землі, навряд чи здивують новини про те, що сьогодні потенційні покупці від влади і примкнулих до неї політичних і кримінальних формувань масово вступають в армію земельних орендарів. А все тому, що останні за розробленим законом матимуть пріоритетне право купівлі. В обхід аукціону. Насправді можна ще довго перелічувати приховані нюанси цієї збудливої для апетитів і гаманців історії, але це тема іншої предметної розмови, до якої DT.UA найближчим часом повернеться. Фішку ж з орендою слід узяти з собою вже зараз і піти далі.

А далі, треба думати, у наших потенційних покупців та інших охочих устигнути вхопити безплатно або за дешево наділ, другий... п’ятий, десятий на цьому дохідному шляху виникли деякі труднощі. Уявіть собі, в особі місцевих рад. Так-так, тих самих корумпованих, продажних і колективно-безвідповідальних, які роздають і розбирають землі наліво і направо. Рад, де перетинається достатня кількість політичних, регіональних, особистій і яких тільки можна придумати в корумпованій державі інтересів. «У цьому разі не завжди спрацьовують закони телефонного права, — розповідають знавці українського девелопменту. — Система таким чином «справедливо» ділить народне добро: між центром і регіонами. А якщо й помиляється, то частіше на користь останніх. Своя сорочка, як мовиться, ближче до тіла». Представникам центру в цій історії часто легко домовитися з, образно кажучи, зговірливим мером-однопартійцем, і завжди важко — з різношерстим депутатським корпусом. У результаті безцінні ділянки часто йдуть не в ті руки і не за тією адресою...

Так от, на цьому неспокійному грунті 22 грудня минулого року в надрах адміністрації президента народився секретний документ, точніше, доручення президента — Кабміну. Де Віктор Янукович, лідер Партії регіонів, який тижнем раніше на Раді регіонів пообіцяв країні нову регіональну політику, наказав Азарову розробити законопроект про передачу повноважень розпоряджатися землею в межах населених пунктів, а також за їхніми межами від органів місцевого самоврядування — «відповідним виконавчим органам». З невеличким застереженням: «до розмежування земель державної і комунальної власності». З приводу якої, щоправда, можна відразу сказати, що ця музика буде вічною... З 2004-го розмежовуємо. І ніхто не нарікає.

У результаті місцеве самоврядування в усіх своїх проявах — від просунутих мерів і депутатів усіх рівнів, які користуються Інтернетом, до глибокодумних експертів — потонуло у похмурих здогадах. По-перше, що розуміти під цими самими «відповідними органами виконавчої влади»? Тут думки розділилися. Песимісти вирішили, що йдеться про передачу повноважень районним та обласним державним адміністраціям. Які в нас, як відомо, ще за радянською традицією керують виконавчими органами. «Тобто, — казали ті, хто вивчив доручення президента, — тепер землею, приміром у Києві, розпоряджатиметься глава КМДА Попов — адже виконком під ним, а у всіх містах — районні та обласні адміністрації. Точніше, їхні глави, призначені особисто президентом». Намацали вертикаль? «Почекайте, а мери як же? — запитували інші, оптимістичніше налаштовані. — Адже під відповідними виконавчими органами можна розуміти і виконкоми, які на рівні сіл і міст усе-таки при радах, і ними керують мери. Виходить, що від землі дійсно усуваються ради, а зовсім не мери! Мери просто ухвалюватимуть одноособові рішення!». А що, теж варіант... Для телефонного права. «Ви подумайте, — метушилися реалісти. — Насправді хочуть ударити не тільки по конституційних повноваженнях селищних і міських рад, а й по районних і обласних. Зараз усі землі за межею міста і так під державними адміністраціями. Які, проте, всі земельні рішення проводять через районні та обласні ради. Тепер їх можна розпускати. Через непотрібність. Усе вирішать голова райадміністрації і губернатор».

Поки сперечалися, Кабмін узяв під козирок і зобразив у законопроекті власне трактування широкої президентської думки. У результаті, оминувши увагою Київ, Севастополь і обласні центри, скривдив тільки села, селища і міста районного значення. Землями яких наказав відати тим-таки загадковим «відповідним органам виконавчої влади». Інших необхідних уточнень документ не містить.

Втім, як і не дає відповіді на інші запитання. А як узагалі бути в цій історії з Конституцією (ст. 142), яка називає землю одним з основних ресурсів місцевого самоврядування? З ратифікованою Європейською хартією? Зі здоровим глуздом, нарешті?.. «Держава, глава якої заявляє, що Бюджетний і Податковий кодекси вирішили фінансові проблеми місцевого самоврядування, недодала в 2011 році цьому самому місцевому самоврядуванню 19 (!) млрд. гривень. Земля — останнє, що в нас залишилося. Інакше мер і депутати, які й не знатимуть, під завод чи під смітник у їхньому населеному пункті віддадуть ділянки, виявляться уповноваженими центральною владою тільки собак ловити, каналізацію чистити та пропускати через себе її гроші. Корупція на місцевому рівні, кажете? То ви, як цивілізовані країни, розмежуйте чітко повноваження місцевого самоврядування і держави, віддайте виконавчі органи на всіх рівнях радам, ухваліть антикорупційні закони, які скасували, живіть за ними самі і регіони на цей предмет контролюйте. Через силові структури, а також державні адміністрації. І бажано не вибірково». Це колективна думка десятків мерів і секретарів рад, з якими я встигла переговорити.

Признаюся, розбираючись у ситуації, увесь час мучилася запитанням: це Віктор Федорович сам накреативив із дорученням чи все ж таки хтось з його оточення допоміг? Може, це в Інституті стратегічних досліджень при президентові провели якесь новаторське дослідження? Але ж ні — там не в курсі. Комітет з реформ на чолі з пані Акімовою? Чи все-таки управління АП з регіональної політики, очолюване паном Скубашевським, котрий часто спілкується з губернаторами, що чекають посилення повноважень, постаралося? «Ми хоч і не готували доручення, але я хочу вас запевнити, що і воно, і законопроект Кабміну стосується тільки селищних рад, — у результаті дещо прояснив ситуацію перший заступник начальника зазначеного вище управління АП Євген Онопрієнко. — Повноваження розпоряджатися землею на цьому рівні дійсно перейдуть до райадміністрацій. Мотив — хвиля зловживань. Візьміть той-таки Крим, Велику Ялту. При цьому процедура виділення землі залишиться колишньою — через рішення сесії ради, проте останнє слово буде за головою райадміністрації.

І це ніяке не обмеження прав, а налагодження механізму контролю. Ми шукаємо баланси. Президент поставив перед нами завдання — привести систему взаємовідносин держави і місцевого самоврядування у відповідність до Європейської хартії. Треба чітко розділити повноваження держави і місцевого самоврядування. До 2015 року ми від адміністрацій вийдемо на виконавчі комітети всіх рівнів. Виконавчі органи будуть тільки в рад. У Києві в тому числі. Голова державної адміністрації повинен від імені держави контролювати законність дій виконавчої влади. Але аж ніяк її не здійснювати. І, повірте, це буде зроблено», — завершив чиновник.

Ого... Признатися, здивував пан Онопрієнко. І вселив уже вмерлу надію. На завтра. Проте не дав жодних гарантій, що, відібравши сьогодні в сільрад право розпоряджатися землею, цим самим радам, які отримають владу в 2014 році, залишать чим розпоряджатися.

Не менш цікава в цій історії позиція Кабміну. Інтригує навіть не те, що відомий законопроект розробляло аграрне міністерство Присяжнюка, а те, що в обхід віце-прем’єра з регіональної політики Тихонова. Який, нагадаємо, за сумісництвом є почесним президентом Асоціації місцевої і регіональної влади, яка представляє інтереси сотень рад різних рівнів. Відчуваєте пасаж? Мені поки що не вдалося зв’язатися з Віктором Миколайовичем, він разом з главою асоціації Черновим полетів у Польщу якраз на черговий конгрес з місцевого самоврядування. Ділитися великими успіхами, чи що?.. Але глава апарату асоціації пан Андрійчук проінформував, що «16-го лютого в Харкові відбудеться засідання правління. Будуть присутні віце-прем’єр Віктор Тихонов і заступник глави АП Ірина Акімова. Земельне питання ставитимуть руба. Ради звісно — проти. Пізніше заплановано круглий стіл, де проблему обговорять з участю Асоціації міст України (АМУ), а також Асоціації сільських і селищних рад».

Більше того, виконавча дирекція АМУ уже надіслала листа на ім’я Тихонова (документ на сайті DT.UA), а також міським головам з проханням оперативно обговорити ситуацію та озвучити свою позицію в АП, Кабміні і Верховній Раді.

Щодо ВР. Там узагалі дивна історія на задану тему трапилася. Днями в профільному комітеті з місцевого самоврядування створили робочу групу — тільки спокійно — із втілення Європейської хартії місцевого самоврядування, так би мовити, в життя. Я, певна річ, зателефонувала її керівникові — регіоналу Василеві Демчишину. Той довго не вірив, що президент міг написати подібне доручення, а коли все ж таки отримав від нас документи, заявив, «що проблема серйозна, і група, в разі надходження законопроекту в парламент, висловить свою категоричну позицію, і обмежувати права місцевого самоврядування не дозволить». Цікаво, а яку позицію висловлять Блок Литвина і комуністи? До речі, провалили ж нещодавно депутати схожий законопроект щодо Криму, де земельні повноваження передавалися уряду АРК.

Таким чином, очевидно, що зрозуміти, де саме знаходиться центр ухвалення реформаторських рішень влади, де, зокрема, продукується реальна нова регіональна, земельна, яка завгодно політика і в чому, власне, ця політика полягає, сьогодні неможливо. До речі, пригадуєте, така сама історія була з Податковим кодексом.

Але очевидно й інше: у видимому хаосі чиясь невидима рука вимальовує чіткі схеми. У нашому конкретному випадку такі, які полегшують доступ до останнього ресурсу країни президенту і його оточенню. В обхід Конституції, моралі, здорового глузду. Мовляв, поки на публіці будемо вирішувати, продавати землю чи орендувати, розмежовувати чи імітувати, у телефонному режимі заб’ємо потрібні гектари? Адже завдання земледілків з АП на поверхні: земля — товар, сільгоспземлі — супертовар. Тому первинний ринок — тільки для своїх. І, звісно, без росіян, сирійців, англійців, папуасів і кого там іще (у законі про ринок землі є обмеження для іноземних фіз- і юросіб). Свої спочатку орендують, а потім скуповують усе і, бажано, за наднизькими цінами і без обмежень. І ніякі вибори не страшні. Ситим. І тут уже не до обранців народу селищного масштабу, які плутаються під ногами. Вони просльозяться в 2014-му...

Якщо ця невидима рука належить президенту (адже підпис на дорученні стоїть його, не факсиміле ж хтось використовував), то хочеться все-таки знати: а що відбувається? Ми змінили курс? Яким у такому разі буде наступний крок? Ліквідація рад? І чим, власне, президент може мотивувати легітимність подібних рішень? Адже виборець кандидату Януковичу, котрий обіцяв «віддати владу на місця», такого мандата не давав.

Якщо ж очікування лобістів місцевого самоврядування раптом виправдаються, і президент, визнавши свою (чи чию?) помилку, скасує доручення (або знову дасть команду Чечетову сильно не розмахувати руками в момент голосування за законопроект), то, дозвольте запитати, що відбувається в адміністрації президента? З одного боку, ті ж таки люди Скубашевського розповідають, як вони посилено працюють на виконання програми президента, стверджуючи, що до 2015 року в нас настане рай і Демчишин з Тихоновим (це вже від автора) перекинуть чарчину-другу за вдалу імплементацію хартії. З іншого боку — хтось підсовує президенту Януковичу якісь сумнівні доручення, а він, не дивлячись, їх підписує... Чи думаєте, що на Віктора Федоровича це не схоже? От і я теж.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво