За двома зайцями - Політика - dt.ua

За двома зайцями

18 лютого, 2011, 16:06 Роздрукувати Випуск №6, 19 лютого-25 лютого

Цей тиждень кримський прем’єр Василь Джарти, схоже, вирішив прожити під гаслом «ані дня без добрих справ». У понеділок Радмін скоротив з 11 до дев’яти кількість міністерств, при цьому портфелі міністрів як навантаження отримали чотири заступники прем’єра.

Цей тиждень кримський прем’єр Василь Джарти, схоже, вирішив прожити під гаслом «ані дня без добрих справ». У понеділок Радмін скоротив з 11 до дев’яти кількість міністерств, при цьому портфелі міністрів як навантаження отримали чотири заступники прем’єра.

Вівторок. Після жорсткого напуття Джарти депутати міськради Сімферополя дисципліновано проголосували з двох історично-хронічних питань: виділення ділянки на вулиці Ялтинській під будівництво Соборної мечеті і великого — на 40 гектарів! — масиву землі в районі Лугового репатріантам під будівництво житла. Попутно зазначимо — землю правовим шляхом отримають учасники «галявин протесту», тобто самозахоплену землю вони муситимуть залишити.

Середа. Верховна Рада Криму затвердила скорочену структуру уряду і майже без нарікань підігнала під неї власну. Із 16 постійних і спеціальних комісій залишилося дев’ять — з відповідним скороченням членів президії. Декому з незгодних розлучатися з високим кабінетом, так би мовити, по-дружньому натякнули на перспективу скласти компанію екс-спікерові А.Гриценку.

Четвер можна було б назвати переломним днем для Криму. Зроблено перший крок до легального ринку землі — нарешті відбувся перший земельний аукціон. Продаж двох ділянок за межами Гурзуфа дав у бюджети понад 3 млн. гривень.

У п’ятницю кримський прем’єр вирушив до Києва — з’ясовувати з високопоставленими однопартійцями перспективи прийняття законів із розвитку Криму. Проекти застрягли десь між Кабміном і ВР, а без цих рішень усі плани щодо інвестиційного прориву залишатимуться гаслами і мрією.

Проте не тільки без цих рішень. Якщо уважно поглянути на анатомію всіх вищеперелічених добрих справ і паралельне буденне життя, то можна дійти якщо не до протилежної їх оцінки, то до насторожених висновків — напевно.

Взяти, для прикладу, скорочення у складі Радміну і президії ВР Криму. Головна мета, як може подумати платник податків, такого кроку — одна: економія бюджетних асигнувань на утримання чиновницького апарату. І не матиме рації! Бо фонд заробітної плати в міністерствах і відомствах залишиться незмінним. І Василь Джарти, який закликав чиновників «тримати удар», по суті, пообіцяв: чим більше буде скорочень, тим вища зарплата в уцілілих. Питання, «як усі ці стимулятори потім позначаться на якості роботи укрупнених міністерств», — може виявитися вже другорядним. Постійні комісії ВР, як сказано раніше, були переформатовані відповідно до нової структури уряду.

Депутат Олександра Кужель, яку здивували деякі неприродні схрещення у процесі створення комісій (приміром, з аграрних, земельних питань та самоврядування), заодно висловила обурення тим, що ніхто не поцікавився її бажанням і здібностями, перш ніж «записати» у якусь із комісій. Публічно своє обурення наважилася висловити тільки вона, зате в кулуарах депутати не соромилися (упівголоса і без запису) виливати кривду журналістам, — виявляється, по комісіях, не запитуючи нічиєї думки, розписали всіх! Слухняне натискання кнопок у залі за «пакетні» голосування або схвалення без обговорення остаточно переконало: Автономна Республіка Крим де-факто перестала бути парламентською. «Обридатися можна: ми не слухали змін до бюджету, але ми обговорювали розвиток малої авіації! Чому збільшується видаткова частина бюджету, чому треба компенсувати кредити виробникам алкогольної і тютюнової продукції? Як можна проголосувати за створення ще одного мисливського угіддя на сім тисяч гектарів, не обговорюючи і не розуміючи, що є що? Я вважаю це злочином», — обурювалася в інтерв’ю журналістам Олександра Кужель, ризикуючи стати єдиним опозиційним депутатом серед майже сотні мовчазних.

Загалом, про парламентський контроль над виконавчою владою в Криму можна забути. Особливо якщо взяти до уваги, що, незважаючи на загальні зусилля всієї зміцненої вертикалі влади, кинуті на наведення ладу в земельній сфері, незважаючи на холод, який віє в депутатський зал від порожнього крісла депутата А.П.Гриценка, — парламент досі ще може приймати корисні для окремих депутатів рішення.

А саме: передача в довгострокове користування терміном на 15 років мисливських угідь площею 6,979 тис. га ТОВ «Клуб мисливців «Бурульча» на території Білогірського району. Проект постанови вніс голова постійної комісії із земельних, аграрних питань, екології та місцевого самоврядування Микола Янакі, який добряче повеселив журналістів обгрунтуванням необхідності такого величезного землевідведення ще під час обговорення на комісії. Схоже, всі необхідні узгодження «Бурульча» отримала завдяки історії з зайцями. «У нас сьогодні наша біда — це нічні погоні на джипах за зайцями. Такі мисливці знищують і зайця, і посіви», — скаржився Янакі і на мисливців, і на міліцію, яка не реагує.

Але річ, звісно, не тільки в зайцях. За інформацією «Центру журналістських розслідувань», раніше рескомітет із лісового та мисливського господарства АРК узгодив передачу в довгострокову оренду цих семи тисяч гектарів угідь ПСП «Україна». «Це місцеві жителі, клуб «Бурульча», землекористувач ПСП «Україна». Тобто жителі Цвіточненської сільради тепер — і землекористувачі, і пайовики цих угідь на 15 років», — повідомляв тоді голова рескомлісу І.Кацай. Суто випадково, звісно, директором ПСП «Україна» є батько депутата Миколи Янакі — Леонтій Янакі, та й саме підприємство-орендар — родом з
того ж села Цвіточне, що й голова постійної комісії ВР. А ще, пригадується, раніше ці угіддя були закріплені за Кримським республіканським товариством мисливців і риболовів, однак раптом по всьому Криму почали з’являтися альтернативні мисливські організації, і ВР Криму стала наділяти їх угіддями. Прокуратура тоді опротестовувала рішення депутатів як незаконні, мисливці між собою позиваються, здається, досі, а інколи з’ясовують стосунки і врукопаш.

Що таке для Криму сім тисяч гектарів? Цифри зрозумілі у порівнянні. За словами заступника голови меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова, для вирішення земельної проблеми репатріантів необхідно близько двох тисяч гектарів. Усього! І проблема, яка десятиліттями загрожує підірвати півострів, зникне. А вони кажуть — зайці...

На цьому тлі, звісно, повної довіри до дій керівництва Криму у вирішенні проблеми наділення землею репатріантів та решти громадян, які її потребують, бути не може. І тут випадок класичний: гонитва за двома зайцями — любові до народу і гектарів — плачевно закінчується. Тому хочеться вірити, що деякі сумнівні нюанси справді проривних рішень щодо виділення землі під будівництво Соборної мечеті буде розвіяно в найближчі місяць-півтора. Термін оголосив Василь Джарти, обіцяючи взяти питання під особистий контроль.

Пояснимо суть ніяковості, що викликала стримані коментарі до цього рішення з боку лідерів меджлісу. Історія із землею під Соборну мечеть — довга і ганебна. У ній круто замішані політичні спекуляції і комерційні інтереси корумпованих політиків та чиновників. Точніше, перше — прикриття для другого. Узгодження місця розташування та площі ділянки під Соборну мечеть Духовне управління мусульман Криму (ДУМК) отримало ще 2004 року. Але з’ясувалося, що за два роки до того цю ж саму ділянку міськрада виділяла комерційній фірмі під будівництво торгово-розважального центру. У вересні 2006 року Сімферопольське лісомисливське господарство раптом відкликало своє узгодження з виділення землі в оренду ДУМК — «у зв’язку з необхідністю заліснення ділянки». І Сімферопольська міськрада приймає нове рішення — виділяє ДУМК іншу ділянку в іншому місці, хоча управління мусульман із таким проханням не зверталося! Прокуратура АРК рішення опротестувала, депутати його проігнорували, а ДУМК позивалося з міськрадою аж до початку нинішнього року. На ділянці на вулиці Ялтинській весь цей час — безстрокова мирна акція мусульман і ряди цегли, яку могли бачити всі можновладці країни, їдучи кортежами з аеропорту Сімферополя на дачі Південного берега. DT.UA, описуючи конфлікт, як версію подавало тоді головну інформацію, що устоялася в кулуарах: «смачне» місце вздовж траси і в зеленій зоні міста було продане. Наші джерела називали й суму «відкоту» — два мільйони доларів. І аванс уже було оплачено. Нарешті, у січні нинішнього року Вищий Господарський суд України підтвердив законність рішення господарського суду АРК, який ще 12 травня 2010 року зобов’язав Сімферопольську міську раду в 10-денний термін із дня набуття рішенням чинності укласти з ДУМК договір оренди земельної ділянки за адресою вул. Ялтинська, 22.

Але цього тижня, приймаючи «історичне рішення», депутати міськради рішення ВГСУ не виконали. Договір оренди не укладено, а ДУМК отримало дозвіл на розробку проекту землевпорядження, тобто процедура одержання ділянки під мечеть починається з самого початку. Те, що Джарти дотримається слова і вся процедура оформлення землевпорядної документації та її затвердження відбудеться у стислий термін, — сумнівів не викликає. Він не може його не дотриматися. Тому що паралельно мають відбуватися відповідні і зустрічні кроки влади та репатріантів на звільнення самозахоплених ділянок і отримання землі правовим шляхом. Тому що одночасно таку ж саму можливість скористатися своїм конституційним правом на отримання землі мають здобути і всі інші жителі Криму, а не тільки учасники акцій протесту і самозахоплень. Інакше — біда. Але якщо діяти відповідно до закону, то повинні бути генплани розвитку міст, і Василь Джарти це розуміє. «Виділення земельного масиву — це шлях до того, щоб ліквідувати самозахоплення і прийняти генеральний план розвитку міста. Він передбачатиме створення нових житлових масивів і виділення землі всім охочим, незалежно від національності та інших чинників», — сказав він в ефірі ГТРК «Крим».

Але самозахоплення репатріантів — на виду. А скільки місць у тому ж таки Сімферополі «застовпили» за тіньовими схемами — знають тільки ті, хто землю виділяв і брав відкоти. У СІЗО — тільки Гриценко. А ті, хто був усі ці роки поруч, слід гадати, партії ще потрібні — як слухняні депутати, виконавчі чиновники, щедрі донори тощо. І взагалі, якщо всіх посадити — хто купуватиме землю на аукціонах?!

Так, цей тиждень був для прем’єра Джарти вдалим. Земельний аукціон, до якого з такими зусиллями, долаючи законодавчу недостатність і підніжки Кабміну, рухався кримський уряд, таки відбувся. І це — головна новина, а не те, за скільки продали і чи не задешево пішли три гектари над Гурзуфом. Криму потрібно з десяток земельних аукціонів, аби інвестори повірили, що в цій каламутній сфері поставлено очисні фільтри і все може бути чесно, прозоро, без «кидка» і «відкоту». І дуже хочеться, аби непевні підозри стосовно переможця торгів — «великого будівельного холдингу з Києва» — у наближеності до одного з керівників автономії не підтвердилися. Хоча, можливо це й добре, що вони тепер купують землю на аукціонах, у присутності ЗМІ і навіть он-лайн, а не беруть задарма...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво