ЄС — Лівія відловлювала біженців з допомогою сил Євросоюзу - Політика - dt.ua

Європейський союз "здавав" біженців владі Лівії – The Guardian

24 березня, 09:14 Роздрукувати

ЄС неодноразово порушував права людини і встановив систему відлову біженців".

Європейський союз порушував міжнародний закон © Нігіна Бероєва / Facebook

Європейський союз та Італія створили посередницькі сили для того, щоб без відкритого порушення міжнародних законів перехоплювати небажаних мігрантів і повертати їх до Лівії. Цим ЄС не раз порушував право біженців на безопастний притулок. Більше того, військові сили союзу встановили цілу систему "відлову біженців". Про це у своєму розслідуванні повідомляє The Guardian.

Стратегія для контролю ЄС в центральному Середземномор'ї ґрунтується на збереженні відповідальності за операції лівійською береговою охороною. Проте журналісти змогли добути докази, у вигляді аудіозаписів розмов, неопублікованих раніше листувань між чиновниками ЄС та електронний листів лівійської берегової охорони. Зібрані докази викривають ЄС у змові, яка порушує міжнародне право в ім'я контролю над міграцією.

Зараз Середземномор'я- це театр, в якому напруженість між європейськими ідеями прав людини вступає в боротьбу з занепокоєнням континентальних політиків з приводу міграції з Африки. До 2009 року Лівія була безпечною країною повернення, тому що такі країни, як Італія, визнавали це. Це в той час, коли італійські судна перехоплювали мігрантів і вмовляти їх зійти з човнів з обіцянками доставити їх до Італії , а потім одягали на них наручники і відправляли в Тріполі.

У 2009 році Італія відправила назад до Лівії близько 900 осіб. Серед репатріантів було 11 еритрейців і сомалійців, які звернулися зі скаргою до Європейського суду з прав людини. У постанові суду у 2012 році йшлося, що Італія була винна у видворенні і порушила право людей вимагати притулку і не повертатися в небезпечний порт. Відкидаючи аргументи Італії, один із суддів вказав, що "біженці мають право мати права".

Ця постанову, названа постановою Хірсі на честь одного з репатріантів, означає, що будь-яка операція з видворення, навіть та, яка проводиться через посередницькі сили, буде "вразливою" для міжнародного юридичного контролю, якщо буде доведено, що держави ЄС контролюють і направляють ці операції. Європі потрібно було знайти в Лівії союзників, здатних перехоплювати мігрантів у відкритому морі без явної вказівки з боку європейців.

Проект створення такої схеми стартував влітку 2017 року. У той час Лівія, в розпал громадянської війни, не мала централізованої берегової охорони і не мала можливості керувати власним пошуково-рятувальним районом. З самого початку це був спільний проект між Римом і Брюсселем: Італія надала судна, в той час як ЄС навчав і платив новим береговим охоронцям, часто набираючи їх з числа ополченців і контрабандистів.

Щоб зміцнити легітимність нової берегової охорони, необхідно було подати документи в Міжнародну морську організацію, заявивши, що Лівія тепер керує своєю власною "зоною пошуку і спасіння". Судові документи пізніше показали, що одним з перших номерів для берегової охорони Лівії, був саме італійський номер.

Але європейських грошей і матеріалів було б недостатньо для створення ефективної сили перехоплення. Колишні поліцейські і контрабандисти, які були тепер у формі берегової охорони, з усіх сил намагалися скоротити кількість перетину кордонів біженцями. Згідно з документами, здобутими The Guardian, після більш ніж року навчання та фінансової підтримки лівійська берегова охорона все ще не могла контролювати свій власний пошуково-рятувальний район. Щоб зупинити більше переходів в Європу, їм знадобилось більше допомоги.

З 2017 року ЄС почав розширювати спостережні польоти над зоною. Два роки потому польоти прикордонного агентства ЄС Frontex (агентство Європейського союзу з безпеки зовнішніх кордонів) майже подвоїли кількість операцій повітряних сил ЄС. Згідно з морським правом, пілоти повинні були зв'язуватися з будь-яким кораблем, який був найкраще пристосований для надання допомоги будь-яким суднам, що зазнали лиха. Але коли лівійці почали утверджувати свою присутність у Середземному морі, європейські рейси та їх координатори стали віддавати перевагу суднам, які заберуть біженців на південь, незважаючи на те, що європейські суди, агентства ООН у справах біженців та міграції згодні з тим, що Лівія не є безпечною країною.

Потенційні правові наслідки для ЄС вже на горизонті. Є чотири заяви в міжнародні суди і два італійські, які звинувачують Італію, ЄС або обидвоє у фінансуванні та керівництві лівійської береговою охороною.

Остання з них - це скарга в Європейський аудиторський суд. Скарга звинувачує ЄС у порушенні його власних законів, оскільки союз направив 90 мільйонів євро, призначених для скорочення бідності, на лівійську берегову охорону.

Експерти стверджують, що ЄС використовує Італію так само, як Італія використовує Лівію, щоб уникнути відповідальності. Але головний винуватець знаходиться в Брюсселі.

Пошуково-рятувальні зони Міжнародної морської організації не повинні виборочно рятувати нужденних. Але порятунок тягне за собою юридичну відповідальність за висадку в безпечному місці. Після 2012 року, коли Лівія позбулася свого статусу безпечного порту, а політичні витрати на порятунок мігрантів росли, європейським лідерам довелося шукати інший спосіб контролювати Середземномор'я.

До початку 2019 року в штаб-квартирі ЄС у Брюсселі та в Frontex, європейському агентстві берегової та прикордонної служби, високопоставленим чиновникам було відомо, що масштаби їх співучасті з лівійцями можуть зробити їх юридично відповідальними за долю повернення мігрантів. За місяць до інциденту з Seagull 75 Фабріс Леггери, голова Frontex, написав листа Параскеві Мішу, високопоставленому співробітникові з міграції в ЄС, у якому виклав проблему.

"Прямий обмін оперативною інформацією з Центром морських рятувальних операцій Лівії (MRCC) про пошуково-рятувальних операціях може спровокувати втручання лівійської берегової охорони. Розвиток лівійської берегової охорони фінансується, як ви знаєте, Європейським союзом. Тим не менш, комісія та інші установи можуть зіткнутися з питаннями політичного характеру внаслідок оперативного обміну інформацією, пов'язаного з SAR", - йдеться в повідомленні.

У цьому офіціозному стилі високопоставлений прикордонний чиновник Європи, очевидно, питав високопоставленого чиновника ЄС з питань міграції, вони перетинають кордон.

Відповідь від Мішу, надана через місяць, прагнула запевнити його, що за законом вони були у відкритому доступі. Тим не менш, було зазначено: "[Багато] недавніх спостереженнь мігрантів в лівійській СРР [зоні порятунку] були надані повітряними засобами [Операції Софія] і були повідомлені безпосередньо лівійському РКЦ, відповідальної за свій власний регіон".

Ред. «Операція Софія» - військова операція Європейського союзу, створена в результаті корабельної аварії в Лівії у квітні 2015 року з метою нейтралізації встановлених маршрутів контрабанди біженців в Середземному морі. Оперативний штаб знаходиться в Римі.

Іншими словами, стало очевидно, що авіаційні активи ЄС - вартість яких у 2019 році перевищила 35 млн євро тільки для літаків Frontex - стали очима і вухами лівійських сил перехоплення.

В приватному порядку деякі посадові особи з європейських агентств, які були безпосередньо залучені в процес, були стурбовані рівнем співпраці. Співробітник прикордонної служби ЄС, який попросив не називати його імені, сказав Guardian, що "немає різниці між поверненням кого-небудь в небезпечну країну або платою комусь іншому за їх повернення".

В той же період, коли лівійська берегова охорона була оперативно створена і отримала фасад легітимності, приватні рятувальні катери, керовані європейськими благодійними організаціями, зіткнулися з тривалими переслідуваннями через закриття портів, арештів і захоплення суден.

"Лівійська берегова охорона сама не може знайти і відстежити човни мігрантів. Для здійснення перехоплення, їх необхідно отримувати інформацію з повітряного спостереження", - сказав Таміно Бем, глава місії німецької неурядової організації "Морський дозор". "Практично не буде ефективного перехоплення без допомоги ВВС ЄС".

Спеціальний посланник агентства ООН у справах біженців в центральному Середземномор'ї Вінсент Кочетель заявив, що ніхто в міжнародному співтоваристві не може вдавати, що не розуміє, наскільки небезпечною стала Лівія.

ливия
www.contrasens.com

У цих умовах, за його словами, "ніякі активи третьої країни - військово-морські, повітряні або розвідувальні - не повинні використовуватися для сприяння поверненню з міжнародних вод в Лівії".

Головною зв'язком між європейським повітряним наглядом і лівійськими перехопленнями на морі залишається координаційний центр порятунку в Римі. За словами двох німецьких професорів юриспруденції, Анушех Фарахат і Нори Маркард, це робить Італію відповідальною за міжнародно-протиправні діяння, "саме там, де вона порушує свої зобов'язання з міжнародного морського права, щоб переконатися, що рятувальна операція призводить до доставки в безпечне місце".

Маріо Джиро був заступником міністра закордонних справ Італії протягом двох років, в той час як стратегія підтримки лівійської берегової охорони почала розроблятися. Джиро сказав, що, на його думку, італійські і європейські лідери, і зокрема тодішній міністр внутрішніх справ Італії Марко Минитти, були настільки зосереджені на тому, щоб зупинити потік людей з Лівії, що вони зрізали важливі кути. За словами Джиро, готовність Італії і Європи безпосередньо співпрацювати з ополченцями і контрабандистами була "абсолютною помилкою".

Досі ЄС та Італія обходили межу між фінансуванням і підтримкою лівійської берегової охорони і встановленням контролю і, отже, відповідальністю за її операції. Навіть коли стало відомо про італійський номер при реєстрації лівійської берегової охорони, чиновники продовжували заперечувати своє втручання.

"Наш персонал не перебуває на борту лівійських активів берегової охорони, а персонал Eunavfor Med [Середземноморські військово-морські сили Європи] не є частиною лівійської берегової охорони і процесу прийняття рішень військово-морського флоту", - сказав Пітер Стано, представник Європейської служби зовнішніх дій, Дипломатичний корпус ЄС. "EUnavfor Med також не вправі здійснювати будь-який контроль і контроль над лівійської береговою охороною і підрозділами або персоналом військово-морського флоту".

Незважаючи на спростування, розплата здається все ближчою, оскільки цілий ряд міжнародно-правових дій ретельно досліджує кожен аспект цього співробітництва. Як стверджують юристи, стала очевидною змова про обхід міжнародного права та ухилення від відповідальності за ситуацію в Середземномор'ї.

Високопоставлений чиновник ЄС, близький до політики Лівії в той час, назвав середземноморську стратегію "політичною бомбою уповільненої дії".

"ЄС взяв на себе серйозний репутаційний ризик. Ми передаємо свою долю в руки шахраїв, наслідки яких чого зараз наступають", - сказав він.

В кінці 2017 року особи, приймаючі рішення в Брюсселі, розділилися в думках. Одні хотіли, щоб європейський міграційний контроль був переданий на аутсорсинг в Лівію, а також скоротити перетину по морю будь ценоз. Другі стверджували, що "Софії" і судам НВО слід дозволити продовжити проведення операцій. Перші виявилися більш переконливими і тепер, через більше, ніж два роки, присутність європейських рятувальних кораблів в центральному Середземномор'ї стала мінімальною.

У лютому міністри закордонних справ ЄС закликали оновити операцію "Софія", але злякались, що будь-які ознаки того, що союз вступає в контакт з човнами мігрантів, можуть привести до виводу морських активів з відповідного району".

Читайте також: ЄС виплатить сирійським мігрантам по дві тисячі євро

Зараз ЄС також надходить з біженцями з Сирії, які намагаються врятуватися від сил Асада в європейських країнах. З тих пір, як у Туреччині заявили, що не можуть самостійно утримувати майже чотири мільйони біженців, країна открыда свої кордони. Більшість сирійців попрямувало у бік Греції. Греція відмовилася приймати людей, в наслідок чого люди залишилися жити в "сірій заоне" між грецькою і турецькою кордоном. Прикордонні табори переповнені, але хвиля людей все ще намагається пробитися в країну. Деякі біженці доведені до відчаю і намагаються повернутися в Туреччину, але там їх теж не чекають.

За матеріалами: DT.UA / The Guardian /
Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1287, 21 березня-27 березня Архів номерів | Зміст номеру < >