Якщо ми з Уго друзі...

Президент Боліваріанської Республіки Венесуела Уго Чавес має у світі погану репутацію лівака і «диктатора нового типу». Епатажний політик-популіст Чавес поставив собі за мету побудувати в нафтовидобувній Венесуелі «соціалізм XXI століття». Методи для цього він обрав перевірені: Чавес зміцнює у країні особисту владу, бореться з опозицією та вільною пресою, націоналізує компанії — нафтові, телекомунікаційні, промислові та ін. Ці дії викликають критику з боку ЄС і США, правозахисних організацій і демократичної опозиції. Зате у своїй країні він має чималу підтримку населення. Значною мірою завдяки тому, що гроші, які надходять від продажу нафти, спрямовуються на соціальні проекти та підвищення зарплат.

Імпонує венесуельцям (як і багатьом латиноамериканцям) і нищівна критика Уго Чавесом глобалізму, імперіалізму та Сполучених Штатів. Аби протистояти «агресивним режимам» Західної півкулі, венесуельський президент створив союз лівих лідерів — «вісь добра», основу якої становлять Венесуела, Куба та Болівія. На думку Чавеса, учасниками єдиного антиімперіалістичного фронту мають стати також Росія, Білорусь, Іран. Нині Каракас економічно підтримує Гавану і розвиває тісні політичні контакти з Тегераном. Минулого тижня «вісь добра» зачепила й Україну: екстравагантний політик під час свого двотижневого турне відвідав Київ.

Українські дипломати стверджують, що ініціатива приїзду до нашої країни належить самому венесуельському президенту. Чи по зрілих роздумах, але в Києві погодилися піти назустріч. Навіть попри те, що турне охоплювало відвідини не тільки Росії та Білорусі, а й держав, котрі мають у світі, м’яко кажучи, неоднозначну репутацію, — Сирії, Ірану та Лівії. Ці країни Уго Чавес вважає своїми однодумцями в боротьбі з американською гегемонією. З огляду на це, а також політичне протистояння Вашингтона і Каракаса, візит венесуельського президента загрожує потенційними ускладненнями у відносинах нашої країни зі Сполученими Штатами. Певною мірою репутацію Києва рятує те, що в списку країн, які має намір відвідати одіозний венесуелець, значиться і Португалія — член ЄС і НАТО, якою не є позаблокова Україна.

Пояснюючи мотивацію Києва, наші співрозмовники в МЗС і АП казали, що українська сторона розуміє специфіку відносин із Каракасом, і «для України відносини зі Штатами важливіші за відносини з Венесуелою». Проте Венесуела не перебуває під дією міжнародних санкцій, і в України є власні інтереси в країні, що має багаті запаси нафти: наші держави можуть співпрацювати в нафтохімічній, авіаційній та енергетичній сферах. Ринок цієї латиноамериканської країни перспективний, а політичних відносин між Києвом і Каракасом практично немає. До того ж у венесуельській в’язниці перебувають два українських громадянина, яких звинувачують у контрабанді наркотиків, і їх потрібно звільнити. Та й США не цураються торгівлі з Венесуелою, закуповуючи близько половини нафти, що видобувається у країні. Сьогодні на Сполучені Штати припадає 51% венесуельського експорту і 27% імпорту! І це при тому, що Білий дім не визнає режиму Уго Чавеса, а Вашингтон так і не скасував ембарго на поставки Каракасу озброєння, військової техніки та продукції подвійного призначення.

«Розвиток взаємовигідних відносин Києва з Каракасом і стратегічне партнерство з Вашингтоном — це питання, які жодним чином не заважають одне одному... Певні політичні нюанси не заважають ні США, ні ЄС повною мірою використовувати можливості співробітництва з Венесуелою для забезпечення власних зовнішньоекономічних інтересів. Держави, які займають найбільш критичну позицію щодо політики венесуельського керівництва, є водночас і найбільшими торговими партнерами цієї країни. Тому я не бачу жодних підстав казати, що візит в Україну Уго Чавеса може негативно позначитися на наших відносинах зі Сполученими Штатами», — так прокоментував «ДТ» візит венесуельського президента заступник голови АП Андрій Гончарук.

«Коли наші партнери розуміють причини і мотиви контактів із тією чи іншою стороною, проблем у відносинах не виникає», — у свою чергу, сказав у розмові з «ДТ» один із високопоставлених українських дипломатів, акцентуючи увагу на тому, що Київ не планує продавати зброю Каракасу. По-перше, це вже точно позначиться на відносинах нашої країни зі США, а по-друге, Україну на цей специфічний ринок просто не пустять росіяни. Київ воліє говорити з Каракасом про продаж літаків і поставки нафти, а також про заарештованих українських моряків. (Певною мірою надії Києва справдилися: у зв’язку з приїздом в Україну Уго Чавеса Верховний суд Венесуели вирішив передати арештантів на батьківщину.)

Інша річ — мотиви Уго Чавеса. Можна припустити, що венесуельське керівництво прагне за рахунок України розширити коло своїх економічних партнерів і політичних союзників у боротьбі з американською гегемонією. Та хай там як, на відміну від Москви, Мінська й Тегерана, в українській столиці Чавес утримався від антиімперіалістичної риторики, зосередившись на економічній тематиці.

Назвавши Віктора Януковича своїм другом, Чавес пообіцяв Києву доступ до видобутку нафти і газу на території своєї країни: венесуельський президент сказав, що розглядається можливість виділення нафтогазоносної ділянки в басейні річки Оріноко. Україна ж оголосила про переведення нафтопроводу Одеса—Броди в аверсний режим для поставок венесуельської нафти до Білорусі. І якщо раніше Київ заявляв, що нафтопровід запрацює в аверсному напрямку тільки у разі гарантованих поставок 9 млн. тонн нафти, то тепер, за словами Віктора Януковича, наша країна транспортуватиме стільки, «скільки надходитиме в чорноморські порти України».

Що ж, завдяки Уго Чавесу нарешті може бути закрите питання реверсного використання нафтопроводу Одеса—Броди. Міністр палива та енергетики України Юрій Бойко повідомив, що Україна в листопаді 2010-го поставить першу партію венесуельської нафти в обсязі 80 тис. тонн для Білорусі маршрутом Одеса—Броди—Мозир. (Із квітня Мінськ транспортує венесуельську нафту через Україну залізничним транспортом у цистернах за пільговим тарифом.) У 2010 році цим маршрутом планується прокачати 1,5 млн. тонн нафти і збільшити поставки у 2011 році до 9 млн. тонн: відповідно до підписаного минулого тижня контракту, Каракас поставить Мінську в найближчі три роки 30 млн. тонн нафти.

Однак, за великим рахунком, економічні дивіденди дуже примарні. І за результатами візиту складається враження, що Україна дозволила себе використовувати, отримавши за це дещицю. Адже якщо наша країна має сякі-такі шанси поставляти Венесуелі літаки, то енергетичні перспективи Києва видаються досить невизначеними, і заявлені Віктором Януковичем та Уго Чавесом плани можуть залишитися лише деклараціями. Річ не тільки в тому, що Україна не має достатніх фінансових коштів для видобутку нафти і газу у Венесуелі. (Наприклад, попередні домовленості щодо розробки нафтогазових родовищ у Лівії так і не були реалізовані через відсутність грошей.) Перспективи використання нафтопроводу Одеса—Броди для поставок венесуельської нафти Білорусі багато в чому залежать від позиції росіян.

Взагалі, візит президента Венесуели до України важко розглядати поза контекстом його відвідин Білорусі і Росії та відносин Мінська і Москви. Уго Чавес опинився сьогодні в дуже делікатній ситуації, оскільки два його союзники в Європі перебувають у конфлікті. За словами венесуельця, він спілкувався з Володимиром Путіним чотири години і не відчув жодної стурбованості питанням транспортування венесуельської нафти. Та й Віктор Янукович вважає, що домовленості стосовно транспортування венесуельської нафти через територію України не суперечать інтересам Москви: «Я жодного разу не чув, щоб Росія заважала ці питання вирішувати». Але російський міністр енергетики Сергій Шматко вже зажадав від України, щоб технологічні аспекти роботи нафтопроводу Одеса—Броди в аверсному режимі та нафтопроводу «Дружба» в рамках поставок венесуельської нафти до Білорусі узгоджувалися з російською стороною. А теперішнє українське керівництво вирізняється підвищеною чутливістю до побажань Кремля.