Закарпатську «Батьківщину» заманили у владу. З кінцями…

В останній день осені закарпатські обласні депутати в урочистій обстановці отримували посвідчення та ділили комісії. Проте найзначнішим дійством стали вибори заступника голови облради. Ним, за результатами таємного голосування, на безальтернативній основі став керівник фракції «Батьківщина» Андрій Сербайло. «За» проголосували 82 депутати, проти — три, утрималися — дев’ять (усього депутатський корпус налічує 108 чоловік, фракція «Єдиного центру» має 46 мандатів, Партія регіонів — 37, «Батьківщина» — вісім…). Після цього призначення стала зрозуміла дивна поведінка «Батьківщини» впродовж виборчої кампанії, мляво-приречена реакція на оголошення результатів виборів, повна пасивність (а по суті — мовчазна підтримка) під час виборів голови обласної ради Івана Балоги від ЄЦ та його першого заступника Володимира Закуреного від ПР. Очевидно, «Батьківщина» пішла на домовленості з «Єдиним центром»— мовчазна підтримка владних ініціатив в обмін на посаду. А ПР при цьому зіграла роль групи підтримки, віддавши за А.Сербайла, який, по суті, нічого не вирішуватиме, свої голоси.

Узгодження дій «Батьківщини» і ЄЦ можна було помітити й під час кампанії з виборів мера Ужгорода. Однак якщо ті дії ще можна було з натяжкою назвати ситуативним союзом (обидві сили негласно об’єдналися проти спільного ворога — Сергія Ратушняка), то співпрацю в облраді назвати випадковою язик не повертається. Персонально для «Батьківщини» в ній явно прозирають ознаки політичного мазохізму. Адже якщо на загальноукраїнському рівні найзапеклішим опонентом цієї сили є ПР, то на Закарпатті всі біди сипалися на «Батьківщину» від Віктора Балоги, незалежно від того, яку партію він представляв — СДПУ(о), «Нашу Україну» чи «Єдиний центр». В облраді попереднього скликання мукачівський комбінатор розчленував другу за величиною фракцію «БЮТ» і усунув її від прийняття будь-яких рішень, а під час останніх виборів від «комерційних» технологій ЄЦ найбільше постраждала саме «Батьківщина». Її керівництво не може не розуміти цього, однак замість того, щоб чинити хоч якийсь опір виштовхуванню своєї політичної сили в маргінали, опустило руки й пішло на роль сателіта свого кривдника. Та ще й мусило розраховувати при цьому на підтримку «регіонів». Питання, як із такими «бійцівськими» якостями «Батьківщина» планує проводити в області майбутню парламентську кампанію, риторичне.

Пішовши у союзники до своїх опонентів, керівництво партії, певно, очікує отримати з владного столу, за яким хазяйнують ПР і ЄЦ, хоч якісь крихти (на більше, з огляду на чисельність фракції, розраховувати не варто). Хоча зі свого попереднього досвіду мало б знати — В.Балога у своїй вотчині визнає не союзників, а васалів.