ЗБІГНЄВ БЖЕЗИНСЬКИЙ: ЯКБИ США ПОСТАВЛЯЛИ ЗБРОЮ ВОРОГАМ УКРАЇНИ... - Політика - dt.ua

ЗБІГНЄВ БЖЕЗИНСЬКИЙ: ЯКБИ США ПОСТАВЛЯЛИ ЗБРОЮ ВОРОГАМ УКРАЇНИ...

11 жовтня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №39, 11 жовтня-18 жовтня

Секретар Ради з національної безпеки в адміністрації американського президента Дж.Картера (1977—1981) Збігнєв Бжезинський не випадково має авторитет серед різних політичних сил в Україні...

Секретар Ради з національної безпеки в адміністрації американського президента Дж.Картера (1977—1981) Збігнєв Бжезинський не випадково має авторитет серед різних політичних сил в Україні. Відійшовши від активної американської політики, він, як і раніше, залишається одним із небагатьох найдосвідченіших експертів у Вашингтоні, до голосу котрого досі прислухаються діючі політики в Білому домі й Конгресі США.

Відомий «радянолог» доктор Бжезинський входить у керівні ради кількох впливових неурядових організацій, він також очолює американсько-українську спостережну раду. Скориставшись рідкісною можливістю, ми попросили Збігнєва Бжезинського дати оцінку нинішнім українсько-американським проблемам і гострим питанням української зовнішньої політики.

— Як швидко долаються кризи довіри, подібні тій, що нині спостерігається у відносинах між США й Україною?

— Довіру завжди створювати непросто. І втративши — відновлювати її не менш складно. Безумовно, міждержавні відносини міцніші в тих випадках, коли грунтуються на хороших особистих контактах між керівниками країн, на їхній довірі одне одному. З іншого боку, відсутність між лідерами таких дружніх стосунків ніяк не повинно позначатися на всьому спектрі міждержавних зв’язків.

У кожному випадку ніколи не слід забувати, що Україна для Америки була й залишається важливою молодою незалежною державою, яка що далі, то активніше співробітничатиме з європейськими й атлантичними структурами.

У нас багато спільних інтересів, і серед них — мир і стабільність, безпека Чорноморського регіону, незалежність країн ГУУАМ.

— Наскільки серйозні санкції чекають на Україну, якщо підтвердяться спроби продавати зброю Іраку в обхід заборони ООН?

— Це значною мірою залежить від того, що ж насправді сталося й у результаті породило конфлікт. Можливо, український Президент Леонід Кучма й не говорив усього того, в чому його звинувачують на основі записів (майора Мельниченка. — Ред.). По-друге, можливо, він і сказав усе це, але слова не спричинили ніяких дій. І останнє, — за ліком, але не за важливістю — цілком можливо, Президент говорив ці слова, після чого радарну систему раннього оповіщення й було передано.

Якщо підтвердиться останнє припущення, це питання перестане бути настільки очевидним і простим. Поставки зброї державі, яка може скористатися нею проти США, серйозно непокоять сьогодні американців. Точнісінько так само, я впевнений, стривожилися б українці, якби США експортували зброю в країну, що має агресивні наміри щодо України.

Не хотів би опускатися до спекуляцій, — згадки про ті чи інші санкції зазвичай звучать як погроза. А я не хочу вдаватися до них, оскільки вважаю Україну потенційним союзником США.

— Чи можна в принципі будувати рівноправні відносини між країнами перехідного розвитку, як Україна, і супердержавами, не йдучи при цьому на надмірні жертви й не втрачаючи власну гідність?

— Гідність сама по собі дуже важлива. Але вона завжди повинна грунтуватися передусім на визнанні взаємоповаги й довіри.

— Чи вплинула торішня трагедія 11 вересня на рішення США переглянути свою політику відносин з Україною?

— 11 вересня не торкнулося українсько-американських відносин настільки безпосередньо. Але події того дня вирішально вплинули на бачення американцями питань безпеки. А це, у свою чергу, змусило США по-новому поглянути на деякі сумнівні моменти зовнішньої політики.

— Польща запропонувала посередництво в переговорах між українською владою й опозицією. Наскільки ефективним, на вашу думку, був би цей шлях?

— Не думаю, що уряди інших держав повинні втручатися в ці переговори. Тим часом діалог між двома політичними силами в Україні вкрай назрів. Необхідність його набирає нині першорядної важливості для існування самих демократичних інституцій в Україні.

Ніхто не повинен був би виступати проти неформальних переговорів за межами України, що допомогло б розгорнути діалог між владою й опозицією. Але це, однозначно, вирішувати самим українцям, як розвивати їхню демократію.

— У пориві підтримки українського колеги російський президент Володимир Путін навіть запропонував рекомендувати Леоніда Кучму на вищу посаду в СНД. Чи правомірне таке лобіювання на тлі конфлікту української влади й опозиції?

— Якщо Путін справді серйозний у своїх рекомендаціях, щоб наступним головою СНД обрали Кучму, то загалом — це крок уперед. Досі російський керівник діяв як неформальний президент Співдружності, що саме по собі було спадщиною старої імперської доби.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 16 лютого-22 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво