Ядерні ігри Ірану

Свідомо заваливши переговори з МАГАТЕ, Іран вкотре довів, що рахуватися з думкою світової cпільноти у плани іранського клерикального керівництва не входить. Режим мулл відверто зволікає час, аби встигнути створити ядерну зброю, перш ніж світова спільнота наважиться на рішучі дії.

Бо як ще можна пояснити відсторонення інспекторів МАГАТЕ від інспекції на ключовому випробувальному об’єкті Парчін, де проводилися ядерні дослідження; заблокування Іраном доступу до ключових записів та об’єктів і невдачу команди інспекторів, які не змогли досягти угоди з іранцями щодо базового робочого плану з вирішення питань попередніх ядерних експериментів.

Генеральний директор МАГАТЕ Юкіо Амано, оцінюючи результати візиту інспекторів до Ірану, сказав, що вони - розчаровують. На його думку, «ми долучилися до переговорів у конструктивному дусі, проте угоди не було досягнуто».

Очевидно, результати візиту посилять напруження між Тегераном та Заходом. Але верховний лідер аятола Алі Хаменеї заявив, що, незважаючи на зростання міжнародного тиску, іранська ядерна політика не зміниться, бо Іран не планує отримання ядерної бомби. «Тиск, санкції і вбивства не дадуть жодних плодів. Немає перешкод, котрі можуть зупинити ядерну програму Ірану», - підкреслив аятола Алі Хаменеї.

В умовах провокування конфронтації із Заходом дуже важко прогнозувати, чи продовження переговорів із Іраном взагалі має якісь шанси. Адже щоразу повторюється фактично одне й те саме: Тегеран погоджується прийняти у себе делегацію МАГАТЕ, а потім не допускає її на всі ті об’єкти, котрі цікавлять інспекторів.

Іран стає геополітичним «чорним лебедем», демонстративно розвертаючись на шлях, яким уже пройшли раніше Ірак у часи Саддама Хусейна і Лівія епохи Муамара Каддафі. Неможливо сьогодні точно змоделювати, якою може бути ситуація в Ірані наступного дня після бомбування його ядерних об’єктів, але Тегеран має набагато більшу стратегічну глибину, ніж згадані країни, для продовження протистояння і значні резерви для провокування перенесення конфлікту на весь Близькосхідний регіон.

Тим часом не слід забувати про негативний досвід прем’єр-міністра Великої Британії у 1937 - 1940 роках Невілла Чемберлена, який вважав, що Адольфа Гітлера можна умиротворити, йдучи йому на поступки. Історія переконливо показала недооцінку Гітлера Чемберленом.

За аналогічний приклад можуть послужити 16 років абсолютно безперспективних переговорів із колишнім лідером Північної Кореї Кім Чен Іром. Вони не дали нічого, крім того, що викроїли час, який був необхідний КНДР для створення атомної бомби.

Так само неможливо домовитися і з режимом іранських мулл. Бо, як свідчить увесь досвід попередніх домовленостей, ні до чого позитивного вони не приводять.

Очевидно, що відсутність співпраці з боку Тегерану суперечить його заявам, буцім Ірану нічого приховувати і він хоче співпрацювати з МАГАТЕ. Усе виглядає з точністю до навпаки: іранці не співпрацюють із міжнародною спільнотою і цим провокують зростання напруженості навколо своєї ядерної програми.

У своїй доповіді, опублікованій у листопаді 2011 року, МАГАТЕ стверджує, що інформація про роботу Тегерану над військовою ядерною програмою заслуговує довіри. Ця ж інформація надходила від спецслужб десятків країн.

Листопадова доповідь МАГАТЕ включає в себе 15 сторінок додатку, в якому Юкіо Амано у найменших подробицях вміщує інформацію, отриману його фахівцями впродовж останніх років. Іран відмовляється говорити про ці обвинувачення, називаючи їх «брехнею» та «спотворенням» ситуації.

Схоже, що міжнародний тиск і санкції нездатні завадити Тегерану отримати ядерну зброю. Ембарго та інші можливі санкції з боку міжнародної спільноти тільки зроблять ще більш нестерпною економічну ситуацію для простих іранців і ще більш ускладнять для Ірану можливість повернення до світової спільноти після того, як він отримає ядерну зброю. Тому, незважаючи на те, правильно це чи ні, єдиним реальним способом зупинити іранське керівництво нині є військовий шлях.

Імовірно, однією з причин того, що Іран просто грається з інспекціями МАГАТЕ, є цілеспрямоване нарощення режимом мулл зовнішньої напруги для консолідації населення. Внутрішні суперечності в цій країні не вщухають, тож, аби приборкати виступи незгоди в суспільстві, режим був змушений постійно нарощувати внутрішні репресії. Але це набагато легше зробити, якщо населення переконане в наростанні прямої зовнішньої загрози.

Для кращого розуміння інших причин нагнітання президентом Ірану Махмудом Ахмадінеджадом міжнародної обстановки слід згадати, що він переконаний у неминучості близького зіткнення цивілізацій, а також у тому, що іслам - єдина реальна альтернатива пануванню Заходу. І Ахмадінеджад не сумнівається в перемозі ісламу.

Таким чином, усі можливі майбутні переговори МАГАТЕ з Іраном (якщо вони, звісно, матимуть шанс ще відбутися) наштовхуватимуться на своєрідне бачення міжнародної ситуації ісламським релігійним керівництвом. Тому не можна виключати, що режим іранських мулл уже чітко визначив час настання рукотворного Апокаліпсису. Питання лише в тому - чи можна ще встигнути їх зупинити?..